Причини, симптоми та діагоностика кору у дітей та дорослих

Кір — це високоінфекційне вірусне захворювання, викликане вірусом морбіллі (Morbillivirus), яке характеризується гострим перебігом зі специфічною клінічною картиною. Його відносять до дитячих інфекційних хвороб.

Протікає класична форма кору з типовою стадійністю — від катаральних симптомів до появи висипки та можливих ускладнень, таких як пневмонія, енцефаліт, отит та ін. Але останніми роками все частіше зустрічається атипічний перебіг у групах усіх вікових категорій, що вимагає особливої уваги.

Історія захворювання та його проблематика

Симптоми кору були описані ще Гіппократом. Однак лише в 1950-х роках було встановлено, що хворобу викликає вірус. З цього моменту почалася активна робота з вивчення морбіллівірусів. У 1963 році була розроблена перша вакцина проти кору, що дало можливість значно знизити захворюваність і смертність від цього захворювання в розвинених країнах.

Розробка та масова вакцинація стали важливим етапом у боротьбі з кором. Однак останніми роками спалахи кору стають усе більш частими в країнах, де рівень вакцинації знизився нижче критичного рівня. Крім того, все частіше розвивається кір з атипічним перебігом.

Вірус морбіллі має високий рівень заразності (до 90% серед неімунізованих осіб), що робить його одним із найконтагіозніших інфекцій у світі. Тому проведення своєчасної вакцинації повинно бути обов’язковою мірою.

Епідеміологія кору

Ендемічними щодо кору залишаються багато країн, що розвиваються, в Азії та Африці. У розвинених країнах, включно зі державами Європи (включаючи Україну) та Північної Америки, ситуація довгий час залишалася контрольованою завдяки своєчасній вакцинації. Однак у останнє десятиліття намітилася тривожна тенденція до повернення забутої інфекції. Локальні спалахи регулярно відбуваються у Великій Британії, Німеччині, Франції, Італії та США, охоплюючи десятки і сотні осіб. Особливу занепокоєність викликає той факт, що хворіють не лише невакциновані діти, а й дорослі, у яких імунітет після вакцинації з часом ослаб.

Головною причиною повернення кору стало зниження рівня колективного імунітету. Для ефективного захисту населення необхідно охопити вакцинацією не менше ніж 95% населення. У багатьох країнах цей критичний поріг не досягається вже кілька років.

Антивакцинальні настрої перетворилися на серйозну проблему глобального охорони здоров’я. Дезінформація про нібито зв’язок вакцини проти кору з аутизмом, багаторазово спростована масштабними дослідженнями, продовжує циркулювати у соціальних мережах та деяких ЗМІ. Батьки, які відмовляються від вакцинації дітей, часто керуються не науковими даними, а емоційними страхами та хибними уявленнями про «природний імунітет».

Сучасна епідеміологічна ситуація з кором демонструє крихкість досягнень глобального охорони здоров’я. Успіхи, досягнуті десятиліттями цілеспрямованої роботи, можуть бути швидко втрачені при ослабленні уваги до програм імунізації.

Етіологія захворювання

Інфекція викликається вірусом кору, який належить до родини Paramyxoviridae та роду Morbillivirus. Висока контагіозність та виражені імуногенні властивості є його основними властивостями.

Вірус поширюється по організму через слизові оболонки дихальних шляхів, де активно реплікується, а після проникає в інші тканини, включаючи шкіру, очі та центральну нервову систему. Він не має тваринного резервуара (на відміну від вірусу грипу) і представлений лише одним серотипом РНК-вмісного вірусу кору. Виділяють 23 генотипи вірусу кору, які поширені в різних географічних регіонах.

Капсид вірусу складається з білків, які служать для захисту РНК та для взаємодії з клітинними рецепторами. На поверхні вірусу розташовані глікопротеїни, які забезпечують проникнення вірусу в клітини людини.

