Лістеріоз: причини, симптоми, лікування та профілактика

Лістеріоз — це бактеріальна інфекція, яку спричинює Listeria monocytogenes. На відміну від інших харчових патогенів, ця бактерія здатна розмножуватися при температурі +4 °C, виживати в кислому та солоному середовищі, утворювати біоплівки й проникати в клітини господаря. Найбільшу загрозу лістеріоз становить для людей похилого віку, новонароджених, вагітних жінок і осіб з імунодефіцитом.

Listeria monocytogenes — грампозитивна, неспороутворююча паличка. Основний резервуар — ґрунт, вода і фекалії сільськогосподарських тварин. Інфікування людей відбувається переважно аліментарним шляхом: при вживанні м’яких сирів, паштетів, копченостей, непастеризованого молока та немитих овочів. Контактний, вертикальний і аерогенний шляхи передачі трапляються значно рідше.

Інкубаційний період може тривати від 3 до 70 днів. На відміну від більшості інфекцій, лістеріоз не має чіткої сезонності і може розвиватися навіть узимку. Летальність при інвазивних формах сягає 30%.

Захворювання класифікують за клінічними формами. Легка гастроентерична форма нагадує харчове отруєння з нудотою, діареєю, блюванням і гарячкою. Ангіно-септична форма супроводжується некротичною ангіною, збільшенням лімфовузлів, гектичною гарячкою та гепатоспленомегалією. При ураженні центральної нервової системи розвивається менінгіт або менінгоенцефаліт, іноді — абсцеси мозку. У таких випадках характерні головний біль, неврологічні симптоми, порушення свідомості. Тяжкі інвазивні форми перебігають із сепсисом і поліорганною недостатністю. У новонароджених можливі дві форми: рання — сепсис у перші дні життя, і пізня — менінгіт на другому–третьому тижні.

Клінічні симптоми варіюють залежно від форми. При легких формах спостерігаються гастроінтестинальні прояви, при ангіозній — нальоти на мигдаликах, болючі лімфовузли та висока температура. При менінгіті з’являються головний біль, ригідність потиличних м’язів, осередкові неврологічні симптоми й можливі судоми. Сепсис проявляється тахікардією, гіпотензією, висипкою, поліорганною недостатністю. У фермерів можлива очно-залозиста форма з кон’юнктивітом і лімфаденітом.

Діагностика ґрунтується на виділенні Listeria monocytogenes з крові, ліквору або плаценти з використанням селективних поживних середовищ. Посів слід проводити до початку антибіотикотерапії. Метод ПЛР має високу чутливість і застосовується для підтвердження діагнозу. Серологічна діагностика обмежена через перехресні реакції та хибнонегативні результати у пацієнтів з імуносупресією. Додаткові дослідження включають загальний аналіз крові, біохімію, нейровізуалізацію при ЦНС-формі та УЗД при ураженні органів.

Основою лікування є внутрішньовенне введення ампіциліну курсом не менше 14–21 дня. Цей препарат безпечний для вагітних і новонароджених. Альтернативою є ко-тримоксазол, але він протипоказаний у першому триместрі вагітності та перед пологами. При тяжких формах призначають комбінації (ампіцилін з гентаміцином, ко-тримоксазол з рифампіцином або меропенем). Терапію не слід переривати завчасно. Також проводиться симптоматичне лікування: регідратація, корекція електролітного балансу, зниження внутрішньочерепного тиску, інфузійна терапія й підтримка гемодинаміки. Лоперамід протипоказаний через ризик інвазії.

Профілактика базується на харчовій гігієні та униканні потенційно небезпечних продуктів. М’ясо й рибу слід ретельно проварювати, овочі та фрукти — мити й ошпарювати. Для зберігання слід використовувати герметичні контейнери та дотримуватися температурного режиму. Групам ризику рекомендується виключити з раціону м’які сири, непастеризовану продукцію, копченості та паштети.

Ускладнення включають менінгіт, енцефаліт, сепсис, ураження серця, печінки, легень, суглобів і очей. У новонароджених і осіб із хронічними захворюваннями (цироз, діабет, хронічна ниркова недостатність) інфекція має особливо тяжкий перебіг і часто закінчується летально.

Симптоми лістеріозу

Лістеріоз проявляється широким спектром клінічних симптомів, які варіюють від легкого харчового розладу до станів, що загрожують життю. Характер симптоматики безпосередньо залежить від форми захворювання, інфікуючої дози та стану імунної системи пацієнта.

