Туберкульоз (Mycobacterium tuberculosis, MBT), сумарні антитіла IgA, IgM, IgG

Туберкульоз — хронічна інфекційна патологія, яка здатна уражати практично будь-які органи та системи людського організму. У переважній більшості випадків захворювання викликається Mycobacterium tuberculosis, також відомою як паличка Коха. Найпоширенішою є легенева форма, однак збудник здатний проникати в матку, кістки, лімфатичні вузли, шкіру, органи зору, нервову й сечостатеву системи, суглоби та кишечник. Найчастіше туберкульоз локалізується в нижніх частках і верхівках легень, проявляючись у різних формах: вогнищевій, міліарній, кавернозній, дисемінованій або у вигляді туберкульоми. Також виділяють гостру і хронічну, первинну і вторинну, відкриту і закриту форми захворювання.

Mycobacterium tuberculosis є аеробною мікобактерією, яка за структурою та стійкістю нагадує гриби. Цей збудник здатен зберігатися в навколишньому середовищі тривалий час, що підвищує ризик зараження. Основний шлях передачі інфекції — повітряно-крапельний, однак можливі й інші: контактний, статевий, побутовий, а також трансплацентарний, особливо при ураженні позалегеневих органів і тісному контакті з хворим. Загрозу зараження переважно становить людина з відкритою формою активного туберкульозу.

Первинне зараження мікобактерією найчастіше відбувається в дитячому віці. У країнах, де застосовується проба Манту, як, наприклад, в Україні, фіксуються випадки первинної імунної відповіді на збудника. Якщо у дитини, яка раніше не демонструвала реакції, при черговій пробі спостерігається значне збільшення папули, це може свідчити про так званий “віраж туберкулінової проби”, тобто про первинний контакт із мікобактерією. Така ситуація потребує спостереження, але вкрай рідко вказує на початок хвороби. Оцінку результату повинен проводити лікар, оскільки гіперреакція може бути наслідком індивідуальної чутливості до туберкуліну, а не ознакою захворювання.

Слід враховувати, що після першого контакту з паличкою Коха мікобактерія залишається в організмі на все життя. Розвиток захворювання часто відбувається при повторній зустрічі зі збудником або в разі реактивації прихованої інфекції. Це може бути пов’язано з ослабленням імунної системи, хронічними захворюваннями або несприятливими соціальними умовами.

Сучасні методи діагностики туберкульозу включають серологічне дослідження крові на сумарні антитіла IgA, IgG та IgM до Mycobacterium tuberculosis. Ці імуноглобуліни синтезуються у відповідь на активне розмноження збудника, і їх наявність у крові можна виявити приблизно через місяць від початку гострого процесу. Цей метод не обмежується лише легеневою формою захворювання і застосовується для виявлення позалегеневих уражень.

Аналіз на антитіла може бути призначений із діагностичною метою при підозрі на гострий або позалегеневий туберкульоз, а також для оцінки ефективності вже проведеного лікування. Він допомагає у диференціації туберкульозу від інших інфекційних хвороб і є особливо корисним для скринінгу осіб із груп ризику: тих, хто контактував із хворими, медичних працівників, працівників спеціалізованих установ і ув’язнених. Підставами для призначення тесту можуть бути клінічні симптоми, тривала анемія або лейкоцитоз, а також неефективне лікування інших хронічних захворювань.

Щоб результат був достовірним, необхідно дотримуватись підготовчих заходів: утриматися від їжі за вісім годин до аналізу, не вживати алкоголь і жирну їжу за добу, уникати фізичного та емоційного напруження, не палити за годину до здачі крові та тимчасово припинити, за можливості, прийом медикаментів.

Інтерпретація результату ґрунтується на виявленні антитіл. Позитивний тест може свідчити як про активну фазу хвороби, так і про факт перенесеного захворювання або носійство. Негативний результат не виключає інфекцію, особливо на ранній або пізній стадії, коли рівень антитіл може бути занадто низьким. У разі сумнівного результату аналіз рекомендовано повторити через десять днів.

Туберкульоз належить до хронічних інфекційних захворювань та вражає різні органи та системи в організмі людини. Існує кілька його збудників. Більш ніж у 90% випадків ним є Mycobacterium tuberculosis – паличка Коха, мікобактерія туберкульозу або МБТ. Найчастіше інфекція маніфестує у легенях, потім вона може вражати матку, кістки, лімфатичні вузли, шкірні покриви, нервову систему, суглоби, кишківник, органи сечостатевої системи та зору.

