Діабет 1 типу

Цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) — це не просто захворювання, це стан, який стає частиною життя людини, вимагаючи постійної уваги та адаптації. Його особливість полягає в тому, що організм перестає виробляти інсулін — ключовий гормон, що відповідає за транспортування глюкози з крові в клітини для забезпечення їх енергією. Причиною цього є аутоімунний процес, під час якого імунна система помилково атакує β-клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін.

Зазвичай захворювання проявляється у дитячому, підлітковому та молодому віці, тому його також називають “ювенільним діабетом”. Ще одна назва цього аутоімунного стану — “інсулінозалежний діабет”, оскільки без ін’єкцій інсуліну організм просто не може нормально функціонувати. Своєчасно зроблений укол інсуліну стає не просто ліками, а життєвою необхідністю.

Цукровий діабет 1-го типу — це не вирок. Сучасні технології, такі як інсулінові помпи та системи моніторингу глюкози, дають змогу вести повноцінне та активне життя. Головне — навчитися керувати захворюванням.

Статистика поширеності захворювання

За даними ВООЗ, 1-й тип становить близько 5-10% усіх випадків діабету. Щорічно у світі реєструється близько 96 000 нових випадків захворювання серед дітей молодше 15 років.

Поширеність діабету 1 типу зростає: щорічний приріст випадків становить близько 3%, особливо серед дітей молодшого віку. У сучасних умовах частота успішної своєчасної діагностики значно вища, ніж у минулому.

В Україні, як і в інших країнах Європи, рівень захворюваності на діабет 1 типу серед дітей і підлітків залишається високим.

Класифікація цукрового діабету 1 типу

За етіологічним фактором розрізняють аутоімунний (найпоширеніший) та ідіопатичний (рідкісний) цукровий діабет 1 типу. При аутоімунному власний імунітет руйнує клітини підшлункової, а при ідіопатичному причина процесу до кінця невідома.

За перебігом виділяють:

• класичний — має поступовий початок, яскраві симптоми і розвивається у дитячому або підлітковому віці;
• латентний аутоімунний діабет дорослих (LADA) — варіант ЦД1, що розвивається у дорослих, має повільний перебіг, що може призводити до помилкової діагностики діабету 2 типу на ранніх стадіях;
• фульмінантний цукровий діабет 1 типу — дуже рідкісна форма, що характеризується швидким і агресивним руйнуванням бета-клітин із стрімким розвитком діабетичного кетоацидозу.

За віком дебюту:

• неонатальний — дуже рідкісна форма, що виникає у немовлят до 6 місяців, може бути транзиторною (тимчасовою) або перманентною (постійною) і зазвичай має генетичну природу;
• дитячий і підлітковий — найчастіший вік дебюту;
• дорослий — починається у зрілому віці.

За ступенем компенсації:

• компенсований — глікемія підтримується в межах норми за допомогою інсулінотерапії, ускладнень і симптомів гіперглікемії немає;
• субкомпенсований діабет — рівень цукру в крові періодично перевищує норму, можливі початкові ознаки ускладнень;
• декомпенсований діабет — постійна гіперглікемія, часті гіпоглікемії або кетоацидоз, прогресують ускладнення, такі як ретинопатія, нефропатія, нейропатія.

Також розрізняють ускладнений і неускладнений цукровий діабет 1 типу.

Причини розвитку діабету 1 типу

Частіше за все цукровий діабет 1 типу має аутоімунну природу розвитку. Коли імунна система помилково атакує та руйнує бета-клітини підшлункової залози, відповідальні за вироблення інсуліну. Головними “винуватцями” цього процесу є Т-лімфоцити, які сприймають власні тканини організму як чужорідні. У результаті рівень інсуліну стає недостатнім для підтримки нормального обміну глюкози. Це призводить до гіперглікемії та інших метаболічних порушень.

Також захворювання розвивається на фоні генетичної схильності. Основні асоціації з комплексом генів HLA (гуморальна лейкоцитарна антигенна система), особливо алелями HLA-DR3 та HLA-DR4. Ці гени беруть участь у регуляції імунних реакцій, а їх варіації можуть сприяти помилковій активації імунної системи проти здорових клітин.

Також були виявлені гени HLA, пов’язані з діабетом, наприклад, гени PTPN22 та IL2RA, які впливають на імунну регуляцію. Однак наявність генетичної схильності не завжди означає, що людина захворіє, оскільки необхідний вплив додаткових факторів.

