Нестача вітамінів групи В (В1, В2, В6)

Вітаміни групи В — це незамінні нутрієнти, які відіграють ключову роль в енергетичному обміні, роботі нервової системи, кровотворенні та підтримці здоров’я шкіри. Коли їх не вистачає, організм починає давати збої, причому симптоми можуть бути настільки неспецифічними, що людина роками лікує наслідки, не здогадуючись про справжню причину.

Особливість вітамінів В1 (тіамін), В2 (рибофлавін) і В6 (піридоксин) в тому, що вони не накопичуються в організмі — їх запас потрібно щодня поповнювати з їжею. Але навіть при відносно збалансованому харчуванні дефіцит може виникнути через хронічні інфекції, прийом ліків або порушення всмоктування в кишечнику.

Вітамін В1

Вітамін В1, також відомий як тіамін, є одним з ключових водорозчинних вітамінів групи В, який відіграє найважливішу роль у підтримці енергетичного обміну та нормального функціонування нервової системи. Оскільки організм не здатний накопичувати тіамін у значній кількості, його необхідно регулярно отримувати з їжею або, в деяких випадках, з добавок.

Функції

Тіамін, перш за все, виступає в якості коферменту в процесах вуглеводного обміну, допомагаючи перетворювати вуглеводи, що надходять з їжею, в глюкозу — основне джерело енергії для клітин. Без достатньої кількості В1 цей процес порушується, що призводить до підвищеної стомлюваності, слабкості і зниження працездатності.

Крім того, вітамін відіграє ключову роль у роботі нервової системи. Він бере участь у синтезі нейромедіаторів — речовин, які забезпечують передачу сигналів між нервовими клітинами. При його дефіциті можуть виникати різні неврологічні порушення, включаючи погіршення пам’яті, дратівливість і навіть більш серйозні розлади.

Ще однією важливою функцією тіаміну є його вплив на серцево-судинну систему. Він сприяє підтримці тонусу судин і нормальній роботі серцевого м’яза. При його нестачі можуть розвиватися такі симптоми, як задишка, прискорене серцебиття і набряки, що в тяжких випадках призводить до захворювання, відомого як бері-бері.

Крім цього, вітамін В1 бере участь у процесах травлення, допомагаючи засвоювати поживні речовини, а також підтримує імунну систему, підвищуючи опірність організму інфекціям.

Причини дефіциту В1

Основні джерела вітаміну В1 — пісна свинина, яловича печінка, яєчний жовток, риба (лосось, форель, тунець), молоко і молочні продукти, цільнозернові крупи (овес, гречка, бурий рис), бобові (горох, квасоля, сочевиця, нут), горіхи та насіння (соняшникове насіння, фісташки, кеш’ю, арахіс) та овочі (спаржа, броколі, картопля, шпинат).

Дефіцит тіаміну може розвиватися з різних причин. Найпоширенішою з них є недостатнє споживання продуктів, багатих цим вітаміном. Це особливо актуально для людей, які дотримуються незбалансованих дієт або страждають від порушень всмоктування поживних речовин в кишечнику. Наприклад, рафіновані продукти — білий хліб, солодощі, фастфуд — містять «порожні» калорії, але майже позбавлені вітамінів. Чим більше таких вуглеводів у раціоні, тим вища потреба у В1 — і тим швидше розвивається його дефіцит.

Особливу групу ризику становлять особи, які зловживають алкоголем, оскільки етанол значно погіршує засвоєння тіаміну і прискорює його виведення з організму. А при синдромі мальабсорбції (целіакія, хвороба Крона, резекція кишечника) тіамін просто не засвоюється. Те ж саме відбувається при хронічних паразитарних інфекціях (лямбліоз).

Крім того, підвищена потреба у вітаміні В1 спостерігається у вагітних жінок, людей, які відчувають хронічний стрес, і тих, хто займається важкою фізичною працею або інтенсивними тренуваннями.

Симптоми дефіциту вітаміну В1

Симптоми дефіциту вітаміну В1 і причини їх розвитку:

1. Підвищена стомлюваність, слабкість. Пов’язано з порушенням перетворення вуглеводів в енергію через нестачу тіаміну, який бере участь в циклі Кребса.
2. Дратівливість, тривожність, депресія. Зниження синтезу нейромедіаторів (ацетилхоліну, ГАМК), необхідних для нормальної роботи нервової системи.
3. Погіршення пам’яті, зниження концентрації. Відбувається через порушення енергообміну в нейронах і погіршення передачі нервових імпульсів.
4. Поколювання, оніміння в кінцівках (парестезії). Відбувається пошкодження периферичних нервів (полінейропатія) через порушення мієлінової оболонки.
5. М’язова слабкість, судоми. Через збій в вуглеводному обміні і порушення нервово-м’язової передачі відбувається накопичення молочної кислоти.
6. Порушення координації (атаксія). При тяжкому дефіциті (енцефалопатія Верніке) відбувається ураження мозочка і периферичних нервів.
7. Сплутаність свідомості, галюцинації (синдром Корсакова). Можливо через гостру нестачу тіаміну, часто зустрічається у алкоголіків.
8. Прискорене серцебиття (тахікардія). Пов’язано з порушенням енергетичного обміну в серцевому м’язі і накопиченням токсичних метаболітів.
9. Задишка при фізичному навантаженні. Через зниження ефективності роботи міокарда поступово розвивається серцева недостатність.
10. Набряки (особливо ніг). Через серцеву недостатність порушується відтік рідини.
11. Втрата апетиту, нудота. Пов’язано з порушенням роботи блукаючого нерва, що регулює травлення.
12. Закрепи або діарея. Відбувається через порушення іннервації як наслідок зниження перистальтики кишечника.
13. Зниження імунітету, часті інфекції. Розвивається пригнічення синтезу антитіл і лейкоцитів через нестачу енергії.
14. Головні болі, запаморочення. Гіпоксія мозку через погіршення кровообігу і метаболічних порушень.

Дефіцит тіаміну порушує перетворення вуглеводів в енергію, пошкоджує нервові клітини і мієлінові оболонки, а також викликає накопичення токсичних метаболітів (наприклад, молочної кислоти). Без лікування можуть розвиватися такі патологічні стани:

1. Бери-бери. Суха форма характеризується ураженням нервової системи, що супроводжується м’язовою слабкістю, втратою чутливості в кінцівках і порушенням координації. Для вологої форми захворювання властиві серцево-судинні порушення — тахікардія, набряки, серцева недостатність через затримку рідини.
2. Синдром Верніке-Корсакова. Це особлива форма амнезії, що поєднує гостре ураження мозку, пов’язане з енцефалопатією Верніке, і хронічну втрату пам’яті, характерну для корсаковського синдрому. У людини розвиваються: сплутаність свідомості, параліч очних м’язів, порушення координації і важка амнезія з ознаками конфабуляції (помилкові спогади).

