Ротавірусна інфекція: причини, симптоми, лікування та профілактика

Гострі діарейні захворювання є однією з найпоширеніших причин дитячої смертності у віці до 5 років. До них і належить ротавірусна інфекція (РВІ) або ротавірусний гастроентерит. Це антропонозне висококонтагіозне гостре інфекційне захворювання, що характеризується переважним ураженням шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у вигляді гастроентериту із симптомами діареї та блювання. Крім того, воно проявляється розвитком загальної інтоксикації, дегідратації та нерідко наявністю респіраторного (катарального) синдрому на початковому періоді хвороби.

Ротавірусна інфекція належить до самоелімінуючих захворювань, тобто проходить самостійно. За відсутності ускладнень закінчується одужанням через 5-12 днів.

Збудник ротавірусної інфекції

Збудником інфекції є ротавірус (РВ, Rotavirus), який належить до сімейства Reoviridae. Вірус було відкрито 1973 року, він отримав свою назву через характерну форму, що нагадує колесо (від латинського «rota» – колесо).

Ротавірус має сферичну форму і складається з трьох шарів:

• зовнішній – містить білки VP4 і VP7, які відіграють ключову роль у прикріпленні вірусу до клітин кишечника;
• середній – забезпечує стабільність вірусу;
• внутрішній – містить генетичний матеріал, а саме дволанцюгову РНК, яка кодує 11 білків.

Вірус поділяється на 8 серотипів (A-H), з яких найбільш патогенними для людини є групи:

• A – спричиняє 90% усіх випадків ротавірусної інфекції у дітей;
• B – зустрічається рідше, спричиняє спалахи у дорослих;
• C – спричиняє спорадичні випадки захворювання, переважно у дітей.

РВ надзвичайно стабільний у навколишньому середовищі. Він стійкий до хлорвмісних дезінфекційних засобів, препаратів на основі перекису водню, не гине під час звичайного хлорування води, виживаючи у водопровідній воді до 60 днів, на різних об’єктах зовнішнього середовища – від 10 до 30 днів (залежно від температури, вологості повітря та наявності забруднень органічної природи). Вірус не руйнується навіть при багаторазовому заморожуванні. У фекаліях РВ зберігається від кількох тижнів до 7 місяців, на фруктах – до місяця, на тканинах із бавовни та вовни – 1,5 місяців, а на різних поверхнях – до 10 днів.

Епідеміологія

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічно у світі реєструють близько 128 мільйонів випадків ротавірусної інфекції, з яких 200-500 тисяч закінчуються летальним результатом. В Україні ротавірус залишається серйозною проблемою, особливо в період сезонних спалахів, які найчастіше відбуваються в холодну пору року (осінь, зима, рання весна).

Ротавірус вражає переважно дітей віком від 6 місяців до 5 років. Це пов’язано з тим, що в малечі ще не сформований імунітет до вірусу, а кислотність шлункового соку недостатньо висока для його знищення. У дорослих захворювання протікає легше, часто безсимптомно, але вони можуть бути носіями і поширювати інфекцію.

Для зараження достатньо невеликої кількості вірусних частинок. Це робить ротавірус однією з найпоширеніших причин спалахів у дитячих колективах.

Інфекція передається переважно фекально-оральним шляхом, тобто через забруднені руки, продукти харчування, воду або предмети побуту. Основні шляхи передачі включають:

• контактно-побутовий – через брудні руки, іграшки, посуд, поверхні;
• водний – під час вживання некип’яченої води або купання в забруднених водоймах;
• харчовий – через продукти, які не пройшли достатню термічну обробку або були вимиті забрудненою водою.

Джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Найбільшу небезпеку становлять пацієнти в гострій фазі захворювання, коли концентрація вірусу в калі максимальна. Однак ротавірус може виділятися з фекаліями ще протягом 7-10 днів після зникнення симптомів, що робить людину заразною навіть у період одужання.

