Пакет аналізів: "Баланс вітамінів та мінералів"

Аналіз на глікозильований гемоглобін (HbA1c) дозволяє оцінити середній рівень глюкози в крові за останні три місяці. Гемоглобін — це білок, що міститься в еритроцитах і здатний вступати в стійкий хімічний зв'язок із глюкозою. Чим вища концентрація глюкози в крові, тим більше утворюється глікозильованого гемоглобіну. У нормі основну частину гемоглобіну в організмі становить гемоглобін А — від 95 до 98 відсотків. Після з'єднання з глюкозою він перетворюється на HbA1c. Це стабільне з'єднання зберігається протягом усього життєвого циклу еритроцита, тобто близько 120 днів. Таким чином, аналіз дозволяє оцінити довготривалу динаміку глікемії, а не лише поточний рівень цукру в крові.

Дослідження на HbA1c призначається терапевтами та ендокринологами, найчастіше при підозрі на цукровий діабет. Підставою для призначення можуть бути симптоми гіперглікемії: постійна спрага, часте і рясне сечовипускання, швидка втомлюваність, погіршення зору, часті інфекції. Також цей аналіз широко використовується для оцінки ефективності лікування діабету, для його корекції та в межах профілактичних програм для людей із високим ризиком розвитку захворювання.

Пацієнти, які вже хворіють на діабет, здають цей аналіз регулярно. Зазвичай достатньо двічі на рік, але при нестабільному перебігу хвороби або відсутності компенсації — до чотирьох разів на рік. Під час вагітності дослідження може бути рекомендовано для діагностики гестаційного діабету.

Матеріалом для аналізу є венозна або капілярна кров. Інтерпретація результатів залежить від рівня HbA1c. Згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації, бажано, щоб показник не перевищував 7 відсотків. Якщо він наближається до 6 відсотків без ризику гіпоглікемії, це вважається найсприятливішим. Рівень HbA1c від 4,8 до 6,0 відсотків свідчить про добру компенсацію діабету за останній місяць-півтора. Показники від 6,0 до 8,9 відсотків відповідають субкомпенсації, а значення понад 9 відсотків свідчать про декомпенсацію і потребують перегляду терапії. Для дітей, підлітків і вагітних нормальний рівень повинен бути нижчим за 6,5 відсотка, а в ідеалі — менше 5 відсотків.

Показник може бути завищеним у деяких ситуаціях, не пов'язаних безпосередньо з рівнем цукру. Наприклад, при тривалому застосуванні аспірину, опіатів, при дефіциті заліза або після недавньої гемотрансфузії. Також можливі відхилення в бік зниження, що зазвичай пов’язано зі зменшенням глікемії. Прийом залізовмісних препаратів, вітамінів групи B і C, вітаміну E, аспірину та антиретровірусних засобів може призвести до заниження рівня HbA1c.

Важливо розуміти, що навіть зниження цього показника на один відсоток може подовжити життя пацієнта з діабетом на кілька років, оскільки свідчить про стабільніший контроль захворювання та менший ризик ускладнень.

Пакет аналізів "Баланс вітамінів та мінералів" – це набір лабораторних досліджень певних показників, який дозволяє оцінити рівень вітамінів та мінералів в організмі людини.

Він є важливим для оцінки загального стану здоров'я людини, допомагаючи виявити дефіцит чи надлишок вітамінів та мінералів, що може призвести до різних проблем зі здоров'ям.

Баланс вітамінів та мінералів

Баланс вітамінів і мінералів в організмі – це стан, у якому рівень цих речовин у організмі перебуває у межах норми. Це важливо для підтримки здоров'я та функціонування всіх систем організму.

Вітаміни та мінерали – це поживні речовини, які необхідні для нормального функціонування організму. Вони не виробляються організмом самостійно, тому мають надходити з їжею або у вигляді харчових добавок.

Вітаміни поділяються на дві групи: жиророзчинні та водорозчинні. Жиророзчинні вітаміни (A, D, E та K) накопичуються в організмі і можуть зберігатися протягом тривалого часу. Водорозчинні вітаміни (C та групи B) не накопичуються і повинні надходити в організм регулярно.

