Пакет аналізів: "Біохімія базова"

Пакет аналізів “Біохімія базова” — це діагностичний комплекс, що містить ключові біохімічні показники, які допомагають оцінити загальний стан організму та функції життєво важливих органів. Він застосовується як для профілактичних оглядів, так і для моніторингу при хронічних захворюваннях або первинній діагностиці патологій. Цей пакет дає лікареві базову картину стану пацієнта, дозволяючи виявити можливі порушення та визначити необхідність призначення більш поглиблених досліджень.

Основні параметри, включені до пакету “Біохімія базова” в лабораторії Ніколаб:

• білірубін загальний (Bilirubin total, TBIL), прямий (Bilirubin direct, DBIL) та непрямий (Bilirubin indirect, IB);
• аланінамінотрансфераза (Alanine aminotransferase, АЛТ, ALT);
• аспартатамінотрансфераза (Aspartate aminotransferase, АСТ, AST);
• креатинін (Creatinine, CRE);
• сечовина (Urea nitrogen, Urea);
• глюкоза (Glucose, GLU);
• загальний білок (Total Protein, TP);
• загальний холестерин (Total Blood Cholesterol, ХС, CHOL).

Результати аналізів повинні інтерпретуватись лише лікарем з урахуванням клінічної картини пацієнта.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• оцінка загального стану організму здорових людей;
• регулярне обстеження для раннього виявлення прихованих патологій (рекомендується 1–2 рази на рік);
• обстеження перед хірургічними втручаннями;
• підозра на гепатити (вірусні, алкогольні, токсичні), жирову дистрофію печінки (стеатоз), цироз печінки, порушення відтоку жовчі (холестаз, жовчнокам’яна хвороба);
• підозра на хронічну хворобу нирок, ниркову недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, що супроводжуються порушенням фільтрації;
• підозра на цукровий діабет (контроль рівня глюкози);
• метаболічний синдром;
• підвищений ризик атеросклерозу та серцево-судинних захворювань (контроль холестерину);
• підозра на хронічний панкреатит та порушення всмоктування і травлення;
• розвиток симптомів, які потребують уточнення діагнозу
  • жовтяничність шкіри та слизових (підозра на гіпербілірубінемію);
  • слабкість, втомлюваність, різке схуднення;
  • набряклість, зниження або підвищення діурезу;
  • біль у правому підребер’ї, зміна кольору сечі та калу;
  • підвищення артеріального тиску;
• пацієнти зі спадковою схильністю до захворювань печінки, нирок чи до діабету.

Дослідження потрібне для:

• виявлення прихованих патологій до появи клінічних симптомів;
• визначення функціонального стану печінки, нирок, обмінних процесів;
• оцінки побічних ефектів лікарських препаратів, токсичних для печінки;
• оцінки стану здоров’я при ожирінні та надмірній вазі;
• контролю ліпідного обміну при ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії;
• оцінки загального білка та обмінних порушень при серцевій недостатності;
• контролю функції печінки та нирок при тривалому прийманні медикаментів;
• оцінки ефективності лікування діабету, гіперхолестеринемії чи ниркової недостатності;
• оцінки стану організму та раннього виявлення ускладнень під час вагітності;
• діагностики вікових порушень обміну речовин у людей похилого віку.

Призначають аналіз: лікарі загальної практики та сімейні лікарі, терапевти, гастроентерологи, ендокринологи, нефрологи та урологи, кардіологи, інфекціоністи, гематологи, акушери-гінекологи, хірурги та педіатри.

Показники та інтерпретація результатів

Білірубін

Білірубін — це жовтий пігмент, який утворюється в організмі в результаті руйнування старих еритроцитів. Він є продуктом розпаду гемоглобіну, що є основною складовою червоних кров'яних клітин. Утворюється пігмент, зокрема, у печінці, а потім виводиться із жовчю в кишківник, де виконує важливі функції, включаючи допомогу у перетравленні жирів.

Розрізняють загальний, прямий та непрямий білірубін. Показники мають токсичну дію на клітини (особливо на нервові) за умови накопичення в організмі Однак рівень токсичності прямого й непрямого пігменту значно відрізняються.

Білірубін загальний

Загальний білірубін — це сума прямого та непрямого білірубіну. Показник служить для оцінки загального стану обміну білірубіну в організмі, відображає процес руйнування еритроцитів (гемоліз) та утилізацію гемоглобіну, допомагає оцінити роботу печінки та жовчовивідних шляхів та бере участь у діагностиці захворювань, пов’язаних з обміном білірубіну.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• гемолітична жовтяниця;
• гемолітична анемія;
• синдром Жильбера (порушення перетворення білірубіну в печінці);
• жовчнокам’яна хвороба, пухлини, стриктури;
• гепатити, цироз;
• паренхіматозна жовтяниця;
• токсичні ураження печінки (алкоголь, ліки).