Вірус малостійкий в навколишньому середовищі — він швидко інактивується під впливом сонячних променів, при нагріванні до 50 °С та під дією дезінфікуючих засобів. Але залишається вірулентним в аерозолі протягом години після виділення в навколишнє середовище від інфікованої особи. Вірус може перебувати в повітрі та на поверхнях, що сприяє його швидкому поширенню в приміщеннях з недостатньою вентиляцією. При кімнатній температурі зберігає активність близько 1-2 діб, при низькій температурі — протягом кількох тижнів.

Основний шлях передачі вірусу — повітряно-крапельний, через краплі, які виділяються під час кашлю, чхання або розмови. Контактний шлях передачі також можливий. Наприклад, коли вірус потрапляє на слизові оболонки через забруднені руки, поверхні або предмети побуту.

Інкубаційний період та заразність

Період інкубації кору зазвичай складає від 7 до 17 днів, при цьому людина стає заразною за 4 дні до появи висипки і залишається нею протягом 4-5 днів після її появи. Через те, що заражена людина передає вірус навіть до появи характерних симптомів, значно ускладнюється діагностика та виявлення хворих на ранніх стадіях. Інкубаційний період може становити 21 день за умови своєчасного введення вакцини.

Корь має дуже високий рівень контагіозності, і в відсутність адекватної вакцинації може швидко призвести до епідемій, особливо серед груп осіб з низьким рівнем імунізації.

Патогенез кору

Патогенез кору включає кілька ключових стадій, від моменту проникнення вірусу в організм через слизову носа або кон’юнктиву до розвитку клінічних проявів та можливих ускладнень.

1 стадія

Починається з інкубаційного періоду і триває 9-11 днів після зараження. Вірус потрапляє в організм через дихальні шляхи, в основному через слизові оболонки носа та горла. Після інгаляції вірус спочатку осідає на епітеліальних клітинах верхніх дихальних шляхів.

Він зв’язується з клітинними рецепторами, які розташовані на клітинах епітелію та імунної системи (Т-лімфоцитах і дендритних клітинах). Після починається його активна реплікація в клітинах слизової оболонки дихальних шляхів, зокрема носоглотці, трахеї та бронхах. Вірус кору швидко потрапляє в кровообіг, що призводить до системного поширення інфекції. Основними цільовими органами на цьому етапі є лімфатичні вузли, де продовжується реплікація вірусу.

Процес вірусемії (потрапляння вірусу в кровообіг) відбувається в два етапи: через 2-3 дні після інфікування та через 5-7 днів. Зазвичай цей етап вірусемії проходить безсимптомно або з незначними симптомами, такими як субфебрильна температура, втомлюваність і головний біль.

2 стадія

Продромальний період починається з перших клінічних проявів інфекції і триває від 3 до 5 днів. Досягаючи слизових оболонок очей, носа, дихальних шляхів і шкіри, вірус руйнує епітеліальні клітини, що викликає запалення і набряк у цих областях. Це призводить до реакції з боку імунної системи.

Починається продукція інтерлейкінів, інтерферонів та інших молекул, запускаються цитокінові каскади, які можуть призводити до посилення запального процесу в тканинах, а отже, до вираженої клініки.

3 стадія

Стадія висипу зазвичай починається через 3–5 днів після появи продромальних симптомів. На фоні вірусемії та імунної відповіді розвивається характерний висип, який є класичним ознакою кору. Висип є імунною відповіддю організму на вірус. Поступово посилюються симптоми продроми. Саме в цей час активізується імунна відповідь, спрямована на знищення вірусу.

4 стадія

При своєчасному лікуванні і відсутності ускладнень захворювання проходить самостійно через 2-3 тижні з повним відновленням. Висип зникає, температура нормалізується, і проходять симптоми. У деяких випадках одужання може супроводжуватися залишковими явищами.

Симптоми класичного кору

Перші прояви типового перебігу захворювання з’являються через 10–12 днів після зараження вірусом. За умови проведення своєчасної вакцинації симптоми можуть розвиватися через 21 день. В цей період хвороба часто нагадує звичайне респіраторне захворювання, що ускладнює діагностику. Основними симптомами є висока температура (до 40°C), яка супроводжується загальним нездужанням, слабкістю та головним болем. Лихоманка може тривати від 3 до 5 днів.

