Уреаплазма парвум і уреалітікум (Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum), якісне визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР. Диференціювання.

Уреаплазма парвум і уреаплазма уреалітікум — це два види бактерій, які належать до роду Ureaplasma та родини Mycoplasmataceae і можуть викликати інфекційні захворювання сечостатевої системи у людини. Хоча обидві бактерії тісно пов’язані між собою, вони мають відмінності у генетиці, фенотипічних характеристиках та патогенних властивостях. Уреаплазма парвум частіше спричиняє запальні захворювання у жінок, тоді як уреалітікум нерідко асоціюється з простатитом та іншими проблемами сечостатевої сфери у чоловіків. Обидві бактерії вважаються умовно-патогенними, що означає їхню здатність викликати хворобу за певних умов, таких як зниження імунного захисту.

Ureaplasma parvum може інфікувати сечовий міхур, уретру та органи репродуктивної системи. Зараження відбувається як статевим шляхом, так і вертикально — від інфікованої матері до дитини під час пологів. Аналогічно, уреаплазма уреалітікум передається при статевому контакті і може провокувати запальні процеси, зокрема цистит і уретрит. Інкубаційний період для обох форм уреаплазмозу становить від кількох днів до трьох тижнів. У більшості інфікованих захворювання протікає безсимптомно, однак іноді виникають скарги: у чоловіків — печіння при сечовипусканні, свербіж, біль у мошонці та порушення еякуляції, а у жінок — виділення, дискомфорт у нижній частині живота, біль при сечовипусканні та статевому акті. Незважаючи на можливе безсимптомне протікання, інфекція може призводити до ускладнень, таких як запалення придатків, передчасні пологи, низька вага новонароджених і навіть підвищений ризик передачі ВІЛ.

Для діагностики застосовують метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), який дозволяє виявити наявність ДНК збудника в зразку матеріалу. При цьому ПЛР використовує специфічні праймери для кожного виду бактерій, що дає змогу точно визначити, який саме тип уреаплазми виявлено. Такий підхід особливо цінний для ранньої діагностики, підбору лікування та диференціації між двома формами інфекції.

Призначення аналізу показане при підготовці до вагітності, у осіб із високим ризиком зараження, при частих запаленнях неясного походження, безплідді, а також за наявності симптомів сечостатевих інфекцій. Направлення може дати спеціаліст різного профілю — від гінеколога до інфекціоніста.

Підготовка до дослідження вимагає дотримання низки правил. Чоловікам слід уникати статевої активності, не вживати алкоголь і не проводити теплові процедури за кілька днів до аналізу, а також дотримуватися інтимної гігієни. Жінкам рекомендується здавати біоматеріал поза менструацією, не застосовувати місцеві препарати та уникати процедур, що впливають на мікрофлору. Обом статям слід припинити вживання антибіотиків щонайменше за два тижні до здачі аналізу.

Результати ПЛР інтерпретує лікар: позитивний результат свідчить про наявність уреаплазмозу або асоційованого інфекційного процесу, негативний — про відсутність збудника, ранній термін зараження або успішне лікування. Проте лише спеціаліст може правильно оцінити дані аналізу з урахуванням клінічної картини. Важливо враховувати, що точність результатів залежить від правильної підготовки до дослідження, а також від відсутності впливу антисептиків, антибіотиків чи інших місцевих засобів.

Уреаплазма парвум та уреалітікум є бактеріями, які можуть викликати інфекцію сечостатевої системи. Вони призводять до розвитку уреаплазмозу. Бактерії відрізняються генетичними, фенотиповими властивостями та патогенною здатністю. Парвум, наприклад, зазвичай викликає інфекцію сечостатевої системи у жінок та іноді у чоловіків, а Уреалітікум частіше пов'язують із простатитом та іншими інфекціями сечостатевої системи у чоловіків.

Ureaplasma parvum та urealyticum: опис

Уреаплазма парвум і уреалітікум – це два різні види бактерій, що належать до роду Ureaplasma та класу Mycoplasmataceae. Вони обидва є мікроаерофільними молочнокислими бактеріями, належать до умовно-патогенної флори та часто асоціюються з інфекціями сечостатевої системи. Основне місце їх проживання – нижні відділи сечовивідних шляхів людини.

Уреаплазма парвум – це бактерія, яка може спричинити запалення сечового міхура та сечових шляхів, а також ураження репродуктивних органів. Вона передається статевим шляхом та від матері до дитини під час вагітності чи пологів.