Причини зниження:

• печінкова недостатність;
• деякі патології нирок;
• вроджені порушення обміну речовин.

Алкоголь, антибіотики, ацетамінофен, діуретики підвищують рівень загального білірубіну, а вітамін С та барбітурати знижують.

Білірубін прямий

Прямий білірубін (або кон’югований білірубін) — це форма білірубіну, яка утворюється в печінці після того, як непрямий білірубін (або вільний), що потрапив із крові в печінку, зв’язується з глюкуроновою кислотою. Цей процес називається кон’югацією, відбувається в гепатоцитах та каталізується ферментом глюкуронілтрансферазою.

У результаті зв’язування, прямий білірубін стає водорозчинним. Ця властивість дає змогу йому легко переходити з крові в жовч і виводитись через кишківник. При цьому він стає мінімально токсичним для організму.

Основна функція прямого білірубіну — виведення відходів з організму. Цей процес важливий для підтримки нормального метаболізму та запобігання накопиченню токсичних речовин. Пігмент також бере участь у:

• обміні жирів — входить до складу жовчі, яка необхідна для перетравлення та всмоктування жирів;
• захисті організму — завдяки незначній антиоксидантній активності, здатний нейтралізувати вільні радикали, які можуть пошкоджувати клітини організму, особливо в печінці.

Після кон’югації прямий білірубін надходить у жовчні протоки і виводиться в кишківник із жовчю. Частина білірубіну в кишківнику перетворюється на стеркобілін, який надає калу характерного коричневого кольору. Частина, що залишилася, може частково реабсорбуватися і виводитися через нирки у вигляді уробіліну, який надає сечі жовтого кольору.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• обструктивна жовтяниця;
• печінкові захворювання (вірусний гепатит, цироз чи токсичні ураження печінки);
• механічна жовтяниця;
• гестаційний холестаз;
• лікарські поразки печінки.

Причини зниження:

• рідкісні захворювання;
• порушення роботи жовчовивідних шляхів;
• порушення метаболізму.

Анальгетики, антибіотики, гормональні препарати впливають на рівень білірубіну й можуть призвести до хибних результатів.

Непрямий білірубін

Непрямий білірубін (або вільний білірубін) — це форма білірубіну, яка утворюється при розпаді гемоглобіну зі старих або пошкоджених еритроцитів.

Цей процес відбувається в ретикулоендотеліальній системі, головним чином у селезінці, де гемоглобін вивільняється з клітин. Далі він розщеплюється на гем, який перетворюється на білівердин, а потім білівердин відновлюється до непрямого білірубіну. Останній є жиророзчинною формою, що має високу токсичність, оскільки в такому вигляді пігмент не може бути виведений з організму без попередньої обробки в печінці.

Токсичність розвивається до різних клітин організму, але особливий вплив виявляється на клітини мозку, де непрямий білірубін може спричинити ушкодження. Подальша обробка відбувається в печінці після зв’язування пігменту з білком альбуміном та транспортування через кров. Після чого він перетворюється на водорозчинну форму (прямий білірубін), щоб бути виведеним із жовчю.

Непрямий білірубін є кінцевим продуктом метаболізму гемоглобіну, старих еритроцитів.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• гемолітична жовтяниця (посилений розпад еритроцитів);
• гемолітична анемія;
• печінкові захворювання — гепатити або цироз;
• синдром Жильбера (зниження активності ферментів печінки);
• синдром Кріглера-Найяра;
• жирова дистрофія;
• зниження рівня непрямого білірубіну.

Причини зниження пов’язані з порушенням зв’язування білірубіну з глюкуроновою кислотою.

Антибіотики, анальгетики або протигрибкові засоби можуть впливати на метаболізм білірубіну та призводити до хибних результатів.

У новонароджених підвищений рівень непрямого білірубіну — це тимчасова фізіологічна жовтяниця, пов’язана з незрілістю печінки. У цьому випадку печінка немовляти ще не може повністю ефективно кон’югувати білірубін.

