Пакет аналізів: "Здоров'я печінки, обстеження на гепатити"

Обстеження на визначення стану печінки та наявність гепатитів B і C має велике значення для підтримки здоров'я та запобігання серйозним ускладненням. Багато захворювань печінки, таких як цироз та жирова дистрофія, можуть довго мати безсимптомний перебіг. Регулярна діагностика дозволяє виявити ці проблеми на ранніх стадіях, коли вони легко піддаються підтримці та запобіганню погіршенню картини.

Пакет аналізів "Здоров'я печінки, обстеження на гепатити" включає низку лабораторних тестів, які спрямовані на оцінку стану печінки і виявлення інфекційних гепатитів B і C. Він дозволяє лікарям провести діагностику і визначити, чи потрібне додаткове лікування або спостереження.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• особи, які перебувають у групах ризику за гепатитами, а саме, які:
  • належать до медичного персоналу;
  • вживають / вживали ін'єкційні наркотики;
  • мали безладні незахищені інтимні контакти;
  • перенесли трансфузію крові або продуктів крові до введення обов'язкового скринінгу на гепатити;
  • мають обтяжений сімейний анамнез щодо патологій печінки;
• наявність наступних симптомів – жовтяниця, біль у правому верхньому квадранті живота, підвищена стомлюваність, втрата ваги та ін;
• регулярне скринінгове обстеження;
• підготовка до хірургічного втручання;
• моніторинг вже наявного захворювання.

Дослідження потрібне для:

• оцінки стану печінки;
• діагностики гепатиту;
• моніторингу перебігу захворювань печінки;
• раннього виявлення проблем із печінкою;
• підтвердження діагнозу;
• диференційної діагностики.

Призначає аналіз: гепатолог, інфекціоніст, терапевт, гастроентеролог та сімейний лікар.

Показники та інтерпретація результатів

Білірубін загальний (Bilirubin total, TBIL)

Білірубін загальний – це жовтий пігмент, що утворюється в результаті розкладання гемоглобіну, який переносить кисень у крові. Після того, як червоні кров'яні клітини досягають кінця свого терміну служби (зазвичай близько 120 днів), вони руйнуються, і гемоглобін перетворюється на білірубін.

Білірубін переміщається по крові до печінки, де він піддається процесу кон'югації, що робить його водорозчинним. Потім кон'югований білірубін виводиться з організму через жовч та кишківник. Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі білірубіну та його виведенні з організму.

Вимірювання рівня загального білірубіну в крові використовується для оцінки стану печінки та жовчовивідних шляхів.

Білірубін загальний має важливе значення для організму, хоча його підвищений рівень може свідчити про патологічні стани. Функції:

1. Використання старих еритроцитів. Через те, що білірубін утворюється в результаті руйнування старих червоних кров'яних клітин (еритроцитів), організм може природно позбутися старих і пошкоджених клітин.
2. Забезпечення кольору жовчі. У процесі метаболізму білірубіну в печінці він включається до складу жовчі, рідини, яка необхідна для травлення, особливо для розщеплення жирів.
3. Виведення токсинів. Кон'югований білірубін допомагає вивести з організму різні токсини та зайві продукти обміну речовин. Цей процес очищення організму від шлаків та токсинів є важливою функцією печінки.
4. Імуномодуляція. Деякі дослідження показують, що білірубін може мати антиоксидантні та імуномодулюючі властивості. Він допомагає знизити запалення і позитивно впливає на імунну систему.
5. Підтримка гомеостазу. Нормальний рівень білірубіну у крові важливий для підтримки біологічної стійкості організму (гомеостазу).

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит;
• цироз печінки;
• біліарну обструкцію;
• гемолітичну анемію;
• порушення функції печінки;
• синдром Дьюї-Джонсона;
• синдром Ротора;
• жовчну недостатність;
• синдром Жільбера;
• гострий портальний гепатит;
• печінкову недостатність.

Низький рівень може вказувати на:

• критичну апластичну анемію;
• генетичні порушення обміну білірубіну;
• аномалії печінки;
• гострий гепатит;
• патологічну жовтяницю;
• кровотечу.

Руйнування червоних кров'яних клітин (гемоліз) може звільняти гемоглобін, що впливає на зміни білірубіну, що викликає помилково підвищений рівень білірубіну. Крім того, до хибних результатів може призвести приймання різних медикаментів. Наприклад, високих доз рибофлавіну (вітамін B2), фенілгідразину, препаратів проти туберкульозу та лікування серцевої недостатності, а також антибіотиків.

