Хвороби суглобів: причини, симптоми, діагностика та лікування

Проблема артритів залишається однією з найпоширеніших в ревматології. За даними ВООЗ, від різних форм захворювання в світі страждає понад 500 мільйонів чоловік. Причому до групи ризику входять не тільки люди похилого віку, але і молоді пацієнти з аутоімунними порушеннями або спадковою схильністю. Хронічний перебіг хвороби значно знижує якість життя, обмежуючи працездатність і повсякденну активність.

Давайте розглянемо основні види артритів, їх клінічні особливості та сучасні підходи до діагностики.

Що таке артрит?

Артрит — це запальне захворювання суглобів, що супроводжується хронічним болем, набряком, скутістю і порушенням їх функції. Воно може виникати як самостійне захворювання або на тлі інших патологій. За класифікацією ВООЗ, артрит об’єднує понад 100 патологій, здатних призводити до структурних змін суглобів і стійкого обмеження рухливості.

Найпоширенішими видами артриту вважаються:

• остеоартрит (артроз);
• ревматоїдний артрит;
• подагра;
• псоріатичний артрит;
• реактивний артрит;
• септичний (інфекційний) артрит;
• ювенільний ідіопатичний артрит;
• анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева).

Кожен тип вимагає особливого підходу в діагностиці та лікуванні. Раннє звернення до лікаря дозволяє уповільнити прогресування хвороби і зберегти рухливість суглобів.

Класифікація враховує причину і механізм розвитку хвороби. Запальні форми включають ревматоїдний і псоріатичний артрити, а також анкілозуючий спондиліт, де ключову роль відіграє аутоімунний процес. Дегенеративні, такі як остеоартрит, пов’язані із зношуванням хрящової тканини. Інфекційні артрити (реактивний і септичний) розвиваються через бактерії, віруси або грибки, а метаболічні, наприклад подагра, виникають при порушенні обміну речовин і накопиченні кристалів сечової кислоти в суглобах.

Остеоартрит (артроз)

Остеоартрит, також відомий як артроз, посідає перше місце серед усіх захворювань суглобів. На відміну від запальних артритів, патологія розвивається поступово через руйнування хрящової тканини, яка виконує роль амортизатора між кістками. Згодом хрящ стоншується, втрачає еластичність, а в тяжких випадках повністю стирається, що призводить до болісного тертя кісток одна об одну.

Чому виникає артроз?

Головним фактором ризику залишається вік. Після 50 років процеси відновлення хряща сповільнюються, і суглоби стають більш вразливими. Однак артроз може розвинутися і раніше через надмірні навантаження, наприклад у спортсменів або людей, які займаються важкою фізичною працею. Травми суглобів, включаючи переломи, вивихи і пошкодження зв’язок, значно збільшують ймовірність розвитку остеоартриту в майбутньому.

Ще один важливий фактор — ожиріння. Зайва вага створює додаткове навантаження на колінні та тазостегнові суглоби, прискорюючи їх знос. У деяких випадках артроз виникає на тлі вроджених аномалій опорно-рухового апарату або ендокринних захворювань, таких як цукровий діабет.

Симптоми артрозу

Першою і найпомітнішою ознакою стає біль, який посилюється при русі і стихає в спокої. На ранніх стадіях дискомфорт може бути слабким і виникати тільки після тривалого навантаження, але з часом больові відчуття стають постійними. Характерний хрускіт (крепітація) при згинанні суглоба з’являється через тертя пошкоджених поверхонь.

У міру прогресування хвороби суглоб втрачає рухливість, а в запущених випадках деформується. Особливо це помітно на пальцях рук, де утворюються кісткові потовщення (вузлики Гебердена і Бушара), або на колінах, які набувають Х- або О-подібну форму. На відміну від ревматоїдного артриту, при остеоартриті рідко буває сильне почервоніння або виражений набряк, якщо тільки не приєднується вторинне запалення.

Особливості діагностики

Остеоартрит діагностується на основі клінічної картини та інструментальних досліджень. Рентген залишається основним методом — на знімках видно звуження суглобової щілини, кісткові розростання (остеофіти) і деформації. У складних випадках призначають МРТ, яке дозволяє оцінити стан хряща, зв’язок і м’яких тканин.

