Імунологічний скринінг: від алергії до системних захворювань

Імунна система людини — це найскладніший механізм, який щосекунди захищає нас від мільярдів чужорідних агентів і атипових клітин, здатних перетворитися на новоутворення. Вона здатна розпізнавати “своє” і “чуже”, запам’ятовувати небезпечні патогени і миттєво мобілізувати сили для їх знищення.

Однак при всіх своїх здібностях імунна система іноді дає збої. В одних випадках вона починає надмірно реагувати на цілком нешкідливі речовини — пилок, шерсть тварин, продукти харчування, — і тоді ми говоримо про алергію. В інших випадках вона помилково приймає власні тканини організму за чужорідні і атакує їх. Так розвиваються аутоімунні захворювання, такі як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак або аутоімунний тиреоїдит.

У цій статті ми розберемо, чим принципово відрізняється алергія від фактора непереносимості, як влаштована сучасна діагностика з одночасним визначенням різних алергенів, а навіщо здавати основні ревматологічні аналізи — Анти-ЦЦП, ревматоїдний фактор, С-реактивний білок і антинуклеарні антитіла.

Коли імунна система дає збій

Перш ніж переходити до аналізів, важно зрозуміти загальну логіку — чому розвивається алергія, аутоімунні та ревматологічні захворювання.

Під час алергії імунітет реагує на речовини, які для організму в принципі не небезпечні, — пилок, білок коров’ячого молока, шерсть кішок. Організм помилково класифікує їх як ворога і починає виробляти проти них антитіла, які при повторному контакті з тією ж речовиною запускають алергічну реакцію: від нежитю і висипу до набряку та анафілаксії. Тут мішенню імунної атаки залишається зовнішній фактор, через який організм просто намагається себе захистити, хоч і помилково.

При аутоімунних та ревматологічних захворюваннях сценарій інший і в якомусь сенсі більш тривожний. Імунна система перестає розпізнавати власні клітини і тканини організму як “свої” і починає виробляти проти них антитіла — так звані аутоантитіла. Мішенню стають вже не зовнішні речовини, а суглоби, шкіра, нирки, щитоподібна залоза, сполучна тканина — залежно від конкретного захворювання.

Крім ревматоїдного артриту та вовчака, які детально розглянуті нижче, до цієї ж великої групи належать, наприклад, цукровий діабет 1 типу (атака на підшлункову залозу, що виробляє інсулін), псоріаз і псоріатичний артрит, аутоімунний тиреоїдит і целіакія — непереносимість глютену, викликана не ферментним дефіцитом, а саме імунною реакцією.

У кожного з цих явищ своя мішень і свій набір діагностичних маркерів, але їхній механізм збою спільний, і це імунна система.

За даними американських джерел, на аутоімунні захворювання страждає близько 8% населення. Причини до кінця не вивчені. Вважається, що відіграє роль поєднання генетичної схильності та зовнішніх факторів — куріння, харчування, надмірного ультрафіолетового опромінення. Але важливо розуміти, що сама по собі генетична схильність — не вирок.

У більшості людей, які успадкували гени, пов’язані з підвищеним ризиком аутоімунних захворювань, захворювання в кінцевому підсумку не розвиваються зовсім. Оскільки для цього повинні бути певні внутрішні та зовнішні фактори, що запускають збій. Саме тому наявність аутоімунного захворювання у родичів підвищує індивідуальний ризик, але не робить хворобу неминучою.

Чому аутоімунні захворювання важко діагностувати

Складність у тому, що симптоми аутоімунних та ревматологічних захворювань часто неспецифічні і прогресують: субфебрильна температура, болі в суглобах або м’язах часто списуються на перевтому, вік або застуду. Так, за статистикою, від моменту появи перших симптомів до постановки точного діагнозу у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, як правило, проходить кілька місяців, а іноді й років. Саме тому, що багато хто боїться звертатися по допомогу, проходити комплексне обстеження або здає лише аналіз на ревматоїдний фактор, тому що так написано в інтернеті. Але жоден з окремих аналізів не дає стовідсоткової відповіді сам по собі.