Також може розвиватися периферична нейропатія, для якої характерне поколювання, оніміння, печіння в руках і ногах, прогресуюча м’язова слабкість.

Вітамін В2

Вітамін В2, або рибофлавін — це водорозчинний вітамін групи В, який відіграє ключову роль у підтримці енергетичного обміну та здоров’я клітин. Він не синтезується в організмі людини і не накопичується в тканинах, тому потребує регулярного надходження з їжею. Рибофлавін стійкий до високих температур, але руйнується під впливом ультрафіолету, тому продукти, багаті ним, рекомендується зберігати в темряві.

Функції

Рибофлавін бере участь у ряді біохімічних процесів, що забезпечують життєдіяльність організму.

• Енергетичний метаболізм. Входить до складу флавінових коферментів (ФАД і ФМН), які необхідні для перетворення вуглеводів, жирів і білків в енергію. Без нього клітини не можуть ефективно використовувати поживні речовини.
• Антиоксидантний захист. Підтримує роботу глутатіону — одного з головних антиоксидантів, що нейтралізують вільні радикали і захищають клітини від окислювального стресу.
• Здоров’я шкіри та слизових оболонок. Сприяє регенерації тканин, бере участь у синтезі колагену та підтримує цілісність слизових оболонок (наприклад, у ротовій порожнині та кишечнику).
• Підтримка зору. Захищає очі від впливу ультрафіолету та бере участь у роботі світлочутливих пігментів сітківки.
• Кровотворення. Допомагає в синтезі еритроцитів і засвоєнні заліза, запобігаючи розвитку анемії.
• Нервова система. Бере участь у виробництві мієлінової оболонки нервових волокон, забезпечуючи швидку передачу нервових імпульсів.

Рибофлавін просто незамінний для підтримки базових фізіологічних процесів. Його дефіцит порушує роботу мітохондрій — «енергетичних станцій» клітин, що призводить до хронічної втоми і слабкості. Особливу роль вітамін відіграє в період росту, вагітності та відновлення після травм, оскільки прискорює регенерацію тканин.

Причини дефіциту В2

Основні джерела рибофлавіну В2 — молочні продукти, яйця, м’ясо і риба — часто виключаються з раціону з різних причин. Вегани і суворі вегетаріанці, люди з непереносимістю лактози, прихильники жорстких дієт — всі вони входять до групи ризику розвитку дефіциту В2. Особливо небезпечне поєднання обмеження тваринних продуктів з надлишком рафінованих вуглеводів, які збільшують потребу в рибофлавіні.

Також причиною дефіциту є ряд захворювань. При гіпотиреозі порушується перетворення рибофлавіну в його активні коферментні форми. Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити зі зниженою кислотністю, ентерити, синдром мальабсорбції, целіакія, хвороба Крона) погіршують всмоктування вітаміну. Прийом деяких ліків (наприклад, трициклічних антидепресантів або протималярійних препаратів) також може провокувати недостатність В2.

Симптоми дефіциту вітаміну В2

Перші ознаки дефіциту рибофлавіну проявляються там, де відбувається найбільш активне оновлення клітин — на шкірі та слизових оболонках. Найбільш характерним симптомом стає ангулярний хейліт, відомий в народі як «заїди». У куточках рота з’являються болючі тріщини, які довго не загоюються і часто запалюються. Одночасно язик набуває незвичайного вигляду — він стає гладким, блискучим, насиченого малинового кольору, а його сосочки атрофуються. Цей стан називається глоситом. Пацієнт скаржиться на значний дискомфорт під час прийому їжі.

Крім того, спостерігаються:

• лущення шкіри, себорейний дерматит (на обличчі, вухах, повіках) через порушення синтезу колагену і ліпідів;
• світлобоязнь, печіння в очах, кон’юнктивіт через пошкодження рогівки і зниження антиоксидантного захисту очей, що є наслідком нестачі глутатіону, який активується рибофлавіном;
• помутніння кришталика (катаракта) при тривалому дефіциті через накопичення вільних радикалів у кришталику та ослаблення антиоксидантних систем;
• хронічна втома, слабкість як наслідок порушення енергетичного обміну;
• випадання волосся, ламкість нігтів через порушення синтезу кератину — білка, що зміцнює структуру волосся і нігтів;
• оніміння кінцівок і депресія, що пов’язано з пошкодженням мієлінової оболонки нервів і порушенням синтезу нейромедіаторів, що регулюють настрій і передачу сигналів;

При тривалому дефіциті розвиваються більш серйозні наслідки. Порушується утворення еритроцитів, що призводить до особливої форми анемії, яка не піддається лікуванню препаратами заліза. З боку нервової системи можуть спостерігатися парестезії (відчуття поколювання в кінцівках), м’язова слабкість, запаморочення. У дітей нестача рибофлавіну викликає затримку росту і розвитку.

Арибофлавіноз або специфічний гіповітаміноз В2 — це стан, що характеризується тотальним ураженням слизових оболонок. Для нього характерний одночасний розвиток стоматиту, хейліту і глоситу. Також додатково часто починається себорейний дерматит, світлобоязнь і анемія. Арибофлавіноз є крайнім ступенем тривалого дефіциту рибофлавіну в харчуванні.

Вітамін В6

Вітамін В6, відомий також під назвою піридоксин, відноситься до групи водорозчинних вітамінів і існує в декількох формах, включаючи піридоксаль, піридоксамін і їх фосфати. Він також не синтезується в організмі людини, тому його необхідно щодня отримувати з їжі або добавок. Вітамін відіграє ключову роль у ряді біохімічних процесів, що забезпечують нормальну роботу практично всіх систем організму.

Функції

Вітамін В6 виступає в якості коферменту, беручи участь у понад 100 ферментативних реакціях. Одне з його головних завдань — допомога в метаболізмі амінокислот, які є будівельними блоками білків. Без піридоксину організм не може правильно розщеплювати і засвоювати білки, що призводить до порушення синтезу нових тканин і молекул. Крім того, вітамін В6 критично важливий для виробництва нейромедіаторів — хімічних речовин, що передають сигнали між нервовими клітинами. Наприклад, він бере участь у синтезі серотоніну, дофаміну і ГАМК, які регулюють настрій, сон, апетит і когнітивні функції.