Лабораторні аналізи крові при артрозі зазвичай в нормі, що допомагає відрізнити його від запальних артритів. Однак при підозрі на супутні захворювання лікар може рекомендувати перевірку рівня сечової кислоти (для виключення подагри) або ревматоїдного фактора (для диференціації з ревматоїдним артритом). У деяких випадках проводиться аналіз синовіальної рідини, взятої при пункції суглоба, щоб виключити інфекцію або кристалічні артропатії.

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит (РА) — це аутоімунна патологія, при якій захисні механізми організму починають сприймати власні тканини як чужорідні. В першу чергу страждає синовіальна оболонка суглобів — тонкий прошарок, який в нормі забезпечує плавне ковзання суглобових поверхонь.

При ревматоїдному артриті лімфоцити помилково атакують клітини синовіальної оболонки, викликаючи хронічне запалення. Поступово в уражених суглобах формується паннус. Це агресивна грануляційна тканина, яка проростає в хрящ і підлеглий кістку, приводячи до їх руйнування. У процес залучаються не тільки суглоби, але й інші органи — судини, серце, легені, нирки. Захворювання має хвилеподібний перебіг з періодами загострень і ремісій.

Симптоми ревматоїдного артриту

Відмінною особливістю РА є симетричне ураження дрібних суглобів кистей і стоп. Першими зазвичай страждають п’ястно-фалангові і проксимальні міжфалангові суглоби. Ранкова скутість тривалістю більше години. Це класичний симптом, який допомагає відрізнити ревматоїдний артрит від дегенеративних захворювань суглобів. У міру прогресування хвороби з’являються специфічні деформації: «плавник моржа» (дугоподібне вигин пальців кистей), «шия лебедя» (деформація у вигляді згинання основи пальця всередину, випрямлення (розгинання) середнього суглоба і згинання зовнішнього суглоба всередину), «ґудзикова петля» (наріст між фалангами).

Системні прояви та ускладнення

Ревматоїдний артрит — це не тільки хвороба суглобів. У 30-40% пацієнтів розвиваються позасуглобові прояви. Ревматоїдні вузлики — щільні підшкірні утворення — найчастіше з’являються в області ліктів. Можливе ураження серцево-судинної системи з розвитком перикардиту, васкуліту і раннього атеросклерозу. Легеневі ускладнення включають плеврит, інтерстиціальний фіброз, ревматоїдні вузли в легенях. Особливу небезпеку становить вторинний амілоїдоз — порушення білкового обміну, що призводить до ниркової недостатності.

Особливості діагностики

Для підтвердження діагнозу проводять комплексне обстеження. В аналізі крові часто виявляють підвищення ШОЕ і С-реактивного білка, що свідчить про запальний процес. Специфічними маркерами є ревматоїдний фактор (виявляється у 70-80% пацієнтів) і антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП), які вважаються більш точним діагностичним критерієм.

Рентгенографія суглобів виявляє характерні зміни — остеопороз, звуження суглобової щілини, ерозії кісток. В останні роки для ранньої діагностики активно застосовується УЗД суглобів і МРТ, що дозволяють виявити зміни до появи рентгенологічних ознак.

Подагра

Головною причиною подагри стає стійке підвищення рівня сечової кислоти в крові — гіперурикемія. Коли концентрація цієї речовини перевищує допустимі межі, вона починає кристалізуватися у вигляді моноурату натрію. Ці мікроскопічні голчасті кристали осідають в суглобах, сухожиллях, нирках та інших тканинах, викликаючи місцеву запальну реакцію.

Але не у всіх людей з підвищеним рівнем сечової кислоти розвивається подагра. Важливу роль відіграють індивідуальні особливості організму.

Клінічна картина подагри

Класичний напад подагри починається з ураження першого плюснефалангового суглоба стопи. Він відомий як «подагрична атака». Суглоб швидко набрякає, шкіра над ним стає багряно-червоною і гарячою на дотик. Біль настільки інтенсивний, що навіть легкий дотик простирадла викликає болісні страждання. Напад зазвичай триває 3-10 днів, потім симптоми повністю зникають до наступного загострення. Напад проявляється раптово і часто в нічний час.