Додаткова складність у тому, що аутоімунні захворювання можуть поєднуватися одне з одним. Наявність одного такого діагнозу підвищує ймовірність розвитку іншого.

Практичний висновок для пацієнта простий: якщо вас турбують тривала субфебрильна температура, болі та скутість у суглобах, незвичайні висипання на шкірі, посилення на сонці, — це привід звернутися до лікаря і, можливо, пройти комплексне імунологічне та ревматологічне дослідження, а не намагатися інтерпретувати один ізольований результат аналізу самостійно.

Різниця між IgE-залежною алергією та харчовою непереносимістю

Пацієнти часто кажуть: “У мене алергія на молоко”, хоча насправді йдеться про лактазну недостатність, або скаржаться на “алергію на хліб”, а причина в непереносимості глютену (целіакія) або просто чутливості до певних продуктів. Симптоми іноді дійсно схожі: здуття живота, дискомфорт, шкірні висипання. Але механізми, що стоять за ними, абсолютно різні, і від цього напряму залежить, який аналіз потрібен для діагностики.

Що таке алергія?

IgE-залежна алергія або справжня алергія — це реакція імунної системи, в якій ключову роль відіграє імуноглобулін Е (IgE). Це клас антитіл, який у нормі становить менше 0,001 % від усіх імуноглобулінів сироватки крові. У нормі він допомагає організму боротися з паразитами. 

Однак саме IgE є ключовим медіатором алергічних реакцій негайного типу. Механізм простий: при першому контакті з алергеном (наприклад, пилком або арахісом) імунна система людини, схильної до атопії, виробляє специфічні IgE-антитіла до цього алергену. Антитіла зв’язуються з тучними клітинами і базофілами — клітинами, які містять гістамін та інші медіатори запалення. При повторному контакті з тим же алергеном молекули IgE на поверхні тучних клітин “впізнають” його і запускають каскад реакцій, що призводить до викиду гістаміну та інших біологічно активних речовин. Як результат, розвивається клініка алергії:

• шкірні прояви — кропив’янка (сверблячі пухирі), набряк Квінке (набряк губ, повік, гортані), атопічний дерматит;
• респіраторні симптоми — чхання, свербіж у носі, закладеність носа, сльозотеча, бронхоспазм, напади задишки;
• шлунково-кишкові прояви — нудота, блювота, спастичний біль у животі, діарея;
• анафілаксія — загрозливий для життя стан, який може проявлятися падінням артеріального тиску, втратою свідомості, набряком дихальних шляхів і вимагає невідкладної медичної допомоги.

Головна відмінність IgE-залежної алергії у швидкому розвитку симптомів. Вони розвиваються вже протягом кількох хвилин після контакту з алергеном. Рідше алергія розвивається не одразу, а через годину або кілька годин.

Що таке харчова непереносимість?

Харчова непереносимість не має відношення до імуноглобуліну Е і взагалі не є повноцінною імунною реакцією у класичному розумінні. Найвідоміший приклад — лактазна недостатність. Так, організму не вистачає ферменту лактази, щоб розщепити молочний цукор, через що після вживання молочних продуктів виникає здуття, спазми, діарея.

Крім ферментативної недостатності, зустрічаються інші причини харчової непереносимості:

1. Метаболічні порушення — наприклад, непереносимість гістаміну, коли організм не може ефективно розщеплювати гістамін, що надходить з їжею (сири, витримані вина, ферментовані продукти).
2. Дія харчових добавок і консервантів — наприклад, чутливість до сульфітів, глутамату натрію або штучних барвників.
3. Психосоматичні фактори — коли реакція на їжу зумовлена стресом або тривогою, а не імунологічними механізмами.