Гастроентеритична форма

Розвивається в перші кілька днів після вживання зараженої їжі і нагадує звичайне харчове отруєння, що часто призводить до помилкової діагностики. Симптоми:

1. Нудота і блювота. Виникають внаслідок впливу бактеріальних токсинів на блювотний центр довгастого мозку і подразнення вісцеральних нервів кишечника. На відміну від вірусних гастроентеритів, блювота при лістеріозі може мати більш наполегливий характер, але рідко призводить до вираженого зневоднення.
2. Водяниста діарея. Розвивається через пошкодження ентероцитів бактеріальними цитотоксинами (лістеріолізин O, фосфоліпази). Стілець зазвичай рясний, без домішок крові або слизу, зберігається 1-4 дні, але при тяжкому перебігу може призвести до електролітних порушень.
3. Лихоманка (38-39°C). Обумовлена системною запальною реакцією на бактеріємію. Температура піднімається різко, супроводжується ознобом, але рідко перевищує 39°C у імунокомпетентних пацієнтів.
4. Абдомінальні болі. Локалізуються переважно в мезогастрії (область пупка), носять спастичний характер через посилену перистальтику і запалення підслизового шару кишечника. При пальпації відзначається дифузна болючість без ознак перитоніту.
5. Головний біль і міалгії. Загальна інтоксикація проявляється ломотою в тілі, переважно в поперековій ділянці та великих м’язах кінцівок. Головний біль частіше двосторонній, тиснучого характеру, без менінгеальних ознак.

Ангінозно-септична форма

Розвивається при проникненні збудника в лімфоїдну тканину ротоглотки з подальшою бактеріємією:

1. Некротична ангіна. Характеризується різким болем при ковтанні, збільшенням мигдалин з брудно-сірими нальотами, що нагадують дифтерію. Некрози утворюються через пряму цитопатичну дію лістеріолізину O на епітеліальні клітини.
2. Лімфаденопатія. Шийні та підщелепні лімфовузли збільшені до 2-3 см, щільні, болючі. На відміну від вірусних інфекцій, відсутня симетричність ураження.
3. Гепатоспленомегалія. Печінка і селезінка збільшуються на 3-5 день хвороби через активну проліферацію макрофагів в ретикулоендотеліальній системі. Виявляється тяжкістю в правому підребер’ї, рідше — жовтушністю склер.
4. Гектична лихоманка. Температурні піки до 40°C з ознобом і проливними потами свідчать про розвиток септичного стану. Характерні добові коливання в 2-3°C.

Очно-залозиста форма

Виникає при проникненні бактерій через слизову оболонку очей:

1. Ураження очей. Почервоніння кон’юнктиви, набряк повік, гнійні або слизово-гнійні виділення з ока. Також виникає світлобоязнь, відчуття «піску» в оці, печіння. Рідше — виразки рогівки, зниження гостроти зору.
2. Лімфаденіт. Збільшення і болючість регіонарних лімфовузлів: навколовушних, підщелепних і шийних. Вони щільні, рухливі, шкіра над ними не змінена.
3. Загальні прояви. Лихоманка (37,5–39°C), слабкість, головний біль, а у дітей — втрата апетиту, примхливість.

Ураження ЦНС

Виникає при проникненні бактерій через гематоенцефалічний бар’єр:

1. Менінгеальний синдром. Ригідність потиличних м’язів, симптоми Керніга і Брудзинського виражені помірно, що відрізняє лістеріозний менінгіт від пневмококового. Головний біль розпираючий, посилюється при світлових і звукових подразниках.
2. Вогнищева неврологічна симптоматика. При енцефалітичній формі з’являються парези черепних нервів (частіше VII пари), анізокорія, ністагм. Можливі судоми тоніко-клонічного характеру через ураження скроневих часток.
3. Психічні порушення. Дезорієнтація, збудження або загальмованість розвиваються внаслідок токсичного впливу на кору головного мозку. У важких випадках прогресує до сопору і коми.

Септична форма

Характерна для новонароджених та імунокомпрометованих пацієнтів:

1. Гемодинамічні порушення. Тахікардія >120 уд/хв, гіпотензія (<90/60 мм рт.ст.), холодні кінцівки свідчать про розвиток септичного шоку. Пов’язані з масивним викидом цитокінів і вазоплегією.
2. Геморагічний висип. Петехії та екхімози на шкірі тулуба і кінцівок виникають через ДВС-синдром і токсичний капілярит. Відмінна ознака — некрози в центрі елементів висипу.
3. Поліорганна недостатність. Олігурія, підвищення креатиніну, жовтяниця, коагулопатія з’являються на 3-5 день сепсису. Печінкова енцефалопатія проявляється тремором.

