Хронічне обструктивне захворювання легень або ХОЗЛ

Хронічне обструктивне захворювання легень займає провідне місце серед хронічних захворювань органів дихання і є однією з основних причин захворюваності та смертності в усьому світі.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), хвороба входить до п’ятірки основних причин смерті, поступаючись лише серцево-судинним захворюванням, онкологічним патологіям та інсультам.

Незважаючи на сучасні досягнення в галузі діагностики та лікування, ХОЗЛ залишається недооціненою проблемою, оскільки захворювання розвивається повільно, а його симптоми часто сприймаються пацієнтами як нормальні вікові зміни або наслідки куріння.

Що таке ХОЗЛ?

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) — це прогресуюче запальне захворювання дихальних шляхів, що характеризується незворотною або частково зворотною бронхіальною обструкцією, що призводить до обмеження повітряного потоку та утруднення дихання.

Основними причинами її розвитку є тривале вплив шкідливих часток і газів, насамперед тютюнового диму, а також забруднення повітря, професійні шкідливості та інфекції. Захворювання пов’язане з періодичними загостреннями і супутніми станами, що значно змінюють як клінічну картину, так і загальний прогноз розвитку.

При ХОЗЛ уражаються як дрібні бронхи, так і легенева тканина, що призводить до поєднання двох патологічних процесів: хронічного бронхіту та емфіземи.

• Хронічний бронхіт характеризується гіперплазією бокаловидних клітин і збільшенням секреції слизу, що сприяє закупорці дихальних шляхів і розвитку кашлю з мокротою.
• Емфізема, в свою чергу, супроводжується руйнуванням альвеолярних стінок, що знижує еластичність легеневої тканини і призводить до затримки повітря в легенях, зменшуючи ефективність газообміну.

Головним патогенетичним фактором ХОЗЛ є дисбаланс між запальними процесами і механізмами їх регуляції. У відповідь на постійне подразнення активуються нейтрофіли, макрофаги і цитокіни, які сприяють хронічному запаленню, пошкодженню тканин і прогресуючому фіброзу. Додатково підвищується окислювальний стрес, що погіршує пошкодження легеневої тканини і сприяє прогресуванню хвороби.

• На ранніх стадіях хронічної обструктивної хвороби легень пацієнти можуть не відчувати симптомів, оскільки легені мають значний резерв, але з часом бронхіальна обструкція стає більш вираженою, а задишка починає обмежувати фізичну активність.
• Хвороба прогресує повільно, але незворотно, і без адекватного лікування призводить до вираженої дихальної недостатності, що значно погіршує якість життя пацієнтів і підвищує ризик летального результату.

Епідеміологія

Епідеміологічні дослідження показують, що ХОЗЛ зустрічається у 10–15% дорослого населення старше 40 років, а серед курців цей показник досягає 50%. У 2019 році ВООЗ оцінила загальну кількість пацієнтів з ХОЗЛ в 300 мільйонів осіб, причому тенденція до зростання зберігається.

В Україні за різними оцінками, захворюваність коливається в межах 6–12% серед дорослого населення. Основні фактори ризику включають високий рівень куріння (близько 40% серед чоловіків), забруднення повітря в великих промислових регіонах і недостатню профілактику респіраторних інфекцій.

Однією з головних причин такої епідеміологічної ситуації є пізня діагностика. На жаль, пацієнти звертаються за медичною допомогою вже на пізніх стадіях течії, коли хвороба значно погіршує якість життя. У зв’язку з цим розробка ефективних методів раннього виявлення і стратегій профілактики стає ключовим напрямом сучасної пульмонології.

Основні причини розвитку ХОЗЛ

Виділяють екзогенні та ендогенні причини розвитку хронічного обструктивного захворювання легень.

Головною екзогенною причиною є куріння. Вважається, що стаж куріння 15-20 пачка/років призводить до неминучої обструкції. Тобто, якщо людина курить по 1 пачці сигарет на день протягом 15-20 років, існує високий ризик розвитку ХОЗЛ.

Тривале вдихання тютюнового диму викликає хронічне запалення в дихальних шляхах, руйнування альвеол і потовщення стінок бронхів.

У тютюновому диму міститься більше 7000 хімічних сполук, багато з яких мають токсичний і мутагенний ефект, що призводить до пошкодження епітелію бронхів, посиленої секреції слизу і втрати еластичності легеневої тканини. У курців ризик розвитку ХОЗЛ зростає в десятки разів порівняно з некурцями.