Мінерали також поділяються на дві групи: макроелементи та мікроелементи. Макромінерали (кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор і магній) необхідні організму у великій кількості, а мікроелементи (залізо, цинк, мідь, йод, марганець, селен і хром) – у меншій.

Всі вони беруть участь у різних процесах, включаючи:

• метаболізм – перетворення їжі на енергію та поживні речовини;
• зростання та розвиток – формування кісток, м'язів, тканин та органів;
• імунітет – захист організму від інфекцій;
• функціонування нервової системи – передача нервових імпульсів;
• робота серцево-судинної системи – підтримання нормального тиску та рівня холестерину.

Деякі симптоми, які можуть вказувати на дефіцит вітамінів та мінералів:

• втома;
• м'язова слабкість;
• проблеми із травленням;
• зміни у стані шкіри та волосся;
• порушення сну;
• проблеми з концентрацією уваги та ін.

Існує безліч патологічних процесів, до яких призводить дефіцит або надлишок вітамінів та мінералів:

• вітаміну D – до остеопорозу, рахіту, м'язової слабкості та втоми;
• вітаміну B12 – до анемії, неврологічних порушень та проблем з пам'яттю;
• фолієвої кислоти – до анемії, дефектів нервової трубки у плода тощо;
• калію – до серцевої аритмії, м'язової слабкості та судом;
• кальцію – до остеопорозу, судом та ін;
• заліза – до анемії, втоми, запаморочення тощо;
• міді – до анемії, проблем з нервовою системою та ін;
• цинку – до анемії, проблем з імунною системою тощо;
• магнію – до м'язових спазмів, втоми, порушень сну та ін;
• фосфору – до остеопорозу, проблем із серцем та іншими проблемами.

У різному віці та при різних станах є свої норми споживання вітамінів та мінералів. Тому для підтримки їх балансу, важливо проводити регулярну оцінку рівня важливих для організма елементів.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• симптоми, які можуть бути пов'язані з дефіцитом чи надлишком вітамінів;
• підозра на авітаміноз або гіпервітаміноз;
• часті інфекційні патології;
• приймання ліків, які можуть вплинути на рівень вітамінів та мінералів в організмі;
• початок приймання будь-яких вітамінів та мінералів;
• вагітність чи планування вагітності;
• хронічні захворювання, такі як діабет, захворювання серця чи нирок.

Дослідження потрібне для:

• діагностики авітамінозу або гіпервітамінозу;
• оцінки загального стану здоров'я та виявлення можливих проблем зі здоров'ям.
• контролю лікування захворювань, пов'язаних з дефіцитом або надлишком вітамінів та мінералів.
• оцінки ефективності дієти, спрямованої на підвищення рівня вітамінів та мінералів в організмі.

Призначає аналіз: онколог, уролог, терапевт, гастроентеролог, пульмонолог, проктолог та сімейний лікар.

Показники та інтерпретація результатів

Вітамін D загальний (Vitamin D, 25-гідроксикальциферол, 25-ОН)

Вітамін D загальний (25-гідроксикальциферол або 25-ОН) – це основна форма вітаміну D, яка циркулює у крові.

Він необхідний для багатьох важливих процесів в організмі, включаючи:

• допомогу в процесі засвоєння та регулювання рівня кальцію та фосфору в крові, а також мінералів необхідних для здоров'я кісток, зубів та м'язів;
• підтримання нормального зростання та розвитку кісток, включаючи їх зміцнення та запобігання руйнуванню;
• підтримання нормальної роботи імунної системи та захисту організму від інфекцій.

Вітамін D необхідний для формування кісткової тканини у дітей та підлітків, а також для підтримки міцності кісток у дорослих.

Вітамін D виробляється в організмі двома способами:

1. Під впливом сонячного проміння. Шкіра людини містить речовину під назвою 7-дегідрохолестерол, яка під впливом сонячних променів перетворюється на вітамін D. Це є основним джерелом вітаміну D для організму.
2. З їжі. Деякі продукти харчування, такі як жирна риба, яйця, печінка, молочні продукти містять вітамін D.