Діагностика лістеріозу

Для діагностики інфекції застосовуються методи лабораторної та інструментальної діагностики.

Гістологічне дослідження проводять при біопсії тканин або аутопсії з метою визначення характерних для лістеріозу змін. Наприклад, гранулем в печінці, селезінці, лімфовузлах і мікроабсцесів в ЦНС. УЗД, МРТ і КТ використовують для виявлення ускладнень.

Лістеріоз аналізи

1. Бактеріологічний. Основний метод дослідження. Для проведення аналізу використовують кров (при системних формах), ліквор (при підозрі на менінгоенцефаліт), меконій або навколоплідні води (у новонароджених) або плацентарну тканину (при антенатальній загибелі плода). Зразки висівають на селективні живильні середовища, де Listeria monocytogenes росте, утворюючи через 24-48 годин дрібні прозорі колонії з зоною гемолізу (на кров’яному агарі). Щоб не отримати хибнонегативний результат, аналіз повинен проводитися до початку терапії.
2. ПЦР (полімеразна ланцюгова реакція). Має високу специфічність і чутливість. Для аналізу використовують кров, ліквор, тканину плаценти, біоптати органів.
3. Серологічні методи. Досліджують рівень антитіл до Listeria (IgM, IgG). Однак метод має обмежене застосування через: перехресні реакції з антигенами інших бактерій (наприклад, Staphylococcus), пізню появу антитіл (через 2–3 тижні після зараження) і хибно негативні результати у імунокомпрометованих пацієнтів.
4. Загальний аналіз крові (ОАК). Помірний лейкоцитоз, моноцитоз, незначне підвищення ШОЕ і тромбоцитопенія.
5. Біохімічний аналіз крові. Буде значно підвищений С-реактивний білок (СРБ). Прокальцитонін підвищується при бактеріємії або сепсисі. Печінкові ферменти (АЛТ, АСТ) можуть бути збільшені в 2-3 рази. При сепсисі з поліорганною недостатністю часто підвищується креатинін і сечовина.

Лістеріоз – це небезпечна бактеріальна інфекція, що викликається мікроорганізмом Listeria monocytogenes. На відміну від багатьох інших харчових отруєнь, лістеріоз може протікати приховано, але при цьому призводити до тяжких наслідків, особливо у людей з ослабленим імунітетом, літніх, новонароджених і вагітних жінок. Бактерія здатна вражати захисні імунні клітини організму, не приводячи до розвитку яскравої клінічної картини.

Коротка історія лістеріозу

Вперше бактерію, що викликає лістеріоз, виявили в 1910-х роках у тварин. Її назвали Listeria на честь британського хірурга Джозефа Лістера, піонера антисептики. Однак зв’язок між цією бактерією і людськими хворобами встановили лише в 1950-х, коли лістеріоз почали діагностувати у новонароджених і вагітних.

Поворотний момент настав у 1981 році, коли в Канаді стався перший великий спалах, пов’язаний із вживанням зараженої капусти. Тоді загинули 18 осіб, включаючи вагітних жінок. Це змусило медиків переглянути погляди на інфекцію: виявилося, Listeria monocytogenes здатна виживати в продуктах навіть при низьких температурах. У 1985 році в США спалах лістеріозу через мексиканський м’який сир забрав життя 52 осіб. Подібні трагедії стали траплятися все частіше в різних країнах.

Сьогодні, незважаючи на сучасні методи діагностики та антибіотикотерапії, лістеріоз залишається загрозою. Боротьба з інфекцією триває постійно — від розробки вакцин до посилення контролю за харчовими ланцюгами.

Збудник лістеріозу

Лістеріоз викликається бактерією Listeria. Це невелика грампозитивна паличка, що не утворює спор і належить до класу Bacilli. У роді Listeria виділяють 20 видів, але патогенними для людини є переважно: L. monocytogenes (основний збудник лістеріозу) і L. ivanovii (рідкісні випадки у людей, частіше патоген для тварин).

На відміну від багатьох інших, бактерія має вражаючу стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища, що робить її особливо небезпечною. Так, вона здатна:

• розмножуватися при температурі холодильника (+4°C), в той час як більшість патогенів в таких умовах перестають бути активними;
• переносити високі концентрації солі (до 10-20%), що дозволяє їй виживати в солоній рибі, сирах і м’ясних делікатесах;
• зберігати стійкість до кислого середовища (pH до 4,5), завдяки чому вона зберігається в ферментованих продуктах, таких як м’які сири або квашена капуста;
• утворювати біоплівки на поверхнях обладнання в харчовій промисловості, що ускладнює її знищення при стандартних методах дезінфекції.

