Хоріонічний гонадотропін (Choriogonadotropin, ХГЛ, β-ХГЛ, HCG, β-HCG)

Хоріонічний гонадотропін (ХГЧ)

Хоріонічний гонадотропін (ХГЛ) — це специфічний гормон, що виробляється плацентою під час вагітності. Він вважається важливим маркером як нормального перебігу вагітності, так і її патологій. ХГЛ належить до гонадотропінів, як і лютеїнізуючий (ЛГ) та фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), однак відрізняється від них амінокислотною послідовністю. Молекула ХГЛ складається з двох субодиниць: альфа та бета, причому бета-субодиниця визначає його унікальність і є мішенню для лабораторної діагностики. Гормон має виражену лютеїнізуючу активність, що дозволяє підтримувати функціонування жовтого тіла протягом першого триместру, забезпечуючи вироблення прогестерону та естрогенів доти, доки їх синтез не почне здійснювати сама плацента.

ХГЛ починає визначатися в крові вже через 6–10 днів після запліднення, що робить його найранішим біохімічним маркером настання вагітності. У сечі його можна виявити приблизно через два тижні після зачаття. У нормі рівень ХГЛ подвоюється кожні 48 годин, досягає максимуму на 8–12 тижні вагітності, після чого поступово знижується до 16 тижня і залишається стабільним до початку третього триместру. При багатоплодовій вагітності концентрація ХГЛ вища пропорційно до кількості ембріонів.

Окрім участі в підтримці жовтого тіла, ХГЛ має широкий спектр біологічного впливу. Він покращує кровопостачання плаценти, збільшує кількість ворсинок хоріона, сприяє виробленню глюкокортикоїдів, чинить антистресову та імуносупресивну дію, а у чоловіків стимулює вироблення тестостерону та сперматогенез. Також ХГЛ може використовуватися для діагностики деяких вузлових утворень щитоподібної залози.

Основні показання до дослідження рівня ХГЛ включають підтвердження вагітності, контроль її перебігу, діагностику затримки розвитку плода та загрози викидня, а також виявлення позаматкової вагітності та аменореї. Аналіз показаний під час моніторингу після штучного аборту, при пренатальному скринінгу на вроджені вади розвитку та для діагностики пухлин, що продукують ХГЛ. У чоловіків дослідження застосовується для виявлення онкологічних захворювань яєчок.

Дослідження проводиться натще, бажано вранці. Мінімум вісім годин повинно пройти після останнього прийому їжі. У невагітних жінок і чоловіків рівень ХГЛ у нормі не перевищує відповідно 10 і 2 мМО/мл. При вагітності рівень гормону значно підвищується, досягаючи на піку понад 200 000 мМО/мл.

Підвищені значення ХГЛ у невагітних можуть спостерігатися в період після пологів або аборту, при гормональній терапії, за наявності гормонопродукуючих пухлин, а також у клімактеричний період. У вагітних підвищення може бути обумовлене багатоплодовою вагітністю, міхуровим занесенням, деякими онкологічними захворюваннями (включаючи пухлини шлунково-кишкового тракту, легень і нирок), гестаційною інтоксикацією, цукровим діабетом, а також прийомом синтетичних гормонів. У чоловіків підвищення ХГЛ виявляється при семіномі та тератомі яєчок.

Зниження рівня ХГЛ під час вагітності може свідчити про серйозні порушення. Воно спостерігається при неправильному визначенні терміну, позаматковій вагітності, завмиранні плода, загрозі викидня, плацентарній недостатності, переношеній вагітності та внутрішньоутробній загибелі плода. Прогресивне зниження гормону більш ніж на 50% від нормативних значень особливо насторожує і потребує клінічного та ультразвукового підтвердження.

Хоріонічний гонадотропін (ХГЧ) - гормон, який виробляється в плаценті під час вагітності. Дослідження на ХГЧ є основою тесту на вагітність. Даний гормон є важливим показником розвитку вагітності і її відхилень.

ХГЧ належить до групи гонадотропінів (ЛГ, ФСГ), але відрізняється від них по послідовності амінокислот в структурі молекули.

За хімічною будовою хоріонічний гонадотропін є з'єднанням білка і складних вуглеводів, що складається з двох частин (субодиниць): альфи і бети. Гормон має високу лютеїнізуючу активність. Завдяки цьому, жовте тіло залишається функціонуючим протягом 10-12 тижнів і продукує естроген і прогестерон до того часу, поки плацента сама не почне синтезувати ці гормони.