Інкубаційний період інфекції становить від 1 до 3 днів. У цей час вірус активно розмножується в організмі, але симптоми ще відсутні. Уже наприкінці інкубаційного періоду людина може стати заразною, навіть якщо ознаки хвороби ще не проявилися.

Патогенез ротавірусної інфекції

Патогенез ротавірусної інфекції починається з моменту проникнення вірусу в організм і закінчується його елімінацією (видаленням) та одужанням.

Ротавірус потрапляє в організм через ротову порожнину, найчастіше із забрудненою їжею, водою або через брудні руки. Він стійкий до кислого середовища шлунка, що дає йому змогу подолати цей бар’єр і досягти тонкого кишківника. Тут вірус стикається з клітинами епітелію ворсинок, які є його основною мішенню.

РВ прикріплюється до специфічних рецепторів на поверхні клітин епітелію тонкого кишківника. Це відбувається завдяки білкам зовнішньої оболонки вірусу, які взаємодіють із молекулами на мембрані клітин. Після прикріплення він проникає всередину клітини шляхом ендоцитозу (захоплення клітиною), де вірусна оболонка руйнується, вивільняючи генетичний матеріал (дволанцюгову РНК).

Усередині клітини вірусна РНК починає активно реплікуватися (розмножуватися). Вірус використовує ресурси клітини для виробництва своїх білків і складання нових вірусних частинок. Цей процес призводить до пошкодження клітини та порушення її функцій. У міру накопичення нових вірусних частинок клітина руйнується, вивільняючи вірус у просвіт кишківника. Так відбувається зараження сусідніх клітин, що призводить до поширення інфекції.

Ураження клітин епітелію ворсинок тонкого кишечнику, що відповідають за всмоктування поживних речовин і води, призводить до:

• зниження активності ферментів, необхідних для перетравлення їжі (наприклад, лактази, що призводить до непереносимості лактози);
• порушення всмоктування води та електролітів, що спричиняє діарею;
• виділенню запальних медіаторів, які посилюють перистальтику кишківника і сприяють виділенню рідини в його просвіт.

Через 1-3 дні після зараження (інкубаційний період) починається гостра фаза захворювання, пов’язана з яскравою клінікою. Імунна система починає боротися з вірусом з моменту його проникнення в організм. У відповідь на інфекцію один за одним активуються вроджений, адаптивний і клітинний імунітет.

У міру розвитку імунної відповіді вірус поступово видаляється з організму. Антитіла, вироблені імунною системою, нейтралізують вірусні частинки, а пошкоджені клітини епітелію замінюються новими. Цей процес займає 5-7 днів, після чого симптоми захворювання починають стихати.

Після елімінації вірусу починається відновлення пошкодженого епітелію кишечника. Цей процес може зайняти кілька днів або тижнів, залежно від тяжкості захворювання. У цей період важливо дотримуватися дієти, щоб не перевантажувати кишківник, і приймати пробіотики для відновлення мікрофлори.

Після перенесеної ротавірусної інфекції формується специфічний імунітет, який захищає від повторного зараження тим самим серотипом вірусу. Однак імунітет не є довічним, і можливе повторне зараження іншим серотипом. У дітей, які перехворіли на ротавірусну інфекцію, наступні випадки захворювання зазвичай протікають легше.

Класифікація ротавірусної інфекції

Згідно з МКХ-10, ротавірусний гастроентерит кодується як А08.0 – ротавірусний ентерит. Тому захворювання належить до групи кишкових інфекцій вірусної етіології. Існує кілька класифікацій за різними ознаками.