Симптоми непереносимості на відміну від алергії зазвичай наростають повільніше. Потрібні години від моменту прийому їжі до їх розвитку. До них належать:

• здуття живота, метеоризм;
• діарея або, навпаки, запори;
• нудота, важкість у шлунку;
• головний біль, мігрень;
• загальна слабкість, підвищена стомлюваність, зниження концентрації уваги;
• шкірні висипання (не пов’язані з IgE-механізмом).

Як розвивається целіакія — читайте у нашому блозі.

Крім того, реакція напряму залежить від кількості з’їденого продукту. Невелика порція людиною може перенестися спокійно, тоді як справжня IgE-алергія здатна розвиватися навіть від мізерної кількості алергену.

Ключові відмінності алергії та харчової непереносимості: таблиця

Нижче представлена зведена таблиця, яка наочно демонстрирує ключові відмінності між IgE-залежною алергією та харчовою непереносимістю.

Ця таблиця допоможе вам краще зрозуміти природу ваших симптомів і зорієнтуватися у виборі діагностичної тактики.

Діагностика алергії та харчової непереносимості

Для точної діагностики справжньої алергії в лабораторії Ніколаб доступний широкий спектр досліджень — від скринінгових панелей до вузькоспеціалізованих тестів на окремі алергени.

Базові маркери алергії

Якщо ви вперше зіткнулися з підозрою на алергію і не знаєте, на що реагує ваш організм, лікар зазвичай починає з двох базових аналізів:

1. Еозинофільний катіонний білок (ЕСР) — це маркер, який показує, наскільки активно у вашому організмі працюють еозинофіли (клітини, що відповідають за алергічні реакції). Якщо ЕСР підвищений, це свідчить про те, що алергічне запалення дійсно є. Цей аналіз допомагає лікарю зрозуміти, наскільки серйозним є процес і чи потрібно його лікувати агресивно.
2. Імуноглобулін E (IgE) загальний — це сумарний рівень усіх IgE-антитіл у вашій крові. Якщо він підвищений, це вказує на те, що у вас є атопічна схильність, тобто схильність до алергічних реакцій. Але сам по собі цей аналіз не скаже, на що саме у вас алергія. Це як загальний сигнал тривоги — далі потрібно шукати конкретного винуватця.

Алергологічні панелі (комплекси)

Коли потрібно перевірити реакцію на цілу групу алергенів, ми пропонуємо готові панелі. Це зручно, економічно і дозволяє охопити широкий спектр можливих тригерів.

1. Панель №1. Різні алергени — це скринінг змішаних алергенів, який включає як інгаляційні (те, чим ви дихаєте), так і харчові алергени. Підходить для первинної діагностики, якщо ви ще не знаєте, на що саме реагуєте.
2. Панель №2. Інгаляційна панель — цей комплекс дивляться, якщо алергія проявляється з боку дихальної системи: чхання, закладеність носа, кашель, задишка, напади ядухи. До панелі входять пилок рослин, домашній пил, кліщі (Dermatophagoides), цвілеві гриби та епітелій тварин (кішка, собака). Це найчастіші винуватці сезонного та цілорічного алергічного риніту і бронхіальної астми.
3. Панель №3. Харчові алергени — цей комплекс здають, якщо є підозра, що алергічна реакція виникає після їжі. До панелі входять найпоширеніші харчові алергени: молоко, яйце, риба, морепродукти, горіхи, злаки, фрукти та овочі.
4. Панель №4. Педіатрична — це спеціальна панель для дітей. Вона складена з урахуванням найчастіших алергенів, з якими стикаються діти в різному віці: побутові алергени, харчові продукти, пилок. Дитячий організм ще тільки формується, і діагностика має бути максимально щадною та точною, тому для маленьких пацієнтів ми пропонуємо цей спеціалізований комплекс.

Індивідуальні алергени

Якщо панелі не дали однозначної відповіді або у вас є підозра на алергію до конкретної речовини, можна здати аналізи на окремі алергени.