Вітамін D, отриманий з їжі або під впливом сонячних променів, потрапляє у кров і надходить до печінки. У печінці вітамін D перетворюється на проміжну форму, звану 25-гідроксивітамін D (25-ОН). 25-ОН є основною формою вітаміну D, яка циркулює у крові, а також головним показником загального рівня вітаміну D в організмі.

У дітей рівень вітаміну D у крові зазвичай вищий, ніж у дорослих. Це пов'язано з тим, що діти більш схильні до впливу сонячних променів, які є природним джерелом вітаміну D. А у дорослих він знижується з віком. Це пов’язано з тим, що з віком шкіра стає менш здатна виробляти вітамін D під впливом сонячних променів.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• саркоїдоз;
• гіперпаратиреоз;
• деякі види раку;
• системний червоний вовчак;
• ревматоїдний артрит;
• приймання надмірної кількості вітаміну D разом із БАДами або у вигляді вітаміном;
• деякі захворювання печінки та нирок.

Низький рівень може вказувати на:

• нестачу вітаміну;
• рахіт;
• остеопороз;
• деякі види раку;
• інфекційні процеси;
• патології серцево-судинної системи.

Приймання циклоспоринів, метотрексату та гідрокортизону призводить до помилкового підвищення рівня вітаміну. Протисудомні препарати та препарати для лікування туберкульозу можуть призводити до хибного зниження рівня вітаміну D.

Ціанокобаламін (Cobalamin, вітамін В12, Vit B12)

Ціанокобаламін (Cobalamin, вітамін B12, Vit B12) – це водорозчинний вітамін, який необхідний для багатьох важливих процесів в організмі, включаючи:

• синтез ДНК та РНК, які є будівельними блоками клітин, він також допомагає їм зростати та розмножуватися;
• участь у різних обмінних процесах, включаючи метаболізм вуглеводів, білків та жирів, що необхідно для отримання енергії;
• нормальне функціонування нервової системи, що допомагає підтримувати цілісність оболонки мієліну, яка захищає нервові клітини;
• утворення еритроцитів, що переносять кисень по всьому тілу.

Він також необхідний для синтезу інших вітамінів (B6 та B9) та засвоєння мінералів (магній та цинк).

Ціанокобаламін виробляється тільки мікроорганізмами, такими як бактерії та археї. У природі він міститься у продуктах тваринного походження, таких як м'ясо, риба, птиця, яйця та молочні продукти. Також його можна отримати із харчових добавок.

Його синтез відбувається у кілька етапів. На першому етапі бактерія чи архея синтезує попередник ціанокобаламіну, який називається кобаламін. Потім останній піддається метилюванню, в результаті чого утворюється ціанокобаламін.

В організмі людини вітамін В12 всмоктується в тонкому кишківнику за допомогою спеціального білка, який називається транскобаламіном. Після чого він накопичується в печінці, де зберігається протягом кількох років.

Ціанокобаламін виводиться з організму із сечею.

Симптоми його дефіциту включають:

• зниження рівня гемоглобіну у крові;
• втома;
• задишка;
• серцебиття;
• оніміння та поколювання в руках та ногах;
• слабкість м'язів;
• порушення координації рухів;
• депресія.

У людей похилого віку часто розвивається дефіцит ціанокобаламіна через зниження здатності організму його засвоювати. Це пов’язано з віковими змінами у шлунково-кишковому тракті.

Деякі захворювання, такі як хвороба Крона, целіакія та синдром Золлінгера-Еллісона, можуть порушувати засвоєння В12. У таких випадках може знадобитися додатковий прийом вітаміну.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• мегалобластну анемію;
• захворювання печінки (цироз);
• лімфому і мієлому;
• взаємодію із токсичними речовинами.

Низький рівень може вказувати на:

• анемію, асоційовану з дефіцитом В12;
• депресію;
• хворобу Крона;
• целіакію;
• синдром Золлінгера-Еллісона;
• порушення всмоктування у кишківнику;
• недостатнє споживання ціанокобаламіну з їжею;
• деякі аутоімунні захворювання;
• ураження нервової системи.