Клінічні форми:

1. Типові форми. Характеризуються вираженими симптомами з боку шлунково-кишкового тракту. Залежно від локалізації запального процесу виділяють: гастрит, гастроентерит і ентерит.
2. Атипові форми. Протікають із менш вираженими симптомами або взагалі без них. До них належать:
   1. Стерта – симптоми слабко виражені або відсутні. Може спостерігатися легке нездужання, одноразова блювота або рідкі випорожнення.
   2. Безсимптомна форма – клінічні ознаки відсутні, але вірус виявляється в аналізах.
   3. Вірусоносійство – людина виділяє вірус із калом, але не має симптомів захворювання. Цей стан може бути небезпечним для оточуючих, оскільки вірусоносій є джерелом інфекції.

За тяжкістю перебігу:

1. Легка форма. Симптоми слабко виражені: блювота і діарея спостерігаються 1-2 рази на добу, температура тіла нормальна або злегка підвищена, а загальний стан пацієнта задовільний, зневоднення відсутнє або мінімальне.
2. Середньотяжка форма. Симптоми помірно виражені: блювання та діарея спостерігаються кілька разів на добу, температура тіла підвищена до 38-39 °C, ознаки помірного зневоднення (сухість шкіри, спрага, зниження діурезу), погіршення загального стану, спостерігається слабкість і млявість.
3. Важка форма. Симптоми виражені яскраво: багаторазове блювання і діарея (понад 10 разів на добу), температура тіла висока (вище 39 °C), виражене зневоднення (сухість слизових, западання очних яблук, зниження еластичності шкіри, порушення свідомості), можливі ускладнення.

За характером перебігу:

1. Гладке – захворювання розвивається за типовим сценарієм, симптоми поступово наростають, досягають піку, а потім ідуть на спад, ускладнення відсутні, а одужання в середньому настає протягом 5-7 днів.
2. Негладкий – захворювання ускладнюється загостреннями або рецидивами. Тобто після покращення відбувається посилення симптомів, або вони повертаються після повного одужання. Частіше спостерігається в ослаблених пацієнтів, дітей раннього віку або осіб із хронічними захворюваннями.

Існують й інші варіанти класифікацій.

Симптоми ротавірусної інфекції

Блювота – один із перших і найбільш виражених симптомів ротавірусної інфекції. Воно часто буває багаторазовим і триває протягом 12-24 годин. Розвивається на тлі ураження клітин епітелію тонкого кишківника, що призводить до виділення токсинів і запальних медіаторів. Ці речовини подразнюють блювотний центр у головному мозку, викликаючи блювоту.

Також розвиваються такі симптоми РІ:

1. Багаторазова водяниста діарея. Не містить домішок крові та має частоту 10-20 разів на добу.
2. Лихоманка. Температура тіла підвищується до 37,5-39°C і зазвичай тримається 2-3 дні.
3. Переймоподібні болі в животі. Локалізується в ділянці пупка або нижньої частини живота.
4. Слабкість і головний біль. Є наслідком інтоксикації та зневоднення.

Також часто розвивається зневоднення. Це одне з найнебезпечніших ускладнень ротавірусної інфекції, особливо в дітей. Характеризується:

• сухістю слизових оболонок – сухість губ, язика, відсутність сліз під час плачу;
• зниження діурезу – зменшення кількості сечі, темний колір сечі;
• млявість і сонливість – через зниження об’єму рідини та електролітів.

У дітей зневоднення настає швидше, ніж у дорослих, через менший об’єм циркулюючої крові та інтенсивніший обмін речовин.

У дітей молодшого віку (особливо до 2 років) симптоми ротавірусної інфекції можуть бути більш вираженими. Наприклад, температура може сягати 39°C і вище, дитина стає примхливою, повністю відмовляється від їжі та пиття, а в немовлят спостерігається запале тім’ячко. Також у них частіше розвивається генералізований судомний синдром на тлі підвищення температури.