Ще одна важлива функція вітаміну В6 — підтримка кровотворення. Він необхідний для утворення гемоглобіну, білка в червоних кров’яних тільцях, який переносить кисень по всьому тілу. При його нестачі може розвиватися анемія, що супроводжується слабкістю і стомлюваністю. Піридоксин також впливає на імунну систему, сприяючи виробленню антитіл і лейкоцитів, що захищають організм від інфекцій, і регуляції рівня гомоцистеїну. Останній являє собою амінокислоту, високі концентрації якої пов’язані з ризиком серцево-судинних захворювань. Підтримка нормального рівня гомоцистеїну знижує ймовірність розвитку атеросклерозу, інфарктів та інсультів. Крім того, вітамін В6 допомагає контролювати баланс натрію і калію, що важливо для роботи нервової системи і м’язів, включаючи серцеву.

Причини дефіциту В6

Основні джерела вітаміну В6 — м’ясо (особливо індичка і яловичина), риба (тунець, лосось), овочі (шпинат, болгарський перець) і горіхи (фісташки, фундук), які часто присутні в раціоні в недостатній кількості. Вегани і прихильники суворих дієт особливо вразливі, оскільки рослинні форми вітаміну засвоюються гірше за тваринні.

Незважаючи на те, що дефіцит вітаміну В6 зустрічається рідше, він може розвиватися при тривалому незбалансованому харчуванні, зловживанні алкоголем, хронічних захворюваннях нирок або печінки, а також при прийомі деяких ліків (наприклад, протитуберкульозних препаратів або оральних контрацептивів). Порушення всмоктування поживних речовин при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, таких як целіакія або хвороба Крона, також підвищують ризик гіповітамінозу.

На особливу увагу заслуговують генетичні особливості метаболізму вітаміну В6. У деяких людей є поліморфізми генів, відповідальних за перетворення піридоксину в активну форму. Таким пацієнтам потрібні значно вищі дози вітаміну для досягнення терапевтичного ефекту.

Симптоми дефіциту вітаміну В6

Дефіцит піридоксину проявляється безліччю симптомів, які часто помилково приписують іншим станам. З боку нервової системи першими з’являються підвищена стомлюваність і дратівливість, які поступово переростають у стійку депресію. Багато пацієнтів відзначають дивні яскраві сни і нічні пробудження — це пов’язано з порушенням синтезу серотоніну і мелатоніну. Характерною ознакою стають судоми в литкових м’язах, особливо вночі, і неприємне поколювання в кінчиках пальців — перші ознаки периферичної нейропатії. Також можливі:

1. Депресія, тривожність, дратівливість. Викликані зниженням вироблення серотоніну, дофаміну і ГАМК — нейромедіаторів, що регулюють настрій і емоційну стабільність.
2. Сплутаність свідомості, погіршення пам’яті. Через порушення енергетичного обміну в клітинах мозку і зниження синтезу речовин, необхідних для когнітивних функцій.
3. Судоми (особливо у немовлят). Дисбаланс між збудливими і гальмівними сигналами в нервовій системі відбувається через нестачу ГАМК.
4. Мікроцитарна анемія (слабкість, блідість, стомлюваність). Через порушення синтезу гемоглобіну — білка, що переносить кисень в еритроцитах.
5. Сухість шкіри, дерматит, хейліт (тріщини в куточках рота). Дефіцит В6 порушує синтез колагену і ліпідів, що погіршує бар’єрну функцію шкіри.
6. Глосит (запалення язика), виразки в роті. Атрофія слизових оболонок відбувається через уповільнення клітинного оновлення.
7. Нудота, втрата апетиту. Пов’язано з порушенням метаболізму амінокислот і функції блукаючого нерва, що регулює травлення.
8. Підвищений рівень гомоцистеїну (ризик серцево-судинних захворювань).
9. Вітамін В6 бере участь у перетворенні гомоцистеїну в безпечні речовини. Його дефіцит призводить до накопичення цієї токсичної амінокислоти.
10. Безсоння. Оскільки при дефіциті В6 відбувається зниження синтезу мелатоніну — гормону, що регулює цикл сну і неспання.
11. М’язова слабкість, спазми. Відбувається дисбаланс електролітного балансу (калію, натрію) і передачі сигналів від нервів до м’язів.
12. Уповільнене загоєння ран. Пов’язано з пригніченням синтезу білків і колагену, необхідних для регенерації тканин.

Також на тлі дефіциту В6 розвивається гіпергомоцистеїнемія. Це підвищення рівня гомоцистеїну в крові. Стан збільшує ризик тромбозів, атеросклерозу і серцево-судинних захворювань.

Діагностика дефіциту вітамінів групи В

Діагностика недостатності вітамінів групи В передбачає поєднання лабораторних досліджень з оцінкою клінічного стану пацієнта.

Для оцінки рівня вітаміну В1 досліджують:

• тіамін в крові (сироватка/плазма) — вимірювання рівня вільного вітаміну (найменш інформативний, оскільки відображає лише недавнє надходження вітаміну);
• активність транскетолази (фермент, що залежить від В1) в еритроцитах — функціональний тест і «золотий стандарт», чим вищий коефіцієнт активації, тим значніший дефіцит;
• екскрецію (виведення) тіаміну з сечею — проводиться після навантажувальної дози, виділення менше 20 мкг тіаміну протягом 4 годин свідчить про недостатність;
• рівень лактату в крові — підвищується при дефіциті В1 (через порушення метаболізму глюкози).

Для оцінки рівня вітаміну В2 досліджують:

• рибофлавін в крові (сироватка/плазма) — рівень вільного В2 в крові;
• активність глутатіонредуктази (фермент, що залежить від В2) еритроцитів — найбільш інформативний функціональний тест (підвищення активності при дефіциті);
• екскрецію рибофлавіну з сечею — рівень буде вищим при дефіциті.

Для оцінки рівня вітаміну В6 досліджують:

• рівень піридоксаль-5-фосфату (PLP) в крові — це активна форма В6;
• гомоцистеїн в крові — підвищується при дефіциті В6, В9, В12;
• виведення 4-піридоксинової кислоти (продукт метаболізму В6) з сечею.