Метформін та нітрати можуть призводити до помилкового зниження ціанокобаламіну в крові.

Фолієва кислота (Folic acid, ФК, вітамін В9)

Фолієва кислота, або вітамін B9, – це водорозчинний вітамін, який необхідний для синтезу ДНК та РНК. Вона допомагає клітинам рости і розмножуватися, а організму загалом отримувати енергію з їжі.

Крім того, вітамін відіграє важливу роль у наступних процесах:

1. Нормальний розвиток плода під час вагітності – дефіцит фолієвої кислоти у вагітних жінок може призвести до розвитку дефектів нервової трубки у плода, таких як ущелина хребта.
2. Процеси метаболізму – бере участь у метаболізмі вуглеводів, білків та жирів. Вона допомагає організму отримувати енергію з їжі.
3. Нормальне функціонування нервової системи – допомагає підтримувати цілісність мієлінової оболонки, яка оточує нервові клітини та необхідна для передачі нервових імпульсів.
4. Формування еритроцитів та синтез гемоглобіну.

Фолієва кислота виробляється в невеликій кількості у кишківнику бактеріями, але основна її частина надходить в організм з їжею.

Вона міститься в зелених листових овочах (капуста та брокколі), бобових (квасоля, горох та сочевиця), овочах та фруктах (помідори, апельсини та банани), яйцях та печінці. Вітамін також є у вигляді харчових добавок.

Він у продуктах харчування може бути у двох формах:

• фолатів – природна форма;
• фолієвої кислоти – синтетична форма, яка додається до продуктів харчування та харчових добавок.

Друга форма краще засвоюється організмом ніж перша.

У період підготовки до вагітності та на перших термінах гестації потрібно приймати кислоту додатково. Але дозування має регулюватися лікарем.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• анемію, спричинену дефіцитом вітаміну B12;
• синдром сліпої петлі – порушення всмоктування фолієвої кислоти у кишківнику;
• гемобластоз;
• гестаційний цукровий діабет;
• цироз печінки;
• ниркову недостатність;
• ревматоїдний артрит;
• деякі види раку.

Низький рівень може вказувати на:

• анемію, асоційовану з фолієвою кислотою;
• ураження нервової системи;
• ризик розвитку дефектів під час вагітності.

Прийом метформіну може знижувати рівень вітаміну у крові.

Електроліти (Electrolyte panel, K+, iCa2+, Na+, Cl-, рH крові)

Електроліти – це речовини, які розчиняються у воді та мають електричний заряд. Вони відіграють важливу роль у низці функцій організму, включаючи:

• Водно-електролітний баланс. Вони притягують воду, тому їх концентрація в крові впливає на те, скільки води знаходиться всередині та зовні клітин.
• Серцево-судинна система. Допомагають контролювати артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень.
• Нервова система. Передають нервові імпульси та підтримують внутрішньоклітинний тиск.
• М'язи. Необхідні скорочення м'язів. Передають сигнали від нервів до м'язів та забезпечують їх енергією для скорочення.

Електроліти також відіграють роль в інших функціях організму, таких як травлення, засвоєння поживних речовин та виведення продуктів обміну речовин.

У процесі дослідження визначається рівень наступних електролітів:

1. Натрій (Na+) – це основний катіон у крові. Підтримує водний баланс організму та артеріальний тиск. Коли рівень натрію в крові низький, це може призвести до зниження артеріального тиску, що може спричинити такі симптоми, як запаморочення, слабкість та непритомність. Натрій всмоктується у кишківнику, а нирки регулюють його рівень у крові, виділяючи його із сечею. Надниркові залози виділяють гормони, які допомагають організму підтримувати нормальний рівень Na.
2. Калій (K+) – це другий за важливістю катіон у крові. Підтримує водний баланс організму, роботу серцево-судинної системи та нервову провідність. Калій також необхідний для скорочення м'язів. Коли його рівень у крові низький, це може призвести до м'язової слабкості та судом. Калій виробляється у печінці з глюкози. Нирки регулюють його рівень у крові, виділяючи його із сечею, а м'язи накопичують його.
3. Кальцій (Ca2+) – це важливий мінерал, який необхідний для багатьох функцій організму, включаючи роботу серцево-судинної системи, нервову провідність, скорочення м'язів та формування кісток. Коли його рівень знижується, розвиваються проблеми з нервово-м'язовою провідністю. Це може викликати оніміння, поколювання та слабкість у м'язах. Кальцій є основним компонентом кісток та зубів. Він всмоктується у кишківнику з їжі та напоїв.
4. Хлор (Cl-) – це основний аніон у крові. Він допомагає підтримувати водний баланс організму та кислотно-лужний баланс. Коли рівень хлору в крові низький, може розвинутися закреп та діарея. Нирки регулюють його рівень у крові, виділяючи надлишки із сечею.
5. рН крові – це показник кислотності чи лужності крові. Легені виділяють вуглекислий газ, який допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс крові. Нирки регулюють рівень кислот та лугів у крові, виділяючи їх із сечею. Інші органи, такі як печінка та скелетні м'язи, також відіграють роль у підтримці кислотно-лужного балансу крові.

Фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі з віком, можуть впливати на рівень електролітів у крові. Наприклад, у новонароджених та дітей нирки ще не повністю розвинені, а у людей похилого віку вони гірше виконують свої функції, що може призвести до змін рівня електролітів у крові.

Електролітний дисбаланс – це стан, у якому концентрація електролітів у крові виходить за межі нормальних значень. Він може бути викликаний різними факторами, такими як зневоднення, діарея, блювання, захворювання нирок, печінки та серця, а також приймання деяких ліків.

Інтерпретація результатів

Підвищення рівня електролітів у крові може бути спричинене різними захворюваннями:

Натрій:

• зневоднення;
• захворювання серця, нирок чи надниркових залоз.

Калій:

• захворювання нирок;
• захворювання надниркових залоз;
• захворювання щитоподібної залози.

Кальцій:

• остеопороз;
• гіперпаратиреоз;
• рак;
• захворювання нирок.

Хлор

• зневоднення;
• захворювання нирок чи печінки.

рН крові

• алкалоз;
• захворювання нирок, легенів чи печінки.

Зниження рівня електролітів у крові може бути викликано різними захворюваннями:

Натрій:

• зневоднення;
• діарея;
• блювання;
• захворювання нирок;
• захворювання надниркових залоз.

Калій:

• зневоднення;
• захворювання нирок;
• захворювання надниркових залоз;
• захворювання щитоподібної залози.

Кальцій:

• гіпопаратиреоз;
• дефіцит вітаміну D;
• захворювання нирок
• сепсис;
• опіки.

Хлор:

• зневоднення;
• захворювання нирок;
• захворювання печінки.

рН крові:

• ацидоз.

Діуретики можуть призвести до зниження рівня натрію, калію та магнію в крові, а кортикостероїди можуть призвести до підвищення рівня калію в крові.

Залізо (Serum iron, сироваткове залізо, Fe)

Залізо (Serum iron, сироваткове залізо, Fe) – це важливий мікроелемент, необхідний для нормального функціонування організму. Воно входить до складу таких складових:

• гемоглобін – білок, який міститься в еритроцитах та переносить кисень по всьому тілу;
• міоглобін – білок, який міститься у м'язах та забезпечує м'язи киснем;
• цитохроми – ферменти, які беруть участь в окисно-відновних реакціях, таких як вироблення енергії та синтез ДНК;
• каталаза – фермент, який бере участь у розщепленні перекису водню, що є токсичною речовиною.

Залізо також бере участь у наступних процесах в організмі:

• синтез колагену;
• імунна функція;
• синтез нейромедіаторів;
• регуляція процесів старіння.

Воно формується в організмі в тонкому кишківнику, всмоктуючись із їжі. Цей процес регулюється кількома факторами, включаючи кількість заліза в їжі, рівень вітаміну C в організмі та стан шлунково-кишкового тракту.