Небезпечні симптоми ротавірусної інфекції, які потребують госпіталізації

Ротавірусна інфекція в більшості випадків протікає в легкій формі та лікується амбулаторно. Однак у деяких пацієнтів захворювання може призвести до тяжких ускладнень, які потребують негайної госпіталізації:

• відмова від пиття – через відсутність поповнення втраченої рідини зневоднення розвивається ще швидше, що може призвести до загрозливого для життя стану і потребує негайного початку вливання розчинів внутрішньовенно;
• втрата свідомості – вказує на важке зневоднення або інтоксикацію, що може призвести до порушення роботи серця, нирок і мозку;
• судоми – можуть бути спричинені електролітним дисбалансом (наприклад, зниженням рівня натрію або калію) або високою температурою;
• запалі очі – це ознака сильного зневоднення;
• холодні кінцівки – вказують на порушення кровообігу, яке може бути спричинене зневодненням або шоком;
• діарея понад 3 дні без поліпшення – призводить до значної втрати рідини, електролітів і поживних речовин;
• діарея супроводжується висипом або жовтяницею – може вказувати на більш серйозне захворювання, ніж ротавірусна інфекція;
• висока температура (вище 39°C), яка не знижується після приймання жарознижувальних – може вказувати на бактеріальну суперінфекцію або системне запалення;
• кров у випорожненнях або блювоті – вказує на важке ушкодження слизової оболонки кишківника або шлунка;
• відсутність сечі понад 6-8 годин – вказує на важке зневоднення або порушення функції нирок.

При розвитку будь-якого з вищевказаних симптомів необхідно негайно викликати швидку допомогу.

Діагностика ротавірусної інфекції

Діагноз ротавірусна інфекція часто ставиться на підставі зібраного анамнезу. Однак, необхідні лабораторні аналізи, щоб підтвердити діагноз, виключити інші захворювання зі схожими симптомами та оцінити тяжкість перебігу.

Лабораторні аналізи:

1. Експрес-тест на ротавірус. Це імунохроматографічний тест, який виявляє антигени ротавірусу в калі. Результат готовий через 10-15 хвилин. Позитивний результат свідчить про наявність антигенів ротавірусу, підтверджуючи діагноз, а негативний – не виключає інфекцію, якщо симптоми зберігаються.
2. ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Метод, який виявляє генетичний матеріал (РНК) ротавірусу в калі. Позитивний результат підтверджує діагноз, а негативний – виключає.
3. ІФА (імуноферментний аналіз). Метод, який виявляє антигени ротавірусу в калі або антитіла в крові. Позитивний результат на антигени в калі підтверджує діагноз, а на антитіла в крові: IgM вказує на гостру інфекцію, IgG – на перенесену.
4. Загальний аналіз крові (ЗАК). Необхідний для загальної оцінки стану організму. Підвищення лейкоцитів і збільшення ШОЕ вказує на запальний процес, підвищення лімфоцитів характерне для вірусної інфекції.
5. Біохімічний аналіз крові. Оцінює функцію печінки, нирок та електролітний баланс. У разі ротавірусної інфекції спостерігатиметься електролітний дисбаланс (зниження натрію, калію, хлору) через втрату рідини з блювотою та діареєю, а також підвищення сечовини та креатиніну в разі зневоднення та порушення функції нирок.
6. Загальний аналіз сечі (ЗАС). Оцінює функцію нирок і виявляє ознаки зневоднення. Спостерігатиметься підвищена щільність сечі через зневоднення і можлива протеїнурія (білок у сечі) за її тяжкого перебігу.
7. Копрограма (аналіз калу). Необхідний для оцінки складу і властивостей калу. Результати за ротавірусної інфекції: водяниста консистенція, відсутність крові та слизу (на відміну від бактеріальних інфекцій) і неперетравлені частинки їжі (через порушення всмоктування).

У рідкісних випадках за незрозумілої клінічної картини призначають бактеріологічний посів калу для виключення наявності бактеріальних патогенів, а за підозри на порушення мікрофлори після перенесеної інфекції – аналіз на дисбактеріоз.

Диференціальна діагностика

Ротавірусна інфекція має симптоми, які можуть бути схожі з іншими захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Щоб поставити точний діагноз, важливо відрізняти її від інших патологій.