Загальні аналізи:

• загальний аналіз крові — при дефіциті В2 може спостерігатися мікроцитарна анемія (зниження Hb, еритроцитів і MCV), а при зниженні В6 — мікроцитарна або сидеробластна анемія;
• біохімія крові — АЛТ, АСТ і ЛДГ підвищується при дефіциті В1 (бері-бері);
• глюкоза крові — порушення метаболізму глюкози характерне для дефіциту В1;
• феритин або залізо — допомагають виключити залізодефіцитну анемію;
• ТТГ, Т4 — гіпотиреоз може посилювати симптоми дефіциту вітамінів групи В;
• добова сеча на вітаміни — зниження виведення свідчить про дефіцит.

Генетичні тести набувають все більшого значення в діагностиці. Дослідження поліморфізмів генів, що кодують ферменти метаболізму вітамінів групи В (наприклад, TPK1 для В1, MTHFR для фолатного циклу), дозволяє виявити людей з підвищеною потребою в цих нутрієнтах. Особливо важливі такі тести для пацієнтів з рецидивуючими дефіцитами без очевидних причин.

Функціональні методи діагностики включають навантажувальні тести. Наприклад, визначення лактату після глюкозного навантаження допомагає виявити прихований дефіцит В.

Інструментальні дослідження застосовуються при важких дефіцитах. МРТ головного мозку при енцефалопатії Верніке виявляє характерні зміни в мамілярних тілах і таламусі. Електронейроміографія допомагає оцінити ступінь ураження периферичних нервів при В1- і В6-дефіцитних нейропатіях.

Диференціальна діагностика нестачі вітамінів В

Дефіцит вітамінів В1, В2 і В6 можна сплутати з низкою інших захворювань.

Гіпотиреоз, або зниження функції щитовидної залози, схожий з дефіцитом вітамінів групи В загальною слабкістю, стомлюваністю і проблемами зі шкірою. Однак при гіпотиреозі пацієнти постійно мерзнуть, у них з’являються виражені набряки обличчя, сповільнюється пульс і виникають запори. На відміну від цього, дефіцит вітаміну В1 викликає специфічні неврологічні симптоми — печіння в стопах і оніміння кінцівок, а нестача В2 проявляється характерними тріщинами в куточках рота і підвищеною чутливістю до світла.

Цукровий діабет, особливо з розвиненою нейропатією, може давати схожу з дефіцитом В1 і В6 картину ураження нервів — оніміння і печіння в кінцівках. Але діабет завжди супроводжується такими яскравими ознаками, як сильна спрага, прискорене сечовипускання і підвищений рівень глюкози в крові. При цьому дефіцит В1 часто призводить до набряків і серцевої недостатності, а нестача В6 — до запалення язика і шкірних проявів.

Залізодефіцитна анемія, як і нестача вітамінів В2 і В6, викликає слабкість, блідість і погіршення стану волосся і нігтів. Однак при анемії ніколи не буває неврологічних симптомів, характерних для дефіциту вітамінів групи В. Навпаки, нестача В2 має дуже специфічні прояви — малиновий язик, тріщини навколо рота і себорейний дерматит.

Депресія і тривожні розлади іноді нагадують наслідки дефіциту В6, який впливає на синтез серотоніну. Однак суто психіатричні діагнози не супроводжуються фізичними симптомами — такими як оніміння кінцівок, тріщини на губах або судоми. Подібні прояви допомагають запідозрити вітамінну недостатність.

Лікування дефіциту вітамінів В

Поповнення дефіциту вітамінів групи В вимагає індивідуального підходу. При легкій недостатності достатньо скорегувати раціон, але при виражених симптомах або порушеннях всмоктування важлива фармакологічна підтримка.

Індивідуальні особливості лікування:

• пацієнт з хронічним стресом і гастритом може отримувати В1 і В6 з горіхів і м’яса, а в періоди емоційних перевантажень додавати комплекси з дозуванням, близьким до добової норми;
• для літніх людей, у яких знижена кислотність шлунка, кращі сублінгвальні форми вітамінів — вони засвоюються навіть при атрофічному гастриті;
• при хронічному алкоголізмі, вагітності з важким токсикозом або синдромом мальабсорбції навіть ідеальне харчування не врятує: тіамін руйнується або не засвоюється, тому вітаміни призначаються парентерально;
• під час вагітності та лактації потреба у вітамінах зростає на 30-50%, тому вибирають відповідну дозу препаратів;
• генетичні поліморфізми (наприклад, мутації в гені TPK1 для В1), коли вітаміни не перетворюються в активні форми, вимагають довічного введення вітамінів.

Також виділяють свої особливості лікування при дефіциті кожного вітаміну.

Вітамін В1

Добова норма для дітей до 15 років від 0,2 до 0,6 мг, для дорослих будь-якого віку від 15 років — 1,1 мг (жінки) і 1,2 мг (чоловіки). Вагітним рекомендується збільшити дозу до 1,4 мг на добу, а спортсменам — 1,5-2,5 мг.

Для лікування нестачі вітаміну В1 використовують корекцію харчування. У раціон включають кедрові горіхи, свинячу вирізку і сочевицю, які здатні покрити добову норму, якщо вживати їх регулярно. Наприклад, порція сочевиці (200 г) дасть 50% добової потреби.

При неможливості коригувати дефіцит продуктами або значному дефіциті використовують препарати:

• тіаміну хлорид (розчин для ін’єкцій) — застосовується при тяжкому дефіциті, енцефалопатії Верніке, алкогольній полінейропатії;
• тіаміну бромід (таблетки) — для легких форм гіповітамінозу;
• бенфотіамін (жиророзчинна форма, таблетки) — краще засвоюється при порушеннях всмоктування в кишечнику;
• мільгама (В1 + В6 + В12) — розчин для ін’єкцій, застосовується при неврологічних порушеннях;
• нейромультівіт (В1 + В6 + В12) — таблетована форма для підтримуючої терапії.

Дози та курс прийому підбираються індивідуально.

Вітамін В2

Добова норма для дітей до 15 років від 0,3 до 0,9 мг, для дорослих будь-якого віку від 15 років — 1,1 мг (жінки) і 1,3 мг (чоловіки). Вагітним рекомендується збільшити дозу до 1,4 мг на добу, а спортсменам — 2,0-3,0 мг.

Для лікування дефіциту в раціон включають молоко, кисломолочні продукти, яйця і мигдаль — основа. Склянка натурального йогурту і жменя мигдалю покривають 70% денної норми. Також можуть призначити фармакологічну підтримку препаратами:

• рибофлавін (таблетки) — стандартна форма для заповнення дефіциту;
• рибофлавіну мононуклеотид (розчин для ін’єкцій) — призначається при вираженій недостатності;
• полівітамінні комплекси (Супрадин, Вітрум, Комплівіт) — містять В2 в поєднанні з іншими вітамінами.