Listeria monocytogenes широко поширена в природі. Її резервуаром служать:

• ґрунт і вода — бактерія може довго зберігатися в ґрунті, особливо в місцях, забруднених фекаліями тварин;
• тварини і птиця — багато видів сільськогосподарських тварин (корови, вівці, кози) і птиці є безсимптомними носіями, виділяючи бактерію з молоком, фекаліями та іншими біологічними рідинами;
• рослинна їжа — овочі та фрукти можуть заражатися через забруднену воду або ґрунт.

Потрапляючи в організм людини, Listeria поводиться вкрай агресивно, особливо у людей з ослабленим імунітетом. Вона проникає через бар’єри, які для інших патогенів є непереборними: кишковий епітелій, гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри.

Епідеміологія

За даними ВООЗ, щорічно реєструються десятки тисяч випадків, при цьому реальна захворюваність, ймовірно, значно вища. В Україні офіційна статистика МОЗ не завжди відображає реальну картину. Це пов’язано зі складнощами своєчасної діагностики, оскільки на тлі загального здоров’я інфекція не проявляється.

Джерелом інфекції є хворі тварини, які виділяють бактерії з різними біологічними виділеннями (вмістом носа, калом, молоком, сечею тощо). Також небезпечні тварини-лістеріоносії.

Захворювання поширене серед представників фауни різних видів — домашня худоба, собаки, дикі тварини, блохи, воші, кліщі, риби, жаби тощо. Тварини заражаються від людей та інших тварин.

Основний шлях зараження — аліментарний, тобто через їжу. Бактерія проникає в організм при вживанні:

• сирих і готових м’ясних продуктів (паштети, ковбаси, шинка);
• м’яких сирів (камамбер, брі, фета);
• охолоджених морепродуктів (копчена риба, суші);
• непастеризованого молока і продуктів з нього;
• немитих овочів і фруктів, вирощених на забрудненому ґрунті.

Також лістеріоз поширюється через слизові оболонки очей, носової порожнини і пошкоджену шкіру. Можливе внутрішньоутробне, аерогенне, трансмісивне (при укусах комах, зокрема, кліщів) і статеве зараження.

На відміну від багатьох кишкових інфекцій, лістеріоз не має вираженої сезонності, оскільки бактерія розмножується навіть у холодильнику. Однак невелике підвищення захворюваності відзначається в теплі місяці (літо і рання осінь), що може бути пов’язано зі збільшенням споживання готових охолоджених продуктів і салатів.

Одна з ключових особливостей лістеріозу — тривалий і варіабельний інкубаційний період від 3 до 70 днів, в середньому — 2-3 тижні. При важких формах (менінгіт, сепсис) інкубація може скорочуватися до 1-3 днів. У вагітних симптоми можуть з’явитися пізніше, що ускладнює зв’язок із вживанням зараженого продукту.

Людина є випадковим господарем лістерій, але при цьому найбільш вразлива до важких форм інфекції.

Класифікація

1. monocytogenes підрозділяється на 13 серотипів на основі О- і Н-антигенів. Найбільш клінічно значущі:

• 1/2a, 1/2b, 4b — викликають до 95% випадків лістеріозу у людей;
• 4b — особливо вірулентний, асоційований з великими спалахами і важкими формами.

Саме захворювання класифікують за ступенем інвазивності, клінічними формами, ступенем тяжкості та перебігом.

За клінічними формами:

1. Ангінозно-септична. Найбільш часта маніфестна форма у імунокомпетентних дорослих.
2. Гастроентеритична. Також поширена серед здорових людей. Пов’язана з потраплянням бактерії в кишечник.
3. З ураженням ЦНС (15-20% випадків). Можуть розвиватися менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес мозку, ромбенцефаліт (рідкісна форма з ураженням стовбура мозку) і мієліт. Летальність досягає 30%.
4. Септична. Може завершитися шоком і летальним результатом. Особливо небезпечна для: новонароджених (ранній неонатальний сепсис), вагітних (післяпологовий сепсис) і осіб з імунодефіцитом.
5. Очно-залозиста форма. Рідкісний варіант, що виникає при контактному зараженні. Частіше зустрічається у ветеринарів, працівників ферм.
6. Лістеріоз вагітних і новонароджених. Відрізняється двома варіантами: пренатальне зараження — призводить до викиднів (особливо в II триместрі), мертвонародження і передчасних пологів і неонатальний лістеріоз, що характеризується раннім сепсисом (прояви в перші 3 дні) або пізнім менінгітом (маніфестація на 2-3 тижні).
7. Хронічне носійство. Зустрічається рідко і може тривати роками. Також є небезпека реактивації при імуносупресії.