Деякі віруси, такі як вірус Коксакі, Епштейна-Барра, краснуха або цитомегаловірус, можуть стимулювати аутоімунні процеси. Це пов’язано з феноменом молекулярної мімікрії, що викликає “перехресну” атаку імунної системи. Також сильний або хронічний стрес може ослабити імунну систему або змінити її роботу, що підвищить рівень аутоімунних реакцій.

Симптоми цукрового діабету 1 типу

Симптоми цукрового діабету 1 типу розвиваються швидко, часто протягом кількох тижнів. Це пов’язано з тим, що під час розвитку цієї форми підшлункова залоза практично припиняє виробляти інсулін. Як результат, порушується обмін вуглеводів та інших життєво важливих процесів в організмі.

Основні симптоми цукрового діабету 1 типу:

1. Часте сечовипускання (полиурія). Коли рівень цукру в крові стає занадто високим (гіперглікемія), нирки намагаються вивести зайву глюкозу з сечею. Це призводить до збільшення об’єму сечі. Сечовипускання стає більш частим і рясним. Іноді турбує нічний діурез.
2. Надмірна спрага (полідипсія). Через часте сечовипускання організм втрачає багато води, що призводить до зневоднення. Це, в свою чергу, викликає відчуття сильної спраги. Людина може пити набагато більше звичайної кількості води, намагаючись відновити втрату рідини. Стан супроводжується сухістю в роті.
3. Підвищений апетит (полифагія). Через нестачу інсуліну клітини не можуть ефективно засвоювати глюкозу, що призводить до відчуття голоду, незважаючи на нормальну або навіть збільшену кількість їжі. Тіло “голодує” на клітинному рівні, оскільки не може отримати енергію з їжі.
4. Втрата ваги. Хоча апетит може збільшуватися, пацієнт з діабетом 1 типу часто втрачає вагу. Це пов’язано з тим, що організм замість глюкози починає використовувати жири та білки для отримання енергії. Процес спалювання останніх для отримання енергії (катаболізм) призводить до втрати маси тіла, незважаючи на нормальний або збільшений об’єм споживаної їжі.
5. Втома та слабкість. Коли клітини не отримують достатньо глюкози для нормальної роботи, людина починає відчувати втому, слабкість та загальну виснаженість. Тіло страждає від дефіциту енергії, що впливає на працездатність та загальний тонус.
6. Затуманений зір. Високий рівень цукру в крові може вплинути на кришталики очей, викликаючи тимчасові зміни зору. Цей стан називається діабетичною ретинопатією. Крім того, високий рівень глюкози викликає набряк тканин в організмі, в тому числі в органах зору, що може утруднити фокусування.
7. Часті інфекції. Діабет 1 типу значно ослаблює імунну систему, що підвищує ризик частих інфекцій, особливо шкіри та сечовивідних шляхів, а також інфекцій ясен.
8. Порушення процесів загоєння. Погана циркуляція крові та порушення в роботі імунної системи ускладнюють процес відновлення тканин.
9. Тріщини на шкірі та сухість. Високий рівень цукру в крові також впливає на стан шкіри, викликаючи сухість і тріщини, особливо на руках та ногах. Це пов’язано з зневодненням і порушенням нормального функціонування шкірних бар’єрів.
10. Проблеми з диханням. Через кетоацидоз дихання може стати частим та глибоким. У важких випадках з’являється запах ацетону з рота (характерний для кетоацидозу).
11. Труднощі з концентрацією. Відсутність достатньої енергії для роботи мозку через проблеми з засвоєнням глюкози впливає на концентрацію та когнітивні функції. З’являються труднощі з концентрацією на завданнях або запам’ятовуванням інформації.
12. Хронічна втома, незважаючи на нормальний відпочинок. Це пов’язано з тим, що організм змушений працювати на “автопілоті”, використовуючи альтернативні джерела енергії (жири та білки), що вимагає додаткових зусиль і витрат енергії.

При наявності подібних симптомів, особливо якщо є схильність до діабету 1 типу (наприклад, у родині є випадки захворювання), важливо звернутися до лікаря якнайшвидше. Чим раніше буде розпочато лікування, тим нижчий ризик розвитку серйозних ускладнень.

Діагностика

Діагностика цукрового діабету 1 типу базується на сукупності клінічної картини, лабораторних даних та анамнезу.