Дози і курс прийому підбираються індивідуально.

Вітамін В6

Добова норма для дітей до 15 років від 0,1 до 1,0 мг, для дорослих будь-якого віку від 15 років — від 1,3 до 1,7 мг. Вагітним рекомендується збільшити дозу до 1,9 мг на добу, а спортсменам — 2,0-5,0 мг.

Лосось, банани і шпинат в раціоні допомагають скорегувати нестачу вітаміну В6. Філе лосося (150 г) містить 80% добової норми. А в якості медикаментозної підтримки призначають: піридоксину гідрохлорид (таблетки, розчин для ін’єкцій) — застосовується при неврологічних порушеннях, анеміях або комбіновані засоби (Магне В6, Мільгама, Нейромультівіт).

Загальна тактика лікування дефіциту вітамінів групи В полягає в поєднанні корекції раціону з короткими курсами добавок. Однак, поповнення одного з них вимагає підтримки інших. Наприклад, прийом В6 підвищує потребу в В2, а терапія В1 неефективна без адекватного рівня магнію. Також важливо не займатися самолікуванням і не перевищувати допустимі дози вітамінів. Наприклад, передозування В6 викликає нейропатію з втратою чутливості в пальцях.

Профілактика дефіциту вітамінів В1, В2 і В6

Дефіцит вітамінів групи В розвивається поступово, не проявляючи себе тривалий час. Важливо дотримуватися правильного раціону харчування і всебічно допомагати своєму організму, щоб виключити серйозні наслідки для організму.

Зміни в раціоні харчування для отримання різних вітамінів групи В:

1. В1 (тіамін) — додати цільні злаки (овес, гречка, бурий рис), свинина, кедрові горіхи і бобові. Однак тіамін руйнується при тривалому варінні і контакті з лужним середовищем (наприклад, сода в випічці). Краще замочувати крупи перед приготуванням і уникати рафінованих вуглеводів, які збільшують потребу в В1.
2. В2 (рибофлавін) у великій кількості міститься в печінці, яйцях, мигдалі та грибах, але він чутливий до світла. Молоко в прозорих пляшках, залишене на сонці, втрачає до 50% вітаміну за кілька годин. Тому продукти з рибофлавіном потрібно зберігати в темряві, а молоко вибирати в непрозорій упаковці.
3. В6 (піридоксин) можна отримати з м’яса птиці, тунця, бананів і картоплі, але його біодоступність знижується при термічній обробці. Щоб зберегти максимум користі, м’ясо і рибу краще запікати у фользі або готувати на пару, а овочі вживати частково сирими (наприклад, у вигляді смузі або салатів).

Також можна отримати вітаміни з добавок (проте вони потрібні не всім, важливо проконсультуватися з лікарем і здати аналізи, перш ніж починати прийом):

• веганам і вегетаріанцям — В2 і В6 у формі добавок, оскільки рослинні аналоги погано засвоюються;
• літнім людям — сублінгвальні форми В12 і В6, тому що з віком знижується всмоктування в ШКТ;
• вагітним — спеціальні пренатальні комплекси зі збільшеною дозою В6 (для зменшення токсикозу) і В9 (фолієва кислота).

Важливо уникати безконтрольного прийому. Наприклад, тривале вживання В6 в дозах вище 50 мг/добу може викликати нейропатію, а надлишок В3 (ніацину) — пошкодити печінку.

Хронічний стрес і алкоголь виснажують запаси В1 і В6. Тому людям з напруженим графіком або схильністю до вживання алкоголю варто збільшити споживання цих вітамінів на 20-30%.

Вітаміни групи В і спортсмени: що потрібно знати?

Інтенсивні тренування, стрес від змагань і необхідність швидкого відновлення вимагають підвищеної уваги до нутрієнтів. Вітаміни групи В є головними з них. Це пов’язано з:

• підвищеним витратою вітамінів — за одне інтенсивне тренування організм втрачає до 30% добової норми вітамінів групи В через піт і сечу;
• окислювальним стресом — фізичні навантаження підсилюють вироблення вільних радикалів, а вітаміни В2 і В6 працюють як антиоксиданти, захищаючи клітини від пошкоджень;
• ризиком травм — дефіцит В6 знижує синтез колагену, підвищуючи вразливість зв’язок і сухожиль, а нестача В2 уповільнює загоєння мікротравм м’язів;
• гормональний баланс — вітаміни групи В (особливо В5 і В6) регулюють вироблення тестостерону і кортизолу, а дисбаланс цих гормонів призводить до втрати м’язової маси і хронічної втоми.

Спортсмени частіше схильні до дефіциту В1, В2 і В6 при відсутності додаткового їх надходження з добавками та продуктами харчування. Як результат, розвиваються симптоми типу:

• синдром «плато» — прогрес зупиняється, незважаючи на посилені тренування;
• м’язові судоми вночі (особливо в ногах);
• поколювання в пальцях рук після силових вправ;
• дратівливість і безсоння перед змаганнями;
• часті застуди через зниження імунітету.

Тому спортсменам вкрай важливо компенсувати дефіцит вітамінів групи В до появи клінічної картини. Рекомендується проконсультуватися з лікарем і підібрати оптимальну дозу В1, В2 і В6. Наприклад, бодібілдерам краще зробити акцент на В6, а єдиноборцям — на В1 і В6 для нервової провідності.

Дефіцит вітамінів В при вагітності: загроза для матері і дитини

В організмі вагітної вітаміни групи В відіграють важливу роль, оскільки беруть участь у формуванні нервової системи, кровотворенні, енергетичному обміні та багатьох інших процесах.

Нестача вітаміну В1 проявляється підвищеною стомлюваністю, м’язовою слабкістю, а в тяжких випадках — ураженням нервової системи і навіть серцевою недостатністю. Для вагітної це означає підвищений ризик гестозу, набряків і ускладнень під час пологів, а для плода — порушення енергозабезпечення клітин, з подальшим ризиком затримки внутрішньоутробного розвитку.

Дефіцит вітаміну В2 позначається на стані шкіри, слизових оболонок і зорі. У жінки можуть з’явитися тріщини в куточках рота, запалення язика, світлобоязнь і навіть анемія, що посилює і без того високе навантаження на організм. Для плода це небезпечно підвищеною ймовірністю вроджених вад серця і розщелини піднебіння у дитини.