Білірубін прямий (Bilirubin direct, DBIL)

Білірубін прямий – це одна з форм білірубіну, жовтого пігменту, який утворюється при руйнуванні старих червоних кров'яних клітин. Він отримав свою назву через можливість його зв'язування з іншими молекулами в організмі та переходу в жовч для виведення з організму.

Коли старі червоні кров'яні клітини руйнуються, гемоглобін, що міститься в цих клітинах, розкладається, утворюючи білірубін. Він спочатку називається непрямим білірубіном, тому що він не є безпосередньо розчинним у воді і не може бути виведений з організму. Непрямий білірубін зв'язується з білками-альбумінами і переноситься в печінку для подальшої обробки.

У печінці непрямий білірубін проходить хімічні зміни, включаючи кон'югацію, внаслідок яких він стає водорозчинним. Саме такий білірубін називається прямим.

Функції:

1. Участь у травленні. Прямий білірубін виділяється в жовч і проходить по жовчовивідних шляхах. Звідти він потрапляє в шлунок та кишківник, де допомагає розщеплювати жири та засвоювати жиророзчинні вітаміни (наприклад, вітамін К). Цей процес важливий для нормального функціонування ШКТ.
2. Виведення відходів. Грає ключову роль у цьому процесі, допомагаючи вивести продукти розкладання червоних кров'яних клітин.
3. Оцінка функції печінки та жовчовивідних шляхів. Високий рівень прямого білірубіну може вказувати на проблеми з печінкою або жовчовивідними шляхами, такі як жовчнокам'яна хвороба, гепатит або обструкція жовчних проток.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• жовчнокам'яну хворобу;
• цироз печінки;
• гепатит;
• печінкову недостатність;
• гепатоцелюлярну недостатність;
• генетичні порушення обміну білірубіну;
• патологічну жовтяницю;
• печінкові пухлини;
• обструкцію жовчних проток;
• тривале вживання алкоголю.

Низький рівень може вказувати на:

• порушення в обробці білірубіну в печінці або жовчовивідних шляхах.

Ліки та речовини, що спричиняють руйнування еритроцитів (гемоліз), можуть призвести до помилкового підвищення значень прямого білірубіну. Прикладами таких агентів є деякі антибіотики та хіміотерапевтичні препарати.

Деякі анестетики, що використовуються для загальної анестезії, також впливають на результати аналізів.

Білірубін непрямий (Bilirubin indirect, IB)

Білірубін непрямий (Bilirubin indirect, IB) називається так через його хімічну природу та спосіб формування в організмі. Цей тип білірубіну є однією зі стадій метаболізму гемоглобіну. Він утворюється внаслідок руйнування старих та пошкоджених еритроцитів у селезінці. Коли еритроцити старіють або пошкоджуються, їх гемоглобін руйнується, а білівердин, що утворився, швидко перетворюється на білірубін. Крім того, непрямий білірубін має високу афінність (здатність зв'язуватися) до білка, а саме до альбуміну, який є присутнім у плазмі крові. Цей пов'язаний білірубін непрямий не розчиняється у воді і не може бути виведений з організму через нирки.

Функції:

1. Утилізація старих еритроцитів. Процес утворення непрямого білірубіну допомагає організму позбутися старих клітин та оновити їх.
2. Пігментація жовчі. Непрямий білірубін є компонентом жовчі, яка виробляється печінкою та зберігається у жовчному міхурі. Ця речовина надає жовчі характерного жовтого кольору.
3. Участь у травленні. Коли їжа потрапляє у шлунок, жовч виділяється в кишківник для участі у процесі травлення. Білірубін, що входить до складу жовчі, відіграє роль у цьому процесі.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• жовтяницю (іктеричність);
• гемолітичну анемію;
• гепатит;
• гемолітичну жовтяницю;
• цироз печінки;
• жирову дистрофію;
• захворювання жовчних шляхів;
• синдром Гільберта;
• голодування або суворі дієти;
• вроджені аномалії метаболізму.

Непрямий білірубін рідко знижується внаслідок медичних станів чи захворювань. Зазвичай це відбувається через деякі генетичні порушення метаболізму білірубіну, які можуть призвести до зменшення утворення білірубіну в організмі.

У поодиноких випадках високі дози аспірину та парацетамолу можуть спричинити гемоліз (руйнування еритроцитів), що, у свою чергу, може підвищити рівень непрямого білірубіну. Деякі антикоагулянти, протизапальні, протипухлинні та антибактеріальні препарати можуть призводити до хибних результатів.