На консультації лікар здійснює збір анамнезу, оцінює симптоми та визначає можливу причину розвитку. Потім призначаються лабораторні тести:

• рівень глюкози в крові натще — рівень ≥7,0 ммоль/л (при двократному вимірюванні) підтверджує діагноз;
• глюкоза з навантаженням (пероральний глюкозотолерантний тест, ПГТТ) — проводиться з попереднім (за 2 години) споживанням розчину, що містить 75 г глюкози — рівень ≥11,1 ммоль/л вказує на цукровий діабет;
• рівень глюкози в крові в будь-який час доби — ≥11,1 ммоль/л вказує на СД1;
• глікований гемоглобін (HbA1c) — результат тесту середнього рівня цукру в крові за останні 2–3 місяці, значення ≥6,5% (48 ммоль/моль) підтверджує діагноз, а рівень нижче порогового значення не виключає гострого дебюту цукрового діабету 1 типу;
• інсулін — низький рівень ендогенного інсуліну характерний для СД1;
• кетонові тіла в сечі або крові — кетонемія та кетонурія підтверджують наявність діабетичного кетоацидозу;
• С-пептид — при діабеті 1 типу його рівень значно знижується, що свідчить про нездатність β-клітин виробляти інсулін.

Визначення аутоантитіл допоможе підтвердити 1 тип діабету:

• GAD до глутаматдекарбоксилази;
• IA-2 до тирозинфосфатази;
• ICA до острівкових клітин підшлункової залози;
• IAA до інсуліну;
• ZnT8 до транспортера цинку.

Наявність навіть одного типу антитіл вказує на аутоімунне походження діабету.

Диференціальна діагностика

Диференціальна діагностика цукрового діабету 1-го типу (СД1) — це процес виключення інших форм діабету та станів, які можуть мати схожі симптоми або висновки досліджень. Метою є постановка точного діагнозу та вибір оптимальної терапії.

Головним захворюванням, з яким проводять дифдіагностику, є цукровий діабет 2 типу. Він частіше проявляється в зрілому віці, розвивається поступово, часто супроводжується ожирінням та метаболічним синдромом, а СД1 — в дитячому, розвиваючись швидше. В аналізах при цукровому діабеті 2 типу не будуть визначатися аутоантитіла, кетонові тіла в крові та сечі, як при СД1, а також частково буде збережена ендогенна інсулінова секреція. Також буде значно підвищений рівень С-пептиду.

Важливо виключити й інші форми діабету:

1. Латентний аутоімунний діабет дорослих (LADA). Він починається після 30-40 років, через що його часто плутають з СД2. Характеризується повільним прогресуванням дефіциту інсуліну. При цій формі буде повільно знижуватися рівень С-пептиду і будуть виявлятися антитіла до GAD та IA-2.
2. Моногенна форма діабету (MODY). Спадкове захворювання, спричинене мутаціями в одному з генів, що стосуються уповільнених β-клітин (наприклад, HNF1A, HNF4A, GCK). В аналізах будуть виявлятися анти-GAD (глутаматдекарбоксилаза) та анти-ICA (острівкові клітини).
3. Вторинний діабет. Тобто, спричинений іншими захворюваннями, гормональними порушеннями або прийомом ліків. Не будуть визначені аутоантитіла на відміну від СД1.
4. Гестаційний діабет (ГСД). Розвивається виключно під час вагітності. Часто проходить після пологів, але може трансформуватися в СД2. Характерно відсутність антитіл та нормальний рівень С-пептиду.

Інші захворювання для диференціації з цукровим діабетом 1 типу:

1. Панкреатит. Запалення підшлункової залози може призвести до пошкодження клітин, які виробляють інсулін, що також є причиною гіперглікемії. Хронічний або гострий панкреатит може викликати симптоми, схожі з діабетом 1 типу, такі як болі в животі, втрата ваги та зміни рівня цукру в крові.
2. Гіпертиреоз (тиреотоксикоз). Підвищена активність щитоподібної залози викликає симптоми, схожі з діабетом 1 типу, такі як втрата ваги, втома та часте сечовипускання. Тиреоїдні гормони також впливають на обмін речовин, підвищуючи рівень цукру в крові.
3. Хвороба Аддісона (гіпокортицизм). Недостатність кори надниркових залоз проявляється слабкістю, втратою апетиту, втратою ваги та гіпоглікемією. Ці симптоми можуть бути помилково прийняті за ознаки діабету.
4. Діабетичний кетоацидоз (ДКА) при діабеті 2 типу. Хоча ДКА частіше зустрічається при діабеті 1 типу, в рідкісних випадках цей стан розвивається і при діабеті 2 типу, особливо в періоди стресу чи інфекцій. Це призводить до заплутаних діагностичних ситуацій, особливо у людей з недіагностованим діабетом 2 типу.
5. Мочекаменна хвороба з пошкодженням нирок. Призводить до поліурії та інших симптомів, схожих з діабетом. Однак при діабеті зазвичай також спостерігається гіперглікемія, а при хворобі нирок — зміни функцій нирок.
6. Медикаментозна гіперглікемія. Деякі медикаменти, такі як кортикостероїди, викликають підвищення рівня цукру в крові та призводять до стану, схожого на діабет. Але це тимчасово і зникає після відміни препарату, що допомагає відрізнити це від СД1.
7. Гіпофізарні захворювання (наприклад, хвороба Іценко-Кушинга). Захворювання гіпофіза, пов’язані з надмірним виробленням гормонів (наприклад, кортизолу), можуть також призвести до підвищення рівня цукру в крові, що часто плутають з діабетом.

Диференціальна діагностика вимагає комплексного підходу, що включає аналіз історії хвороби, лабораторні дослідження (аналіз крові на рівень глюкози, інсуліну, антитіл), а також оцінку результатів УЗД та інших інструментальних досліджень, щоб точно визначити природу захворювання.

Лікування цукрового діабету 1 типу

Лікування цукрового діабету 1 типу спрямоване на відновлення дефіциту інсуліну, підтримку рівня глюкози в крові в межах норми та запобігання ускладненням. В основі терапії лежить інсулінотерапія, доповнена дієтою, фізичною активністю та моніторингом рівня глюкози.

Інсулінотерапія призначається індивідуально залежно від тривалості дії.

Класифікація інсулінів:

1. Ультракороткої дії. Починають діяти через 5–15 хвилин, пік — через 1–2 години, дія — до 4–6 годин. Препарати: Лізпро, Аспарт, Глулизин.
2. Короткої дії. Починають діяти через 30 хвилин, пік — через 2–4 години, дія — до 6–8 годин. Препарати: Актрапід HM, Хумулін Регуляр.
3. Середньої тривалості дії. Дія починається через 1–2 години, пік — через 4–12 годин, дія — до 18–20 годин. Препарати: Протафан HM, Хумулін НПХ.
4. Тривалої дії (базальні інсуліни). Дія починається через 1–2 години, без вираженого піку, тривалість — до 24 годин. Препарати: Гларгін, Детемір і Деглудек (тривалість дії до 42 годин).
5. Комбіновані інсуліни (змішані). Містять інсулін короткої та середньої тривалості дії. Препарати: НовоМікс 30 і Хумулін М3.

Інсулін вводять за допомогою шприц-ручок або інсулінової помпи.

Інсулінова помпа — це пристрій, який автоматично доставляє інсулін в організм з заданою частотою, імітуючи роботу підшлункової залози. Підходить для людей з діабетом 1 типу, яким потрібно часто коригувати дози інсуліну. Помпа може бути налаштована для постійної доставки інсуліну (базальної дози) та додаткових доз інсуліну у відповідь на прийом їжі. Помпа допомагає підтримувати більш стабільний рівень цукру в крові та знижує кількість ін’єкцій.

Додатково призначають:

1. Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) — Ліраглутид, Дулаглутид. Для покращення контролю глікемії.
2. Інгибітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT-2) — Дафагліфлозин, Емпагліфлозин. Для додаткового зниження рівня глюкози та захисту серця і нирок.

Для самостійного вимірювання рівня глюкози використовуються глюкометри та тест-смужки. Також є системи безперервного моніторингу глюкози (CGM), наприклад, FreeStyle Libre, Dexcom.

Безперервний моніторинг рівня цукру (НМГ) — це метод, який дозволяє пацієнтам з діабетом 1 типу постійно контролювати рівень глюкози в крові на перших порах. Це пристрій складається з датчика, який вводиться під шкіру та вимірює рівень цукру в тканинах. Датчик, підключений до передавача, який передає дані на спеціальний пристрій, дозволяє пацієнту реєструвати зміни рівня цукру та приймати заходи для його корекції до того, як виникли небезпечні коливання.