Залізо з їжі може бути двох видів: гемоглобінове та негемоглобінове. Гемоглобінове залізо міститься у м'ясі, рибі та птиці. Негемоглобінове залізо міститься в рослинних продуктах, таких як бобові, горіхи та насіння. Всмоктування гемоглобінового заліза відбувається ефективніше, ніж негемоглобінового. Це пов’язане з тим, що перше з’єднане з білком, який допомагає йому всмоктуватися в кишківнику.

Залізо, що всмоктується у кишківнику, транспортується у кров у складі білка трансферину. Трансферин доставляє залізо до кісткового мозку, де використовується для синтезу гемоглобіну.

Решта невикористаної кількості зберігається в печінці, селезінці та кістковому мозку у складі білків феритину та гемосидерину. Ці білки допомагають захистити організм від надлишку мікроелемента.

Залізо у сироватці крові – це вільний розчинний білок, який становить лише невелику частину загальної кількості заліза в організмі. Його концентрація в крові відображає баланс між надходженням заліза в організм та його виведенням з організму.

Підвищення концентрації заліза у сироватці крові називається гіперферремією, а зниження – гіпоферремією.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гемохроматоз;
• цироз печінки;
• рак;
• хронічну ниркову недостатність.

Низький рівень може вказувати на:

• залізодефіцитну анемію;
• хронічну хворобу нирок;
• хронічний гастрит;
• целіакію;
• вагітність;
• лактацію.

Рівень також може знижуватися під час вагітності та місячних. Препарати заліза, кальцію та цинку можуть вплинути на результати аналізу.

Мідь (Copper, Cu)

Мідь (Copper, Cu) – важливий мікроелемент, який входить до складу багатьох життєво важливих білків і ферментів, які беруть участь в утворенні гемоглобіну, формуванні сполучної тканини та діяльності нервової системи.

Функції міді в організмі:

• Перенесення кисню. Мідь є основним компонентом гемоглобіну, який переносить кисень із легень до тканин. Без міді кисень не може бути доставлений до клітин, що часто призводить до гіпоксії.
• Забезпечення клітин киснем. Міоглобін, що містить мідь, забезпечує м'язи киснем. Без міоглобіну м'язи не можуть отримувати достатньо кисню, що може призвести до втоми та м'язової слабкості.
• Участь в окисно-відновних реакціях. Вони необхідні для багатьох процесів в організмі, таких як вироблення енергії та синтез ДНК.
• Розщеплення перекису водню. Бере участь у розщепленні перекису водню, що є токсичною речовиною.
• Формування сполучної тканини. Необхідна для синтезу колагену та еластину, які є основними компонентами сполучної тканини.
• Діяльність нервової системи. Важлива для синтезу нейротрансмітерів, які беруть участь у передачі нервових імпульсів.
• Імунна система. Бере участь у нормальному функціонуванні імунної системи.

Мікроелемент міститься у продуктах тваринного та рослинного походження, а також може бути отримана з харчових добавок.

Мідь не виробляється в організмі людини, а надходить з їжею. Вона засвоюється у тонкому кишківнику. Чим більше міді в їжі, тим більше всмоктується. Але деякі мінерали, такі як залізо, цинк та марганець, впливають на процес всмоктування.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• гепатотоксичність;
• нефротоксичність;
• порушення нервової системи;
• порушення обміну речовин;
• цироз печінки, гепатит чи алкогольний стеатоз печінки;
• хронічну ниркову недостатність чи нефротичний синдром;
• туберкульоз, сифіліс чи малярію;
• хворобу Вільсона-Коновалова.

Низький рівень може вказувати на:

• залізодефіцитну анемію;
• м'язову слабкість;
• ослаблення імунітету;
• психічні розлади;
• целіакію, синдром мальабсорбції та хронічний панкреатит;
• деякі види раку.

Приймання антибіотиків, протисудомних та протигрибкових препаратів може призвести до хибних результатів.

Феритин (Ferritin)

Феритин – це білок, що виконує функцію депо заліза в організмі. Він є складним білковим комплексом, що складається з білка апоферитину і атома заліза. З його допомогою залізо накопичується у клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку та інших органів.