При тривалому перебігу хвороби формується хронічна тофусна подагра. Під шкірою з’являються характерні вузлики (тофуси), заповнені кристалами сечової кислоти. Вони локалізуються на вушних раковинах, пальцях рук, ліктях і стопах. Хронічне запалення призводить до поступової деформації суглобів і обмеження їх рухливості.

Без лікування подагра прогресує, напади стають частішими і тривалішими. Згодом розвиваються ускладнення: сечокам’яна хвороба, подагрична нефропатія, виражена деформація суглобів.

Фактори ризику і провокатори нападів

Розвитку подагри сприяють різні внутрішні та зовнішні фактори. Спадкова схильність відіграє важливу роль. Відомо кілька генетичних варіантів порушення обміну сечової кислоти. Надмірне споживання продуктів, багатих пуринами (червоне м’ясо, субпродукти, деякі види риби), значно підвищує ризик захворювання. Алкоголь, особливо пиво і міцні напої, не тільки збільшує вироблення сечової кислоти, але і ускладнює її виведення.

Серед медичних факторів ризику виділяють артеріальну гіпертензію, метаболічний синдром, хронічну хворобу нирок і прийом деяких ліків (діуретики, аспірин в низьких дозах). Напад подагри можуть спровокувати травми, хірургічні втручання, різке схуднення або, навпаки, переїдання.

Особливості діагностики

Для підтвердження діагнозу проводять комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Біохімічний аналіз крові виявляє підвищений рівень сечової кислоти. Але під час гострого нападу показник може бути в межах норми. «Золотим стандартом» діагностики вважається дослідження синовіальної рідини під поляризаційним мікроскопом. При подагрі виявляють характерні голчасті кристали уратів з негативним подвійним заломленням світла.

Рентгенографія на ранніх стадіях може не виявляти змін, але при хронічному перебігу з’являються типові округлі дефекти кісткової тканини. Ультразвукове дослідження суглобів дозволяє виявити відкладення кристалів на хрящі (симптом «подвійного контуру») і в м’яких тканинах. У складних випадках застосовують комп’ютерну томографію з двоенергетичним детектуванням, яка точно візуалізує відкладення уратів.

Псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит — це хронічне запальне захворювання, що поєднує ураження шкіри та опорно-рухового апарату. Патологія розвивається приблизно у 30% пацієнтів з псоріазом, хоча в рідкісних випадках суглобові симптоми можуть передувати шкірним проявам. На відміну від ревматоїдного артриту, запалення при псоріатичній формі часто носить асиметричний характер і зачіпає не тільки суглоби, але і місця прикріплення сухожиль до кісток.

Механізм розвитку псоріатичного артриту до кінця не вивчений. Відомо, що в основі лежить складна взаємодія генетичних, імунологічних і середовищних факторів. У більшості пацієнтів спочатку з’являються характерні псоріатичні бляшки — червоні лускаті плями на шкірі ліктів, колін або волосистої частини голови. Суглобовий синдром зазвичай приєднується через 5-10 років після перших шкірних симптомів, хоча часовий інтервал може значно варіювати.

Тяжкість шкірних проявів не завжди корелює з інтенсивністю суглобового ураження. У деяких пацієнтів спостерігаються мінімальні шкірні зміни при вираженому артриті, тоді як у інших обширний псоріаз протікає без значного ураження суглобів. Це створює певні діагностичні складнощі і вимагає комплексного підходу до обстеження.

Симптоми псоріатичного артриту

Псоріатичний артрит відрізняється великою різноманітністю клінічних форм. Найбільш поширеним варіантом є асиметричний олігоартрит, що зачіпає кілька суглобів, часто різного калібру. Типове «осьове» ураження пальців з розвитком дактиліту — болючого набряку всього пальця, що отримав назву «сосископодібна деформація».

Приблизно у 15% пацієнтів розвивається мутилююча форма артриту з швидким руйнуванням суглобів і вкороченням пальців. Ще однією особливістю є залучення дистальних міжфалангових суглобів кистей і стоп, що рідко зустрічається при інших артритах. Сакроілеїт і спондиліт при псоріатичному артриті можуть нагадувати анкілозуючий спондиліт, але зазвичай протікають несиметрично.