Іншими характерними проявами катарального періоду є:

• застуда (риніт) — слизові виділення, які поступово стають більш густими і можуть супроводжуватися закладеністю носа;
• кашель — сухий і часто мучливий, який посилюється з прогресуванням захворювання;
• кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки очей, що проявляється почервонінням, сльозоточивістю, відчуттям піску в очах, часто супроводжується підвищеною чутливістю до світла (фотофобією);
• болі при ковтанні — запалення слизової оболонки горла та мигдаликів, що викликає болісні відчуття при ковтанні їжі та рідини.

Запідозрити розвиток кору можна вже на цьому етапі. При яскраво вираженій коревій триаді Стімсона — кашель, застуда і кон’юнктивіт.

За 48 годин до появи перших ознак висипу на слизовій ротової порожнини формується енантерма — плями Філатова-Коплика.

І вони, і висип є найбільш патогномонічними ознаками кору. У дорослих їх можна виявити до 2-го дня періоду висипу, а у дітей вони зберігаються на 12-48 годин. Спочатку плями схожі на біловато-сірі вкраплення розміром від 1 до 3 мм, оточені гіперемованою облямівкою. Постепенно вони зливаються. Додатково може формуватися неспецифічна енантерма з розлитими рожевими плямами.

Висип — це наступний етап розвитку кору. Вона починається з появи плям на обличчі, за вухами, по лінії росту волосся і потім поширюється на шию, верхню частину тіла, грудну клітку, живіт і кінцівки протягом трьох днів.

Висип поступово перетворюється на макулопапульозні висипання — спочатку червоні плями, які потім можуть зливатися і утворювати більш великі ділянки запаленої шкіри. Елементи зникають в тому ж порядку, в якому з’являються, тобто з обличчя і шиї, а потім з нижніх кінцівок вже через п’ять днів після появи.

Пігментація може зберігатися протягом 1-1,5 тижнів.

У період висипання розвивається ще один етап підвищення температури і загального погіршення стану.

Особливості перебігу атипового кору

Атиповий корь відрізняється від класичної форми захворювання як за клінічними проявами, так і за характером перебігу. Він розвивається з різних причин. Часто пов’язаний з імунодефіцитними станами, частковим імунним захистом та наявністю хронічних захворювань. Також можливі індивідуальні особливості самого організму.

Тривалість інкубаційного періоду часто більша — 21 день і більше. Початок захворювання більш поступовий, без різкого підвищення температури, вираженого нежитю або кашлю. В деяких випадках початкова стадія протікає майже безсимптомно.

Плями Копліка можуть бути менш вираженими, зберігатися всього на кілька годин або не формуватися зовсім. Висип починається не з обличчя, а з тулуба або кінцівок. При цьому самі елементи менш виражені. В деяких випадках висип взагалі відсутній.

Температура тіла може бути субфебрильною (37,0–37,5°C) або, навпаки, дуже високою. При цьому вона не тримається довго, як при класичній формі. Кашель, нежить і кон’юнктивіт можуть бути мінімальними або відсутніми. Можливі м’язові болі, головний біль, загальна слабкість без яскравих симптомів кору. Тобто картина атипової форми більш змазана і неспецифічна, що може ускладнити своєчасну постановку діагнозу.

Прогноз для дітей найсприятливіший, оскільки часто ускладнення в цьому випадку не розвиваються, але їх все ж не можна виключати. У дорослих і осіб з імунодефіцитом інфекція часто протікає важко, з високою ймовірністю ускладнень, включаючи енцефаліт, пневмонію та сепсис.

Методи діагностики

Особлива увага приділяється раннім ознакам кору, таким як плями Філатова-Копліка та специфічна локалізація висипу, що дозволяє відрізнити кору від інших захворювань з подібними симптомами.