За інвазивністю:

1. Неінвазивна — легка форма, яка найчастіше розвивається у осіб на тлі загального здоров’я. До неї відносять ангінозно-септичну, очно-залозисту і гастроентеритичну форми.
2. Інвазивна — важка форма перебігу, що вражає різні органи і системи імунокомпрометованих осіб. До неї відносять септичну форму, ураження ЦНС і лістеріоз вагітних і новонароджених.

За ступенем тяжкості:

• легка — розвивається тільки гастроентерит;
• середньотяжка — також уражається серцево-судинна система;
• тяжка — характеризується розвитком менінгіту і сепсису;
• надзвичайно тяжка — відрізняється блискавичним сепсисом.

За перебігом виділяють гострий лістеріоз, підгострий, хронічний і латентний (носійство).

Патогенез лістеріозу

Зараження найчастіше відбувається через шлунково-кишковий тракт при вживанні контамінованих продуктів. Бактерія стійка до дії шлункового соку завдяки своїй кислотостійкості, що дозволяє їй досягати тонкого кишечника. Тут L. monocytogenes долає слизовий бар’єр за рахунок спеціальних поверхневих білків (InlA і InlB), які зв’язуються з рецепторами E-кадгерину на ентероцитах. Ця взаємодія запускає процес інвазії в клітини кишкового епітелію.

Після проникнення в клітину бактерія опиняється всередині фагосоми, але швидко руйнує її мембрану за допомогою лістеріолізину O (LLO) і двох фосфоліпаз (PlcA і PlcB). Вирвавшись в цитоплазму, Listeria починає активно розмножуватися, використовуючи клітинні ресурси. Унікальна особливість збудника — здатність переміщатися всередині клітини і між клітинами, не виходячи в позаклітинний простір. Це відбувається завдяки білку ActA, який полімеризує клітинний актин, утворюючи своєрідний «хвіст», що штовхає бактерію вперед. Таким чином, інфекція поширюється, минаючи вплив антитіл і комплементу.

Подолавши кишковий бар’єр, бактерії проникають в лімфатичні вузли, а потім в кров, викликаючи бактеріємію. Гематогенним шляхом Listeria поширюється по всьому організму, виявляючи особливий тропізм до центральної нервової системи і плаценти у вагітних. Проникнення через гематоенцефалічний бар’єр відбувається як за рахунок інфікування ендотеліальних клітин судин мозку, так і за допомогою «троянського механізму» – всередині інфікованих моноцитів. У разі вагітності бактерії долають плацентарний бар’єр, приводячи до інфікування плода з розвитком гранулематозного сепсису новонароджених (гранулематозний інфантильний сепсис).

Організм реагує на інфекцію активацією клітинного імунітету, оскільки Listeria є внутрішньоклітинним патогеном. Основну роль у захисті відіграють активовані макрофаги і Т-лімфоцити (особливо CD8+ цитотоксичні клітини), які розпізнають і знищують заражені клітини. При цьому розвивається виражена запальна реакція.

Результат захворювання залежить від декількох факторів: вірулентності штаму, інфікуючої дози, стану імунної системи та своєчасності лікування. У імунокомпетентних осіб можливе:

• повне одужання з елімінацією збудника;
• формування хронічного носійства (особливо при недостатній імунній відповіді);
• розвиток важких ускладнень (при ураженні ЦНС або генералізації інфекції)

У імунокомпрометованих пацієнтів, вагітних і новонароджених часто спостерігається несприятливий результат з розвитком сепсису, поліорганної недостатності та високою летальністю. Особливо небезпечний лістеріоз для плода.

Диференціальна діагностика

Лістеріоз за своєю клінікою дуже схожий на звичайне отруєння, грип і менінгеальну інфекцію. Але при правильній диференціальній діагностиці можна виключити інші захворювання.

Харчові інфекції, такі як сальмонельоз або кампілобактеріоз, також як лістеріоз, викликають нудоту, блювоту і діарею. Однак токсикоінфекція розвивається стрімко — вже через 6-12 годин після вживання неякісної їжі, тоді як лістеріоз має період інкубації до 70 днів. Якщо розлад шлунка триває більше двох днів і супроводжується стійкою лихоманкою — це серйозний привід запідозрити лістеріоз, особливо якщо в калі немає домішок крові, він не має смердючого запаху і не змінив колір.