Гормон в крові виявляється з 6-10 дня після запліднення, тому є найбільш раннім маркером настання вагітності. У сечі побачити гормон можна через 2 тижні після запліднення. Концентрація загального ХГЛ збільшується вдвічі приблизно кожні 48 годин, досягаючи піку на 8-12 тижні, а потім повільно зменшується до 16-ти тижнів і залишається на цьому рівні до 34 тижнів. При багатоплідній вагітності воно збільшується пропорційно числу плодів.

Гормон має наступні біоактивні властивості:

• покращує трофіку в «дитячому місці»;
• підвищує кількість ворсинок хоріонічних структур;
• стимулює продукцію глюкокортикоїдів;
• допомагає перенести стрес;
• пригнічує відповідь імунної системи;
• у чоловіків забезпечує синтез статевих гормонів і сперматогенез.

Також тест застосовують для диференціації вузлових патологій щитовидної залози.

Показання до призначення аналізу на хоріонічний гонадотропін

Для чого використовується дослідження?

• Для діагностики вагітності.
• Для спостереження за ходом вагітності.
• Для виявлення затримок плода.
• Для виявлення загрози мимовільного аборту, недостатності функції плаценти.
• Для діагностики аменореї.
• Для контролю за ефективністю штучного аборту.
• Як частина комплексного обстеження з виявлення вад розвитку плоду.
• Для діагностики пухлин, що продукують ХГ.
• Для пренатального скринінгу.

Коли призначається дослідження?

• При підозрі на вагітність, зокрема багатоплідну.
• При контролі за ходом вагітності.
• При ускладненнях вагітності: затримка розвитку плода, загроза мимовільного аборту, що не розвивається або позаматкова вагітність, хронічна недостатність функцій плаценти.
• При необхідності підтвердити успішне проведення штучного аборту.
• При комплексному обстеженні з виявлення вад розвитку плоду.
• При з'ясуванні причини відсутності менструацій (аменореї).
• Коли проводиться діагностика пухлин, що продукують ХГ.

Чоловікам призначають здати аналіз на Хоріонічний гонадотропін (ХГЧ) в разі диференціальної діагностики пухлин яєчок.

Референсні значення ХГЛ (норми лабораторії)

Дослідження проводиться вранці, натщесерце. З останнього прийому їжі повинно пройти не менше 8 годин. У разі настання вагітності концентрація ХГЛ значно зростає.

Згідно з даними клінічних досліджень, інформативність аналізу на ХГЧ при визначенні позаматкової вагітності становить близько 100% і підтверджується апаратними методиками.

Чоловіки: <2 мМО / мл

Невагітні жінки: до 10 мМО / мл

Вагітні жінки:

• 3-7 день: 5-50 мМО / мл
• 1-2 тижнів .: 10 - 472 мМО / мл
• 2-3 тижнів .: 90 - 4590 мМО / мл
• 3-4 тижнів .: 462 -10940 мМО / мл
• 4-5 тижнів .: 1065 - 68 248 мМО / мл
• 5-6 тижнів .: 7458 - 118 515 мМО / мл
• 6-7 тижнів .: 14423 - 175638 мМО / мл
• 7-8 тижнів .: 31510 - 184628 мМО / мл
• 8-12 тижнів .: 28639 - 224919 мМО / мл
• 12-16 тижнів .: 9870 - 106917 мМО / мл
• 16-18 тижнів .: 7924 - 56552 мМО / мл

Підвищення показника Хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ)

Фактори, що впливають на рівень ХГЧ, розрізняються при вагітності і в її відсутності.

Підвищують рівень гормону у невагітних:

• терапія з використанням гормональних препаратів;
• після переривання вагітності або відразу після пологів;
• злоякісні новоутворення, які продукують стероїди;
• в періменопаузальном і менопаузальном віці (помірне).

У вагітних помітно підвищується рівень ХГЧ в результаті:

• наявність зародків, більше одного;
• міхурово занесення, рецидив міхура занесення;
• новоутворення: шлунково-кишкового тракту (в т.ч. колоректальний рак), легень, нирок, матки;
• розбіжність реального і встановленого гестаційних термінів;
• гестаціонна інтоксикація на ранніх термінах;
• інсулінозалежний цукровий діабет;
• порушення носіїв генетичної інформації зародка;
• терапія із застосуванням синтетичних статевих гормонів.

У чоловіків підвищується рівень ХГЧ при:

• семіноме;
• тератомах яєчка.

Зниження показника Хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ)

Знижують кількість гормону під час вагітності:

• неправильно встановлені терміни;
• локалізації зародка поза маткою;
• аномалії плода:
• припинення розвитку;
• пролонгована вагітність;
• внутрішньоутробна загибель;
• загроза переривання (рівень гормону знижується прогресивно, більше ніж на 50% від нормативного значення);
• хронічна плацентарна недостатність;
• порушення функцій і структури плаценти