1. Антитіла IgE до суміші цвілевих грибів — це діагностика грибкової сенсибілізації. Цвіль живе у вологих приміщеннях, у ванних кімнатах, на старих книгах, у ґрунті. Вона може викликати хронічний риніт, кашель, бронхоспазм. Ми перевіряємо реакцію на найпоширеніші види: Penicillium, Aspergillus, Candida, Alternaria, Cladosporium і Mucor.
2. Антитіла IgE до окремих алергенів — ви можете перевірити реакцію на конкретні алергени: пилок амброзії (сезонне лихо для багатьох), кульбаби, тополі; на кліщів домашнього пилу (Dermatophagoides pteronyssinus і farinae); на домашній пил, латекс, глютен або казеїн. Якщо ви помічаєте, що симптоми виникають після конкретного контакту або в певний сезон, цей аналіз допоможе підтвердити або спростувати вашу підозру.
3. Алергологічна діагностика чутливості до анестетиків — це спеціальний тест, який проводять перед стоматологічними або хірургічними втручаннями. Ми перевіряємо реакцію на місцеві анестетики: артикаїн (ультракаїн, убістезин), лідокаїн, бупівакаїн, мепівакаїн, прокаїн (новокаїн). Якщо у вас коли-небудь були підозри на алергію на заморожування у стоматолога, цей аналіз обов’язковий — алергія на анестетики може бути небезпечною для життя.

Харчова непереносимість

А для діагностики харчової непереносимості використовуються: 

1. Водневий дихальний тест — це “золотий стандарт” діагностики лактазної недостатності (непереносимості лактози) та мальабсорбції фруктози. Ви випиваєте розчин лактози, а потім протягом кількох годин вимірюєте концентрацію водню у видихуваному повітрі. Якщо водню багато — виходить, речовина не розщепилася і не всмокталася, а забродила в кишечнику. Це дуже точний та інформативний метод.
2. Генетичні тести — наприклад, на мутації в гені MCM6, які викликають лактазну недостатність. Якщо у вас є генетична схильність, ви будете знати це з високою ймовірністю і зможете коригувати свій раціон.
3. Аналізи на целіакію — це не алергія, а аутоімунне захворювання, при якому глютен (білок злаків) викликає пошкодження ворсинок тонкого кишечника. Для діагностики целіакії здають:
   1. Антитіла до тканинної трансглутамінази (tTG) IgA — основний тест.
   2. Загальний IgA — щоб виключити селективний дефіцит IgA, при якому тести можуть бути хибнонегативними.
   3. Антитіла до деамідованих пептидів гліадину, IgG (DGP IgG) — потрібен для підтвердження діагнозу целіакія при підвищеному IgA.
   4. Генетичне тестування — якщо у вас є ці гени, целіакія можлива, а якщо їх немає — захворювання виключено з високою ймовірністю.

І, звісно, елімінаційна дієта. Це найнадійніший спосіб виявити харчову непереносимість, але його потрібно проводити суворо під контролем лікаря. Ви виключаєте підозрювані продукти на 2–4 тижні, потім по черзі вводите їх назад і відстежуєте реакцію організму. Це складно, довго, але дуже інформативно.

Як зрозуміти результати аналізів на алергію та харчову непереносимість?

 

У будь-якому випадку, з отриманими результатами зверніться до лікуючого лікаря.

Ревматологія: коли організм атакує власні суглоби

Аутоімунні захворювання сполучної тканини — група станів, при яких імунна система помилково приймає власні тканини за чужорідні і атакує їх. Ревматоїдний артрит (РА) — одне з найпоширеніших і найважчих захворювань цієї групи. А про те, як не пропустити симптоми артриту, вже розповіли у нашій статті.

У лабораторії Ніколаб ми приділяємо особливу увагу ранній діагностиці ревматологічних захворювань. Сучасні лабораторні маркери дозволяють виявити РА на найраніших стадіях, коли клінічні симптоми ще неспецифічні або слабо виражені, а також відрізнити РА від інших артритів і визначити прогноз захворювання. У цьому розділі я детально розберу ключові лабораторні тести, що використовуються в ревматології: антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (Анти-ЦЦП), ревматоїдний фактор (РФ) і С-реактивний білок (СРБ).