Висока температура, ломота в тілі, головний біль — характерні для величезної кількості респіраторних інфекцій. Але грип зазвичай відступає за 3-5 днів, в той час як лістеріозна інфекція тільки починає свій розвиток. Вагітним слід бути особливо уважними: якщо «грип» протікає без нежитю і кашлю, але з болями в попереку — це може свідчити про лістеріоз.

Бактеріальні менінгіти іншої природи (пневмококовий або менінгококовий) мають схожу з лістеріозом неврологічну симптоматику. Однак менінгококова інфекція часто залишає характерні пурпурні плями на шкірі, а пневмококова зазвичай розвивається на тлі пневмонії. Лістеріозний менінгіт може протікати зі стертими менінгеальними симптомами, але при цьому викликати виражені порушення свідомості.

Для вагітних особливу небезпеку становить токсоплазмоз, який, як і лістеріоз, загрожує плоду. Але токсоплазмоз частіше протікає непомітно або з безболісним збільшенням лімфовузлів, тоді як лістеріоз майже завжди супроводжується лихоманкою і болем в області пупка. Ураження плода теж різняться: токсоплазмоз залишає кальцифікати в мозку, а лістеріоз викликає сепсис.

Вірусні гастроентерити (ротавірус, норовірус) зазвичай проходять за 1-3 дні, тоді як лістеріоз залишає після себе тривалу слабкість. Температура при вірусних інфекціях рідко перевищує 38,5°C, тоді як лістеріоз може викликати більш високу і тривалу лихоманку.

Лікування лістеріозу

Лістеріоз вимагає невідкладної антибактеріальної терапії. Основою є ампіцилін — бета-лактамний антибіотик з групи пеніцилінів. Його призначають внутрішньовенно курсом не менше 14 днів, а при менінгіті або сепсисі — до 21 дня. Він застосовується для всіх груп пацієнтів: дорослих, літніх, вагітних на будь-якому терміні та дітей, включаючи новонароджених.

При алергії на пеніциліни або резистентності збудника застосовують ко-тримоксазол (комбінація сульфаметоксазолу і триметоприму). Препарат блокує синтез фолієвої кислоти у бактерій, що призводить до їх загибелі.

Вагітним ко-тримоксазол протипоказаний в I триместрі (ризик тератогенності) і перед пологами (небезпека ядерної жовтяниці у плода). Пацієнтам з ВІЛ обов’язковий контроль рівня тромбоцитів (ризик пригнічення кісткового мозку). При менінгіті дозу препаратів збільшують і комбінують з рифампіцином.

При підозрі на змішану інфекцію або неефективності ампіциліну призначають меропенем.

Навіть при зникненні симптомів через 5-7 днів, курс антибіотиків не можна переривати.

Симптоматична терапія включає оральну регідратацію (сольові розчини: Регідрон, Хумана Електроліт) і ентеросорбенти (смектит діоктаедричний) для зв’язування токсинів. Але ні в якому разі при діареї не можна застосовувати лоперамід.

Він уповільнює перистальтику кишечника, чим створює умови для посиленого розмноження бактерій в просвіті кишки. Це збільшує ризик інвазії Listeria в кровотік.

При сепсисі та менінгіті критично важливо: коригувати електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпонатріємія), контролювати внутрішньочерепний тиск (манітол, гіпертонічний розчин NaCl) і підтримувати перфузію органів (інфузії кристалоїдів, вазопресори при шоку).

Профілактика лістеріозу

Харчова гігієна — основа захисту від лістеріозу. Оскільки основний шлях зараження — аліментарний, важливо правильно зберігати і готувати їжу. Лістерії унікальні своєю здатністю розмножуватися при температурі холодильника (+4°C), тому готові до вживання продукти (паштети, м’які сири, копчена риба) не можна зберігати довше 2-3 днів, навіть в охолодженому вигляді. Термічна обробка вбиває бактерії: м’ясо і рибу потрібно проварювати при температурі не нижче 75°C протягом 5 хвилин, а розігріваючи готові страви — доводити їх до кипіння. Овочі та фрукти, особливо якщо вони контактували з ґрунтом (наприклад, салатна зелень), необхідно ретельно мити під проточною водою, а потім обдавати окропом.

Вагітні, літні люди старше 65 років, люди з імунодефіцитом і новонароджені повинні повністю виключити з раціону продукти з високим ризиком зараження. До них відносяться: м’які сири (брі, камамбер, фета), сире молоко, охолоджені морепродукти (суші, копчений лосось), м’ясні делікатеси та паштети промислового виробництва. Навіть якщо на упаковці вказано термін придатності, краще піддавати ці продукти додатковій термічній обробці. Наприклад, тверді сири можна додавати в гарячі страви, а м’ясні нарізки — обсмажувати перед вживанням.