Особливості діагностики

Специфічних лабораторних тестів для псоріатичного артриту не існує. Діагноз ставлять на підставі сукупності клінічних, рентгенологічних і лабораторних даних.

В аналізах крові може відзначатися підвищення ШОЕ і С-реактивного білка, тоді як ревматоїдний фактор зазвичай відсутній. Це важлива диференціальна ознака з ревматоїдним артритом.

Рентгенологічні зміни включають несиметричні ерозії, періостальні реакції, кісткові проліферації і характерний феномен «олівця в склянці» при мутилюючій формі. Магнітно-резонансна томографія дозволяє виявити ранні ознаки запалення в суглобах і ентезисах (місцях прикріплення сухожиль) до появи рентгенологічних змін. Ультразвукове дослідження з доплерографією ефективне для оцінки активності синовіту і ентезиту.

Реактивний артрит

Реактивний артрит розвивається як відповідь на перенесену інфекцію. Однак запалення виникає без присутності живих збудників у синовіальній рідині. Це своєрідна «імунна пам’ять» організму, яка продовжує атакувати власні тканини після перемоги над інфекцією.

Найчастіше реактивний артрит розвивається після перенесених кишкових інфекцій, викликаних ієрсиніями, сальмонелами, шигелами або кампілобактером. Не менш важливу роль відіграють урогенітальні інфекції, особливо хламідійної природи. Цікаво, що між моментом зараження і появою суглобових симптомів зазвичай проходить 1-4 тижні — цей період називають «світлим проміжком». У деяких пацієнтів первинна інфекція може протікати стерто або навіть безсимптомно, що ускладнює діагностику.

Особливості перебігу та прогноз

Гострий реактивний артрит зазвичай триває 3-5 місяців, після чого симптоми поступово зникають. Приблизно у 30% пацієнтів захворювання набуває хронічного перебігу з періодичними загостреннями. У важких випадках розвиваються деформації суглобів і хребта, що нагадують анкілозуючий спондиліт. Своєчасна антибактеріальна терапія первинної інфекції може запобігти розвитку артриту, але якщо суглобові симптоми вже з’явилися, антибіотики часто виявляються неефективними.

Симптоми реактивного артриту

Типовий реактивний артрит проявляється тріадою симптомів, відомою як синдром Рейтера:

• суглобові ураження носять асиметричний характер, частіше зачіпаючи великі суглоби нижніх кінцівок — колінні, гомілковостопні, суглоби стоп;
• запалення зазвичай розвивається гостро, з вираженим болем, набряком і місцевим підвищенням температури шкіри;
• «сходинкове» ураження суглобів — запалення послідовно переходить знизу вгору.

Одночасно з артритом часто з’являється кон’юнктивіт — почервоніння очей, відчуття піску і сльозотеча. У чоловіків може розвиватися уретрит з болючим сечовипусканням, у жінок — цервіцит. Шкірні прояви включають кератодермію — ділянки підвищеного роговіння на підошвах і долонях. У рідкісних випадках уражаються слизові оболонки рота і статевих органів з утворенням безболісних ерозій.

Особливості діагностики

Діагностика реактивного артриту ґрунтується на виявленні зв’язку з перенесеною інфекцією і характерною клінічною картиною. У загальному аналізі крові відзначаються ознаки запалення — підвищення ШОЕ і лейкоцитоз. При дослідженні синовіальної рідини виявляють високий вміст нейтрофілів, але посів залишається стерильним. Це важлива диференціальна ознака з септичним артритом.

Антистрептолізин-О (ASLO) має значення при діагностиці ревматичної лихоманки, що розвивається після стрептококової інфекції. Серологічні методи допомагають виявити антитіла до можливих збудників. ПЛР-діагностика дозволяє виявити фрагменти ДНК хламідій в сечі або зішкрібі з уретри/цервікального каналу. При підозрі на кишкову інфекцію проводять бактеріологічне дослідження калу. Генетичне тестування на HLA-B27 може бути корисним, оскільки цей маркер зустрічається у 60-80% пацієнтів з важким або хронічним перебігом хвороби.