Симптоми, коли необхідно здати ревмопроби та аутоімунні маркери

Якщо симптоми алергії та харчової непереносимості проявляються майже одразу і їх завжди можна пов’язати з алергеном або конкретним продуктом, то діагностика аутоімунних та ревматологічних захворювань полягає в їхньому неспецифічному початку і тривалому хвилеподібному перебігу. Здати ревмопроби та аутоімунні маркери варто при розвитку таких симптомів:

1. Ранкова скутість у суглобах. Класичний признак ревматоїдного артриту. Пацієнту важко стиснути руку в кулак або встати на ноги одразу після пробудження. Скутість триває більше 30–60 хвилин і поступово проходить після фізичної активності (розходження).
2. Симетричні болі та набряк дрібних суглобів. На відміну від вікового остеоартрозу (при якому часто болить одне коліно або стегно), ревматоїдний артрит зазвичай вражає суглоби симетрично: болять суглоби пальців обох рук або обох стоп, при цьому вони виглядають припухлими і гарячими на дотик.
3. Тривала субфебрильна температура. Безпричинне підвищення температури тіла до 37,2–37,5 °C протягом тижнів або місяців, яке не супроводжується симптомами застуди і не знижується після прийому звичайних антибіотиків.
4. Специфічні шкірні висипання. Поява стійкого почервоніння на обличчі у формі метелика (захоплює перенісся та щоки) — типовий маркер системного червоного вовчака. Також тривожним симптомом є фотосенсибілізація: поява сверблячого висипу або пухирів після короткочасного перебування на сонці.
5. Безпричинна м’язова слабкість і хронічна втома. Стан, при якому звичні фізичні навантаження (підйом по сходах, розчісування волосся) викликають сильний м’язовий біль і повне виснаження. Це може вказувати на розвиток системного запального процесу.
6. Синдром Рейно (спазм судин). Різке збліднення, а потім посиніння кінчиків пальців рук або ніг на холоді або при стресі. Цей симптом часто є одним із перших проявів системних захворювань сполучної тканини (вовчака, склеродермії).
7. Сухість слизових оболонок. Хронічне відчуття «піску в очах», відсутність сліз, сильна сухість у роті, що ускладнює проковтування твердої їжі. Ці симптоми вимагають виключення синдрому Шегрена — аутоімунного ураження слинних і слізних залоз.
8. Різкі коливання ваги та порушення серцевого ритму. При поєднанні цих ознак з м’язовою слабкістю або набряками обличчя необхідно виключити аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото або хвороба Грейвса) — атаку імунної системи на клітини щитоподібної залози.

Як не пропустити захворювання суглобів? Усі симптоми, причини та способи лікування описані у нашій статті.

Анти-ЦЦП і ревматоїдний фактор: диференціальна діагностика артриту

Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (Анти-ЦЦП, anti-CCP) — це аутоантитіла, спрямовані проти цитрулінованих білків, які утворюються в процесі посттрансляційної модифікації білків у вогнищі запалення. Цитрулінування — це процес перетворення амінокислоти аргініну в цитрулін, який відбувається в запалених тканинах, особливо в синовіальній оболонці суглобів при РА.

Клінічне значення Анти-ЦЦП:

1. Висока специфічність. Специфічність Анти-ЦЦП для діагностики ревматоїдного артриту досягає 90–95 %. Це означає, що якщо тест позитивний, з високою ймовірністю у пацієнта саме РА, а не інше захворювання суглобів.
2. Чутливість. Чутливість Анти-ЦЦП становить близько 60–79 %. Антитіла виявляються приблизно у 79 % хворих на РА.
3. Рання діагностика. Анти-ЦЦП може з’являтися в крові за роки до розвитку перших клінічних симптомів РА. Це дозволяє виявити захворювання на доклінічній стадії і почати лікування якомога раніше.
4. Прогностичне значення. Високі титри Анти-ЦЦП асоційовані з більш важким, ерозивним ураженням суглобів і гіршим прогнозом. Пацієнти з позитивним Анти-ЦЦП мають більш високий ризик швидкого прогресування захворювання.
5. Диференціальна діагностика. Анти-ЦЦП допомагає відрізнити РА від інших артритів (псоріатичний артрит, реактивний артрит, остеоартроз, подагра), при яких Анти-ЦЦП зазвичай негативний.