Критичні стани при цукровому діабеті 1 типу

Без належного контролю можуть розвиватися критичні стани, які загрожують життю та вимагають негайної медичної допомоги. До таких станів відносяться діабетичний кетоацидоз, гіпоглікемія та гіперосмолярна кома.

Діабетичний кетоацидоз (ДКА)

Діабетичний кетоацидоз — це одне з найбільш небезпечних і частих ускладнень діабету 1 типу, що виникає при недостатній продукції інсуліну. Коли клітини не можуть отримати глюкозу, організм починає спалювати жири для отримання енергії. Це призводить до утворення кетонових тіл, які накопичуються в крові та сечі, викликаючи кетоацидоз.

Причини його розвитку:

• недостатній прийом інсуліну (наприклад, через забутий укол або неправильну дозу);
• інфекції або стресові стани, які підвищують потребу організму в інсуліні;
• недавні хірургічні втручання або травми;
• неправильне харчування або високе вміст вуглеводів у їжі без корекції дози інсуліну.

Симптоми:

• нудота та блювання — токсичні кетонові тіла дратують слизову оболонку шлунка;
• болі в животі — через підвищену кислотність;
• глибоке і часте дихання (дихання Куссмауля) — організм намагається знизити кислотність, видихаючи вуглекислий газ;
• запах ацетону з рота — специфічний запах, схожий на запах розчинника або кислого фрукту;
• сильна спрага та часте сечовипускання — через зневоднення організму;
• загальне нездужання, слабкість, головний біль;
• плутанина в свідомості або втрата свідомості — у важких випадках.

Діабетичний кетоацидоз вимагає негайного медичного втручання. Для екстреної допомоги можна ввести дозу інсуліну, після чого якомога швидше викликати швидку допомогу. Призначають інфузію рідини для відновлення водного балансу, інсулінотерапію для нормалізації рівня цукру та зупинки утворення кетонів і корекцію електролітних порушень (наприклад, рівня калію).

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія — це стан, при якому рівень цукру в крові падає нижче нормального рівня (менше 3,9 ммоль/л). Це може статися через занадто високу дозу інсуліну, недостатнє споживання їжі або надмірну фізичну активність.

Причини:

• надлишок інсуліну або неправильна дозування;
• пропуск прийомів їжі або неправильне харчування;
• фізичне навантаження без корекції дози інсуліну;
• вживання алкоголю, особливо в поєднанні з низьким рівнем цукру в крові.

Симптоми:

• тремор (тремтіння рук);
• потовиділення — людина може відчувати підвищену пітливість;
• головний біль і запаморочення;
• слабкість або втомлюваність;
• непритомний стан або втрата свідомості в разі сильної гіпоглікемії;
• дезорієнтація, агресивність або сплутаність — через недостаток енергії для мозку.

Екстреними заходами є — припинення введення інсуліну та негайне вживання 15-20 гр. глюкози. Наприклад, цукру, глюкозних таблеток або соку. Потім необхідно повторно перевірити рівень цукру через 15 хвилин. Якщо він не стабілізується — потрібно викликати швидку допомогу.

При тяжкій гіпоглікемії, якщо пацієнт не може ковтати, йому вводять глюкагон (ін’єкція або сублінгвально) для швидкого підвищення рівня цукру. При тривалій гіпоглікемії необхідно поступово відновити рівень цукру за допомогою інфузій глюкози.

Гіперосмолярна кома

Гіперосмолярна кома виникає, коли рівень цукру в крові стає надзвичайно високим (частіше більше 33 ммоль/л), і цей стан супроводжується значною зневодненням і порушенням електролітного балансу. Це більше характерно для діабету 2 типу, але може також зустрічатися у пацієнтів з діабетом 1 типу, особливо при інфекціях або стресових станах.

Причини:

• значно підвищений рівень цукру в крові, коли організм не може ефективно використовувати глюкозу;
• недавні інфекції, стрес, хвороби або недостатність інсуліну;
• зневоднення через втрату рідини при високому рівні цукру в крові.

Симптоми:

• дуже високий вміст цукру в крові;
• надмірна спрага та часте сечовипускання;
• сухість шкіри та слизових оболонок;
• сильна слабкість і втомлюваність;
• дезорієнтація та сплутаність свідомості;
• головний біль, судоми, втрата свідомості в тяжких випадках.

