Вірус простого герпесу 1,2 тип (Herpes simplex virus, HSV), якісне визначення вірусної ДНК методом ПЛР (кров, ліквор, слина)

Вірус простого герпесу (ВПГ) першого та другого типу належить до найпоширеніших інфекційних агентів серед населення і схильний до частих рецидивів. Перший тип переважно спричиняє ураження ротової порожнини, другий — пов’язаний із генітальними інфекціями. Проте обидва типи можуть провокувати герпетичні висипання на шкірі та слизових оболонках, а за певних умов, таких як імунодефіцит або новонароджений вік, здатні викликати серйозні ускладнення.

Після потрапляння в організм ВПГ проникає в нервові клітини і може залишатися в латентному стані протягом усього життя. У більшості випадків інфікування залишається непоміченим, оскільки клінічні прояви відсутні. Втім, вірус здатен повторно активізуватися, особливо за умов зниженого імунітету, стресу або гормональних змін.

Зараження вірусом відбувається контактним шляхом через слизові оболонки, біологічні рідини або шкіру. ВПГ першого типу може передаватися під час поцілунків, використання спільних засобів гігієни або в результаті орального сексу. Вірус другого типу переважно передається статевим шляхом. Інкубаційний період зазвичай триває від двох до шести днів, упродовж яких вірус розмножується в тканинах, часто не викликаючи симптомів.

Клінічно герпетична інфекція проявляється характерними висипаннями у вигляді пухирців із серозним вмістом, що локалізуються на губах, статевих органах, навколо анального отвору або в роті. Пухирці швидко розкриваються, перетворюючись на болючі виразки. Часто на цьому фоні розвиваються субфебрильна температура, головний біль, біль у м’язах, дискомфорт під час сечовипускання і статевого акту, а також гіперемія уражених ділянок. Повний цикл від появи пухирців до загоєння виразок зазвичай триває дві–три тижні.

Герпетична інфекція може призвести до енцефаліту, менінгіту, сепсису та інших небезпечних станів. Тому важливо своєчасно виявляти вірус і проводити відповідну терапію або профілактику.

Для діагностики герпесвірусної інфекції використовують метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), який дозволяє визначити наявність ДНК вірусу в досліджуваному зразку. Ця методика має високу чутливість і здатна виявити вірус ще до появи антитіл. Матеріалом для аналізу можуть бути слина, кров або спинномозкова рідина. Перевага ПЛР полягає в можливості діагностувати інфекцію на найраніших етапах, у тому числі при безсимптомному перебігу.

Показаннями до проведення ПЛР-аналізу є підготовка до вагітності, часті рецидиви герпесу, хронічні запалення статевих органів, випадки безпліддя і викиднів, підозра на вроджену інфекцію у новонароджених, наявність симптомів урогенітальної інфекції, а також діагностика у пацієнтів з імунодефіцитом, включно з ВІЛ-інфекцією. Дослідження може бути рекомендоване дерматовенерологами, інфекціоністами, урологами, акушерами-гінекологами, педіатрами та сімейними лікарями.

Для отримання достовірних результатів необхідно дотримуватися правил підготовки. Пацієнту рекомендується утриматися від вживання їжі за 8–10 годин до аналізу, виключити вживання алкоголю та куріння, уникати фізичного навантаження і емоційного стресу, припинити прийом противірусних препаратів за погодженням із лікарем. Напередодні дослідження небажано проводити фізіопроцедури, відвідувати лазню, басейн або сауну. Перед здачею слини не слід чистити зуби, полоскати рот медичними розчинами або пити міцний чай чи каву.

Позитивний результат свідчить про наявність герпесвірусної інфекції, тоді як негативний — про її відсутність. Однак однозначно поставити діагноз лише на підставі одного аналізу неможливо. Результати потрібно співвідносити з клінічною картиною та іншими методами обстеження.

Вірус простого герпесу (ВПГ) 1 і 2 – це два віруси, що найбільш часто зустрічаються в людській популяції. Вони спричиняють герпетичні інфекції. 1 тип – латентний, найчастіше провокує герпес ротової порожнини, рідше статевих органів. 2 тип – генітальний, призводить до розвитку інфекційного процесу у статевих органах. Але ВПГ може спричинити серйозні ускладнення, особливо у новонароджених та людей з ослабленою імунною системою.

Більш ніж половина людства інфікована ВПГ 1 та/або 2 типу. Чимало їх навіть не підозрюють про носійство, бо саме захворювання розвивається не завжди, тому клініка відсутня.