Протеїн загальний білок (Total Protein, TP)

Загальний білок – це параметр є сумою всіх білків, присутніх у крові пацієнта, включаючи різні типи білків, такі як:

• альбуміни – основні білки плазми, які відіграють роль у підтримці колоїдно-осмотичного тиску крові та транспортуванні різних молекул, включаючи гормони та ліки;
• глобуліни – білки, які включають антитіла (імуноглобуліни), білки, пов'язані з транспортуванням та зсіданням крові, та інші функціональні білки.

Протеїни (білки) відіграють важливу роль в організмі та виконують різноманітні функції:

1. Транспорт речовин. Деякі білки, такі як гемоглобін, переносять кисень від легень до тканин та органів, інші білки служать для транспортування різних молекул і гормонів у крові.
2. Імунний захист. Антитіла (імуноглобуліни), які є одними з видів білків, беруть участь у роботі імунної системи та допомагають організму боротися з інфекціями та хворобами.
3. Регулювання. Білки-ферменти беруть участь у регуляції хімічних реакцій в організмі. Вони відіграють важливу роль у травленні, обміні речовин та інших біологічних процесах.
4. Колоїдно-осмотичний тиск. Альбуміни, які становлять більшу частину загального протеїну, підтримують колоїдно-осмотичний тиск крові, що важливо для утримання рідини в кровоносних судинах і запобігання набрякам.
5. Транспорт жирних кислот. Деякі білки зв'язуються з жирними кислотами та транспортують їх всередині організму.
6. Згортання крові. Декілька білків залучені до процесу згортання крові, що важливо для запобігання кровотечам.
7. Структурна підтримка: Колаген, один з білків, що відіграє важливу роль у структурній підтримці шкіри, сухожиль, судин та інших тканин.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит;
• рак та доброякісні пухлини;
• системний червоний вовчак;
• ревматоїдний артрит;
• хронічні інфекції та запалення (бронхіт, туберкульоз та ін.);
• множинну мієлому;
• опіки;
• зневоднення;
• поліцитемію.

Низький рівень може вказувати на:

• цироз печінки;
• жирову дистрофію печінки;
• гіпоальбумінемію;
• гіпергаммаглобулінемію;
• гіповолемію;
• гіпопротеїнемію;
• мальабсорбцію;
• голодування.

Підвищений рівень білірубіну у крові, особливо непрямого білірубіну, може вплинути на результати дослідження. Тривале використання кортикостероїдних препаратів, таких як преднізолон, анаболічних стероїдів, препаратів літію тощо може призвести до підвищення рівня загального білка.

Аланін амінотрансфераза (ALT, ALT)

Аланінамінотрансфераза – це фермент, який знаходиться всередині клітин печінки та деяких інших тканинах організму, таких як серце та м'язи. АЛТ відіграє роль у метаболізмі амінокислот, особливо у обміні амінокислоти аланіну.

Аланінамінотрансфераза має важливе значення для організму через велику кількість виконуваних нею функцій:

1. Метаболізм амінокислот. Бере участь у розкладанні амінокислоти аланіну, яка є важливою амінокислотою для організму. Аланін використовується для створення глюкози у печінці в процесі глюконеогенезу. Глюкоза, своєю чергою, є джерелом енергії для всіх клітин організму.
2. Підтримка гомеостазу амінокислот. Допомагає підтримувати баланс амінокислот в організмі, забезпечуючи необхідну доступність амінокислот для різних біологічних процесів.
3. Індикатор пошкодження тканин. Рівень АЛТ у крові може бути індикатором ушкодження клітин печінки та інших тканин.
4. Діагностика хвороб печінки. Визначення рівня АЛТ є важливою частиною діагностики хвороб печінки, таких як гепатит, цироз, жирова дистрофія печінки та інші стани.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит;
• цироз печінки;
• жирову дистрофію печінки;
• алкогольне ураження печінки;
• медикаментозне ураження печінки;
• гепатоклітинний рак;
• захворювання жовчних шляхів;
• м'язові ушкодження.

Зазвичай рівень аланінамінотрансферази в крові знижується рідко, і зниження цього ферменту не є характерною ознакою будь-яких захворювань або станів. Зниження може бути пов'язане з порушенням синтезу білків або порушенням печінки, а також ефективністю лікування або стабілізацією стану печінки.