Для підтвердження діагнозу та виявлення атипової форми кору необхідні лабораторні аналізи:

• IgM до вірусу кору — підтверджує гостру кореву інфекцію;
• IgG до вірусу кору — перевірка рівня антитіл для оцінки імунітету проти кору та діагностики перенесеної інфекції;
• ПЦР-тест — виявлення РНК вірусу кору в зразках крові, сечі, носоглоткових мазків;
• загальний аналіз крові — наявність лейкопенії (зниження кількості лейкоцитів) та відносний лімфоцитоз вказує на розвиток інфекції;
• С-реактивний білок — при корі спостерігається помірне підвищення показника;
• загальний аналіз сечі — можливі ознаки неспецифічного запалення (наприклад, незначна протеїнурія).

Рентгенографія органів грудної клітки призначається при підозрі на ускладнення та виявлення інфільтративних змін. А при підозрі на коровий енцефаліт призначається люмбальна пункція.

Диференціальна діагностика

Корь має характерні симптоми. Однак через збільшення частоти атипових форм рання діагностика може бути ускладнена. Симптоми можуть бути стертіми і неспецифічними, що вимагає виключення інших інфекційних процесів.

Диференціальна діагностика проводиться з наступними патологіями:

• Вітряна віспа — також характеризується висипаннями на шкірі, але висип з’являється у вигляді пухирців, на відміну від макулопапульозної висипки при кору, крім того, вона частіше розташована на тулубі та кінцівках, а не на обличчі та шиї;
• Краснуха — висип з’являється пізніше і має менш виражений характер, і не проявляється плямами Філатова-Копліка;
• Аденовірусні інфекції — супроводжуються катаральними симптомами, більше схожими на кропив’янку, також розвивається гастроентерит або кон’юнктивіт, що не характерно для кору;
• Токсоплазмоз — ураження центральної нервової системи при токсоплазмозі, а також характерні зміни в аналізах крові (наприклад, лейкопенія) дозволяють диференціювати це захворювання від кору.

Точну диференціальну діагностику має провести лікуючий лікар, спираючись на симптомокомплекс, результати аналізів та інструментальних методів.

Лікування кору

Основною терапевтичною метою є полегшення клінічних проявів кору, таких як висока температура, кашель, нежить і кон’юнктивіт. Жарознижувальні засоби (парацетамол або ібупрофен) допомагають знизити температуру і зменшити больові відчуття. Протикашльові препарати застосовуються при кашлі (сиропи на основі моху або плюща), якщо він заважає диханню або сну. Засоби для відновлення дихання (інгалятори або бронхолітики) можуть бути використані у разі утрудненого дихання.

Через високий ризик бактеріальних ускладнень кору іноді проводиться профілактика. Але найчастіше антибактеріальна терапія застосовується вже при розвитку вторинних бактеріальних інфекцій. Препаратами вибору є амоксицилін з клавулановою кислотою, цефалоспорини другого або третього покоління (наприклад, цефтріаксон).

Важливою частиною терапії є ізоляція пацієнта від інших людей, щоб запобігти поширенню вірусу. Ізоляція проводиться протягом як мінімум чотирнадцяти днів з моменту появи висипки.

Вітамін A є важливою частиною лікування кору у дітей, оскільки він допомагає зміцнити імунну систему і зменшити ризик ускладнень.

Ускладнення

Корь асоціюється з розвитком ряду гострих ускладнень, які значно погіршують перебіг захворювання та підвищують ризик летального результату. Вони розвиваються як на фоні первинної вірусної інфекції, так і в результаті приєднання бактеріальної. Основні гострі ускладнення:

• Пневмонія. Одне з найчастіших і небезпечних ускладнень кору. Пневмонія може бути як вірусною (внаслідок розмноження вірусу в легеневій тканині), так і бактеріальною (при вторинній бактеріальній інфекції).
• Вірусна пневмонія може розвиватися вже на 3–4 день захворювання, коли вірус викликає запалення легень, погіршуючи газообмін і призводячи до дефіциту кисню в організмі.
• Бактеріальна — виникає найчастіше через приєднання бактеріальної флори (наприклад, пневмококів або стафілококів) на фоні ослабленого імунітету. Пневмонія при кору особливо небезпечна для дітей та осіб з ослабленим імунітетом, оскільки вона може призвести до дихальної недостатності та вимагає інтенсивної терапії.
• Отит. Середній отит — часте ускладнення кору, що розвивається через проникнення бактерій у вухо через євстахієву трубу. Супроводжується болем у вусі, погіршенням слуху та високою температурою. При тривалому перебігу отиту розвиваються хронічні запальні процеси в середньому вусі, що в свою чергу може призвести до стійкого зниження слуху.
• Ларингіт. Вірус кору може викликати запалення слизової оболонки гортані, що призводить до ларингіту. Це проявляється охриплістю, болем у горлі та утрудненим диханням, особливо в нічний час. Ларингіт може бути небезпечний для дітей, оскільки набряк слизової оболонки може призвести до стенозу гортані (звуження гортані), що ускладнює дихання.
• Енцефаліт. Вірус кору має здатність проникати в ЦНС, викликаючи запалення головного мозку, відоме як енцефаліт. Це ускладнення рідко зустрічається, але воно може призвести до важких неврологічних наслідків, включаючи судоми, порушення свідомості, а в важких випадках — до летального результату. Енцефаліт розвивається зазвичай через кілька днів або тижнів після появи висипки і може мати різні клінічні прояви, від легкого помутніння свідомості до важких неврологічних порушень.

Є також відстрочене ускладнення. Воно розвивається, якщо інфекція протікала в тяжкій формі або не було достатнього лікування, але зустрічається надзвичайно рідко — у одного на 100 000 хворих. Підострий склерозуючий паненцефаліт (ПСП) є надзвичайно небезпечним ускладненням, яке розвивається через кілька років після перенесеного кору.

Виникає внаслідок персистенції вірусу в головному мозку після первинної інфекції, що призводить до прогресуючого пошкодження мозку.

Початкові симптоми включають зміни в поведінці, проблеми з координацією рухів, судоми, психічні розлади та погіршення когнітивних функцій. Стан швидко прогресує і призводить до коми та смерті протягом кількох років після початку захворювання.

Імунітет після кору

З одного боку, інфекція запускає потужну відповідь організму, на фоні якої в більшості випадків формується довічний захист від Morbillivirus. Так створюються високоафінні нейтралізуючі IgG та стійкі Т-клітинні клони пам’яті, які десятиліттями розпізнають саме коровий антиген і швидко нейтралізують повторну зустріч із вірусом.

Але з іншого боку — щит має високу ціну. Корований вірус вибірково вражає клітини імунної системи, що використовують рецептор CD150/SLAM, зачіпаючи не лише епітелій дихальних шляхів, а й В-лімфоцити, Т-лімфоцити, дендритні клітини та макрофаги, через що виникає явище «імунної амнезії» — часткова втрата раніше набутої захисної відповіді проти інших збудників.

Під час гострої фази кору зменшується пул плазмобластів та довгоживучих плазматичних клітин кісткового мозку, які в нормі підтримують титри антитіл до «старих знайомих» патогенів, і як наслідок падає рівень захисних Ig до перенесених інфекцій та щеплень, іноді до клінічно значущих величин.

Т-клітинна пам’ять також страждає. Зникають цілі клони специфічних Т-лімфоцитів пам’яті, що формувалися роками, що робить вторинні відповіді повільнішими та слабшими при контакті з тими мікробами, з якими організм уже зустрічався раніше.

Усе це призводить до тривалого періоду відновлення. Імунна система змушена буквально «перебудовувати» різноманіття клітин і антитіл протягом місяців і навіть кількох років. Тому протягом усього цього часу спостерігається підвищена сприйнятливість до пневмококів, стафілококів, вірусів парагрипу, грипу та інших збудників, що видно за зростанням захворюваності та госпіталізацій серед перехворілих, особливо у дітей раннього віку.

Після тяжкого корового епізоду педіатри та інфекціоністи можуть оцінювати посткорові титри та відновлювати відсутні компоненти календаря щеплень, оскільки імунна амнезія здатна знищити ефект попередніх вакцинацій, хоча підхід визначається клінічною ситуацією та локальними протоколами.