Бактеріальні кишкові інфекції

Бактеріальні інфекції спричиняють симптоми, схожі на ротавірусну інфекцію: діарею, блювоту, болі в животі та лихоманку. Однак є ключові відмінності. При бактеріальних інфекціях випорожнення часто містять слиз або кров, що не характерно для ротавірусу. Температура при бактеріальних інфекціях зазвичай вища (до 39-40°C), а інтоксикація виражена сильніше. Для підтвердження діагнозу проводять бактеріологічний посів калу, який виявляє збудника.

Норовірусна інфекція

Норовірусна інфекція – це ще одна часта причина гострої діареї, особливо у дорослих. Симптоми схожі з ротавірусною інфекцією: блювота, діарея, слабкість. Однак за норовірусної інфекції блювання зазвичай переважає над діареєю. Для диференціальної діагностики використовують ПЛР-аналіз калу, який виявляє генетичний матеріал норовірусу.

Харчові отруєння

Харчові отруєння виникають після вживання неякісної або зараженої їжі. Однак симптоми (нудота, блювота, діарея) з’являються вже за кілька годин після їжі, що відрізняє його від ротавірусної інфекції, яка розвивається через 1-3 дні. При харчових отруєннях температура зазвичай відсутня або невисока, а симптоми минають швидше (протягом 1-2 днів). Діагноз ставиться на підставі анамнезу та клінічної картини.

Гострий апендицит

Гострий апендицит може імітувати ротавірусну інфекцію, особливо у дітей. Однак при апендициті біль локалізується в правій клубовій ділянці, а діарея зустрічається рідко. Температура зазвичай помірна, а симптоми інтоксикації (слабкість, нудота) менш виражені.

Лікування ротавірусної інфекції

Лікування ротавірусної інфекції спрямоване на усунення симптомів, запобігання ускладненням і підтримку організму. Основні принципи терапії включають регідратацію, симптоматичне лікування та дієту. Розглянемо кожен аспект детально, включно з препаратами, які використовуються в Україні.

Лікування ротавірусної інфекції спрямоване на усунення симптомів, запобігання ускладнень і відновлення нормального функціонування організму. Воно включає кілька етапів.

Перший етап. Регідратація (відновлення водно-електролітного балансу)

• Основною небезпекою за ротавірусної інфекції є зневоднення, яке розвивається через часте блювання та діарею. Тому першим і найважливішим етапом лікування є регідратація. Для цього використовують спеціальні розчини, що містять солі, глюкозу та інші електроліти, такі як Регідрон, Гідровіт або Гастроліт. Ці розчини заповнюють втрати рідини та запобігають подальшому погіршенню стану.
• У разі легкої та середньотяжкої форм захворювання регідратацію проводять перорально. Пацієнту дають пити розчин невеликими порціями (по 1-2 чайні ложки кожні 5-10 хвилин), щоб не спровокувати блювоту. Якщо пацієнт не може пити самостійно через сильне блювання або порушення свідомості, рідина вводиться внутрішньовенно в умовах стаціонару. У важких випадках, особливо в дітей раннього віку, внутрішньовенна регідратація є обов’язковою.

Другий етап. Дієтотерапія

У гострий період захворювання, коли симптоми виражені найсильніше, рекомендується щадна дієта. З раціону виключаються продукти, які можуть подразнювати слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, як-от молоко, жирні, гострі, смажені та солодкі страви. Також не рекомендується вживати свіжі овочі та фрукти, оскільки вони можуть посилити діарею.

• Основу дієти складають легкозасвоювані продукти, такі як рисовий відвар, каші на воді, сухарі, печені яблука і банани. У міру поліпшення стану раціон поступово розширюють, додають нежирні бульйони та відварне м’ясо. З молочних продуктів допускається нежирна кисломолочна продукція, оскільки на тлі ротавірусної інфекції часто розвивається лактозна непереносимість. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, годування грудьми триває, але може бути скорочене за обсягом і частотою.