Септичний артрит

Септичний (інфекційний) артрит є невідкладним станом у ревматології, що вимагає негайного медичного втручання. На відміну від інших форм артритів, при цій патології в суглобовій порожнині присутні живі мікроорганізми, що викликають гнійне запалення. Без своєчасного лікування процес швидко призводить до незворотного руйнування хряща і кісткової тканини, формуючи грубі деформації і функціональну недостатність суглоба.

Збудники можуть потрапляти в суглоб декількома шляхами: через кров (гематогенно), при прямому проникаючому пораненні, під час медичних маніпуляцій або з сусідніх вогнищ остеомієліту. Найбільш часто зустрічається гематогенний шлях поширення. Бактерії циркулюють в кровотоці, осідаючи в синовіальній оболонці, яка має особливу сприйнятливість до інфекції. Групу підвищеного ризику складають пацієнти з імунодефіцитами, цукровим діабетом, ревматоїдним артритом, а також особи, які перенесли ендопротезування суглобів.

Причини септичного артриту

У дорослих пацієнтів провідним збудником залишається золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), що відрізняється особливою агресивністю до суглобових тканин. Стрептококи групи B часто викликають артрити у новонароджених і літніх людей. Гонококова інфекція (Neisseria gonorrhoeae) характерна для сексуально активних молодих людей, при цьому ураження суглобів може розвинутися через 1-4 тижні після первинного інфікування.

Грамотрицательные бактерії (кишкова паличка, синьогнійна паличка) частіше зустрічаються у наркозалежних, літніх пацієнтів і осіб з імуносупресією. Вірусні артрити зазвичай носять симетричний характер і супроводжують такі інфекції, як парвовірус В19, краснуха, гепатити В і С. Грибкові ураження суглобів вкрай рідкісні і розвиваються переважно у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом.

Клінічна картина

Захворювання проявляється раптово з різкого болю в ураженому суглобі, інтенсивність якого швидко наростає. Характерне значне обмеження рухів — пацієнти часто приймають вимушене положення, оберігаючи суглоб від найменшого дотику. Температура шкіри над ураженою ділянкою підвищується, з’являється виражений набряк і почервоніння. У 80% випадків страждають великі суглоби: колінний, тазостегновий, плечовий, гомілковостопний.

Системні прояви включають лихоманку (температура до 39-40°C), озноб, пітливість і загальну слабкість. Особливу небезпеку становить септичний артрит тазостегнового суглоба у дітей — клінічна картина може бути стерта, а зволікання з лікуванням призводить до некрозу головки стегнової кістки. У пацієнтів з ревматоїдним артритом або імуносупресією симптоми іноді виражені слабкіше, що ускладнює діагностику.

Особливості діагностики

У загальному аналізі крові виявляють різке підвищення лейкоцитів зі зсувом формули вліво, значне збільшення ШОЕ (до 50-60 мм/год) і рівня С-реактивного білка. Кров на стерильність беруть до початку антибіотикотерапії — позитивний результат допомагає ідентифікувати збудника.

Вирішальне значення має артроцентез — пункція суглоба з забором синовіальної рідини. При септичному артриті рідина каламутна, іноді гнійна, з високим вмістом лейкоцитів (більше 50 000 в 1 мкл). Мікроскопія з фарбуванням за Грамом дозволяє попередньо визначити вид збудника, хоча чутливість методу не перевищує 60-70%. Посів синовіальної рідини на живильні середовища дає остаточну відповідь через 2-3 дні.

Рентгенографія на ранніх стадіях може показати тільки розширення суглобової щілини через набряк, але вже через 7-10 днів з’являються ознаки руйнування кістки. УЗД суглобів ефективно для виявлення випоту, а МРТ демонструє ранні зміни в кістковому мозку і навколишніх м’яких тканинах. При підозрі на туберкульозний артрит проводять туберкулінові проби і ПЛР-діагностику.

Ювенільний ідіопатичний артрит

Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) являє собою групу хронічних запальних захворювань суглобів у дітей, що зберігаються більше 6 тижнів при виключенні інших причин. Цей діагноз об’єднує кілька різних форм артриту, кожна з яких має унікальні клінічні особливості та прогноз. На відміну від дорослих форм артриту, ЮІА часто супроводжується специфічними системними проявами і може серйозно впливати на ріст і розвиток дитини.

