Цитомегаловірус (Cytomegalovirus, CMV), якісне визначення вірусної ДНК методом ПЛР (букальний зішкріб, сеча, слина, кров, зішкріб, ліквор)

Цитомегаловірусна інфекція — поширене вірусне захворювання, викликане вірусом п’ятого типу з родини герпесвірусів. Найчастіше перебігає безсимптомно або супроводжується легкими проявами. Однак для певних категорій пацієнтів цитомегаловірус становить серйозну загрозу. До них належать вагітні жінки, новонароджені діти та особи з вродженим або набутим імунодефіцитом, зокрема пацієнти з ВІЛ. У цих осіб інфекція може перебігати важко, викликаючи серйозні ускладнення, включно із запаленням печінки, головного мозку, органів зору та травної системи. Крім того, інфекція може уражати нирки, провокуючи гломерулонефрит.

У вагітних жінок цитомегаловірус здатен проникати через плаценту та спричиняти інфікування плода. Це може призвести до розвитку внутрішньоутробних патологій, затримки росту, передчасних пологів або навіть викидня. Саме з цієї причини цитомегаловірус відносять до групи TORCH-інфекцій, особливо небезпечних для плода, що розвивається. Аналіз на наявність цитомегаловірусу зазвичай проводиться на етапі планування вагітності та повторюється в період гестації. Це дозволяє своєчасно виявити інфекцію та мінімізувати ризик ускладнень.

Джерело інфекції — людина, яка є носієм вірусу, незалежно від наявності в неї клінічних симптомів. Передача цитомегаловірусу можлива при контакті з інфікованими рідинами та тканинами, такими як кров, слина, сеча, грудне молоко, сперма та вагінальні виділення. Також можлива передача вірусу від матері до дитини під час вагітності або під час пологів. Інкубаційний період захворювання може варіювати від кількох тижнів до кількох місяців і значною мірою залежить від стану імунної системи інфікованого.

Для діагностики цитомегаловірусної інфекції використовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), який дозволяє виявити наявність вірусної ДНК у різних біологічних матеріалах: слині, крові, сечі, буккальних зіскобах, зіскобах з інших слизових та у спинномозковій рідині. Дослідження є якісним визначенням наявності вірусу в організмі.

Показаннями до проведення аналізу є підозра на цитомегаловірусну інфекцію, фетоплацентарну недостатність, внутрішньоутробне інфікування плода, інфекційний мононуклеоз, не пов’язаний із вірусом Епштейна–Барр, або наявність гепатоспленомегалії нез’ясованої етіології. Також тест показаний при високій активності печінкових ферментів, аномаліях розвитку плода, завмерлій вагітності або викиднях. Аналіз може бути призначений як на етапі планування вагітності, так і під час її ведення. Призначення тесту здійснюють спеціалісти різних напрямків: гінекологи, акушери, інфекціоністи, педіатри, терапевти, неонатологи та лікарі загальної практики.

За вісім годин до забору крові необхідно утриматися від їжі, уникати фізичного й емоційного навантаження, не вживати алкоголь і не палити. Також забороняється чистити зуби та використовувати ополіскувачі для рота в день дослідження. Якщо планується здача сечі, слід зібрати ранкову порцію після ретельної гігієни зовнішніх статевих органів. Жінкам рекомендується уникати здачі сечі під час менструації та дочекатися трьох–чотирьох днів після її завершення. Статеві контакти, використання лубрикантів, місцевих антисептиків і лікарських мазей потрібно виключити за кілька днів до аналізу.

Позитивна відповідь свідчить про наявність вірусної ДНК в організмі, що може означати як активну інфекцію, так і безсимптомне носійство. Негативний результат вказує на відсутність вірусу або на те, що аналіз був проведений занадто рано, коли вірус ще не досяг достатньої концентрації для виявлення. Позитивний ПЛР-тест не завжди є ознакою активної інфекції, оскільки цитомегаловірус здатен зберігатися в організмі тривалий час після завершення гострої фази захворювання.

Цитомегаловірусна інфекція відрізняється найчастіше безсимптомним перебігом і не несе жодної небезпеки особам, які мають міцний імунітет. Але для вагітних та людей з вродженими чи набутими імунодефіцитними патологіями це захворювання може бути небезпечним. Вірус може призводити до викидня, внутрішньоутробних патологій та передчасних пологів у вагітних, а в осіб з імунодефіцитом до енцефаліту, гепатиту та ін.