Аланінамінотрансфераза

Аланінамінотрансфераза (АЛТ), також відома як глутамат-піруват-трансфераза (GPT), — це фермент, що каталізує перенесення аміногрупи з амінокислоти аланіну на α-кетоглутарат, внаслідок чого утворюється глутамат та піруват. Цей процес є частиною амінокислотного обміну, називається трансамінування і є важливим для синтезу білків і метаболізму вуглеводів. Піруват відіграє ключову роль у клітинному диханні, а глутамат — найважливіший нейротрансмітер, який бере участь у регуляції обміну амінокислот та енергії в організмі.

АЛТ є внутрішньоклітинним ферментом, тобто у нормальних умовах він знаходиться всередині клітин. Його концентрація значно вища в клітинах печінки, ніж у інших органах. Це пояснює його високу чутливість як маркера ушкодження печінки. Найбільша кількість АЛТ міститься в клітинах печінки (гепатоцитах), де відбувається активний обмін амінокислот та вуглеводів. Менше — перебуває в серці, скелетних м’язах та нирках.

Фермент також відіграє роль у детоксикації, допомагаючи організму утилізувати амінокислоти та інші метаболіти, які можуть бути шкідливими під час накопичення.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• гострі та хронічні захворювання печінки;
• алкогольна хвороба печінки;
• жирова хвороба печінки (стеатоз);
• міокардит та ушкодження м’язів;
• лікарські та токсичні ушкодження через приймання парацетамолу та деяких інших препаратів у високих дозах.

Причини зниження:

• тяжкі захворювання печінки на пізніх стадіях;
• дефіцит вітамінів групи B, особливо вітаміну B6 (піридоксину).

Але зниження АЛТ зустрічається дуже рідко й здебільшого не несе клінічної цінності.

Статини, антибіотики, противірусні препарати можуть підвищити рівень ферменту, це їхня побічна дія.

Аспартатамінотрансфераза

Аспартатамінотрансфераза, також відома як глутамат-оксалоацетат-трансфераза (ГОАТ), — це внутрішньоклітинний фермент, який каталізує реакцію трансамінування між амінокислотою аспарагіновою кислотою та α-кетоглутаратом. У результаті цієї реакції утворюються оксалоацетат та глутамат. Оксалоацетат є важливим проміжним продуктом у циклі Кребса, який бере участь у клітинному диханні та виробленні енергії, а глутамат — найважливіший нейротрансмітер, який відіграє роль в обміні азоту. АСТ також бере участь у детоксикації амінокислот та інших метаболітів, забезпечуючи безпечний обмін речовин у клітинах.

Фермент міститься в різних органах і тканинах, особливо в печінці, серці, скелетних м’язах та нирках, але найбільша кількість ферменту знаходиться в міокарді та гепатоцитах. Саме цей розподіл пояснює його роль у діагностиці різноманітних захворювань.

АСТ використовується як маркер для діагностики ушкоджень органів, таких як печінка, серце та м'язи. Підвищений рівень АСТ є важливим індикатором ушкодження тканин, де фермент концентрований у великій кількості. Однак, на відміну від АЛТ, який переважно використовується для оцінки стану печінки, підвищення АСТ також може свідчити про пошкодження міокарда або скелетних м'язів.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• запалення, некроз чи пошкодження клітин печінки;
• гострий вірусний гепатит;
• інфаркт міокарда;
• міопатії та пошкодження м’язів;
• алкогольна хвороба печінки.

Зниження рівня АСТ трапляється рідко і, зазвичай, немає клінічної значущості. Іноді воно може свідчити про пізню стадію тяжкого захворювання печінки, коли клітини печінки вже не можуть синтезувати достатню кількість ферменту.

Парацетамол, статини, антидепресанти, антибіотики (наприклад, ізоніазид) та протигрибкові препарати підвищують рівень АСТ у крові.

Креатинін

Креатинін — це органічна речовина, що є побічним продуктом метаболізму креатину. Креатин являє собою молекулу, що використовується в м’язах для швидкого відновлення АТФ (аденозинтрифосфату), основного джерела енергії для клітин. За інтенсивного фізичного навантаження креатин допомагає підтримувати рівень енергії на високому рівні. Після використання як джерела енергії, креатин перетворюється на креатинін.

Креатинін має стабільну концентрацію в крові при нормальній функції нирок, тому що утворюється в постійній кількості, і його виведення з організму також є стабільним. Основний шлях виведення через нирки, де він фільтрується в ниркових клубочках і не реабсорбується назад у кров. Це робить креатинін зручним маркером для оцінки функції нирок.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• ниркова недостатність;
• гострі або хронічні ниркові захворювання — гломерулонефрит, пієлонефрит або діабетична нефропатія;
• зневоднення;
• м’язові захворювання — міозит, синдром тривалого здавлення або тяжкі травми з ушкодженням м’язів (наприклад, міоглобінурія);
• гіпертиреоз.