Третій етап. Симптоматична терапія

Симптоматичне лікування спрямоване на полегшення стану пацієнта. Для зниження температури тіла використовують жарознижувальні препарати, такі як парацетамол або ібупрофен. У дітей молодшого віку перевага надається препаратам у формі сиропів або свічок.

• Для зменшення діареї можуть застосовуватися ентеросорбенти, такі як смекта, ентеросгель або активоване вугілля. Ці препарати зв’язують токсини та віруси в кишечнику, сприяючи їх виведенню з організму. Однак протидіарейні засоби, такі як Лоперамід, під час ротавірусної інфекції не рекомендуються, оскільки вони можуть уповільнити виведення вірусу з організму.
• У разі сильного блювання використовують протиблювотні препарати, такі як Метоклопрамід або Домперидон. Однак їх застосування має бути суворо обґрунтованим, тому що блювота, так само як і діарея, є захисною реакцією організму, що допомагає вивести вірус і токсини.

Четвертий етап. Відновлення мікрофлори кишечника

Ротавірусна інфекція порушує баланс мікрофлори кишечника, що може призвести до дисбактеріозу. Для відновлення нормальної мікрофлори використовують пробіотики, такі як Лінекс, Біфіформ або Ентерол. Ці препарати містять корисні бактерії, які допомагають відновити роботу кишківника і зміцнити місцевий імунітет.

П’ятий етап. Профілактика ускладнень

Важливим аспектом лікування є профілактика ускладнень, таких як зневоднення, порушення електролітного балансу або приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Для цього проводять ретельний моніторинг стану пацієнта, контроль за об’ємом сечі, що виділяється, рівнем електролітів у крові та іншими показниками. У разі появи ознак ускладнень, таких як зниження діурезу, порушення свідомості або висока температура, яка не знижується після приймання жарознижувальних, потрібна госпіталізація та інтенсивна терапія.

Шостий етап. Реабілітація

Після одужання важливо приділити увагу відновленню організму. Це включає продовження прийому пробіотиків для нормалізації мікрофлори кишечника, дотримання щадної дієти протягом 2-3 тижнів і поступове повернення до звичайного режиму харчування. Дітям рекомендується спостереження у педіатра для контролю за станом здоров’я і виключення віддалених наслідків інфекції.

Ускладнення ротавірусної інфекції

Ускладнення ротавірусної інфекції поділяють на ранні (що виникають у гострій фазі захворювання) і пізні (що розвиваються після одужання).

Ранні ускладнення:

1. Зневоднення III ступеня. Говорить про те, що втрата рідини становить понад 10% маси тіла. Якщо його не лікувати – розвивається гіповолемічний шок. Це стан, за якого об’єм циркулюючої крові стає критично низьким, що порушує кровопостачання життєво важливих органів (мозку, серця, нирок). Гіповолемічний шок потребує екстреної медичної допомоги, включно з внутрішньовенним введенням рідини та електролітів.
2. Судоми на тлі електролітних порушень. Вони виникають через втрату електролітів із блювотою та діареєю за значного зниження рівня натрію або калію. Цей стан особливо небезпечний для дітей, оскільки може призвести до пошкодження мозку. Судоми супроводжуються: мимовільними м’язовими скороченнями, втратою свідомості та порушенням дихання.

Пізні ускладнення:

1. Вторинна лактазна недостатність. Ротавірус вражає клітини епітелію тонкого кишечника, які виробляють лактазу – фермент, необхідний для перетравлення лактози (молочного цукру). У результаті у пацієнтів може розвинутися вторинна лактазна недостатність, яка зберігається протягом 3-6 місяців після перенесеної інфекції. Вона проявляється здуттям живота, діареєю та болем у животі після вживання молочних продуктів. Для лікування рекомендується тимчасове виключення молочних продуктів з раціону і прийом ферментних препаратів (наприклад, Лактазар).
2. Синдром подразненого кишківника (СПК). Це функціональний розлад, який пов’язаний із порушенням моторики кишківника. Характеризується болем у животі, який зменшується після дефекації, чергуванням діареї та закрепів, а також здуттям живота.