Ревматоїдний фактор (РФ) — це аутоантитіла (переважно класу IgM), які спрямовані проти Fc-фрагмента власних IgG-антитіл. РФ є важливим, але менш специфічним маркером РА.

Клінічне значення РФ:

1. Чутливість. РФ позитивний приблизно у 60–70 % хворих на РА.
2. Специфічність. Специфічність РФ становить близько 70 %, що значно нижче, ніж у Анти-ЦЦП. РФ може підвищуватися і при інших захворюваннях: системному червоному вовчаку, синдромі Шегрена, змішаній кріоглобулінемії, саркоїдозі, хронічних інфекціях (гепатит С, туберкульоз, інфекційний ендокардит), а також у здорових літніх людей.
3. Клінічне значення. Високі титри РФ асоційовані з більш важким перебігом РА, позасуглобовими проявами (ревматоїдні вузлики, васкуліт, синдром Шегрена).

Поєднання Анти-ЦЦП і РФ значно підвищує діагностичну цінність. Якщо обидва тести позитивні, ймовірність РА дуже висока. Якщо Анти-ЦЦП позитивний, а РФ негативний — це так званий серонегативний за РФ РА, який також підтверджується Анти-ЦЦП. Якщо Анти-ЦЦП негативний, але РФ позитивний — потрібне додаткове обстеження для виключення інших захворювань.

С-реактивний білок як універсальний маркер запалення

С-реактивний білок (СРБ) — це один із найбiльш вивчених і широко використовуваних лабораторних маркерів запалення. Він належить до так званих білків гострої фази — групи білків, концентрація яких у крові резко зростає у відповідь на запалення, інфекцію, травму або злоякісний процес. Вже через 6–8 годин після початку запального процесу рівень СРБ у крові починає підвищуватися, досягаючи піку через 24–48 годин. При усуненні запалення СРБ швидко знижується, що робить його чудовим маркером для моніторингу ефективності лікування.

Клінічне значення СРБ у ревматології:

1. Маркер активності захворювання. При ревматоїдному артриті рівень СРБ корелює з активністю запального процесу. Високий СРБ вказує на високу активність РА і вимагає агресивної терапії.
2. Моніторинг ефективності лікування. Зниження рівня СРБ на тлі терапії (базисними протизапальними препаратами, генно-інженерними біологічними препаратами) — об’єктивний критерій успішності лікування.
3. Прогностичне значення. Стійко підвищений СРБ асоційований з більш швидким прогресуванням ерозивних змін у суглобах і гіршим довгостроковим прогнозом.

Незважаючи на те, що СРБ неспецифічний маркер, у поєднанні з клінічною картиною та іншими лабораторними тестами (Анти-ЦЦП, РФ, ANA) СРБ залишається важливим діагностичним інструментом. Коли ще корисно здати С-реактивний білок, читайте у нашому блозі.

Як зрозуміти результати ревматологічних маркерів?

Усі показники наведені з урахуванням актуальних клінічних рекомендацій і референтних інтервалів, прийнятих у лабораторії Ніколаб.

Системний червоний вовчак: роль антинуклеарних антитіл (ANA)

Системний червоний вовчак (СЧВ, або просто вовчак) — хронічне аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує власну сполучну тканину, через що в процесі можуть бути задіяні різні органи та системи: шкіра, суглоби, нирки, серце, легені, центральна нервова система, клітини крові. Саме тому вовчак називають системним захворюванням — на відміну від органоспецифічних аутоімунних станів, які вражають лише один орган.