Як екстрену міру можна використовувати ін’єкцію інсуліну для зниження рівня цукру в крові. Якщо пацієнт не може самостійно ввести інсулін, йому потрібно звернутися до медичного закладу для надання невідкладної допомоги.

Лікування вимагає якомога швидше провести інфузію рідини для відновлення водного балансу та поступову нормалізацію рівня цукру за допомогою інсуліну. Також важливо контролювати рівень електролітів і підтримувати оптимальну кількість натрію та калію в крові.

Ускладнення та їх профілактика

Окрім критичних станів, діабет може призвести до серйозних ускладнень на довгострокову перспективу. Так, пошкодження судин та нервів з часом призводить до розвитку:

• діабетичної ретинопатії — ураження сітківки очей, що призводить до сліпоти;
• діабетичної нефропатії — пошкодження нирок з подальшою нирковою недостатністю;
• діабетичної нейропатії — пошкодження нервів, особливо в ногах та руках, що призводить до втрати чутливості та виразок на шкірі, результатом її розвитку є діабетична стопа.

Для профілактики цих станів потрібно постійно контролювати свій стан та дотримуватись усіх рекомендацій лікарів. Також важливі щорічні огляди у офтальмолога, нефролога та невролога.

Особливості у вагітних

Жінки з діабетом 1 типу потребують особливої уваги та контролю під час вагітності, оскільки захворювання має значний вплив на здоров’я матері та плода.

У першому триместрі потреба в інсуліні може знизитися через підвищений ризик гіпоглікемії. У другому та третьому, навпаки, гормони плаценти викликають інсулінорезистентність, що потребує збільшення доз. Після пологів потреба в інсуліні різко падає, і дозування потрібно коригувати майже одразу.

Вагітні жінки з СД1 особливо схильні до гіпоглікемій (може призвести до втрати свідомості, судом), особливо в першому триместрі. Це небезпечно для матері та може вплинути на розвиток плода. Також може розвинутися діабетичний кетоацидоз, гестаційна гіпертензія та прееклампсія.

Для плода небезпека полягає у можливому розвитку:

• вроджених вад розвитку — при недостатньому контролі глікемії в першому триместрі зростає ризик аномалій розвитку серцево-судинної, нервової системи, нирок;
• макросомії — надмірний ріст плода через гіперглікемію у матері, що може ускладнити пологи;
• неонатальної гіпоглікемії — після народження рівень цукру у дитини може різко впасти, що потребує негайного втручання;
• передчасних пологів — висока ймовірність розродження до 37 тижнів;
• синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) — при недостатньому кровопостачанні плода.

Для мінімізації ризиків при плануванні вагітності потрібно досягти цільового рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c < 6,5%), а під час вагітності слідувати всім рекомендаціям лікаря.

Як не пропустити цукровий діабет у дитини?

Раннє діагностування цукрового діабету 1 типу (СД1) у дітей життєво важливе, оскільки це захворювання може розвиватися стрімко та призводити до загрозливих станів.

Щоб не пропустити початок хвороби, батькам важливо бути уважними до перших ознак. Необхідно звернути увагу на наступні зміни у дитини:

• починає пити більше звичайного, часто просить воду навіть вночі;
• часто бігає в туалет, сеча стає обільною;
• навіть при хорошому апетиті втрачає вагу, виглядає виснаженою;
• стає млявою, відмовляється від ігор, скаржиться на втомлюваність, рідше проявляє інтерес до улюблених занять;
• має солодкий або “хімічний” запах з рота, що є ознакою кетоацидозу — накопичення кетонових тіл у крові через нестачу інсуліну;
• скаржиться на нудоту та може блювати, що часто помилково приймають за харчове отруєння чи гастроентерит, хоча це може бути проявом кетоацидозу.

Якщо у дитини спостерігаються перераховані симптоми, особливо поєднання спраги, поліурії та втрати ваги, необхідно негайно проконсультуватися з педіатром.

Що категорично не можна їсти при діабеті 1 типу?