Також можливі неспецифічні ускладнення. Зазвичай вони спричинені розвитком інтеркурентних захворювань (пневмонія, отит, цистит) та ураженням серцево-судинної системи (кардіоміопатія).

Ротавірусна інфекція у дорослих

У багатьох дорослих ротавірусна інфекція протікає безсимптомно або з мінімальними проявами (наприклад, легка слабкість або одноразові рідкі випорожнення). Однак такі люди можуть бути носіями і поширювати вірус.

Для людей похилого віку (старше 65 років), з ослабленим імунітетом (наприклад, у разі ВІЛ, онкологічних захворюваннях або після трансплантації органів) та хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту ротавірусна інфекція все ж несе небезпеку.

Вона пов’язана з підвищеним ризиком зневоднення, електролітним дисбалансом і вторинною лактазною недостатністю.

Особливості перебігу ротавірусу у вагітних

У вагітних жінок ротавірусна інфекція найчастіше протікає в легкому або середньому ступені тяжкості. Це пов’язано з тим, що імунна система дорослої людини, як правило, вже стикалася з ротавірусом і має частковий захист. Однак вагітність сама по собі є станом, який послаблює імунітет, що робить жінку більш вразливою до інфекцій.

• Симптоми ротавірусної інфекції у вагітних такі самі, як і в інших дорослих (діарея, нудота, блювання, біль у животі, слабкість і підвищення температури). Однак у вагітних частіше спостерігається зневоднення, тому що організм і так відчуває підвищене навантаження на нирки і серцево-судинну систему.
• У деяких жінок ротавірусна інфекція може спровокувати підвищення тонусу матки, що збільшує ризик передчасних пологів. А блювота і діарея можуть посилювати симптоми токсикозу, що погіршує загальний стан.
• Для плода РВІ небезпечна гіпоксією і затримкою внутрішньоутробного розвитку, що може спровокувати зневоднення, інтоксикацію і зниження об’єму циркулюючої крові у матері. Хоча ротавірус рідко проникає через плацентарний бар’єр, у казуїстичних випадках все ж можливе внутрішньоутробне зараження плода.
• Лікування ротавірусної інфекції у вагітних таке саме як у інших. Однак, необхідно виключити будь-які препарати, що містять аспірин, протиблювотні та антибіотики (тільки за призначенням лікаря).

Профілактика

Існує два види профілактики ротавірусної інфекції – специфічна та неспецифічна. До першої категорії належить вакцинація. Нині використовують дві основні вакцини: Ротарикс і РотаТек. Обидві вакцини внесено до національних календарів щеплень у понад 100 країнах світу, включно зі США, країнами Європи та Австралією. В Україні вакцинація проти ротавірусу проводиться за бажанням батьків.

• Вакцина Ротарикс вводиться у дві дози, а РотаТек – у три. Перша доза рекомендується у віці 6-12 тижнів, наступні – вводяться з інтервалом 4-10 тижнів. Важливо почати вакцинацію якомога раніше, тому що інфекція найнебезпечніша для дітей віком до 6 місяців. Вона знижує ризик госпіталізації на 85-98%, запобігає важким формам захворювання і сприяє формуванню колективного імунітету, що захищає тих, хто не може бути щеплений за медичними показниками.
• Неспецифічна профілактика включає заходи, спрямовані на запобігання передачі вірусу. Ротавірус передається фекально-оральним шляхом, тому ключове значення має дотримання правил гігієни. Кип’ятіння води, миття рук із милом після відвідування туалету, перед їжею і після контакту з хворим, обробка іграшок і поверхонь дезінфекційними засобами, такими як Хлоргексидин. Особливо важливо дезінфікувати поверхні в дитячих садках, лікарнях та інших місцях скупчення людей.
• Ізоляція хворого на 7-10 днів – це ще один важливий захід профілактики. Ротавірус виділяється з калом протягом кількох днів після зникнення симптомів, тож хворий залишається заразним навіть після покращення стану.