Інші важливі екзогенні причини — пасивне куріння, забруднення атмосферного повітря і шкідливі професійні впливи. Вдихання забрудненого повітря, що містить дрібнодисперсні частинки, оксиди азоту, сірки та інші токсичні речовини, також викликає запалення дихальних шляхів. Найбільшу небезпеку становить робота в умовах високої запиленості (гірничодобувна промисловість, будівництво, сільське господарство), а також контакт з хімічними подразниками, такими як пари аміаку, хлорсодержащі речовини, метали.

До ендогенних етіологічних факторів належать генетична, епігенетична та індивідуальна схильність. Генетична з них відіграє значну роль, хоча зустрічається набагато рідше, ніж зовнішні фактори. Відомо, що дефіцит α1-антитрипсину — білка, який захищає легеневу тканину від руйнування протеолітичними ферментами, є однією з спадкових причин розвитку емфіземи та ХОЗЛ.

Це призводить до неконтрольованого руйнування альвеол, розвитку емфіземи і швидкого прогресування ХОЗЛ, навіть у пацієнтів, які не мають інших факторів ризику, таких як куріння чи забруднення повітря.

Індивідуальні фактори, що сприяють розвитку ХОЗЛ, включають часті респіраторні інфекції в дитячому віці, які призводять до пошкодження бронхів і ослаблення легеневої функції.

Важливу роль відіграє також наявність гіперактивності бронхів. При цьому не обов’язково, щоб у людини розвивалась саме бронхіальна астма на цьому фоні. Достатньо просто мати таку специфіку організму. Також грає роль погане харчування, особливо дефіцит антиоксидантів, оскільки останні допомагають боротися з окислювальним стресом, який посилює запалення.

Патогенез хвороби

Патогенез хронічного обструктивного захворювання легень базується на тривалому запальному процесі в дихальних шляхах, який призводить до структурних змін бронхів і легеневої тканини, а також до порушень газообміну. Так, внаслідок впливу шкідливих частинок і газів, найчастіше тютюнового диму, активується імунна система і вивільняються провоспалювальні медіатори. Це призводить до поступового руйнування легеневої тканини та розвитку обструкції дихальних шляхів.

Запалення при ХОЗЛ носить хронічний, прогресуючий характер і залучає переважно нейтрофіли, макрофаги та цитотоксичні Т-лімфоцити (CD8+).

Ці клітини виділяють різні медіатори запалення, включаючи інтерлейкіни (IL-8, IL-1β), фактор некрозу пухлини альфа (TNF-α) та хемокіни, які залучають нові запальні клітини, загострюючи процес.

На фоні запалення та великого викиду запальних агентів формується окислювальний стрес.

• Це процес, в ході якого в просвіт дихальних шляхів потрапляє велика кількість вільних радикалів, що мають руйнівну дію.
• Крім того, під впливом протеаз, таких як металопротеїнази та еластази, руйнується позаклітинний матрикс легеневої тканини, що призводить до втрати еластичності альвеол та розвитку емфіземи.
• Ремоделювання дихальних шляхів (зміна структур) відбувається як компенсаторна відповідь на хронічне запалення, але зрештою призводить до погіршення прохідності бронхів і утворення фіброзних змін.
• Стінки бронхів потовщуються за рахунок гіперплазії бокаловидних клітин, що збільшує продукцію слизу і призводить до формування в’язкого бронхіального секрету, який ускладнює проходження повітря.
• Одночасно відбувається потовщення гладком’язового шару бронхів і накопичення фіброзної тканини, що посилює обструкцію дихальних шляхів і робить їх менш рухливими при диханні. Ці процеси незворотні.

На фоні перелічених змін формується експіраторне обмеження повітряного потоку і легенева гіперінфляція (ЛГІ). В основі останнього процесу лежить повітряна пастка, що розвивається через неповне спорожнення альвеол під час видиху. Вона може бути пов’язана з втратою еластичної тяги легень (статична ЛГІ) або з недостатнім часом видиху в умовах вираженого обмеження експіраторного повітряного потоку (динамічна ЛГІ).

Порушення газообміну при ХОЗЛ обумовлене поєднанням двох основних механізмів: обструкцією бронхів і руйнуванням альвеолярних структур. При емфіземі відбувається деструкція стінок альвеол, що призводить до зменшення загальної поверхні для газообміну та зменшення капілярного русла, через яке здійснюється транспорт кисню та вуглекислого газу. Це викликає гіпоксію та гіперкапнію — стани, що характеризуються недостатністю кисню та надлишком вуглекислого газу в крові.