Лістерії також можуть переноситися з сирих продуктів на готові через ножі, обробні дошки або руки. Щоб цього уникнути, потрібно використовувати окремий кухонний посуд для сирого м’яса та овочів, а після роботи з ними — мити руки з милом не менше 20 секунд. Губки та ганчірки, якими протирають стіл, слід щодня дезінфікувати (наприклад, замочувати в розчині хлору) або міняти. У холодильнику сирі продукти зберігають у герметичних контейнерах на нижній полиці, щоб сік не капав на інші продукти.

Ускладнення

У дорослих з імунодефіцитом (наприклад, при ВІЛ, онкологічних захворюваннях, тривалому прийомі імуносупресорів) лістеріоз найчастіше ускладнюється ураженням нервової системи. Розвивається гнійний менінгіт, який може супроводжуватися енцефалітом, абсцесами головного мозку або стовбуровим енцефалітом (риномезенцефаліт), що призводить до порушення свідомості, паралічу черепних нервів і дихальних розладів. У деяких випадках інфекція поширюється гематогенним шляхом, викликаючи сепсис з поліорганною недостатністю.

Рідше лістеріоз призводить до ендокардиту, особливо у пацієнтів зі штучними клапанами серця або попередніми серцевими патологіями. Описані випадки ураження печінки (абсцеси, гепатит), легенів (пневмонія), суглобів (артрит), очей (ендофтальміт) і шкіри (гнійні ураження при контактному зараженні).

У літніх людей і пацієнтів з хронічними захворюваннями (цукровий діабет, цироз печінки, ниркова недостатність) лістеріоз протікає особливо важко, з високим ризиком летального результату через пізню діагностику і швидке прогресування інфекції.

Специфіка лістеріозу у дітей

Лістеріоз у дітей, особливо новонароджених і малюків раннього віку, протікає важко і вимагає особливої уваги батьків, оскільки його симптоми можуть бути неспецифічними, а наслідки — вкрай небезпечними.

У новонароджених інфекція розвивається внаслідок зараження від матері під час вагітності або пологів. Рання форма (проявляється в перші дні життя) характеризується сепсисом — дитина млява, відмовляється від їжі, у неї висока або, навпаки, занадто низька температура, можуть бути висип, жовтяниця, утруднене дихання. Без своєчасної допомоги стан швидко погіршується аж до шоку. Пізня форма (виникає через 1-2 тижні після народження) частіше проявляється менінгітом — малюк стає неспокійним або надмірно сонливим, у нього виникає блювота, судоми, випинається тім’ячко.

У немовлят і малюків до року лістеріоз може протікати як важка кишкова інфекція з високою температурою, блювотою, діареєю, але без поліпшення на тлі звичайного лікування. Батьків повинні насторожити тривала лихоманка, млявість, відмова від їжі, незвичайна сонливість або, навпаки, дратівливість. Якщо дитина різко перестає активно рухатися, монотонно плаче, у неї з’являється мармуровість шкіри або синюшність навколо рота — це тривожні ознаки, що вимагають термінового звернення до лікаря.

У дітей старшого віку з нормальним імунітетом лістеріоз зустрічається рідко і може нагадувати ангіну або гастроентерит. Але якщо у дитини є хронічні захворювання або знижений імунітет, інфекція здатна швидко перейти в генералізовану форму з ураженням нервової системи.

Небезпека лістеріозу для вагітних

На ранніх стадіях захворювання може нагадувати звичайну ГРВІ або легку кишкову інфекцію — з’являється субфебрильна або фебрильна температура, м’язові болі, загальна слабкість, іноді нудота, блювота або діарея. Така неспецифічна симптоматика часто призводить до того, що жінка не звертається за медичною допомогою, списуючи нездужання на звичайні прояви вагітності. У деяких випадках розвивається більш серйозна клініка — озноб, сильний головний біль, болі в попереку (що може вказувати на початок пієлонефриту).

Головна небезпека полягає в здатності Listeria monocytogenes долати плацентарний бар’єр. Інфікування плода може статися на будь-якому терміні, але наслідки істотно різняться. У першому триместрі зараження найчастіше призводить до самовільного викидня, причому жінка може навіть не знати, що була інфікована. У другому і третьому триместрах інфекція викликає важкі ураження плода — розвивається фетальний сепсис, множинні ураження органів, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі або передчасних пологів.