Феритин забезпечує зберігання заліза в безпечній та нетоксичній формі, бере участь у регуляції його обміну в організмі, контролює вивільнення заліза з депо та його  використання клітинами та захищає клітини від токсичності заліза. Рівень білка у крові відображає запаси заліза в організмі.

Феритин виробляється у клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку та інших органів. Процес вироблення регулюється гормоном еритропоетином.

Він синтезується з двох компонентів: білка апоферитину та атомів заліза. Апоферитин є білком, який формує каркас для зберігання заліза. Атоми заліза зв'язуються з апоферитином за допомогою хімічного зв'язку.

Процес вироблення феритину починається з надходження заліза у клітину.

Білок зберігається у клітинах у вигляді гранул. Останні можуть вивільняти залізо до клітини, коли воно необхідне для синтезу гемоглобіну або інших білків, що містять залізо.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• надлишок заліза;
• гемолітичну анемію;
• інфекції;
• рак;
• запальні захворювання;
• ревматоїдний артрит;
• системний червоний вовчак.

Низький рівень може вказувати на:

• дефіцит заліза;
• анемію;
• кровотечу;
• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• деякі інфекції.

Вживання КОКів, а також продуктів, багатих на залізо, або БАДів на його основі призводить до підвищення рівня феритину в крові.

Цинк (Zinc, Zn)

Цинк (Zn) – це найважливіший мікроелемент, необхідний для нормального функціонування організму людини. Він бере участь у більш ніж 300 ферментативних реакціях, які необхідні для зростання, розвитку, імунітету, репродуктивної функції та багатьох інших процесів.

Основні функції цинку в організмі:

• синтез білків, які необхідні для зростання та розвитку, імунної функції та багатьох інших процесів;
• синтез ДНК та РНК, які є будівельними блоками клітин.
• регулювання імунітету, включаючи вироблення лейкоцитів та антитіл.
• регулювання метаболізму, включаючи метаболізм вуглеводів, жирів та білків.
• регулювання та розвиток репродуктивної функції;
• загоєння ран.

Цинк міститься в різних продуктах харчування, включаючи м'ясо, птицю, рибу, молочні продукти, бобові, горіхи та насіння.

Мікроелемент добре засвоюється із продуктів тваринного походження. З продуктів рослинного походження цинк засвоюється гірше, але його засвоєння можна покращити, поєднуючи рослинні продукти з продуктами тваринного походження або тими, що багаті на вітамін C. Його також можна вживати у вигляді харчової добавки, але після консультації лікаря.

В організмі людини цинк міститься у всіх органах та тканинах.

Дефіцит цинку може призвести до дефіциту інших вітамінів та мінералів, оскільки цинк необхідний для їхнього нормального засвоєння та використання. Наприклад, дефіцит цинку може призвести до дефіциту вітамінів В6, А та С.

Надлишок цинку також може порушити баланс вітамінів та мінералів. Наприклад, знизити засвоєння заліза, міді та кальцію.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• порушення синтезу заліза, міді та кальцію;
• цироз печінки;
• гепатит;
• рак печінки;
• хронічну ниркову недостатність;
• гломерулонефрит;
• пієлонефрит;
• анемію;
• лейкемію;
• системний червоний вовчак та ін.

Низький рівень може вказувати на:

• целіакію;
• дефіцит вітаміну B6, А та С;
• хвороба Крона;
• цироз печінки;
• цукровий діабет;
• хронічні захворювання нирок;
• деякі види раку;
• анорексію;
• уповільнення зростання та розвитку;
• імунодефіцит;
• підвищений ризик інфекції;
• уповільнення процесу загоєння ран;
• порушення репродуктивної функції.

Антациди, діуретики, цитостатики, антибіотики та кортикостероїди можуть призвести до помилкового зниження мікроелементу.

Магний (Magnesium, Mg)

Магній (Mg) – це важливий мікроелемент, який бере участь у багатьох процесах організму, включаючи:

• виробництво енергії з вуглеводів, білків та жирів;
• синтез колагену, який є основним структурним білком кісток та м'язів;
• передачу нервових імпульсів та нормальної роботи м'язів;
• розслаблення судин та зниження артеріального тиску;
• нормальну роботу імунної системи.