Організм намагається компенсувати цей дефіцит за рахунок частого дихання та посиленої роботи дихальних м’язів, що з часом призводить до їх виснаження та прогресування дихальної недостатності.

Поступове погіршення функції легень супроводжується формуванням легеневої гіпертензії та перевантаженням правих відділів серця. В результаті цього пацієнти відчувають виражену задишку навіть при мінімальному фізичному навантаженні, що значно знижує їх якість життя. Також формуються ряд ускладнень.

Класифікація хронічного обструктивного захворювання легень

Розподіл патології на групи, що відрізняються течією клініки та патологічних змін, дозволяє більш конкретно підходити до питання призначення лікування, визначення прогнозу та оцінки тяжкості захворювання. У сучасній клінічній практиці використовуються кілька підходів до класифікації, включаючи систему GOLD, градацію за ступенем тяжкості на основі показників спирометрії, а також виділення фенотипів захворювання, що дозволяє враховувати індивідуальні особливості пацієнтів.

Класифікація за GOLD

GOLD (Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease) — це міжнародний стандарт, розроблений Глобальною ініціативою з ХОЗЛ, який використовується для діагностики та ведення пацієнтів з цим захворюванням. В основі класифікації лежить ступінь порушення функції легень, виражена в показнику ОФВ1 (обсяг форсованого видиху за першу секунду) після інгаляції бронходилататора.

Згідно з GOLD, ХОЗЛ класифікують на чотири групи за ступенем тяжкості:

1. GOLD 1 (легкий ступінь) — ОФВ1 ≥ 80% від належного значення. Симптоматика мінімальна, задишка виникає при значних фізичних навантаженнях.
2. GOLD 2 (середній ступінь) — ОФВ1 50–79% від належного. Задишка з’являється при помірній фізичній активності, кашель і виділення мокроти стають більш вираженими.
3. GOLD 3 (важкий ступінь) — ОФВ1 30–49% від належного. Пацієнти відчувають значну задишку навіть при мінімальній активності, часто спостерігаються загострення захворювання.
4. GOLD 4 (дуже важкий ступінь) – ОФВ1 < 30% від належного. Розвивається виражена дихальна недостатність, пацієнти можуть залежати від кисневої терапії.

Додатково GOLD використовує шкалу симптомів та ризику загострень для виділення груп A, B, C та D:

• група A – мало симптомів, низький ризик загострень;
• група B – виражені симптоми, низький ризик загострень;
• група C – мало симптомів, високий ризик загострень;
• група D – виражені симптоми, високий ризик загострень.

Класифікація ХОЗЛ за ступенем тяжкості

Розрізняють чотири ступені тяжкості:

• Легка — незначна задишка при інтенсивному фізичному навантаженні, епізодичний кашель з виділенням невеликої кількості мокротиння;
• Середньотяжка — постійний кашель з мокротинням, задишка при повсякденній активності, можливо зниження толерантності до навантаження;
• Тяжка — значна задишка навіть у стані спокою, виражене зниження фізичної активності, часті загострення, що призводять до госпіталізацій;
• Термінальна (дуже тяжка) — виражена дихальна недостатність, необхідність постійної кисневої підтримки.

Фенотипи ХОЗЛ

Фенотипування пацієнтів допомагає підібрати найбільш ефективну стратегію лікування, оскільки різні форми захворювання можуть відрізнятися за патогенезом і реакцією на терапію. Розрізняють:

1. Емфізематозний фенотип (“рожевий пихкач”) — характеризується вираженим руйнуванням альвеол, зниженням дифузійної здатності легень і гіперінфляцією. У таких пацієнтів спостерігається виражена задишка, схуднення, блідість шкіри, але при цьому немає вираженої гіперсекреції мокротиння.
2. Бронхітичний фенотип (“синій набряклий”) — проявляється переважно хронічним запаленням бронхів із гіперпродукцією слизу, частими загостреннями та схильністю до інфекцій. Пацієнти схильні до набряків, гіпоксемії, ціанозу.
   