Захворювання діагностується виключно у пацієнтів віком до 16 років, причому перші симптоми можуть з’явитися в будь-якому дитячому віці. Ключовим діагностичним критерієм є персистуючий артрит одного або декількох суглобів тривалістю більше 6 тижнів при відсутності відомих причин (інфекції, травми, інші ревматичні захворювання). Особливістю ЮІА є часта відсутність ревматоїдного фактора в крові, що відрізняє його від ревматоїдного артриту дорослих.

Різноманітність клінічних форм

Системна форма ЮІА, раніше відома як хвороба Стілла, починається з високої гарячки гектичного типу (піки до 39-40°C ввечері з швидким зниженням вранці) і дрібним рясним висипом на тлі підвищення температури. Суглобовий синдром може з’явитися через тижні або навіть місяці після початку лихоманки. Характерні гепатоспленомегалія, лімфаденопатія і серозити. Ця форма вважається найважчою через ризик розвитку життєво небезпечного ускладнення — синдрому активації макрофагів.

Олігоартикулярна форма вражає від одного до чотирьох суглобів, найчастіше колінні та гомілковостопні. Особливістю цієї форми є високий ризик розвитку увеїту — запалення судинної оболонки ока, яке може протікати безсимптомно, але призводити до сліпоти. Дівчаткам з позитивними антинуклеарними антитілами належить до групи особливого ризику щодо ускладнень з боку органів зору.

Поліартикулярна форма з негативним ревматоїдним фактором вражає п’ять і більше суглобів, зазвичай симетрично. Перебіг відносно сприятливий, хоча можливі затримка росту і ураження шийного відділу хребта. Варіант з позитивним ревматоїдним фактором нагадує ревматоїдний артрит дорослих з швидким формуванням ерозій і вимагає агресивної терапії.

Прогноз

Прогноз значно варіює в залежності від форми захворювання. Олігоартикулярний варіант часто переходить у ремісію, тоді як системна і поліартикулярна форми можуть призводити до інвалідизації. Сучасні методи лікування дозволяють більшості пацієнтів зберігати необхідну якість життя. Хоча близько 30% дітей продовжують відчувати симптоми і в дорослому віці.

Особливості діагностики

Лабораторна діагностика ЮІА не має патогномонічних маркерів. У загальному аналізі крові може спостерігатися анемія, лейкоцитоз (при системній формі), тромбоцитоз і прискорений ШОЕ. Антинуклеарні антитіла виявляються у 40-75% пацієнтів з олігоартикулярною формою. Ревматоїдний фактор позитивний лише у 5-10% дітей, переважно при поліартикулярному варіанті.

Інструментальна діагностика включає УЗД суглобів, що виявляє синовіт і випіт навіть при мінімальному клінічному обстеженні. Рентгенографія на ранніх стадіях показує тільки остеопороз і потовщення м’яких тканин, пізніше можуть з’явитися звуження суглобової щілини, ерозії і порушення росту кісток. МРТ з контрастуванням демонструє активний синовіт і ранні кісткові зміни до їх рентгенологічного прояву.

Анкілозуючий спондиліт або хвороба Бехтерева

Анкілозуючий спондиліт, відомий також як хвороба Бехтерева, — це хронічне запальне захворювання з переважним ураженням хребта і крижово-клубових зчленувань. Патологія відноситься до групи серонегативних спондилоартритів і характеризується поступовим обмеженням рухливості за рахунок формування кісткових зрощень. На відміну від дегенеративних захворювань хребта, запальний процес при анкілозуючому спондиліті починається в молодому віці (до 25 років) і призводить до характерних змін постави.

Захворювання починається із запалення в області крижово-клубових суглобів (сакроїлеїт), поступово поширюючись на вищерозташовані відділи хребта. Запальний процес зачіпає місця прикріплення зв’язок до кісток (ентезити), міжхребцеві суглоби і реберно-хребетні зчленування. Згодом відбувається осифікація (окостеніння) зв’язкового апарату і формування синдесмофітів — кісткових містків між хребцями, що призводять до повної нерухомості уражених ділянок.