Цитомегаловірус: опис

Цитомегаловірус – це різновид герпесвіруса (5 тип), який може викликати різні захворювання у людей з ослабленою імунною системою, включаючи новонароджених, інфікованих людей та людей з ВІЛ.

Однак у більшості людей інфекція цитомегаловірусом передається безсимптомно або з легкими симптомами, тому багато хто навіть не усвідомлює, що вони заражені.

Захворювання, які може викликати цитомегаловірус:

• цитомегаловірусний мононуклеоз;
• пневмонія;
• ретиніт;
• гепатит;
• енцефаліт;
• коліт;
• гломерулонефрит.

Джерелом зараження є інфікована та хвора людина.

Вірус може передаватися через контакт з інфікованими тканинами та рідинами, такими як слина, кров, сеча, молоко, сперма та вагінальні виділення. Також можлива передача матері до дитини під час вагітності.

Інкубаційний період цитомегаловірусної інфекції може тривати від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану імунної системи зараженої людини.

Цитомегаловірус належить до TORCH-інфекцій, зважаючи на його згубний вплив на плід під час вагітності. Тому аналіз з його визначення є обов'язковим до і під час вагітності.

Особливості дослідження

Для якісного визначення вірусної ДНК цитомегаловірусу методом ПЛР використовують такі біологічні матеріали: букальний зішкріб, сечу, слину, кров, зішкріб і ліквор. Аналіз дозволяє виявити наявність чи відсутність вірусного агента у зібраних матеріалах.

Також дослідження може мати такі назви: CMV, Cytomegalovirus, DNA, ДНК цитомегаловірусу, якісне визначення, Polymerase chain reaction та ПЛР на цитомегаловірус.

Коли та навіщо призначають аналіз

ПЛР метод призначають для:

• скринінгу на різних термінах гестаційного періоду;
• дифдіагностики з низкою інших інфекцій;
• підтвердження діагнозу;
• визначення первинної інфекції/реактивації;
• визначення причин лихоманки неясної етіології

Показаннями щодо аналізу є:

• підготовка до вагітності;
• підозра на цитомегаловірусну інфекцію;
• підозра на розвиток фетоплацентарної недостатності та розвитку внутрішньоутробної інфекції;
• високий рівень показників печінкових проб;
• інфекційний мононуклеоз, не асоційований із ВЕБ;
• гепатоспленомегалія неясної етіології;
• завмерла вагітність;
• викидень;
• патології плода

Дослідження призначають: інфекціоністи, гінекологи, акушер-гінекологи, педіатри, неонатологи, сімейні лікарі та терапевти.

Правила підготовки

Для дослідження беруть кілька біологічних матеріалів: букальний зішкріб, кров, ліквор, сечу, зішкріб і слину. Щоб отримати об'єктивну відповідь, слід дотримуватись кількох правил підготовки, а саме відмовитися до забору матеріалів від:

• вживання їжі за 6 годин;
• фізіотерапевтичних процедур, у тому числі масажу за 2 доби;
• підвищених фізичних навантажень та емоційної перенапруги за добу;
• відвідування сауни та лазні, авіаперельотів та ультразвукової діагностики за 3 доби;
• вживання алкоголю за добу та тютюну за 1 годину;
• чищення зубів та полоскання ротової порожнини ополіскувачем вранці перед здаванням матеріалу.

Також слід виключити приймання будь-яких медикаментозних препаратів, які мають противірусну дію за кілька діб. Важливо проконсультуватися з лікарем та отримати від нього дозвіл.

Для забору сечі буде потрібно одноразовий пластиковий контейнер для аналізів. Збирається перша ранкова порція сечі після проведення ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Для аналізу достатньо 30–50 мл. Жінкам слід збирати сечу до місячних або через 3-4 дні після завершення. Представникам обох статей необхідно виключити статеві зв'язки за 3 доби. Місцево не варто наносити ніякі антисептичні та медичні препарати за 3 тижні, а також застосовувати лубриканти, гелі та мазі напередодні.

Інтерпретація результатів

Позитивна відповідь вказує на розвиток інфекції в організмі чи носійство вірусу.

Негативна відповідь вказує на відсутність інфекційного процесу або надто короткий проміжок часу від моменту інфікування.

Важливо, що позитивний результат аналізу на вірусну ДНК не завжди свідчить про наявність активної інфекції, оскільки вірус може залишатися в організмі людини протягом тривалого періоду після завершення хвороби. Тому для отримання об'єктивної інтерпретації необхідна консультація лікаря.

Важливі примітки

На об'єктивність результатів аналізу може вплинути недотримання правил підготовки.