Нестача вітаміну В6 особливо критична, оскільки він бере участь у синтезі гемоглобіну і регуляції гормонального фону. Це провокує сильний токсикоз, перепади настрою, судоми в ногах і підвищує ризик прееклампсії. На плід нестача вітаміну впливає у вигляді проблем з формуванням мозку і нервової системи.

Після народження це може проявитися схильністю до судом або когнітивних порушень.

Вагітним необхідно ретельно контролювати харчування, включаючи в раціон печінку, яйця, молочні продукти, зелені овочі, цільнозернові крупи і бобові. Однак часто однієї дієти недостатньо, особливо при токсикозі або багатоплідній вагітності.

Тому акушери-гінекологи майже завжди призначають вітамінні комплекси. У випадках вираженого дефіциту (наприклад, при веганській дієті або хронічних захворюваннях ШКТ) можуть знадобитися ін’єкційні форми вітамінів.

Дефіцит вітамінів групи В у дітей: як розпізнати небезпеку

Дитячий організм особливо чутливий до нестачі вітамінів групи В, оскільки вони відіграють ключову роль у рості, розвитку мозку та формуванні імунітету. Розпізнати дефіцит складно — його симптоми часто маскуються під звичайну втому або капризи.

Першими дзвіночками зазвичай стають зміни в поведінці та зовнішньому вигляді дитини.

При нестачі вітаміну В1 діти швидко втомлюються, стають плаксивими, втрачають апетит. У більш важких випадках з’являються м’язова слабкість, поколювання в кінцівках і порушення серцевого ритму. Особливо небезпечний дефіцит В1 для немовлят на штучному вигодовуванні при неправильно підібраних сумішах.

При дефіциті вітаміну В2 у дитини буквально з’являються заїди в куточках рота, язик стає яскраво-червоним і блискучим, можуть запалюватися повіки. Школярі часто скаржаться на різь в очах при яскравому світлі. Шкіра на обличчі та тілі починає лущитися, а волосся втрачає життєву силу.

Нестача вітаміну В6 у немовлят може проявлятися підвищеною збудливістю і судорожними посмикуваннями. У дітей старшого віку — частими стоматитами, тріщинами на губах, «географічним» язиком з нерівномірним нальотом. Також характерна ознака — безсоння вночі і сонливість вдень.

Хронічний дефіцит вітамінів групи В позначається на когнітивних здібностях дитини. При нестачі В1 погіршується пам’ять і концентрація уваги, школяр починає відставати за програмою. Дефіцит В6 призводить до емоційної нестабільності — діти стають дратівливими або апатичними.

Якщо у дитини з’явилося кілька симптомів одночасно (наприклад, заїкання плюс підвищена стомлюваність плюс дратівливість), варто здати аналізи на рівень вітамінів в крові. Лікар може призначити спеціальні дитячі вітамінні комплекси, але самостійно «призначати» їх дитині небезпечно — гіпервітаміноз також має серйозні наслідки.

Як правильно зберігати вітамін В?

Вітаміни групи В, будучи водорозчинними сполуками, потребують особливих умов зберігання для збереження своєї ефективності та безпеки. Їхня стабільність може порушуватися під впливом низки зовнішніх факторів, що призводить до втрати корисних властивостей і, у деяких випадках, до утворення небажаних продуктів розпаду.

Основним ворогом більшості вітамінів групи В є пряме сонячне світло. Ультрафіолетове випромінювання ініціює фотохімічні реакції, які руйнують їх молекулярну структуру. Особливо вразливий у цьому відношенні рибофлавін (В2), який швидко розкладається на світлі. Саме тому препарати вітамінів групи В слід зберігати в непрозорих флаконах із темного скла або щільного пластику, що забезпечують надійний захист від світла. Місце для зберігання має бути темним і сухим, наприклад, закрита аптечка або шафа, куди не проникають сонячні промені.

Не менш важливим параметром є вологість. Підвищений вміст вологи у повітрі руйнує водорозчинні вітаміни, а також викликає злипання таблеток або капсул і утворення грудок. Волога середа сприяє росту плісняви та бактерій, що робить препарат непридатним для вживання. Тому ванна кімната або кухня, де часто змінюються температура та вологість, є непридатними місцями для зберігання вітамінів.

Високі температури прискорюють хімічні реакції розпаду, тому препарати не можна зберігати поруч із джерелами тепла, такими як радіатори опалення, кухонна плита або побутова техніка. Зазвичай виробники рекомендують кімнатну температуру (близько 25°C) для більшості форм випуску. Однак деякі рідкі форми або ліофілізати можуть вимагати зберігання в холодильнику, але не в морозильній камері, оскільки заморожування руйнує структуру активних речовин.

Окремої уваги заслуговують рідкі форми вітамінів групи В (сиропи, розчини). Після відкриття їхній термін придатності значно скорочується, і, як правило, такі препарати потребують обов’язкового зберігання в холодильнику. Піпетку або мірну ложку для дозування необхідно тримати в чистоті та сухості, щоб не занести в розчин мікроорганізми.

Ні в якому разі не можна використовувати вітаміни з простроченим терміном придатності. З часом, навіть за ідеальних умов зберігання, активні речовини поступово розкладаються. Прийом простроченого препарату у кращому разі буде марним, а в гіршому — може зашкодити здоров’ю через продукти розпаду.

Коли краще приймати вітаміни групи В комплексно?

Комплексний прийом є основним та найпоширенішим підходом. Вітаміни групи В працюють у тісному взаємозв’язку, подібно до злагодженого оркестру. Вони беруть участь у каскаді взаємопов’язаних біохімічних реакцій. Наприклад, для перетворення амінокислоти гомоцистеїну у безпечну метіонін необхідний комплекс із вітамінів В6, В9 (фолієвої кислоти) та В12. Дефіцит одного з них порушує всю ланцюг. Тому при загальному профілактичному прийомі, для підтримки енергетичного обміну, стресостійкості та здоров’я нервової системи, оптимально обирати збалансований В-комплекс.

Роздільний прийом — це вже цільова терапевтична стратегія, яка потребує розуміння конкретних завдань. Вона застосовується у кількох ключових ситуаціях.

По-перше, при виявленому лабораторно або клінічно ізольованому дефіциті одного конкретного вітаміну. Наприклад, при перніціозній анемії, спричиненій нестачею саме В12, його прийом у високих дозах (часто у ін’єкційній формі) буде основою лікування, тоді як інші вітаміни можуть бути в нормі.