Профілактика кору через вакцинацію захищає не лише від самої інфекції з її ризиком пневмонії та енцефаліту, а й від каскаду посткорових імунних втрат, зберігаючи цілісність імунної пам’яті до десятків інших збудників та знижуючи довгострокові ризики для здоров’я.

Вакцинація як основа профілактики

На сьогодні вакцинація проти кору є основним методом профілактики захворювання.

Вакцина проти кору входить в комбіновану вакцину КПК (корь, краснуха, паротит). Вона забезпечує високий рівень захисту і проводиться дітям у два етапи:

1. Первинна — в 12 місяців. Забезпечує первинну імунну відповідь проти всіх трьох захворювань.
2. Повторна — в 6 років. Необхідна для зміцнення імунітету і підвищення його стійкості проти вірусу кору.

Вакцинація допомагає запобігти як самій інфекції, так і її ускладненням, таким як пневмонія і енцефаліт. Забезпечує імунітет у 95-98% випадків. Вона також відіграє важливу роль у підтримці колективного імунітету, що допомагає запобігти епідемії кору, особливо серед тих, хто не може бути вакцинований за медичними показаннями (наприклад, люди з імунодефіцитами).

Дорослі, які не були вакциновані в дитинстві або не перенесли кору, також можуть отримати прививку. Вакцинація проводиться і після контакту з хворим (протягом 72 годин) для запобігання розвитку захворювання.

Корь у вагітних: чим небезпечна?

На жаль, якщо жінка не перехворіла кором до вагітності — є значний ризик інфікування при контакті з заразною людиною. А оскільки у вагітних жінок імунна система змінюється — захворювання може мати тяжкий перебіг. Наприклад, можливі ускладнення у вигляді пневмонії, яка може розвинутись швидше і інтенсивніше через ослаблений імунний відповідь.

На ранніх термінах вагітності корь може призвести до більш вираженого токсикозу. У разі бактеріальних ускладнень також існує ризик розвитку сепсису, що є загрозою для життя як матері, так і плода.

Основний принцип терапії вагітних з кором — симптоматичне лікування і профілактика ускладнень.

Вірус кору може безпосередньо впливати на розвиток плода, особливо якщо захворювання розвивається в першому триместрі. Він збільшує ризик викидня, передчасних пологів та затримки розвитку плода. Інфекційний агент може також викликати порушення в розвитку центральної нервової системи, що підвищує ризик народження дітей з неврологічними відхиленнями.

У рідкісних випадках корь пов’язана з розвитком мікроцефалії та іншими неврологічними проблемами у новонароджених.

Як не пропустити кір у немовляти?

Діти до року хворіють на кір рідше, ніж дошкільники, але кожне таке захворювання протікає з непередбачуваною тяжкістю. Вразливість обумовлена комплексом анатомо-фізіологічних особливостей та специфікою формування імунної системи у перший рік життя.

Імунний захист новонародженого від кору формується виключно за рахунок материнських антитіл. Трансплацентарний перенос IgG проти вірусу кору відбувається у третьому триместрі вагітності. Концентрація та якість цих антитіл повністю залежать від імунного статусу матері. Якщо жінка була вакцинована або перехворіла на кір, її антитіла забезпечують пасивний захист дитини приблизно до 6–9 місяців.

Клінічна картина кору у немовлят часто відрізняється атиповим перебігом. Класична тріада — кашель, кон’юнктивіт та риніт — може бути слабо виражена або відсутня. Лихоманка іноді досягає фебрильних цифр (39–40°C) вже в перший день хвороби, що нехарактерно для старших дітей. Екзантема часто з’являється раніше звичного терміну — на 2–3-й день хвороби, має менш етапний характер поширення і іноді проявляється скудною, блідою висипкою, яка швидко зникає.