Туберкульоз: опис

Туберкульоз найчастіше розвивається у нижніх відділах та верхівці легень. Існує кілька видів перебігу захворювання: осередковий, міліарний, кавернозний, дисемінований та туберкуломи. Вирізняють хронічну та гостру, первинну та вторинну, а також відкриту та закриту форми перебігу.

МБТ – це аеробна мікобактерія, яка належить до грибків і тривалий час зберігається у навколишньому середовищі.

Основний шлях передачі інфекції – повітряно-краплинний. Також можливі – статевий, побутовий, трансплацентарний та контактний залежно від органу, у якому розвивається ураження, а також близькості та тривалості контакту з інфікованим.

Туберкульоз передається від людини до людини, але виключно при активній формі перебігу захворювання та при відкритій формі туберкульозу. Деякі варіанти розвитку інфекції загрожують лише самому хворому.

Первинний контакт із мікобактерією найчастіше відбувається у ранньому дитячому віці. Якщо під час проведення проби Манту, яка досі застосовується на території України для оцінки наявності антитіл до мікобактерії у дітей дошкільного та шкільного віку, відбувається розростання папули – це може бути “віраж”. Він свідчить про первинний контакт дитини зі збудником та вимагає лише додаткового контролю, але за умови, що раніше подібної реакції на введення туберкуліну не було. Захворювання та його клінічні прояви у цьому випадку розвиваються у виняткових випадках. Оцінку реакції на пробу Манту обов'язково повинні проводити лікарі, бо іноді збільшення папули – це нормальна гіперреакція на введення туберкуліну.

Після первинної зустрічі з МБТ вона залишається в організмі людини назавжди. Патологія часто розвивається після повторного контакту зі збудником або внаслідок реактивації.

Особливості дослідження

Сумарні антитіла IgA, IgG, IgM до МБТ, мікобактерії туберкульозу або Mycobacterium tuberculosis (Anti-mycobacterium tuberculosis або M. tuberculosis antibodies IgA, IgG, IgM) – це специфічні білки, які продукуються нашою імунною системою у відповідь на активне розмноження палички Коха. Аналіз орієнтований на визначення лише гострої фази перебігу туберкульозу, що може розвиватися у різних органах, не обмежуючись лише легеневою тканиною.

Сумарні антитіла починають вироблятись через 1 місяць після початку активного розмноження мікобактерій.

Коли та навіщо призначають аналіз на туберкульоз

Дослідження призначають для:

• діагностики гострої форми туберкульозу;
• діагностики позалегеневих форм туберкульозу;
• оцінки ефективності проведеної терапії;
• проведення диференціальної діагностики з низкою інших інфекцій;
• діагностики туберкульозу в осіб, які знаходяться у групі ризику (родичів заражених, медпрацівників, співробітників тубдиспансерів і ув'язнених).

Показаннями для проведення аналізу є:

• тривалий контакт з інфікованим/ми;
• симптоми легеневого туберкульозу;
• тривала анемія та лейкоцитоз;
• тривале та неефективне лікування хронічних захворювань сечостатевої системи.

Направлення на дослідження видають: інфекціоністи, фтизіатри та сімейні лікарі.

Правила підготовки

Для отримання достовірних результатів потрібно до проведення дослідження відмовитися від:

• їжі за 8 годин;
• вживання алкоголю за 24 години;
• зловживання жирним та смаженим, переїдання за 24 години;
• проведення фізіотерапевтичних процедур за 2 доби;
• емоційних та фізичних навантажень за 24 години;
• інструментальної діагностики за 24 години;
• куріння за 1 годину;
• приймання різних препаратів за 24 години – за погодженням з лікарем.

Якщо відмовитися від вживання медикаментів не можна, слід повідомити назви ліків, що приймаються при реєстрації на дослідження.

Для проведення аналізу беруть венозну кров, а оцінюють її сироватку.

Інтерпретація результатів аналізу на туберкульоз

Позитивна відповідь говорить про:

• гостру фазу захворювання;
• перенесене захворювання;
• носійство.

Негативна відповідь про:

• відсутність активної форми захворювання;
• проміжні періоди – занадто короткий чи довгий проміжок часу від початку інфекції.

Також може бути сумнівний результат, який потребує повторного дослідження через 10 днів.

Будь-яка отримана відповідь несе виключно інформативний характер. З одного аналізу остаточний діагноз не виставляють. Для цього потрібна консультація фтизіатра та проведення інших діагностичних заходів.

Важливі примітки

Через активну фазу ефективної терапії, кількість антитіл стає більшою, що може відобразитися на результатах дослідження. Можливий хибнонегативний результат в осіб, які страждають на імунодефіцитні стани, приймають імунодепресанти та заражені ВІЛ-інфекцією.