ВІЛ 1/2 (anti-HIV 1/2 Ab), сумарні антитіла IgA, IgM, IgG

ВІЛ 1/2 (anti-HIV 1/2) сумарні антитіла

Аналіз на сумарні антитіла до ВІЛ 1 і 2 (anti-HIV 1/2) — це лабораторне дослідження, яке дозволяє виявити ВІЛ-інфекцію на ранній стадії. Цей тест має високу клінічну значущість, оскільки ВІЛ залишається невиліковним захворюванням, а своєчасне виявлення інфекції дає змогу розпочати антиретровірусну терапію, що значно уповільнює прогресування хвороби та покращує якість життя пацієнта. Сам по собі вірус імунодефіциту людини належить до ретровірусів і уражає імунні клітини, передусім CD4-лімфоцити (Т-хелпери). Це призводить до поступового ослаблення імунного захисту організму та розвитку вторинних інфекцій і пухлин, що на термінальній стадії викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Розвиток СНІДу зазвичай не настає одразу після інфікування. Латентний період може тривати від двох до десяти років і більше. Упродовж цього часу людина може не мати жодних скарг, але залишатися заразною для оточуючих. Існує два типи вірусу — ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Перший тип частіше зустрічається в Європі, Азії та Північній Америці, має три підгрупи (M, O і N) і є основним етіологічним агентом глобальної епідемії. ВІЛ-2 зустрічається значно рідше та переважно в країнах Західної Африки.

Після потрапляння вірусу в організм на ранніх етапах можливо виявлення антигену p24 уже протягом першого–четвертого тижня. Вироблення антитіл починається в середньому через 2–8 тижнів після зараження. У цей період у деяких пацієнтів можуть з’являтися клінічні прояви, такі як серозний менінгіт, генералізована лімфаденопатія, запалення головного та спинного мозку. Для діагностики використовуються тести різних поколінь. Сучасні тест-системи третього покоління здатні виявити інфекцію вже через два тижні після контакту з вірусом, тоді як старі методи (першого покоління) визначають антитіла лише через 6–12 тижнів.

Гостра ВІЛ-інфекція зазвичай розвивається через 2–4 тижні після зараження і триває близько 2–3 тижнів. Джерелом вірусу завжди є людина, а основні шляхи передачі включають статевий контакт, потрапляння інфікованої крові (включно з переливанням, спільним використанням шприців) та вертикальну передачу від матері до дитини.

Аналіз на антитіла до ВІЛ призначається в ряді клінічних та епідеміологічних ситуацій. Він показаний пацієнтам із тривалими симптомами нез’ясованого походження, при наявності рецидивуючого герпесу, вірусних гепатитів, туберкульозу, токсоплазмозу, а також у випадку використання ін’єкційних наркотиків з нестерильним обладнанням. Показанням до дослідження є й незахищений статевий контакт із партнером із невідомим ВІЛ-статусом, наявність інших ІПСШ, планування вагітності. Крім того, аналіз може бути призначений при збільшенні лімфатичних вузлів у кількох зонах, наявності лейкопенії з лімфопенією, нічній пітливості, стрімкій втраті маси тіла, тривалій діареї, гарячці нез’ясованого походження, під час передопераційного обстеження та при наявності саркоми Капоші в молодому віці.

Нормальний результат аналізу на anti-HIV 1/2 — негативний. Це може свідчити як про відсутність вірусу в організмі, так і про так зване “серонегативне вікно”, коли антитіла й антигени ще не досягли порогового рівня для виявлення тест-системою. Також негативний результат можливий на термінальній стадії СНІДу, коли імунна система повністю зруйнована й припиняє вироблення антитіл.

Позитивний результат вказує або на наявність ВІЛ-інфекції, або на хибнопозитивну реакцію, яка може виникати при пухлинних та автоімунних захворюваннях, алергіях, а також під час вагітності. У таких випадках обов’язково проводиться підтверджувальне дослідження.

ВІЛ 1/2 (anti-HIV 1/2) сумарні антитіла -аналіз, який використовується для діагностики ВІЛ на ранній стадії. На сьогоднішній день ВІЛ-інфекція невиліковна. Проте, існує ефективна антиретровірусна терапія.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) - вірус сімейства ретровірусів, який вражає клітини імунної системи людини (CD4, Т-хелпери). Викликає СНІД - термінальна стадія ВІЛ інфекції. СНІД розвивається не відразу: ознаки захворювання СНІД можуть не проявлятися від 2-х до 10 років і більше.

Є два типи подібних HIV-вірусів: HIV-1 і HIV-2. Найчастіше зустрічається вірус ВІЛ-1, який поділяється на три групи: M, O і N і поширений в Європі, США та Азії. ВІЛ-2 - рідкісний тип, поширений в Західній Африці.

Антиген р 24 можливо визначити через 1-4 тижні після потрапляння вірусу в організм, а антитіла через 2-8 тижнів. При первинній інфекції можуть виникати серозний менінгіт, периферичні лимфаденопатії, мієлопатії, енцефаліт.

Для діагностики вірусу імунодефіциту людини використовується комбінована тест-система третього покоління, здатна визначати ВІЛ-інфекцію вже через 2 тижні після потрапляння вірусу в кров, тоді як тест-системи першого покоління роблять це тільки через 6-12 тижнів з моменту інфікування.

Період гострої ВІЛ інфекції настає в середньому через 2-4 тижні з моменту інфікування і триває приблизно 2-3 тижні.

Джерелом вірусу імунодефіциту є людина. Шляхи передачі інфекції:

• статевий;
• при переливанні крові;
• від зараженої матері до новонародженого.

Показання до призначення аналізу на ВІЛ

Дослідження на даний аналіз призначають:

• При стійкій симптоматиці (протягом 2-3 тижнів) неясної етіології.
• При рецидиві герпетичної інфекції, вірусних гепатитах, пневмонії, туберкульозі, токсоплазмозі.
• Якщо пацієнт вживав наркотики ін'єкційним шляхом, використовуючи нестерильні інструменти.
• При незахищеному сексі з партнером, що має неясний ВІЛ-статус.
• При наявності інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
• При плануванні вагітності.

Крім цього, при наявності таких симптомів лікар може дати направлення на аналіз ВІЛ 1/2 (anti-HIV 1/2) сумарні антитіла:

• збільшення лімфатичних вузлів більше двох областей;
• лейкопенія з лімфопенією;
• нічна пітливість;
• різке схуднення без причини;
• діарея більше трьох тижнів без причини;
• лихоманка неясної причини;
• передопераційна підготовка, госпіталізація;
• саркома Капоші у молодому віці.

Референсні значення (норми лабораторії) аналізу на ВІЛ

Результат при обстеженні повинен бути негативним. Це означає:

• відсутність ВІЛ-інфекції;
• період серонегативного вікна (ні антиген, ні антитіла ще не виробилися в достатній кількості, необхідній для визначення тест-системою);
• термінальна стадія хвороби (СНІД).

Підвищення показника

Підвищений показник (в даному випадку позитивний результат) може бути при:

• ВІЛ-інфекції;
• хибнопозитивних результатах, що вимагає повторного або додаткового дослідження (пухлини, алергічні захворювання, вагітність, аутоіммунне захворювання).

Зниження показника

Зниження показника неможливо. Якщо не вдається інтерпретувати результат, то аналіз необхідно повторити або вдатися до інших методів виявлення ВІЛ.