Найчастіше на СЧВ хворіють жінки. На них припадає близько 90% випадків, причому найчастіше прояви вперше виявляються у репродуктивному віці. Точна причина вовчака невідома, але розвиток пов’язаний із поєднанням генетичної схильності, гормональних факторів та зовнішніх тригерів, включаючи ультрафіолетове випромінювання.

Як не пропустити розвиток СЧВ? Поради лікаря. 

Перебіг хвороби зазвичай хвилеподібний: періоди загострення чергуються з періодами ремісії, які можуть тривати місяцями та роками.

Незважаючи на серйозність діагнозу, важливо розуміти, що сучасні методи лікування — від гормональних та імуносупресивних препаратів до таргетної біологічної терапії — дозволяють більшості пацієнтів вести повноцінне життя, працювати та планувати майбутнє.

Антинуклеарні антитіла (ANA) — це сімейство аутоантитіл, які спрямовані проти різних компонентів власного клітинного ядра: ДНК, РНК, гістонів, негістонових білків та інших ядерних антигенів. У нормі ці антитіла не повинні бути присутніми у крові, оскільки імунна система толерантна до власних ядерних структур.

ANA є основним імунологічним маркером системного червоного вовчака (СЧВ). Вони виявляються у понад 95 % пацієнтів із цим захворюванням.

Але позитивний ANA — це скринінговий, а не діагностичний тест. Він вказує на наявність аутоімунного процесу, але не уточнює його природу. Антитіла можуть виявлятися і при інших системних захворюваннях сполучної тканини — системній склеродермії, дерматоміозиті, синдромі Шегрена, змішаному захворюванні сполучної тканини, а також у здорових людей, особливо в похилому віці, у низьких титрах.

Як правильно підготуватися до здачі аналізів: імунологія, алергія та ревматологія

Точність лабораторної діагностики (від виявлення специфічних IgE до маркерів ревматоїдного артриту та целіакії) напряму залежить від правильної підготовки пацієнта. Імунні білки, ферменти та антитіла вкрай чутливі до раціону харчування, прийому медикаментів та фізіологічного стану організму:

1. Дотримання періоду голодування. Кров здається суворо натщесерце, бажано в ранкові години (з 7:00 до 11:00). Після останнього прийому їжі має пройти не менше 8 і не більше 12–14 годин. Уранці дозволяється пити лише чисту негазовану воду.
2. Виключення жирної їжі напередодні. За 24 години до забору крові необхідно повністю відмовитися від жирної, смаженої їжі. Висока концентрація жирів у крові (хілез) робить сироватку каламутною, що фізично блокує оптичні датчики лабораторного обладнання та унеможливлює точне визначення антитіл та білків (СРБ, IgE, АНА).
3. Обмеження фізичних та емоційних навантажень. За добу до дослідження необхідно відмовитися від інтенсивних спортивних тренувань. М’язові мікротравми та стрес можуть спровокувати тимчасовий, неспецифічний стрибок С-реактивного білка (СРБ) або еозинофільного катіонного білка (ЕСР).
4. Відмова від шкідливих звичок. Алкоголь категорично заборонений за 24 години до здачі крові. Куріння необхідно виключити мінімум за 1–2 години до дослідження, оскільки нікотин викликає спазм судин і може вплинути на реологічні властивості крові.

Аналіз крові на алергію має величезну перевагу перед класичними шкірними пробами (царапинами). Кров можна здавати навіть у період загострення алергії та на тлі прийому антигістамінних препаратів. Протиалергічні таблетки (цетиризин, лоратадин та ін.) блокують гістамін, але не знищують антитіла IgE у крові, тому скасовувати їх перед здачею алергопанелей не потрібно. Однак, якщо ви приймаєте системні глюкокортикостероїди, обов’язково повідомте про це лікарю — вони можуть тимчасово знизити вироблення антитіл.

Генетичний матеріал (ДНК) людини не змінюється протягом життя. Ці аналізи не залежать від прийому їжі, фази менструального циклу, прийому антигістамінних або гормональних препаратів. Якщо ви здаєте тільки генетичний тест, суворих обмежень щодо харчування немає, проте найчастіше їх здають у комплексі з біохімічними маркерами, тому стандартне правило здачі натщесерце зберігає свою актуальність.