По-друге, у людей можуть бути різні пороги чутливості або індивідуальні реакції на високі дози окремих вітамінів. Класичний приклад — вітамін В6 (піридоксин). Його тривалий прийом у високих дозах (понад 50-100 мг на добу) може призвести до зворотного ефекту — токсичної невропатії. У такому випадку його прийом окремо дозволяє строго контролювати дозування.

По-третє, існують особливі життєві періоди та стани, що потребують ударних доз одного нутрієнта. Високі дози вітаміну В1 (тіаміну) критично важливі при лікуванні синдрому Верніке-Корсакова у пацієнтів з алкогольної залежністю. Високі дози вітаміну В9 (фолієвої кислоти) обов’язкові для жінок на етапі планування вагітності та у першому триместрі для профілактики дефектів нервової трубки у плода.

Різні форми вітамінів В: як зробити правильний вибір

Різні форми одного й того ж вітаміну (вітамери) відрізняються за своєю біодоступністю, активністю та необхідністю перетворення в організмі. Розглянемо кожного представника класу та його форми.

Вітамін В1 (Тіамін):

1. Гідрохлорид тіаміну. Стандартна, найбільш поширена та недорога форма. Водорозчинна, потребує активного транспорту для засвоєння, який може бути порушений при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, алкоголізмі.
2. Бенфотіамін (жиророзчинна форма). Синтетичне, жиророзчинне похідне тіаміну. Засвоюється пасивно, що забезпечує значно вищу біодоступність (у 3-5 разів більше) та створює більшу концентрацію в тканинах, особливо в нервових. Це форма вибору при діабетичній та алкогольній поліневропатії, а також для людей із синдромом мальабсорбції.

Вітамін В2 (Рибофлавін):

1. Рибофлавін. Базова форма, яка в організмі проходить процеси перетворення, що впливає на кількість отримуваного вітаміну.
2. Рибофлавін-5′-фосфат (Флавінмононуклеотид, FMN). Це коферментна, активна форма вітаміну В2. Організму не потрібно її перетворювати, вона відразу готова до участі у біохімічних реакціях. Це робить її переважною для людей із порушеним метаболізмом (наприклад, при проблемах із печінкою), де процес активації може бути ускладнений. Має вищу біодоступність і краще засвоюється.

Вітамін В6 (Піридоксин):

1. Гідрохлорид піридоксину. Найбільш поширена форма у комплексах. В організмі повинен перетворитися на активні форми.
2. Піридоксаль-5′-фосфат (P-5-P). Як і у випадку з В2, це готова активна коферментна форма. Вона прямою формою і не потребує перетворення у печінці. Це критично важливо для людей із уповільненою ферментативною активністю (наприклад, при поліморфізмах генів), захворюваннями печінки або для тих, хто приймає її у високих дозах, оскільки дозволяє уникнути потенційної токсичності, пов’язаної з накопиченням незміненого піридоксину.

Вітамін В9 (Фолати):

1. Фолієва кислота. Синтетична, неактивна форма. Щоб стати активною, вона повинна пройти багатоетапне перетворення у печінці за участю спеціального ферменту (MTHFR). У значної частини населення цей фермент працює неефективно через генетичні особливості, що призводить до поганого засвоєння фолієвої кислоти і накопичення неметаболізованої форми, що пов’язано з певними ризиками.
2. Метилфолат (L-метилтетрагідрофолат, 5-MTHF). Це натуральна, активна форма фолату, яка є кінцевим продуктом перетворення. Засвоюється напряму, минаючи цикл метилювання в печінці. Це форма вибору для всіх, особливо для людей з мутацією у гені MTHFR, вагітних жінок та тих, хто хоче отримати максимально біодоступну і безпечну форму вітаміну В9.

Вітамін В12 (Кобаламін):

1. Ціанокобаламін. Синтетична, стабільна та недорога форма. Містить молекулу ціаніду, яку організму необхідно відщепити та детоксикувати, щоб отримати активний вітамін. Цей процес може бути ускладнений у деяких людей.
2. Метилкобаламін та Аденозилкобаламін. Це дві природні та активні форми вітаміну В12, які вже готові до роботи в організмі. Метилкобаламін відіграє ключову роль у нервовій системі та процесі метилювання, а аденозилкобаламін — в енергетичному обміні. Метилкобаламін вважається переважною формою для підтримки неврологічного здоров’я та для людей із порушеннями детоксикації.

Активні коферментні форми (бенфотіамін, рибофлавін-5′-фосфат, P-5-P, метилфолат, метилкобаламін) є більш сучасними, ефективними та фізіологічними.

Вітаміни В у таблетках чи ампулах, що краще?

Таблетки та капсули є найбільш поширеною та традиційною формою. Вони зручні у застосуванні, мають точну дозування та тривалий термін зберігання. Сучасні виробники часто поміщають їх у спеціальні кишково-розчинні оболонки. Основне завдання такої оболонки — захистити активні речовини від руйнування в кислій середовищі шлунка та забезпечити їх вивільнення безпосередньо в кишечнику, де відбувається основне всмоктування. Це значно підвищує біодоступність вітамінів і мінімізує потенційний дискомфорт для шлунка.

Ін’єкційні форми (розчини для внутрішньом’язових ін’єкцій) забезпечують 100% біодоступність і застосовуються у випадках вираженого дефіциту, коли необхідно швидко компенсувати нестачу вітамінів, а також при серйозних порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, коли пероральний прийом неефективний. Такі призначення може робити тільки лікар.

Також сьогодні доступні вітаміни В у сублінгвальній та рідкій формі.

Сублінгвальні форми (таблетки та спреї, які розсмоктуються під язиком) мають ключову перевагу — вони всмоктуються безпосередньо через слизову оболонку ротової порожнини, потрапляючи відразу у системний кровотік і минаючи травний тракт. Це ідеальне рішення для людей із синдромом мальабсорбції, підвищеною кислотністю шлунка, а також для тих, хто має труднощі з ковтанням таблеток. Ефект від таких форм настає дуже швидко.

Рідкі форми (краплі та розчини) пропонують високу біодоступність та гнучкість у дозуванні, що особливо актуально для дітей або коли необхідно точно скорегувати дозу. Проте вони часто потребують зберігання в холодильнику та мають коротший термін придатності після відкриття флакону у порівнянні з твердими формами.

У який час доби краще приймати вітаміни групи В?