Симптоми хвороби Бехтерева

Першим проявом зазвичай стає біль у нижній частині спини, що має характерні особливості. На відміну від механічного болю при остеохондрозі, дискомфорт посилюється в спокої і зменшується при русі, досягаючи максимальної інтенсивності в другій половині ночі. Ранкова скутість триває більше 30 хвилин і поступово проходить після розминки. Типовий висхідний характер ураження — від поперекового до грудного і шийного відділів.

У міру прогресування захворювання формується характерна «поза прохача»: згладжування поперекового лордозу, посилення грудного кіфозу і нахил голови вперед. Обмежується дихальна екскурсія грудної клітки через ураження реберно-хребетних суглобів. У 30-40% пацієнтів розвивається периферичний артрит. Він найчастіше вражає тазостегнові і плечові суглоби. Внесуглобові прояви включають гострий передній увеїт, аортит і ураження кишечника.

Прогноз

Прогноз захворювання значно покращився з появою сучасних методів лікування. При ранній діагностиці та адекватній терапії більшість пацієнтів зберігають працездатність і прийнятну якість життя. Однак у частини хворих, особливо при пізній діагностиці, розвивається виражена деформація хребта і обмеження рухливості, що вимагає хірургічної корекції.

Особливості діагностики

При фізикальному обстеженні перевіряють симптом Кушелевського (біль при натисканні на гребені клубових кісток), обмеження рухливості хребта в трьох площинах і зменшення дихальної екскурсії грудної клітки. Генетичне тестування на HLA-B27 виявляє цей маркер у 90-95% пацієнтів, хоча його наявність не є достатньою для діагнозу.

Рентгенографія крижово-клубових суглобів залишається основним методом діагностики, виявляючи спочатку розмитість суглобових контурів, потім ерозії і в кінцевій стадії — анкілоз. Ранні зміни краще видно на МРТ, яка демонструє активне запалення у вигляді набряку кісткового мозку до появи рентгенологічних ознак. Лабораторні показники запалення (ШОЕ, С-реактивний білок) можуть бути підвищені, але у частини пацієнтів залишаються в нормі навіть при активному процесі.

Як не пропустити початок артриту?

Перші ознаки проблем із суглобами часто залишаються без уваги. Легка скутість вранці, періодичний дискомфорт при русі або незначна набряклість здаються чимось незначним. Однак саме ці симптоми можуть сигналізувати про початок артриту

При появі підозр на запальний процес в суглобах рекомендується пройти комплексне обстеження. Пакет аналізів «Здоров’я суглобів» включає всі необхідні дослідження для виявлення різних форм захворювання від ревматоїдного артриту до подагри.

Комплекс містить:

• загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням маркерів запалення;
• специфічні тести на ревматоїдний фактор і АЦЦП;
• дослідження рівня сечової кислоти;
• імунологічні аналізи.

Рання діагностика дозволяє не тільки підтвердити або виключити артрит, але і визначити його конкретний вид, що критично важливо для підбору ефективного лікування.

Джерела

1. Державний експертний центр МОЗ України, https://www.dec.gov.ua/
2. Американський коледж ревматології (American College of Rheumatology – ACR,https://rheumatology.org/clinical-practice-guidelines
3. Arthritis — Symptoms and causes, https://www.mayoclinic.org/health/arthritis/DS01122
4. Arthritis, https://medlineplus.gov/ency/article/001243.htm
5. Rheumatoid Arthritis — overview, https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/rheumatoid-arthritis/symptoms-causes/syc-20353648
6. Osteoarthritis — general info, https://medlineplus.gov/osteoarthritis.html
7. Osteoarthritis, CDC, https://www.cdc.gov/arthritis/osteoarthritis/index.html Центры по контролю заболеваний+1
8. Arthritis — diseases, symptoms, treatment, Cleveland Clinic, https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/12061-arthritis Cleveland Clinic
9. What is arthritis — Britannica overview, https://www.britannica.com/science/arthritis
10. Як і чому болять суглоби та коли звертатися до лікаря, https://tsn.ua/lady/zdorovye/zdorovyi-obraz-zhizni/yak-i-chomu-bolyat-suglobi-poyasnyuye-likarka-revmatologinya-2630502.html