При цукровому діабеті 1 типу потрібно дотримуватися строгій дієти для підтримки нормального рівня цукру в крові. Важливо відмовитися від:

• продуктів з підвищеним вмістом цукру: цукерок, тортів, тістечок, солодких напоїв, соків з додаванням цукру;
• продуктів з високим глікемічним індексом (ГІ): білого хліба, картоплі, білого рису, макаронів з білої муки, оскільки вони швидко переварюються і підвищують рівень цукру в крові;
• жирних і смажених продуктів — вони сприяють розвитку серцево-судинних захворювань;
• алкоголю — пиво, вино і міцні напої можуть мати непередбачуваний вплив на рівень цукру в крові;
• продуктів з високим вмістом солі: чіпсів, солених закусок і фастфуду, оскільки вони можуть призвести до підвищення артеріального тиску, що збільшує ризик серцево-судинних захворювань;
• продуктів, що містять трансжири: маргарину, випічки та напівфабрикатів, оскільки вони підвищують рівень “поганого” холестерину, що впливає на серцево-судинну систему.

Збалансоване харчування, яке включає цільнозернові продукти, овочі, білки та корисні жири, допомагає підтримувати рівень цукру в крові в межах норми.

До якого лікаря звертатися при підозрі на цукровий діабет?

Цукровий діабет 1 типу лікує ендокринолог — лікар, що спеціалізується на захворюваннях ендокринної системи, включаючи патології підшлункової залози та порушення обміну речовин. Ендокринолог розробляє план діагностики, лікування, включаючи підбір інсулінотерапії та контролю рівня цукру в крові.

Однак першим лікарем, до якого потрібно звертатися при підозрі на СД1, є сімейний лікар або педіатр. Важливо пояснити йому всі нюанси течії симптомів, щоб він якомога швидше направив до ендокринолога.

У лікуванні діабету також потрібна допомога суміжних спеціалістів:

• дієтолога — допомагає вибудувати правильний раціон харчування;
• офтальмолога — слідкує за станом зору, щоб попередити діабетичну ретинопатію;
• нефролога — займається профілактикою та лікуванням діабетичної нефропатії;
• кардіолога — допомагає запобігти серцево-судинним ускладненням;
• подолога або дерматолога — займається профілактикою діабетичної стопи.

При необхідності підключаються й інші спеціалісти. Комплексний підхід дозволяє контролювати діабет 1 типу та мінімізувати його вплив на якість життя.

Поширені питання про діабет 1 типу

Чи можна повністю вилікувати цукровий діабет 1 типу?

На жаль, ні. Сучасна медицина пропонує методи управління діабетом, включаючи інсулінотерапію, правильне харчування та фізичну активність, що дозволяє пацієнтам вести повноцінне життя. Однак методів, здатних відновити функції підшлункової залози повністю, поки що не існує. Дослідження в галузі трансплантації клітин та генотерапії дають надію на майбутнє.

Чи передається діабет 1 типу спадково?

Ризик передачі СД1 спадково нижчий, ніж для СД2. Якщо один з батьків має СД1, ймовірність розвитку у дитини становить близько 5-6%, при цьому більше значення мають не самі гени, а їх поєднання та вплив зовнішнього середовища. Генетична схильність має значення, але аутоімунний процес запускається під впливом інших факторів.

Як стрес впливає на рівень цукру при діабеті 1 типу?

Коли людина переживає стрес, організм виділяє гормони стресу, такі як адреналін та кортизол, які підвищують рівень цукру, оскільки вони стимулюють вивільнення глюкози в кров. Для людей з діабетом 1 типу це створює складнощі в підтримці нормального рівня цукру. Тому важливо навчитися справлятися зі стресом та контролювати рівень цукру під час емоційних навантажень.

Чи можна займатися спортом при діабеті 1 типу?

Так, фізична активність корисна і рекомендована людям з СД1. Однак важливо враховувати такі аспекти:

• контроль рівня цукру до, під час та після тренування;
• регулювання дози інсуліну або прийом їжі для запобігання гіпоглікемії;
• вибір відповідного виду спорту та навантаження.

За участю лікаря-ендокринолога можна розробити оптимальний план тренувань.

Як часто потрібно контролювати цукор при цукровому діабеті 1 типу?

Для людей з цукровим діабетом 1 типу контроль рівня цукру в крові — це ключова частина підтримуючого лікування.

Необхідно вимірювати кількість глюкози в крові мінімум 3-4 рази на день — до та після їжі, а також перед сном. При необхідності лікар може призначити додатковий аналіз перед ін’єкціями інсуліну. Стрес, супутні захворювання та фізична активність потребують більш частих вимірів.

З часом при стабільному оптимальному течії СД1 контролювати цукор потрібно буде рідше.