Причини зниження:

• порушення метаболізму;
• гіпотиреоз;
• надлишок рідини.

Рівень креатиніну може бути нижчим у людей із низьким рівнем м’язової маси, він також нижчий у жінок у порівнянні із чоловіками.

Антибіотики (особливо аміноглікозиди), протизапальні препарати та препарати, що використовуються при лікуванні діабету, можуть призвести до підвищення рівня креатиніну.

Сечовина

Сечовина — це органічна сполука, яка є основним продуктом обміну білків. Вона утворюється в печінці внаслідок так званого циклу сечовини, який є найважливішою частиною метаболізму азоту. Ця речовина виводиться з організму через нирки із сечею, будучи основним компонентом сечі поряд із креатиніном.

В організмі сечовина утворюється в процесі розщеплення амінокислот, при цьому аміак, токсична речовина, перетворюється на менш токсичну сполуку — сечовину. Отже, вона також відіграє важливу роль у детоксикації організму.

Речовина відіграє роль та підтримання нормального обміну речовин. Зокрема, вона бере участь у регуляції кислотно-лужного балансу, оскільки виводиться як іон.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• гостра та хронічна ниркова недостатність;
• зневоднення;
• гастроінтестинальні захворювання — кровотечі в шлунку або кишківнику;
• білкове навантаження;
• шок, травми, опіки;
• серцева недостатність;
• виразки шлунка або кишківника, що кровоточать.

Причини зниження:

• печінкова недостатність;
• цироз, гепатит;
• низький рівень білків у раціоні харчування;
• гіперурикемія.

У людей похилого віку рівень сечовини в крові може бути нижчим через знижену активність обміну речовин і зменшення м’язової маси.

Діуретики, глюкокортикостероїди, антибіотики, деякі противірусні препарати — підвищують рівень речовини, а анаболічні стероїди, рослинні препарати з сечогінною дією — знижують.

Глюкоза

Глюкоза — це органічна сполука, що належить до класу моносахаридів і є однією з головних форм вуглеводів, які організм використовує як джерело енергії. Хімічно вона являє собою альдозу (цукор, у молекулі якого є альдегідна група) із шістьма вуглецевими атомами, що робить її членом групи шестивуглецевих цукрів (гексоз). Глюкоза є основним джерелом енергії для клітин організму, особливо для клітин мозку та м’язів. Вона належить до найбільш поширених органічних сполук у природі, яка є у двох ізомерах: альфа-глюкоза та бета-глюкоза.

Глюкоза синтезується в організмі людини з вуглеводів їжі та є основним цукром, що міститься в крові, при цьому її рівень суворо контролюється гормонами (інсуліном та глюкагоном).

Мозок є органом найбільш чутливим до рівня глюкози. Він споживає майже 20 % усієї енергії, що виробляється організмом, і майже повністю використовує її як джерело енергії. Зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) може призвести до порушення когнітивних функцій, навіть до втрати свідомості.

У печінці і м’язах речовина перетворюється на глікоген — форму зберігання вуглеводів, яка служить резервом енергії.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• цукровий діабет 1 чи 2 типу;
• стрес;
• гіпертиреоз;
• синдром Кушинга;
• інфекції та запалення;
• панкреатит або пухлини підшлункової залози

Причини зниження:

• інсулінома;
• недоїдання та виснаження;
• гіпотиреоз (знижена активність щитовидної залози);
• недавнє фізичне навантаження.

Стероїди та діуретики можуть підвищувати рівень глюкози в крові, а інсулін та деякі інші ліки — знижувати його.

Загальний білок

Загальний білок — це сумарний показник, який відображає вміст усіх білків у плазмі. Білки, у свою чергу, відіграють найважливішу роль в організмі, беручи участь у найрізноманітніших біологічних процесах, таких як обмін речовин, захист від інфекцій, підтримка структури клітин і тканин, а також у транспортуванні різних речовин організмом.

Загальний білок включає два основні класи білків у крові:

1. Альбумін — основна частка, що становить приблизно 60% усіх білків плазми. Відіграє ключову роль у підтримці онкотичного тиску (осмотичного тиску, необхідного для утримання рідини в судинному руслі) та транспорті різних молекул, включаючи гормони, жирні кислоти та ліки.
2. Глобуліни — група білків, які включають антитіла (імуноглобуліни), ферменти, а також різні білки, що беруть участь у транспортуванні (наприклад, трансферрин, який переносить залізо). Вони включають альфа-, бета- і гамма-фракції, які виконують різноманітні функції імунної системі, згортанні крові та інших процесах.