3. Астматичний фенотип — поєднує ознаки ХОЗЛ і бронхіальної астми, характеризується вираженою бронхіальною гіперреактивністю, еозинофільним запаленням і хорошою відповіддю на інгаляційні кортикостероїди.
4. Часто загострюваний фенотип — пацієнти, у яких спостерігаються часті загострення (два і більше епізоди на рік), що призводить до швидкого погіршення функції легень і підвищеного ризику госпіталізацій.
   

Таким чином, класифікація ХОЗЛ включає не тільки ступінь тяжкості за GOLD, але й градацію за функціональним статусом пацієнта, а також фенотипування, що допомагає обрати найбільш ефективну тактику лікування та прогнозувати перебіг захворювання.

Симптоми ХОЗЛ

Клінічні прояви хронічного обструктивного захворювання легень розвиваються поступово, що ускладнює ранню діагностику. У більшості випадків пацієнти звертаються за медичною допомогою на пізніх стадіях, коли обструкція дихальних шляхів стає вираженою і суттєво обмежує повсякденну активність.

• Першим симптомом часто стає хронічний кашель, який спочатку турбує періодично, але з часом стає постійним. Він супроводжується відділенням мокротиння, особливо у ранкові години. Це пов’язано з нічним накопиченням секрету у бронхах і зниженою здатністю дихальних шляхів до самоочищення. На початкових етапах мокротиння має слизовий характер, але при загостреннях стає густим.
• Іншим ключовим симптомом є задишка, яка прогресує протягом багатьох років. Спочатку пацієнти відчувають нестачу повітря тільки при значному фізичному навантаженні, але з часом з’являються скарги навіть під час повсякденної активності — під час ходьби, підйому сходами чи виконання побутових завдань. У тяжких випадках задишка виникає навіть у стані спокою, значно знижуючи якість життя.

У міру прогресування захворювання розвивається хронічна гіпоксемія, пов’язана з порушенням газообміну у легенях. Недостатнє надходження кисню до тканин призводить до появи ціанозу — синюшності шкіри та слизових оболонок, особливо помітної на губах і кінчиках пальців.

Пацієнти скаржаться на постійну слабкість, підвищену втомлюваність, запаморочення та зниження толерантності до фізичного навантаження.

При тривалому перебігу хвороби відбуваються виражені зміни форми грудної клітки, характерні для емфізематозного типу ХОЗЛ. Розвивається так звана “бочкоподібна грудна клітка”, що пов’язано з перерозтягненням легень і зниженням їхньої еластичності. Пацієнти починають використовувати допоміжні м’язи для дихання — напруження шийних м’язів, втягування міжреберних проміжків і посилення роботи діафрагми, що стає помітним навіть у стані спокою.

Також хронічне обструктивне захворювання легень супроводжується періодами загострення.

Що таке загострення ХОЗЛ?

Загострення ХОЗЛ є гострим погіршенням стану пацієнта, що супроводжується посиленням проблем з диханням та задишкою, посиленням та частішанням нападів кашлю з відділенням мокротиння. Вони можуть розвиватися на фоні інфекційних процесів або самостійно (частіше в осінньо-зимовий період) і вважаються однією з найбільш частих причин звернення пацієнтів за невідкладною медичною допомогою при ХОЗЛ. Тяжке загострення може призвести до смерті.

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень класифікуються за ступенем тяжкості, який визначається на основі клінічних проявів, а також результатів функціональних тестів. Їх можна поділити на такі категорії:

1. Легкі. Пацієнти відчувають незначне погіршення симптомів, задишка може посилюватися при фізичних навантаженнях, кашель і кількість мокротиння трохи збільшуються. У таких випадках можна контролювати симптоми за допомогою бронходилататорів, а також можливе використання інгаляторів короткої дії.
2. Помірні. При помірних загостреннях спостерігається виражене збільшення задишки, посилюється кашель і кількість мокротиння. Пацієнти можуть вимагати більш інтенсивного лікування, наприклад, додавання системних кортикостероїдів. Лікування включає використання інгаляторів короткої дії, можливе застосування антибіотиків при наявності інфекційної природи загострення.
3. Тяжкі. Опасні для життя пацієнта, супроводжуються значним погіршенням дихання, іноді дихальною недостатністю. Пацієнти потребують невідкладної медичної допомоги, включаючи кисневу терапію, системні кортикостероїди, антибіотики, а також можуть бути госпіталізовані в реанімаційне відділення. Іноді може знадобитися штучна вентиляція легень.