Уреаплазма також є патогенною бактерією, яка може викликати запалення сечового міхура, сечових шляхів та інших органів сечостатевої системи. Вона також може передаватися статевим шляхом та збільшує ризик розвитку запальних процесів сечостатевої системи у жінок та чоловіків.

Інкубаційний період уреаплазмозу, спричиненого обома бактеріями, зазвичай становить від кількох днів до 2-3 тижнів.

У більшості людей інфекція має безсимптомний перебіг, але у деяких можуть з'являтися такі симптоми:

• у чоловіків: печіння та біль при сечовипусканні, свербіж, а також болі в мошонці та еякуляційні розлади;
• у жінок: печіння та біль при сечовипусканні, вагінальні виділення, а також біль у нижній частині живота та під час статевого акту.

Попри те, що симптоми уреаплазмозу можуть бути незначними або відсутніми, хвороба може мати серйозні наслідки, такі як запалення придатків у жінок, передчасні пологи та низька вага новонароджених, а також підвищений ризик розвитку ВІЛ.

Особливості дослідження

Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) є одним з найбільш поширених методів для якісного визначення бактеріальної ДНК, включаючи Уреаплазму парвум та Уреаплазму уреалітікум. Аналіз дозволяє визначити наявність інфекції на ранніх стадіях розвитку.

Для диференціювання між Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum використовуються різні праймери (спеціальні послідовності ДНК, працюють у реакції ПЛР) для кожного виду. Таким чином, якщо у зразку спостерігається один із видів, ПЛР дає позитивний результат тільки для цього виду, а не для іншого.

Коли та навіщо призначають аналіз

Дослідження потрібне для:

• комплексної діагностики стану репродуктивної системи;
• підбору препаратів для терапії інфекційних процесів сечостатевої системи;
• постановки діагнозу;
• проведення диференціювання Уреаплазму парвум та Уреаплазму уреалітікум;
• проведення дифдіагностики з низкою інфекцій.

Показаннями для проведення аналізу є:

• планування вагітності;
• скринінг осіб із групи ризику (народжені від інфікованої матері, ВІЛ-інфіковані, особи з імунодефіцитом та особи, які ведуть безладне статеве життя);
• клінічні прояви;
• часті запальні процеси сечостатевої системи неясного генезу;
• оцінка проведеної терапії;
• безпліддя.

Направлення на аналіз видає: уролог, гінеколог, акушер-гінеколог, неонатолог, репродуктолог, терапевт, сімейний лікар, венеролог, інфекціоніст та педіатр.

Правила підготовки

Для отримання достовірних результатів дослідження необхідно дотримуватись певних правил підготовки.

Чоловікам необхідно утриматися від статевих актів за 3 доби до здачі, проводити гігієнічні заходи щодо зовнішніх статевих органів вранці перед здаванням не пізніше ніж за 3 години до здавання і протягом трьох останніх днів не вживати алкогольні напої, не відвідувати лазню/сауну та відмовитися від фізіопроцедур.

Жінкам слід здавати біоматеріал за 3 дні до місячних або через 3 дні після закінчення. Необхідно відмовитися від встановлення тампонів, спринцювання, кольпоскопії, бімануального обстеження та трансвагінального УЗД напередодні.

Крім того, представникам обох статей рекомендується утриматися від нанесення місцевих препаратів та приймання системних ліків, спрямованих проти бактерій за 2 тижні. Також можливі додаткові індивідуальні рекомендації щодо підготовки, які слід уточнити у свого лікаря.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат свідчить про:

• розвиток уреаплазмозу, збудником якого є Уреаплазма парвум або Уреаплазма уреалітікум;
• розвиток інфекційного процесу, асоційованого з Уреаплазмою парвум або Уреаплазмою уреалітікум.

Негативний результат свідчить про:

• відсутність одного або обох типів уреаплазми;
• непричетність одного зі збудників до розвитку інфекції;
• недостатню кількість часу між моментом інфікування та здаванням аналізу;
• ефективність проведеної терапії.

Будь-який результат на якісний пошук ДНК і диференціювання повинен бути правильно інтерпретований лікарем. І тільки він зможе на підставі безлічі даних встановити остаточний діагноз.

Важливі примітки

На результати можуть вплинути: недотримання правил підготовки, пероральне вживання або місцеве використання антисептиків, антибіотиків, протигрибкових та місцевих протизаплідних препаратів.