Крім альбумінів та глобулінів, загальний білок може включати також деякі інші білки в незначній кількості, такі як фібриноген (важливий для зсідання крові), ферменти та білки, що беруть участь у гормональному обміні.

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• хронічні запальні захворювання;
• мієлому (ракове захворювання кісткового мозку);
• дегідратація (зневоднення);
• надмірне споживання білків;
• порушення кровотворення;

Причини зниження:

• печінкові захворювання (цироз, гепатит);
• ниркові захворювання (нефротичний синдром);
• недоїдання та нестача білка в їжі;
• гіперглобулінемія.

Стероїди, імуноглобуліни, деякі препарати від інфекцій можуть призвести до хибного підвищення рівня загального білка, а діуретики, нестероїдні протизапальні препарати, антикоагулянти (наприклад, гепарин) та деякі противірусні препарати, навпаки, до хибного зниження.

Холестерин

Холестерин — це стерол, що синтезується в організмі, в основному в печінці, і також надходить з їжею. Він існує в організмі в декількох формах: вільній та в складі складних молекул — ліпопротеїнів. У природі холестерин буває двох типів: екзогенний (що надходить з їжею) й ендогенний (виробляється самим організмом). У крові він транспортується в складі ліпопротеїнів, які поділяють на ліпопротеїни високої, низької та дуже низької щільності.

Холестерин є найважливішою структурною частиною клітинних мембран, надаючи їм жорсткість та стійкість. Він регулює проникність мембран для різних речовин та допомагає клітинам зберігати форму.

Холестерин також виконує такі функції:

• утворення жовчних кислот, будучи основним компонентом жовчі, необхідної для перетравлення жирів у кишківнику;
• формування мієлінової оболонки нервових клітин, що забезпечує нормальну провідність нервових імпульсів, та бере участь у формуванні синапсів та клітин головного мозку;
• антиоксидантна активність, діючи як антиоксидант, що захищає клітинні структури від ушкоджень, спричинених окислювальними процесами;
• вплив на кровоносні судини, допомагаючи у формуванні та відновленні клітинних мембран судин, а також впливає на стан судинної стінки.

Стерол є вихідною речовиною для синтезу стероїдних гормонів, таких як кортизол, статеві гормони (естроген, прогестерон, тестостерон), а також гормонів, які регулюють обмін речовин (наприклад, вітаміну D).

Інтерпретація результатів

Причини підвищення:

• атеросклероз та серцево-судинні захворювання;
• генетичні порушення;
• неправильне харчування — надлишок насичених жирів, трансжирів, а також нестача клітковини може сприяти підвищенню рівня холестерину;
• ожиріння та метаболічний синдром;
• захворювання печінки та нирок — цироз печінки, нефротичний синдром можуть спричинити підвищення рівня холестерину;
• гормональні розлади — захворювання щитовидної залози (гіпотиреоз) та цукровий діабет.

Причини зниження:

• недоїдання чи дефіцит харчування;
• гіпертиреоз (підвищена активність щитовидної залози);
• генетичні порушення;
• печінкові захворювання — цироз печінки;
• гострі інфекції чи запалення.

Приймання стероїдів, деяких протизапальних препаратів, бета-блокаторів, гормонів може збільшувати рівень холестерину, а статини, фібрати, нікотинова кислота та деякі препарати для лікування діабету — знижувати.

Правила підготовки

Підготовка до здачі біохімічного аналізу крові відіграє важливу роль для отримання точних та достовірних результатів.

• за добу до аналізу необхідно виключити жирну, смажену, гостру та важку їжу та вживання алкоголю;
• за дві доби слід уникати інтенсивного фізичного та психоемоційного навантаження, а також проведення інструментальних методів діагностики, масажу, відвідування лазні та сауни;
• за годину не курити й не жувати жувальну гумку;
• за 8–12 годин не вживати їжу, дозволяється пити лише чисту воду (без газу).

У разі приймання ліків необхідно уточнити в лікаря, чи потрібно їх тимчасово скасувати. Якщо скасування неможливе, важливо повідомити співробітників лабораторії про медикаменти, що приймаються.

Важливі примітки

Для моніторингу лікування або динаміки захворювання слід здавати аналіз у той самий час доби й у тих же умовах.

При отриманні результатів необхідно проконсультуватися з лікарем. Тільки фахівець може правильно інтерпретувати результати, призначити дообстеження (за потреби) та лікування.