Загальний аналіз мокротиння (фізико-хімічні властивості, мікроскопія нативного препарату)

Загальний аналіз мокротиння — це лабораторне дослідження, яке дає змогу лікарям діагностувати різні захворювання органів дихання, такі як бронхіт, пневмонію та туберкульоз. У цьому аналізі розглядаються фізико-хімічні властивості мокротиння та проводиться мікроскопія нативного препарату.

Мокротиння: опис

Мокротиння — це секрет, що виробляється слизовими оболонками дихальних шляхів, який утворюється у відповідь на запалення чи інфекцію. Воно складається зі слизу, клітин, мікроорганізмів та частинок, які можуть надходити з бронхів та легень. Мокротиння відіграє важливу роль у захисті органів дихання, проте його склад та властивості можуть змінюватися залежно від стану здоров’я людини. Секрет може змінюватися за кольором, консистенцією та кількістю залежно від стану здоров’я пацієнта.

Виділення мокротиння є захисним механізмом організму. Це допомагає очищати дихальні шляхи від патогенних мікроорганізмів, алергенів та забруднюючих речовин.

У нормі мокротиння складається зі слизу, який виробляється залозами слизової оболонки дихальних шляхів. У його складі також присутні мертві клітини, бактерії, віруси та частинки пилу або алергенів, які були затримані на шляху до легень. Нормою вважається прозорий злегка в’язкий слиз без неприємного запаху та домішок.

Особливості дослідження

Під час проведення дослідження оцінюються фізико-хімічні властивості мокротиння, які включають:

• Об’єм. Визначається кількість мокротиння, що виділяється протягом доби. Підвищена кількість може свідчити про запальні процеси в легенях або бронхах, а зменшена — про сухість слизової або утруднене виділення мокротиння.
• Запах. Зазвичай мокротиння не має запаху, однак неприємний або гнильний запах може вказувати на гнійні процеси, такі як абсцес або гангрена легені.
• Колір. Може мати різний колір — від прозорого до жовтого, зеленуватого чи коричневого. Наприклад, зелений або жовтий колір може свідчити про наявність гнійних процесів, а коричневий — про присутність старої згорнутої крові чи хронічне захворювання.
• Характер. Може бути слизовим, гнійним, слизово-гнійним або серозним. Цей параметр допомагає визначити характер запального процесу.
• Консистенція. Може бути рідким, в’язким або густим. Густа консистенція найчастіше вказує на запальний гнійний процес.
• Форма. Може бути аморфним (характерне для слизового мокротиння при запальних процесах без гнійних ускладнень), комковим (вказує на наявність гнійних процесів, таких як абсцес легені або бронхоектази), плівчастим (при пневмонії або астмі, коли мокротиння містить згустки білка та еластичних волокон) і волокнистим (пов’язане з наявністю фібринових ниток і свідчить про серйозні запальні процеси в легенях, такі як фібринозний бронхіт або туберкульоз).
• Шаруватість. Мокротиння може бути одношаровим або багатошаровим. При відстоюванні мокротиння може розділятися на шари: верхній пінистий, середній — серозний або слизовий, і нижній — осадовий шар. Багатошаровість найчастіше спостерігається при хронічних захворюваннях, таких як бронхоектази або абсцес легенів.
• Наявність крові. Домішки свіжої крові часто спостерігаються при розвитку туберкульозу, раку легенів, ХОЗЛ та деяких інших патологіях.

Після вивчення фізико-хімічних властивостей мокротиння лаборанти проводять мікроскопію нативного препарату. Цей метод дає змогу провести детальніший аналіз її змісту. Наприклад, визначити наявність:

• Лейкоцитів. Їхня кількість у мокротинні вказує на запальний процес. Чим більше лейкоцитів, тим більш виражене запалення. Можуть визначатися:
  • Нейтрофільні гранулоцити. Ці клітини є маркерами гострих запальних процесів. Їхня висока концентрація у мокротинні зазвичай свідчить про бактеріальну інфекцію, таку як пневмонія, бронхіт або загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Нейтрофіли активно борються з патогенами, виділяючи ферменти та активні форми кисню, що допомагає руйнувати мікроорганізми.
  • Еозинофільні гранулоцити. Ці клітини зустрічаються у мокротинні при алергічних реакціях та астмі. Підвищений вміст еозинофілів пов’язаний з алергічним запаленням дихальних шляхів і може свідчити про наявність бронхіальної астми, еозинофільного бронхіту або паразитарних інфекцій. Еозинофіли виділяють речовини, що можуть руйнувати антигени та модулювати алергічну реакцію.
• Еритроцитів. Вказує на кровотечу в дихальних шляхах. Це може бути пов'язано з низкою патологічних процесів, таких як травми дихальних шляхів, туберкульоз, рак легень, пневмонія, бронхоектази або хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ).
• Клітин плоского епітелію. Ці клітини можуть бути виявлені у мокротинні, якщо воно контактувало з верхніми дихальними шляхами або ротовою порожниною. Їх наявність у невеликій кількості не має діагностичного значення, однак велика кількість клітин плоского епітелію може свідчити про можливе забруднення зразка слиною та, відповідно, про низьку діагностичну цінність аналізу.
• Клітин епітелію бронхів. Наявність цих клітин у мокротинні вказує на запалення у бронхах, що може супроводжувати такі захворювання, як хронічний бронхіт або астма. Високий вміст клітин бронхіального епітелію свідчить про подразнення або ушкодження бронхіального дерева, викликане інфекційними чи токсичними агентами.
• Альвеолярних макрофагів. Ці клітини є частиною імунної системи легень і присутні у мокроті в разі запальних процесів або інфекцій дихальних шляхів. Вони поглинають і знищують патогенні мікроорганізми, сторонні частинки та залишки ушкоджених клітин. Під час дослідження мокроти їх кількість і морфологія надають важливу інформацію про стан дихальних шляхів та активність запального процесу.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• затяжний кашель із виділенням мокротиння;
• розвиток хронічного бронхіту;
• кашель із кров’ю;
• підозра на запалення легень;
• астма, ХОЗЛ та інші патології;
• підозра на туберкульоз;
• підозра на пухлину.