Однак при загостреннях необхідно проводити диференційну діагностику, оскільки існують різні окремі патології, які можуть розвинутися на фоні ХОЗЛ. До них відносяться пневмонія, тромбоемболія легеневої артерії, застійна серцева недостатність, аритмії, пневмоторакс, випіт у плевральній порожнині.

Ускладнення ХОЗЛ

Ускладнення хронічного обструктивного захворювання легень розвиваються на пізніх стадіях захворювання та значно погіршують прогноз для пацієнта. Серед найбільш серйозних наслідків ХОЗЛ виділяють дихальну недостатність, легке серце, пневмонію та рак, кожне з яких несе потенційну загрозу життю.

Дихальна недостатність

Це одне з ключових ускладнень ХОЗЛ, яке виникає внаслідок хронічного запалення та ремоделювання бронхів. Стан супроводжується вираженою задишкою, навіть у спокої, слабкістю, запамороченням, порушенням когнітивних функцій та високою втомлюваністю. У важких випадках можливі епізоди дихальної недостатності, які потребують невідкладної медичної допомоги, а при декомпенсації пацієнт може потребувати тривалої кисневої терапії або штучної вентиляції легень.

Легке серце

Ускладнення пов’язано з перевантаженням правих відділів серця. Постійна гіпоксія викликає спазм легеневих судин, що призводить до підвищення тиску в малому колі кровообігу. З часом це викликає гіпертрофію та подальшу недостатність правого шлуночка. Пацієнти з легким серцем скаржаться на посилену задишку, виражені набряки нижніх кінцівок, відчуття тяжкості в правому підребер’ї через застій крові в печінці, а також підвищену втомлюваність. Декомпенсоване легке серце значно погіршує якість життя і потребує комплексного лікування з використанням діуретиків, кисневої терапії та препаратів, що знижують легеневу гіпертензію.

Пневмонія

Кожен епізод пневмонії у хворого на ХОЗЛ може призвести до різкого погіршення дихальної функції, посилення обструкції бронхів та збільшення частоти загострень захворювання. При важкому перебігу пневмонії підвищується ризик дихальної недостатності та септичних ускладнень, що потребують інтенсивної терапії.

Рак легень

Пацієнти з ХОЗЛ мають також підвищений ризик розвитку онкологічних захворювань легень. Тривале вплив шкідливих факторів значно підвищує ймовірність виникнення раку. Наявність обструкції може служити маркером більшої сприйнятливості до раку, а також погіршувати прогноз і лікування онкологічних захворювань.

Діагностика захворювання

Діагностика хронічного обструктивного захворювання легень ґрунтується на поєднанні клінічних даних, функціональних тестів, лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Клінічні критерії включають типові скарги пацієнта, такі як хронічний кашель з мокротою, прогресуюча задишка та часті загострення. Важливим аспектом діагностики є виявлення факторів ризику, зокрема тривалого куріння, професійних шкідливостей та забруднення навколишнього середовища.

• Спірометрія є золотим стандартом діагностики та дозволяє виявити обструктивні порушення вентиляції. Основним діагностичним критерієм вважається зниження об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) та співвідношення ОФВ1/форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) менше 70% після застосування бронходилататорів. На відміну від бронхіальної астми, обструкція при ХОЗЛ має незворотний або частково зворотний характер.
• Бронходилатаційний тест проводиться для виключення бронхіальної астми. Після інгаляції β2-агоністів короткої дії (наприклад, сальбутамолу) оцінюється приріст ОФВ1. Якщо покращення не перевищує 12% і 200 мл від початкового значення, це підтверджує діагноз ХОЗЛ.
• Пульсоксиметрія та дослідження газового складу крові використовуються для оцінки ступеня дихальної недостатності. У пацієнтів з важким перебігом ХОЗЛ часто виявляється гіпоксемія (зниження рівня кисню в крові) та гіперкапнія (накопичення вуглекислого газу).
• Рентгенографія органів грудної клітки та комп’ютерна томографія допомагають виключити інші захворювання та виявити характерні для ХОЗЛ зміни: емфізему, гіперінфляцію легень, потовщення стінок бронхів. КТ є більш інформативною, особливо при виявленні емфізематозних змін.

Лабораторні аналізи включають:

• дослідження рівня α1-антитрипсину у пацієнтів з раннім початком ХОЗЛ або сімейною схильністю — позитивним вважається дефіцит цього ферменту;
• розгорнутий аналіз крові — для оцінки загального стану організму;
• С-реактивний білок — як маркер запалення.