Найбільшу небезпеку становить інфікування в третьому триместрі, коли ризик передачі бактерій плоду досягає 70-90%. Навіть якщо вагітність зберігається, у новонародженого в 60% випадків розвивається важкий вроджений лістеріоз, що проявляється відразу після народження сепсисом, менінгітом або пневмонією. Летальність при неонатальному лістеріозі досягає 20-30%. У дітей, що вижили, часто спостерігаються віддалені наслідки у вигляді неврологічних порушень, затримки психомоторного розвитку.

Який лікар лікує лістеріоз?

Інфекціоніст — основний лікар при лістеріозі. Оскільки це бактеріальна інфекція, саме він підтверджує діагноз (за допомогою аналізу крові, спинномозкової рідини або інших біоматеріалів), призначає антибіотики і контролює хід лікування. У важких випадках потрібна госпіталізація в інфекційне відділення.

Консультація гінеколога або неонатолога потрібна, якщо лістеріоз виявлений у вагітної або новонародженого. Інфекція вкрай небезпечна для плода, тому лікар підбирає безпечні, але ефективні антибіотики і стежить за станом матері та дитини.

Невролог підключається при ускладненнях, таких як менінгіт або енцефаліт, а реаніматолог потрібний при сепсисі, шоку або дихальній недостатності.

При підозрі на лістеріоз слід негайно звернутися до сімейного лікаря або педіатра для отримання направлення до інфекціоніста або викликати швидку при неврологічних симптомах (сплутаність свідомості, судоми).

Поширені питання про лістеріоз

Чи може лістеріоз передаватися через свіжі фрукти та овочі?

Так, якщо вони були забруднені ґрунтом або гноєм, що містять бактерію Listeria monocytogenes. Цей мікроорганізм здатний виживати і навіть розмножуватися при низьких температурах, тому недостатньо промиті продукти, що зберігаються в холодильнику, можуть стати джерелом зараження.

Чи можна заразитися лістеріозом від сирокопчених ковбас і в’яленої риби?

Так, сирокопчені м’ясні продукти, в’ялена риба та інші делікатеси холодного приготування відносяться до основної групи ризику. Listeria monocytogenes стійка до високих концентрацій солі і може зберігатися в продуктах, що не проходять термічну обробку. Навіть якщо продукт виглядає свіжим і якісним, бактерія може в ньому бути присутня, тому вагітним, літнім і людям з ослабленим імунітетом рекомендують уникати такої їжі.

Чому лістеріоз називають «хворобою холодильників»?

Лістерії — одні з небагатьох бактерій, здатних активно розмножуватися при температурах від +4°C, тобто в умовах звичайного холодильника. На відміну від більшості патогенів, які уповільнюють ріст в холоді, Listeria monocytogenes зберігає життєздатність і навіть накопичується в готових продуктах при тривалому зберіганні. Саме тому повторно розігріта їжа або продукти, що довго лежали в холодильнику, можуть стати небезпечними.

Чи правда, що лістеріоз може роками жити в організмі без симптомів?

Насправді лістеріоз не відноситься до хронічних інфекцій, здатних десятиліттями приховано існувати в організмі, як, наприклад, туберкульоз або герпес. Однак у здорових людей з міцним імунітетом він може протікати в дуже легкій формі, маскуючись під звичайну застуду або розлад шлунка. При цьому бактерія досить швидко знищується імунною системою. Але у людей з імунодефіцитом, особливо у літніх та ВІЛ-інфікованих, лістерії дійсно можуть персистувати довше, іноді викликаючи рецидиви через кілька місяців після первинного зараження.

Чому лістеріоз іноді викликає менінгіт, а в інших випадках — тільки діарею?

Така різниця в симптоматиці залежить від декількох факторів: кількості бактерій, що потрапили в організм, стану імунної системи і шляху зараження. При харчовому зараженні у здорових людей частіше розвивається гастроентерит. Однак у літніх, новонароджених та осіб з імунодефіцитом лістерії долають кишковий бар’єр, потрапляють у кров і можуть проникати через гематоенцефалічний бар’єр, викликаючи менінгіт. Особливість Listeria monocytogenes — здатність розмножуватися всередині клітин, що допомагає їй уникати імунної відповіді і поширюватися по організму.

Джерела

1. Listeriosis, https://www.nhs.uk/conditions/listeriosis/#:~:text=Listeriosis%20is%20usually%20caused%20by,cooked%20shellfish
2. About Listeria Infection, https://www.cdc.gov/listeria/about/index.html
3. Listeriosis, https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/listeriosis
4. Listeriosis, https://www.ecdc.europa.eu/en/listeriosis