Дослідження потрібне для:

• діагностики інфекційних захворювань;
• визначення типу захворювання;
• оцінки стану дихальних шляхів за хронічних патологій;
• моніторингу лікування;
• визначення наявності бактерій, вірусів чи грибків;
• оцінки тяжкості розвитку патологічного процесу;
• визначення відповідного лікування;
• проведення дифдіагностики.

Призначають аналіз: фтизіатри, пульмонологи, педіатри, хірурги, інфекціоністи, терапевти та сімейні лікарі.

Правила підготовки

Мокротиння має збиратися в одноразовий стерильний контейнер пацієнтом самостійно. Перш ніж розпочати збір, треба правильно підготуватися:

1. Здача мусить проводитися до проведення антибактеріальної, імунобіологічної та протигрибкової терапії як загального, так і місцевого застосування.
2. Для контролю лікування проміжок часу між закінченням приймання препаратів з імунобіологічною дією та здаванням мокротиння має становити мінімум 14 днів, а за умови відсутності імунобіологічної терапії — 7 днів.
3. Матеріал необхідно збирати вранці натще, бо в цьому випадку мокротиння буде найбільш інформативним для аналізу.
4. Напередодні ввечері треба випити велику кількість води, щоби покращити відходження мокротиння вранці.
5. Перед забором необхідно почистити зуби, ясна, язик та слизову щік, але без використання ополіскувачів. Також слід сполоснути ротову порожнину кип’яченою водою.
6. Перед збиранням мокротиння за 4 години не можна вживати їжу, курити, пити спиртне та використовувати будь-які антисептичні препарати.

Під час збору мокротиння слід зробити три глибокі вдихи, а потім відкашлятися. Виділене мокротиння зібрати в контейнер. Повторити дію треба 2–3 рази.

Інтерпретація результатів

Під час проведення аналізу мокротиння можуть бути виявлені:

• бактерії — Mycobacterium tuberculosis, Streptococcus pneumoniae тощо, що вказує на розвиток туберкульозу, пневмонії, бронхіту або інших бактеріальних захворювань дихальної системи;
• грибки — Aspergillus, Candida тощо — зустрічаються рідше, але також можуть давати позитивні результати під час мікроскопічного дослідження мокротиння.

Віруси безпосередньо в харкотинні виявляються рідко. Їхню наявність можна запідозрити за інших змін у клітинному складі мокротиння.

Наявність великої кількості лейкоцитів та еозинофілів у харкотинні може свідчити про запалення в дихальних шляхах та говорити про розвиток бронхіту чи пневмонії.

Наявність великої кількості еозинофілів говорить про розвиток алергічних захворювань дихальної системи, таких як бронхіальна астма.

При новоутвореннях у легенях або бронхах (наприклад, за рак легень) у мокротинні можуть бути виявлені клітини або елементи, що свідчать про наявність пухлинного процесу.

Під час розвитку хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) або бронхоектатичної хвороби мокротиння характеризуватиметься підвищеною в’язкістю, гнійними включеннями або зміною кольору.

Негативний результат аналізу може означати, що в дихальній системі немає інфекції або інших захворювань. Також це може вказувати на початкову стадію захворювання чи проходження ефективного лікування. У цих випадках кількість патогенів у мокротинні буде недостатньою для їхнього виявлення.

Важливі примітки

Деякі захворювання, такі як алергічний бронхіт або астма, іноді не спричиняють виражених змін у мокротинні. У таких випадках аналіз не показує наявності патологічних змін, навіть якщо пацієнт має клінічні симптоми. Те саме відбувається, коли хронічне захворювання неактивне. Наприклад, у разі хронічних захворювань, таких як ХОЗЛ, зміни в клітинному складі виражені слабо.

Для встановлення остаточного діагнозу потрібна комплексна оцінка даних аналізу, клінічної картини та інших методів обстеження.