Оцінка дифузійної здатності легень (DLCO) проводиться при підозрі на емфізему. Зниження DLCO вказує на руйнування альвеолярно-капілярної мембрани і порушення газообміну.

Для визначення ступеня тяжкості симптомів використовуються спеціальні шкали: CAT (анкетування оцінки хронічного обструктивного захворювання легень) та mMRC (модифікована шкала задишки), які допомагають підібрати оптимальну терапію для конкретного пацієнта.

Диференційна діагностика

Незважаючи на специфічність клінічної картини і попередників патології, її все ж можна переплутати з іншими. Кашель, задишка та хронічне запалення дихальних шляхів є достатньо поширеною проблемою при різних патологіях. До них відносяться:

1. Бронхіальна астма. Основна відмінність між ними полягає в оборотності обструкції. У пацієнтів з бронхіальною астмою після застосування бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу) спостерігається значне покращення функції легень (прибавка ОФВ1 >12% і 200 мл). Тоді як обструкція при ХОЗЛ залишається частково оборотною або необоротною. Також для астми характерний алергічний анамнез, наявність ексудативних захворювань, таких як алергічний риніт чи екзема, що не властиво для ХОЗЛ.
2. Туберкульоз легень. Також проявляється хронічним кашлем, задишкою та загостреннями. Однак рентгенологічні дослідження дозволяють провести диференціацію. При туберкульозі найчастіше спостерігається локалізація процесу в верхніх відділах легень з осередковими змінами, порожнинами або кальцинатами.
3. Бронхоектазійна хвороба. Супроводжується кашлем з мокротою. Її часто плутають з ХОЗЛ, особливо якщо мокрота виділяється в великій кількості. Однак при бронхоектазійній хворобі мокрота зазвичай густа, гнійна, з вираженою інфекційною складовою, і часто пацієнти піддаються частим загостренням.
4. Застійна серцева недостатність (ЗСН). Проявляється задишкою, особливо на стадії декомпенсації, що може бути помилково прийнято за ХОЗЛ. Однак кардіогенна задишка має іншу природу: вона посилюється при фізичному навантаженні, а при застійній серцевій недостатності може проявлятися в положенні лежачи. Додаткове дослідження за допомогою ехокардіографії (ЕхоКГ) допомагає виявити ознаки серцевої недостатності, такі як дилатація камер серця, підвищення тиску в легеневій артерії, що не характерно для обструкції легень.
5. Інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) (фіброз легень і саркоїдоз). Вони проявляються на рентгенівських знімках або КТ легень ознаками потовщення міжальвеолярних перегородок, а не емфіземою або гіперінфляцією легень, що характерно для ХОЗЛ.

Перед початком лікування обов’язково проводиться дифдіагностика, що дозволяє вибрати оптимальну тактику. Разом з основним діагнозом прописується тип перебігу захворювання, відповідно до класифікації.

Лікування ХОЗЛ

Лікування хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) спрямоване на уповільнення прогресування захворювання, покращення якості життя пацієнтів та зменшення частоти загострень.

Найважливіший крок у лікуванні ХОЗЛ — відмова від куріння. Далі проводиться медикаментозна терапія:

• контролюючі препарати — інгаляційні бронходилататори β2-агоністи тривалого дії (сальметерол, формотерол), інгаляційні кортикостероїди (флутиказон, будесонід) та комбіновані препарати (серетид, симбікорд) — зменшують запалення та обструкцію в дихальних шляхах, що покращує вентиляцію легень;
• антагоністи лейкотрієнів (монтелукаст) — полегшують симптоми та попереджають загострення;
• інгаляційні кортикостероїди (флутиказон і будесонід) — призначаються пацієнтам з тяжким перебігом ХОЗЛ, зменшують запалення в дихальних шляхах, знижують набряк слизової оболонки і полегшують дихання;
• муколітики (ацетилцистеїн і карбоцистеїн) — використовуються для зменшення в’язкості мокротиння при продуктивному кашлі та полегшують його відхаркування;
• інгібітори фосфодіестерази-4 (рофлуміласт) — застосовуються при частих загостреннях та хронічній обструкції дихальних шляхів;
• антибіотики призначаються при бактеріальних загостреннях ХОЗЛ, коли є ознаки інфекції в дихальних шляхах, такі як підвищена температура, посилення кашлю та зміни в мокротинні (гнійні виділення);
• киснева терапія (при рівні кисню в крові нижче 55 мм рт. ст.) — підтримує нормальний рівень кисню в крові, покращує переносимість фізичних навантажень та попереджає гіпоксемію, яка може призводити до ускладнень, таких як легеневе серце або гіпоксія органів;
• фізіотерапевтичні методи та респіраторна реабілітація — включають дихальну гімнастику, навчання пацієнтів методам очищення дихальних шляхів, покращення фізичної активності, а також психологічну підтримку.