Вживання алкоголю може вплинути на печінку і призвести до підвищення рівня АЛТ. При тривалому та/або високодозному вживанні парацетамолу, ібупрофену, антибіотиків, анаболічних стероїдів, антиконвульсантів та ін. АЛТ може помилково підвищуватись або знижуватися.

Аспартатамінотрансфераза (Aspartate aminotransferase, АСТ, AST)

Аспартатамінотрансфераза – це фермент, який присутній у різних тканинах організму, включаючи печінку, серце, м'язи, нирки та інші органи.

Функції:

1. Участь у метаболізмі амінокислот. Сприяє обміну амінокислот, особливо аспартату та альфа-кетоглутарової кислоти. Цей процес має значення для синтезу білків та метаболізму амінокислот.
2. Індикатор стану печінки. Використовується як індикатор стану печінки.
3. Індикатор стану серця. Відображає стан серця.

1. Участь у обміні азоту. Допомагає контролювати рівень аміаку в крові, перетворюючи його на безпечні сполуки.
2. Стан м'язів. Присутня не тільки в печінці та серці, а й у м'язах. Підвищення рівня АСТ може свідчити про пошкодження м'язів після травм або м'язових захворювань.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит;
• цироз печінки;
• алкогольне ушкодження печінки;
• токсичне ураження печінки;
• інфаркт міокарда;
• м'язові травми чи захворювання;
• мононуклеоз;
• холестаз (застій жовчі у жовчних шляхах);
• міокардит.

Низький рівень АСТ може бути пов'язаний із рідкісними генетичними порушеннями або дефіцитом ферменту, але такі випадки є вкрай рідкісними. Також зниження АСТ може бути пов'язане із проведенням ефективного лікування.

Великі дози парацетамолу, антибіотиків, препаратів для лікування гепатиту, діабету, патологій ССС та раку можуть призводити до помилкового підвищення рівня АСТ.

Гамма-глутамилтрансфераза (Gamma glutamyl phosphatase, ГГТ, LDH)

Гамма-глутамілтрансфераза, також відома як лужна фосфатаза (ЩФ або ALP), є ферментом, який є присутнім у різних тканинах організму, включаючи печінку, жовчні протоки, нирки та інші органи.

Функції:

1. Метаболізм глутатіону. Бере участь в обміні амінокислот, особливо глутаміну та цистеїну, та допомагає в утворенні глутатіону. Глутатіон є потужним антиоксидантом, який захищає клітини організму від окисного стресу та пошкодження.
2. Транспорт амінокислот. Сприяє передачі амінокислот та пептидів через клітинні мембрани.
3. Функція печінки та жовчних шляхів. Рівень ГГТ може бути показником стану печінки та жовчних шляхів.

Важливо, що нормальні рівні ГГТ можуть змінюватись в залежності від віку, статі та інших факторів.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит (вірусний, алкогольний та ін);
• цироз печінки;
• жирову дегенерацію печінки (жировий гепатоз);
• гепатоцелюлярну карциному (рак печінки);
• захворювання жовчних шляхів (наприклад, холецистит або жовчнокам'яна хвороба);
• обструкцію жовчних проток;
• жовчнокам'яну хворобу;
• пухлини;
• зловживання алкоголем;
• захворювання підшлункової залози;
• деякі захворювання серця та судин.

Низький рівень може вказувати на:

• нестачу білка в раціоні;
• порушення роботи печінки;
• тривале голодування.

Застосування деяких антибіотиків, протигрибкових засобів, антиконвульсантів та інших препаратів може спричинити зміни на рівні ферменту.

Лужна фосфатаза (Alkaline phosphatase, ЛФ, ALP)

Лужна фосфатаза (ЩФ) – це фермент, який присутній у різних тканинах організму, таких як кістки, печінка, нирки та жовчний міхур. Його основна функція пов'язана з гідролізом фосфатних сполук, зокрема він сприяє руйнуванню деяких фосфатів, таких як аденозинтрифосфат (АТФ).

Лужна фосфатаза широко використовується в медичних дослідженнях та діагностиці, оскільки її активність може свідчити про різні стани та патології гепатоцелюлярної системи.