Оптимальним часом для прийому комплексу вітамінів групи В вважається перша половина дня, а саме ранкові години, бажано під час сніданку або одразу після нього. Це зумовлено їх безпосередньою участю у процесах перетворення нутрієнтів із їжі в енергію.

Прийом вітамінів вранці допомагає організму запустити метаболічні процеси, підвищити тонус і продуктивність на майбутній день. Вони діють як натуральний енергетик, підтримуючи розумову концентрацію та фізичну активність. Прийом же у другій половині дня або, тим більше, ввечері може у деяких людей викликати труднощі із засинанням або порушити якість сну, оскільки вони можуть чинити легкий стимулюючий ефект на нервову систему.

Прийом вітамінів групи В обов’язково повинен супроводжуватися вживанням їжі. По-перше, це сприяє їх кращому засвоєнню. По-друге, наявність їжі в шлунку, особливо що містить корисні жири, значно знижує ризик виникнення таких побічних ефектів, як нудота або дискомфорт у шлунку, які інколи можливі при прийомі натщесерце. Запивати препарати слід достатньою кількістю чистої води.

Хто лікує дефіцит вітамінів групи В?

Лікуванням дефіциту вітамінів групи В займаються лікарі різних спеціальностей, залежно від симптомів, причин стану і захворювань, з якими він пов’язаний.

Сімейний лікар буде першим фахівцем, до якого варто звернутися при підозрі на гіповітаміноз. Він може призначити аналізи (наприклад, рівень вітамінів в крові), скоригувати харчування або направити до вузького фахівця. У дитячому віці також первинну діагностику дефіциту проводить педіатр.

Далі до лікування можуть підключитися:

• гастроентеролог — якщо дефіцит пов’язаний з порушенням всмоктування (наприклад, при синдромі мальабсорбції, хронічних захворюваннях кишечника, целіакії);
• невролог — при неврологічних симптомах (полінейропатія, парестезії, судоми, когнітивні порушення), оскільки вітаміни групи В критично важливі для нервової системи;
• гематолог — якщо дефіцит вітаміну В6 або інших вітамінів групи В призвів до анемії або інших порушень кровотворення;
• ендокринолог/дієтолог — при аліментарному (харчовому) дефіциті, порушеннях обміну речовин або у людей з алкогольною залежністю (яка часто викликає дефіцит В1);
• дерматолог — при шкірних проявах (себорейний дерматит, хейліт, сухість і тріщини), викликаних нестачею В2 або В6;

Якщо дефіцит вітамінів групи В спровокував депресію, тривожність або інші психічні розлади — може також знадобитися консультація психіатра/психотерапевта.

Поширені питання про дефіцит вітамінів групи В

Чи впливають лікарські препарати на рівень вітамінів В1, В2, В6 в організмі?

Деякі ліки знижують рівень цих вітамінів. Наприклад, тривалий прийом діуретиків збільшує виведення В1 і В6 з сечею, що підвищує ризик дефіциту. Протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн) і оральні контрацептиви можуть порушувати метаболізм В6, приводячи до його недостатності. Антибіотики широкого спектру дії також пригнічують кишкову мікрофлору, яка частково бере участь у синтезі вітамінів групи В. Пацієнтам, які тривалий час приймають такі препарати, рекомендується контролювати рівень вітамінів і коригувати дієту або призначати добавки.

Чи може нестача вітамінів групи В провокувати психічні розлади, такі як тривожність або депресія?

Дефіцит вітамінів групи В впливає на психічне здоров’я. Наприклад, вітамін В6 бере участь у синтезі нейромедіаторів, таких як серотонін і ГАМК, які регулюють настрій і емоційну стабільність. Його нестача здатна викликати дратівливість, тривожність і навіть депресію. Вітамін В1 (тіамін) критично важливий для енергетичного обміну в мозку, а його тривалий дефіцит пов’язують з когнітивними порушеннями і синдромом Верніке-Корсакова, що характеризується сплутаністю свідомості і втратою пам’яті. Вітамін В2 (рибофлавін) підтримує роботу нервової системи, і його нестача може погіршувати симптоми стресу. Ці стани часто залишаються недіагностованими, оскільки зв’язок між авітамінозом і психічними розладами неочевидний без поглибленого аналізу.

Як дефіцит вітаміну В6 пов’язаний з анемією, якщо зазвичай її асоціюють з нестачею заліза або вітаміну В12?

Вітамін В6 відіграє ключову роль у синтезі гему — компонента гемоглобіну, відповідального за перенесення кисню. При його дефіциті порушується формування еритроцитів, що призводить до сидеробластної анемії, при якій залізо накопичується в клітинах-попередниках еритроцитів, але не використовується ефективно. Цей стан супроводжується втомою, блідістю і задишкою, як при залізодефіцитній анемії, але стандартне лікування препаратами заліза тут неефективне. Діагностика вимагає аналізу рівня вітаміну В6 і, при необхідності, його поповнення через дієту (наприклад, рибу, птицю, банани) або добавки.

Чи може нестача вітамінів групи В (В1, В2, В6) погіршувати загоєння ран і чому?

Так. Вітамін В1 (тіамін) бере участь в енергетичному обміні клітин, включаючи фібробласти, які відіграють ключову роль у загоєнні ран. При його нестачі сповільнюється синтез колагену і утворення нових кровоносних судин. Вітамін В2 (рибофлавін) впливає на клітинне дихання і поділ, а його нестача призводить до погіршення відновлення епітелію. Вітамін В6 (піридоксин) бере участь у синтезі амінокислот, необхідних для побудови нових тканин. При його дефіциті порушується формування сполучної тканини і імунна відповідь, що збільшує ризик інфікування ран. Люди з хронічними ранами або післяопераційними ускладненнями часто не підозрюють, що причиною може бути гіповітаміноз.

Чи правда, що дефіцит вітаміну В6 може викликати оніміння і поколювання в кінцівках?

Так, нестача вітаміну В6 нерідко проявляється периферичною нейропатією — станом, при якому виникає оніміння, поколювання або печіння в руках і ногах. Це відбувається тому, що піридоксин бере участь у синтезі мієліну — захисної оболонки нервових волокон. При його дефіциті порушується передача нервових імпульсів, що і викликає неприємні симптоми. Особливо ризикують люди з діабетом, алкогольною залежністю або ті, хто приймає деякі ліки (наприклад, ізоніазид для лікування туберкульозу), які виснажують запаси В6. Якщо ігнорувати ці симптоми, пошкодження нервів може стати незворотним.