Хто лікує ротавірусну інфекцію?

Ротавірусна інфекція найчастіше трапляється у дітей, особливо у віці до 5 років. Педіатр – це перший лікар, до якого потрібно звернутися в разі підозри на захворювання в дитини. Лікар оцінить стан дитини, призначить аналізи і терапію.

У дорослих інфекція зазвичай протікає легше, але за виражених симптомів (блювота, діарея, зневоднення) потрібно звернутися до сімейного лікаря. Він проведе огляд, дасть рекомендації щодо лікування і за необхідності направить до вузьких спеціалістів.

Якщо захворювання протікає важко або є сумніви в діагнозі, може знадобитися консультація інфекціоніста. Він допоможе уточнити діагноз і скорегувати лікування. Також лікар займається лікуванням дітей і дорослих в умовах стаціонарного лікування.

За умови, що ротавірусна інфекція призвела до ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, синдром подразненого кишечника, порушення мікрофлори), може знадобитися допомога гастроентеролога.

Поширені запитання про ротавірус

Чи може ротавірусна інфекція протікати без діареї?

Так, у рідкісних випадках ротавірусна інфекція може протікати без вираженої діареї, особливо у дорослих. Основними симптомами будуть нудота, блювота, слабкість і підвищення температури. Однак у дітей діарея зазвичай присутня і є однією з ключових ознак інфекції.

Чи можна заразитися ротавірусом від людини без симптомів?

Так, ротавірус може передаватися від безсимптомних носіїв, особливо наприкінці інкубаційного періоду або після одужання. Вірус виділяється з фекаліями до 10 днів після зникнення симптомів, тому важливо дотримуватися правил гігієни навіть після поліпшення стану.

Чи можна захворіти на ротавірусну інфекцію повторно?

Так, на ротавірусну інфекцію можна захворіти повторно, оскільки існує кілька штамів вірусу. Після перенесеної інфекції формується імунітет тільки до конкретного штаму, а не відразу до всіх. Однак повторні випадки зазвичай протікають легше, особливо в дорослих.

Чому ротавірус особливо небезпечний для дітей до 5 років?

Ротавірус небезпечний для маленьких дітей через високий ризик зневоднення. У дітей молодшого віку організм швидше втрачає рідину й електроліти під час блювоти та діареї, що може призвести до тяжких ускладнень, включно з нирковою недостатністю та навіть летальним результатом. Саме тому важливо своєчасно заповнювати втрати рідини і звертатися до лікаря.

Чому ротавірус називають «кишковим грипом»?

Ротавірусну інфекцію іноді називають «кишковим грипом» через схожість деяких симптомів (температура, слабкість, інтоксикація). Однак це неправильна назва, оскільки ротавірус не має стосунку до вірусу грипу. Це окреме захворювання, що вражає шлунково-кишковий тракт.

Джерела

1. About Rotavirus, https://www.cdc.gov/rotavirus/about/index.html
2. What to Know About Rotavirus, https://www.webmd.com/children/what-is-rotavirus
3. Rotavirus infection, https://www.immune.org.nz/factsheets/rotavirus-infection
4. Rotavirus infections, https://www.who.int/westernpacific/health-topics/rotavirus-infections#tab=tab_1
5. Rotavirus, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK558951/
6. Disease factsheet about rotavirus, https://www.ecdc.europa.eu/en/rotavirus-infection/facts
7. Rotavirus Infection, https://www.chp.gov.hk/en/healthtopics/content/24/38.html