Лужна фосфатаза виконує кілька важливих функцій:

1. Регулювання метаболізму фосфатів. Гідролізує такі фосфати, як аденозинтрифосфат (АТФ), що допомагає у загальній регуляції рівня фосфатів.
2. Зростання та відновлення кісток. Присутня в остеобластах, клітинах, відповідальних за підтримку та зростання кісток. Цей фермент відіграє ключову роль у мінералізації кісток та забезпеченні їх нормального розвитку та регенерації.
3. Функції у печінці та жовчному міхурі. Присутня в печінці та жовчному міхурі, де він сприяє утворенню жовчі та допомагає в процесі травлення.
4. Обмін речовин. Пов'язана з обмінними речовинами та фосфатами, що впливає на багато біохімічних процесів в організмі.

ЛФ має вирішальне значення для підтримки здоров'я та захисту організму.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• інфекційні гепатити;
• цироз печінки;
• пухлинні процеси у печінці;
• жовчнокам'яну хворобу;
• інші патології жовчних шляхів.

Низький рівень може вказувати на:

• агенезію (відсутність) жовчних шляхів;
• гіпофосфатазію;
• дефіцит вітаміну В6;
• гіпотиреоз (зниження функції щитоподібної залози).

Приймання глюкокортикостероїдів, протипухлинних, протитуберкульозних, протиревматичних та антибактеріальних препаратів може призвести до викривлення результатів дослідження.

Лактатдегідрогеназа (Lactate dehydrogenase, ЛДГ, LDH)

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ або LDH) – це фермент, який присутній у клітинах організму та відіграє певну роль в обміні речовин. Він каталізує реакцію окиснення лактату, перетворюючи його на піруват. Ця реакція важлива для виробництва енергії у клітинах.

ЛДГ також бере участь у регуляції обміну між різними джерелами енергії, такими як глюкоза та жири. Це дозволяє організму адаптуватися до різних умов та потреб.

Рівень ЛДГ у крові може змінюватися при різних захворюваннях та станах, таких як інфаркт міокарда, гепатит, анемія, рак та ін. Тому ЛДГ часто використовується як біомаркер для діагностики та моніторингу цих станів.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатит;
• інфаркт міокарда;
• різні види раку;
• вірусні та бактеріальні інфекції;
• гемолітичну анемію;
• травми та опіки;
• хвороби нирок;
• гіпоксію;
• міозит.

Рівень ЛДГ не знижується через захворювання. Зниження його може лише вказувати на нормалізацію вироблення ферменту і поліпшення стану здоров'я.

Деякі ліки можуть спричинити помилкове підвищення рівня ЛДГ у крові, включаючи нітрати, солі металів (наприклад, азотнокислий аміак), аспірин та інші.

Гепатит С (HCV), сумарні антитіла IgM, IgG

Гепатит C – це інфекційне захворювання печінки, спричинене вірусом гепатиту С. Цей вірус атакує печінку і може призвести до хронічного перебігу патології та викликати серйозні захворювання печінки, такі як цироз та рак печінки. Він передається через контакт з зараженою кров'ю. Інфікування найчастіше відбувається при використанні нестерильних медичних інструментів та голок (у ін'єкційних наркоманів), переливанні крові, а також передачі від матері до дитини під час пологів.

Вірус може бути в організмі людини десятиліттями, викликаючи поступове пошкодження печінки. При цьому весь цей час хворий може не знати про діагноз, але бути переносником інфекції.

Інкубаційний період може бути тривалим і навіть тривати кілька тижнів або місяців після зараження.

Симптоми гепатиту C можуть варіювати в залежності від стадії інфекції та від того, який перебіг він має:

• втома;
• втрата апетиту;
• біль в животі;
• темна сеча;
• жовтяниця – іктеричність шкіри та білків очей через підвищений вміст білірубіну в крові;
• біль у суглобах.

Важливо відзначити, що у багатьох людей з гепатитом C симптоми можуть бути дуже слабко проявленими або відсутніми повністю.

Сумарні антитіла IgM та IgG до гепатиту C (HCV) – це специфічні білки в крові, які організм спеціально створює у відповідь на наявність вірусу гепатиту C. Антитіла IgM (імуноглобулін M) – це клас антитіл, які організм починає виробляти у відповідь на нове інфекційне захворювання. Вони починають вироблятися перші тижні після інфекції. Їх наявність зазвичай свідчить про активну інфекцію.

Антитіла IgG (імуноглобулін G) – це клас антитіл, який зазвичай з'являється через деякий час після початку інфекції та може залишатися в організмі довгий час. Починають з'являтися приблизно через 2-3 місяці після зараження. Позитивний результат може вказувати на те, що людина раніше була інфікована вірусом гепатиту C.