Коли медикаментозна терапія не дає належного ефекту, показані хірургічні методи. Наприклад, редукція об’єму легень при емфіземі дозволяє покращити вентиляцію, видаливши уражені ділянки легень, що призводить до покращення дихальної функції. Трансплантація легень розглядається як останній крок при термінальних стадіях ХОЗЛ, коли всі інші методи лікування виявляються неефективними, і пацієнт не може дихати без кисню.

Профілактика

Профілактичні заходи можна поділити на первинну та вторинну профілактику, в залежності від того, на який етап захворювання вони спрямовані.

Первинна профілактика включає заходи, спрямовані на запобігання виникненню ХОЗЛ. Одним із найефективніших способів профілактики є відмова від куріння. Чим раніше пацієнт припиняє курити, тим вищі шанси на уповільнення погіршення функції легень. Крім того, контроль забруднення повітря — це важливий аспект первинної профілактики для працівників шкідливих виробництв. Обмеження вдихання забруднених частинок, вихлопних газів та хімічних речовин, наприклад, через використання масок або поліпшення якості повітря в приміщеннях, також є важливими.

Вторинна профілактика спрямована на раннє виявлення захворювання та запобігання його прогресуванню у людей, які вже страждають від ХОЗЛ. Включає ранню діагностику захворювання, що можливо при регулярних медичних оглядах, особливо для людей, які перебувають у групі ризику (курці, працівники шкідливих виробництв, люди з хронічними захворюваннями легень).

Щорічна вакцинація від грипу та вакцинація від пневмокока також є важливою частиною профілактики ХОЗЛ. Пацієнти піддаються більшому ризику ускладнень від вірусних інфекцій, таких як грип та пневмококова інфекція. Вакцинація знижує ризик загострень та важких захворювань, таких як пневмонія, які можуть прискорити прогресування ХОЗЛ.

Коли необхідне стаціонарне лікування?

Стаціонарне лікування при ХОЗЛ необхідне в разі таких загострень захворювання, які не піддаються корекції в умовах амбулаторної терапії. Також воно необхідне, коли ризик погіршення стану для пацієнта занадто високий або є такі ознаки:

• важке погіршення дихання — якщо пацієнт відчуває виражену задишку, яка не піддається контролю за допомогою бронходилататорів і вимагає кисневих інгаляцій для підтримки нормального рівня кисню в крові (гіпоксемія);
• загострення з гіперкапнією — якщо під час загострення захворювання рівень вуглекислого газу в крові (PaCO₂) значно підвищується (гіперкапнія);
• супутні інфекційні ускладнення — коли загострення ХОЗЛ супроводжується бактеріальною інфекцією (наприклад, пневмонією або інфекцією верхніх дихальних шляхів), особливо якщо необхідно введення антибіотиків внутрішньовенно, а пацієнт не може приймати препарати перорально;
• прогресування гіпоксії та розвиток дихальної недостатності — коли рівень кисню в крові настільки низький, що амбулаторна киснева терапія не може забезпечити нормальну сатурацію (наприклад, PaO₂ < 55 мм рт. ст.), необхідна госпіталізація для контролю та корекції дихальної функції;
• часті загострення або швидке прогресування, що погіршує якість життя пацієнта, або якщо загострення супроводжується швидким погіршенням стану, госпіталізація може бути необхідною для більш ретельного моніторингу та лікування;
• порушення свідомості та неможливість самостійного контролю захворювання — якщо пацієнт не здатний правильно слідувати плану лікування або має проблеми з використанням інгаляторів, а також якщо він не може самостійно контролювати своє становище;

Таким чином, стаціонарне лікування при ХОЗЛ проводиться, якщо пацієнт потребує інтенсивного лікування, моніторингу або втручань, які неможливо здійснити в амбулаторних умовах.

Який лікар лікує ХОЗЛ?