Специфічні правила для діагностики целіакії 

Найчастіша помилка пацієнтів при діагностиці непереносимості глютену — самостійний перехід на безглютенову дієту до здачі аналізів. Якщо ви перестанете їсти продукти з глютеном, імунна система заспокоїться і перестане виробляти аутоантитіла. У результаті аналіз дасть хибнонегативний результат. Тому для отримання достовірного діагнозу пацієнт повинен вживати їжу, що містить глютен (хліб, макарони, злаки), щодня протягом щонайменше 2–4 тижнів перед здачею крові.

Лабораторія в Києві для всієї родини 

Лабораторія Ніколаб проводити повний спектр імунологічних та ревматологічних досліджень — від розширеної алергопанелі до Анти-ЦЦП, ревматоїдного фактора, СРБ та антинуклеарних антитіл — з использованием современного оборудования и понятных формул результатов. Наші філії є у багатьох містах України.

Якщо ви не впевнені, які саме аналізи підходять у вашій ситуації, краще почати з консультацій алерголога-імунолога або ревматолога. І пам’ятайте, що жоден лабораторний показник не замінює огляду та консультації лікаря. Результат аналізу — це важлива частина діагностичної картини, але зібрати її єдино і поставити діагноз може тільки фахівець.

Чим раніше почати діалог з лікарем — особливо при підозрі на ревматоїдний артрит або інше системне захворювання, — тим більше можливостей зберегти якість життя та рухливість суглобів на довгі роки вперед.

Поширені запитання

Чим ревматоїдний фактор (РФ) відрізняється від аналізу на Анти-ЦЦП?

Ревматоїдний фактор — це загальний маркер запалення, який може підвищуватися навіть при звичайних інфекціях або у здорових літніх людей. Анти-ЦЦП — це високоспецифічний маркер, який на 98% підтверджує наявність саме ревматоїдного артриту, причому на найраніших стадіях.

Що означає позитивний результат тесту на АНА (антинуклеарні антитіла)?

Позитивний АНА означає, що імунна система почала виробляти антитіла проти ядер власних клітин. Це серйозний привід для консультації з ревматологом та виключення системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчака).

Чому С-реактивний білок (СРБ) підвищений, а температури немає?

Ультрачутливий СРБ реагує на млявопоточне, системне мікрозапалення в організмі. Високий рівень без лихоманки може бути ознакою раннього ревматоїдного артриту, аутоімунного збою або пошкодження стінок судин (атеросклерозу).

Як правильно підготуватися до здачі ревмопроб (АСЛО, СРБ, РФ)?

Специфічна підготовка не потрібна. Достатньо прийти до відділення лабораторії вранці натщесерце (після 8–12 годин голоду), виключивши напередодні жирну їжу, алкоголь та важкі фізичні навантаження, які можуть тимчасово спотворити білкові фракції крові.

Джерела

1. Rheumatoid Factor (RF), https://medlineplus.gov/lab-tests/rheumatoid-factor-rf-test/
2. Anti-Cyclic Citrullinated Peptide (Anti-CCP), https://medlineplus.gov/lab-tests/ccp-antibody-test/ 
3. C-Reactive Protein (CRP) Test, https://www.mayoclinic.org/tests-procedures/c-reactive-protein-test/about/pac-20385228
4. EULAR recommendations for the management of rheumatoid arthritis, https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36357155/
5. Antinuclear Antibodies (ANA), https://rheumatology.org/patients/antinuclear-antibodies-ana
6. Systemic Lupus Erythematosus (SLE), https://www.cdc.gov/lupus/about/index.html
7. Autoimmune Diseases – National Institute of Environmental Health Sciences, https://www.niehs.nih.gov/health/topics/conditions/autoimmune
8. Immunoglobulin E, https://my.clevelandclinic.org/health/body/ige