Але сумарні антитіла IgM та IgG – це одночасне визначення і тих, і інших антитіл. Вони дозволяють виявити загальну наявність антитіл до HCV у крові. Позитивний результат на ці антитіла може показати, що людина має або мала контакт з вірусом HCV.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може свідчити про наявність інфекції в організмі.

Негативний результат може свідчити про відсутність інфекції в організмі.

Позитивний результат на сумарні антитіла не є остаточним діагнозом. Для підтвердження діагнозу та додаткової оцінки інфекції потрібні додаткові тести, такі як ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) на вірус гепатиту С та вивчення вірусного навантаження в крові та ін.

У людей з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит, може бути змінена імунна реакція, що може вплинути на результати аналізів. Деякі ліки та медикаменти можуть впливати на імунну систему та викликати хибнопозитивні або хибнонегативні результати тестів на антитіла до HCV. Тому важливо проконсультуватися з лікарем та тимчасово відмінити прийом препаратів.

Гепатит В (HBsAg) поверхневий антиген (австралійський антиген)

Гепатит B – це вірусне інфекційне захворювання, яке вражає печінку, може мати гострий або хронічний перебіг, а також підвищує ризик розвитку цирозу та раку печінки.

Гепатит B передається через контакт з інфікованою кров'ю, насіннєвою рідиною, вагінальними виділеннями та іншими біологічними рідинами інфікованої людини. Основними шляхами передачі вірусу є незахищені статеві контакти з інфікованим партнером, загальні ін'єкції з використанням заражених голок, перинатальна передача від матері до дитини під час пологів, а також зіткнення з кров'ю або іншими інфікованими рідинами через різні медичні інструменти.

Симптоми гепатиту B можуть змінюватись від непомітних (у більшості інфікованих осіб) до тяжких. Вони можуть включати:

• стомлюваність та слабкість;
• жовтяницю шкіри та білків очей (жовтяниця);
• біль у правому верхньому квадранті живота;
• втрату апетиту;
• порушення травлення, нудоту та блювання;
• темну сечу;
• блідий кал;
• висип;
• біль та запалення в суглобах;
• підвищену температуру тіла та лихоманку;
• біль в м'язах.

Інкубаційний період гепатиту B зазвичай становить від 45 до 160 днів.

У деяких людей гепатит B стає хронічним. Це означає, що вірус залишається в організмі протягом тривалого часу, іноді на все життя, поступово руйнуючи печінку та порушуючи її функції. Хронічний гепатит B може призвести до розвитку цирозу печінки та раку печінки.

Гепатит В (HBsAg) поверхневий антиген, також відомий як "австралійський антиген", є білковим антигеном, який знаходиться на поверхні вірусу гепатиту B. Він відіграє ключову роль у діагностиці інфекції гепатитом B та імунологічній взаємодії з вірусом.

Вакцинація проти гепатиту B ґрунтується на використанні поверхневого антигену (HBsAg). Вакцина допомагає захистити організм від інфекції гепатитом В, стимулюючі імунну систему виробляти антитіла проти HBsAg.

Наявність антигену у крові протягом щонайменше 6 місяців вважається ознакою хронічної інфекції гепатитом B.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може вказувати на:

• активну інфекцію;
• хронічну інфекцію;
• носійство;
• проведення вакцинації у недавньому минулому.

Негативний результат може вказувати на:

• відсутність інфекції;
• ранню стадію інфекції;
• інкубаційний період;
• ремісію.

Деякі препарати, що використовуються для лікування захворювань імунної системи можуть вплинути на результати дослідження.

Правила підготовки

Для отримання достовірних відповідей при оцінці стану печінки важливо дотримуватися простих правил підготовки. Вони мають на увазі відмову від:

• їжі за 5-7 годин;
• масажу за 2 доби;
• фізіологічних процедур за 2 доби;
• інтенсивного фізичного навантаження за 2 доби;
• розпивання алкогольних напоїв за 1 добу;
• стресу за 2 доби;
• авіаперельотів за 2 доби;
• інструментальних методів діагностики за 2 доби;
• куріння за 2 години.

Важливо виспатися і пити достатньо води напередодні здачі. Навіть перед забором крові допускається вживання невеликої кількості негазованої води.

Важливі примітки

Будь-яку відповідь не можна розглядати як остаточний діагноз. Необхідно надати всі результати лікарю. Тільки він зможе правильно інтерпретувати їх, зіставити з іншими результатами діагностичних заходів та поставити діагноз.