ВПГ 1 та 2 тип: опис

Вірус простого герпесу (ВПГ) 1 та 2 типів є агент, який може вражати шкіру та слизові оболонки статевих органів людини. Цей вірус виникає через безпосередній контакт з інфікованими слизовими оболонками, біологічними рідинами або шкірними покривами. Після зараження вірус герпесу може турбувати людину протягом тривалого часу. Інфекція здатна часто рецидивувати протягом усього життя. Найчастіше це відбувається на тлі зниження імунітету, стресів та гормональних збоїв.

Інкубаційний період вірусу простого герпесу може тривати від 2 до 12 днів, хоча зазвичай він не перевищує 6 днів. У цей час агент може розмножуватись у клітинах слизової оболонки або вражати шкіру без явних симптомів.

Клініка герпесної інфекції характеризується появою болючих бульбашок і виразок на губах, довкола рота, на статевих органах або навколо ануса. У деяких людей також виникають симптоми у вигляді болю в горлі та м'язах, головного болю та підвищення температури тіла в межах субфебрильних значень. Також може бути болюче сечовипускання, біль під час статевого акту та видима гіперемія статевих органів. На ураженій ділянці спочатку формуються бульбашки з серозним вмістом, які швидко лопаються та утворюють виразки. Весь шлях від формування бульбашки до завершення займає в середньому 2-3 тижні.

Вірус простого герпесу може викликати серйозні ускладнення. Наприклад, менінгіт, енцефаліт чи навіть сепсис. Найчастіше до них схильні вагітні та люди, які страждають на імунодефіцит.

Шлях передачі побутовий, контактний та статевий. ВПГ 1 типу можна заразитися при прямому та непрямому контакті з бульбашками/виразкою та незахищеному статевому акті, а ВПГ 2 типу – тільки при статевому контакті. Джерелом інфекції є інфікований та хворий.

Особливості дослідження

Якісне визначення вірусної ДНК ВПГ 1,2 типу методом ПЛР – ПЛР ДНК вірусу простого герпесу 1-го (HSV-1) та 2-го (HSV-2) типу, Herpes Simplex Virus, Type 1 і Type 2 – дозволяє дізнатися про наявність або відсутність вірусної ДНК у зразку. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є високочутливим методом визначення наявності вірусної ДНК у крові, лікворі чи слині. Це дозволяє відстежити навіть незначну кількість агентів у матеріалі.

Перевагою методу є можливість визначення наявності ВПГ 1 і 2 в людини ще до вироблення антитіл.

Коли та навіщо призначають аналіз

Визначення вірусної ДНК необхідне для:

• визначення причини герпесвірусної інфекції в обох статей;
• визначення ризиків розвитку інфекції під час вагітності;
• дифдіагностики з іншими ВПГ та деякими іншими патологіями;
• виявлення етіологічної причини внутрішньоутробної інфекції.

Показаннями для призначення дослідження є:

• підготовка до вагітності;
• хронічні рецидиви герпесу навколо рота та на статевих органах;
• постійні запальні процеси на зовнішніх статевих органах;
• викидні та безпліддя;
• підозра на герпесвірусну інфекцію у новонародженого;
• набутий та вроджений імунодефіцит;
• ВІЛ інфекція;
• підозра на розвиток внутрішньоутробної інфекції;
• симптоми урогенітальної інфекції

Призначають аналіз такі фахівці: дерматовенерологи, інфекціоністи, урологи, гінекологи, акушер-гінекологи, неонатологи, сімейні лікарі та педіатри.

Правила підготовки

Відповідь на дослідження безпосередньо залежить від правильності підготовки до нього, тому до його проведення необхідно відмовитись від:

• вживання їжі за 8-10 годин, дітям віком до двох років – за максимально можливий проміжок часу;
• приймання противірусних препаратів за кілька днів – після дозволу лікаря;
• масажу, фізіопроцедур, перельотів, відвідування басейну, лазні та сауни за 48 годин;
• фізичної активності та емоційної перенапруги за добу;
• вживання спиртного за 24 години;
• куріння за 1 годину.

Перед збиранням слини необхідно відмовитися від:

• полоскання ротової порожнини ополіскувачами та медичними розчинами за добу;
• чищення зубів вранці перед здаванням;
• міцного чаю та кави перед здаванням.

Для проведення аналізу беруть слину, кров та ліквор.

Інтерпретація результатів

Позитивна відповідь свідчить про інфікування вірусом 1 та/або 2 типу.

Негативна відповідь свідчить про відсутність зараження герпесвірусом 1 та/або 2 типу.

Але будь-які результати не варто сприймати як остаточний діагноз. Вони вимагають додаткової оцінки лікаря та зіставлення з іншими даними щодо обстеження та збору анамнезу.

Важливі примітки

Проведення противірусної терапії та недотримання правил підготовки може призвести до отримання недостовірних результатів.