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) лікує лікар-пульмонолог, який спеціалізується на захворюваннях дихальної системи. Саме цей фахівець проводить діагностику, визначає ступінь тяжкості хвороби, призначає необхідну терапію і спостерігає за динамікою стану пацієнта. Однак лікування ХОЗЛ часто вимагає комплексного підходу, тому в процес можуть бути залучені й інші лікарі.

• Терапевт або сімейний лікар відіграє ключову роль у ранньому виявленні захворювання, призначенні первинних обстежень і контролі лікування на амбулаторному етапі. Він допомагає пацієнту відмовитися від куріння, коригує медикаментозну терапію і направляє до пульмонолога при погіршенні стану або необхідності спеціалізованого лікування.
• Кардіолог також може бути залучений до ведення пацієнта, оскільки ХОЗЛ часто супроводжується серцево-судинними захворюваннями, такими як хронічна легенева гіпертензія та легеневе серце. Він оцінює ризик ускладнень з боку серця і коригує лікування, особливо якщо у пацієнта є артеріальна гіпертензія або ішемічна хвороба серця.
• Інфекціоніст допомагає при частих загостреннях, пов’язаних з бактеріальними чи вірусними інфекціями. Він визначає необхідність призначення антибіотиків і підбирає найбільш ефективну схему лікування.

У деяких випадках, якщо у пацієнта діагностовано дефіцит α1-антитрипсину, що є рідкісною генетичною причиною ХОЗЛ, може знадобитися консультація генетика для підтвердження діагнозу та підбору специфічної терапії.

Поширені запитання про хронічне обструктивне захворювання легень

Чи можна повністю вилікувати ХОЗЛ?

ХОЗЛ — хронічне захворювання, яке неможливо повністю вилікувати. На жаль, у тканинах бронхів та легень відбувається багато незворотних процесів. Однак за правильного лікування та зміни способу життя, включаючи відмову від куріння, можна уповільнити прогресування захворювання, покращити якість життя та зменшити частоту загострень. Важливо почати лікування на ранній стадії та регулярно слідкувати за станом легень.

Як куріння впливає на розвиток ХОЗЛ, якщо людина не курить протягом кількох років?

Навіть якщо людина припинила курити, наслідки тривалого куріння можуть зберігатися довгий час. Процес пошкодження легеневої тканини, викликаний курінням, може продовжуватися, і ймовірність розвитку ХОЗЛ залишається високою. Раннє припинення куріння може уповільнити розвиток захворювання і знизити ризик загострень.

Чи можна жити з ХОЗЛ без використання інгаляторів?

Можливо, але тільки на ранніх стадіях захворювання, коли симптоми не так виражені. Однак з прогресуванням ХОЗЛ потреба в інгаляційній терапії зростає, оскільки вони допомагають контролювати симптоми, такі як задишка та кашель. Без лікування симптоми можуть значно погіршитися, і якість життя пацієнта буде знижуватися.

Чому ХОЗЛ викликає такі сильні загострення взимку?

Зимою загострення ХОЗЛ частіше трапляються через холод, який може подразнювати дихальні шляхи та викликати спазми бронхів. Крім того, взимку збільшується ймовірність вірусних інфекцій, які часто погіршують симптоми. Важливо вживати профілактичні заходи та дотримуватися рекомендацій лікаря в холодну пору року.

Як розпізнати ХОЗЛ на ранній стадії?

На ранніх стадіях симптоми ХОЗЛ можуть бути слабо вираженими і сприйматися як звичайний кашель або втома, особливо якщо людина курить. Однак якщо кашель не проходить, особливо з мокротою, і задишка посилюється при фізичному навантаженні, важливо звернутися до лікаря для проведення функціональних тестів (наприклад, спирометрії), які допоможуть поставити діагноз.

Джерела

1. Chronic obstructive pulmonary disease, https://www.nhs.uk/conditions/chronic-obstructive-pulmonary-disease-copd/
2. What Is COPD?, https://www.nhlbi.nih.gov/health/copd
3. About COPD, https://www.cdc.gov/copd/about/index.html
4. Chronic Obstructive Pulmonary Disease (COPD), https://www.lung.org/lung-health-diseases/lung-disease-lookup/copd
5. Chronic Obstructive Pulmonary Disease, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK559281/
6. Chronic Obstructive Pulmonary Disease, https://lungfoundation.com.au/patients-carers/living-with-a-lung-disease/copd/overview/
7. What is COPD?, https://www.copdfoundation.org/What-is-COPD/Understanding-COPD/What-is-COPD.aspx