Дефіцит магнію може призвести до різних проблем зі здоров'ям, включаючи:

• стомлюваність;
• головні болі;
• спазми м'язів;
• серцеву аритмію;
• високий кров'яний тиск.

Надлишок також шкідливий для здоров'я і може спричинити:

• нудоту;
• блювання;
• діарею;
• слабкість;
• уповільнення серцебиття.

Магній виробляється в організмі людини у незначній кількості. Основна частина надходить в організм з їжею та БАДами. Він міститься в багатьох продуктах харчування, включаючи: горіхи та насіння (мигдаль, волоські горіхи, бразильські горіхи, насіння гарбуза та соняшника), зелених листових овочах (шпинат, броколі, капуста та листова зелень), овочах (баклажани, кабачки, морква, картопля), фруктах (банани, ягоди та цитрусових) та молочних продуктах (молоко, йогурт та сир).

Приблизно 40% магнію, що надходить з їжею, всмоктується у кишківнику. Решта виводиться з організму із сечею.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• захворювання нирок;
• зневоднення;
• гіперпаратиреоз;
• міастенію;
• гостру ниркову недостатність;
• передозування препаратами магнію;
• інфекції;
• травми.

Низький рівень може вказувати на:

• недостатнє споживання магнію;
• порушення засвоєння магнію;
• целіакію;
• хворобу Крона;
• синдром подразненого кишечника;
• алкоголізм;
• нестачу вітаміну D;
• хронічну серцеву недостатність;
• аритмію;
• епілепсію;
• розсіяний склероз.

Приймання інгібіторів дигідропіридинових дегідрогеназ (IDH) може призвести до хибних результатів дослідження.

Фосфор (Phosphate, P)

Фосфор (Phosphate, P) – це елемент, який є важливою поживною речовиною для людини та тварин. Він становить близько 1% від маси тіла. Основна його кількість міститься в кістках та зубах у вигляді фосфату кальцію, що забезпечує їм міцність та твердість.

Фосфор також відіграє у енергетичному виробництві. Так, він входить до складу аденозинтрифосфату (АТФ), який є основним джерелом енергії клітин. Також елемент бере участь у передачі нервових імпульсів та скороченні м'язів.

Фосфор міститься в різних продуктах харчування, включаючи м'ясо, рибу, птицю, яйця, молочні продукти, горіхи, насіння та бобові.

Дефіцит елемента може призвести до різних проблем зі здоров'ям, включаючи остеопороз, м'язову слабкість та порушення роботи нервової системи. Надлишок також шкідливий і може призводити до утворення каменів у нирках.

Фосфор виробляється в організмі у процесі травлення. Фосфоровмісні сполуки, що містяться в продуктах харчування, розщеплюються ферментами у кишківнику на окремі молекули фосфору. Ці молекули потім всмоктуються в кров і транспортуються до всіх органів та тканин.

При дефіциті вітаміну D засвоєння фосфору знижується, що може призвести до його дефіциту в організмі.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень може вказувати на:

• захворювання нирок;
• гіперпаратиреоз;
• целіакію;
• панкреатит;
• цукровий діабет;
• серцеву недостатність.

Низький рівень може вказувати на:

• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• гіпотиреоз;
• рахіт;
• остеомаляцію.

Тіазидні діуретики, циклоспорин, гепарин та деякі інші препарати можуть призвести до хибних результатів.

Правила підготовки

Перед здачею крові слід відмовитися від:

• приймання їжі за 5-7 годин;
• приймання вітамінів і мінералів за кілька днів – після консультації з лікарем;
• проведення масажу, фізіологічних процедур, інтенсивних навантажень, стресових ситуацій, авіаперельотів, інструментальних методів діагностики – за 3 доби;
• вживання алкогольних напоїв за добу;
• куріння за годину.

Дозволено вживання негазованої води прямо перед забором крові.

Дотримання правил підготовки дозволить отримати точні результати дослідження.

Важливі примітки

Зверніть увагу, рівень будь-якого з показників не можна розглядати як остаточний діагноз. Його може поставити лише лікар.