Діагностичні труднощі посилюються й відсутністю патогномонічних симптомів. Плями Філатова-Копліка — білуваті висипання на слизовій щік — у дітей грудного віку спостерігаються рідше і можуть триматися лише кілька годин. Це призводить до частих діагностичних помилок, коли кір приймають за гостру респіраторну інфекцію, лікарську алергію або ентеровірусну екзантему.

Ризик розвитку ускладнень у дітей до року у 3–4 рази вищий, ніж у дітей старшого віку. Найбільш загрозливими ускладненнями є:

1. Корові пневмонії. Вірусне ураження легень часто ускладнюється бактеріальною суперинфекцією, викликаючи деструктивні процеси з розвитком пневмотораксу та піопневмотораксу. Дихальна недостатність наростає стрімко, вимагаючи переведення до відділення реанімації та проведення штучної вентиляції легень.
2. Коровий енцефаліт. У немовлят протікає з високою летальністю і часто залишає стійкі залишкові явища — судомний синдром, затримку психомоторного розвитку, парези та паралічі.
3. Підгострий склерозуючий паненцефаліт. Відстрочене ускладнення кору, яке розвивається через 5–10 років після перенесеного захворювання. При зараженні в грудному віці ризик його розвитку збільшується у кілька разів.
4. Виразковий стоматит та ентеропатія. Призводять до повної відмови від їжі та пиття. Розвивається виражене зневоднення, що потребує інфузійної терапії. Втрата маси тіла може досягати 10–15% від початкової, що для немовляти становить безпосередню загрозу життю.

Специфічна терапія кору у дітей раннього віку залишається виключно симптоматичною. Препарати рекомбінантного інтерферону, які застосовуються у старших дітей, у немовлят можуть викликати виражені піроцентичні реакції. Антибактеріальна терапія призначається при перших ознаках бактеріальних ускладнень, але не запобігає вірусному ураженню органів і тканин.

Профілактика полягає у створенні ефекту «кокон» навколо дитини — вакцинації всіх близьких контактів. Екстрена пасивна імунизація нормальним імуноглобуліном людини може бути ефективною у перші 5–6 днів після контакту з хворим, але потребує введення великих об’ємів препарату.

Особливості перебігу кору у дорослих

Оскільки корь є дитячою інфекцією, її розвиток у дорослих скоріше виняток, ніж правило. Тому навіть у віці 20 років захворювання часто протікає тяжко і може супроводжуватися більш серйозними ускладненнями (пневмонія, енцефаліт, ларингіт і підострий склерозуючий паненцефаліт).

Усі симптоми у дорослих більш виражені, ніж у дітей. Інфекція супроводжується високою температурою, інтенсивним кашлем, запаленням слизових оболонок (кон’юнктивіт, риніт), сильною інтоксикацією, вираженими катаральними явищами, а також серйозною висипкою, яка може залишатись довше, ніж у дітей. Усі прояви можуть тривати до 2–3 тижнів.

Через неспецифічність розвитку кору в дорослому віці її часто пізно діагностують.

У дорослих підхід до лікування кору аналогічний тому, який застосовується у дітей, з урахуванням віку та наявності хронічних захворювань. Симптоматична терапія — жарознижувальні, засоби для покращення дихання, вітамінація організму (особливо вітамін A). У випадках бактеріальних ускладнень необхідно призначення антибіотиків.

Що робити після контакту з хворим на кір?

Вакцинація живою коровою вакциною раніше невакцинованих осіб є найефективнішим методом екстреної профілактики за умови своєчасного застосування. Введення вакцини протягом перших 72 годин після контакту з хворим може запобігти розвитку захворювання або значно пом’якшити його перебіг. Механізм дії базується на здатності живого атенуйованого вірусу індукувати швидке формування імунної відповіді, випереджаючи природний розвиток інфекції. Цей метод підходить лише для осіб, які не мають протипоказань до вакцинації — вагітних, людей з імунодефіцитними станами та дітей віком до 12 місяців.

Нормальний людський імуноглобулін стає препаратом вибору для осіб з протипоказаннями до вакцинації та для дітей віком від 3 до 12 місяців. Препарат містить готові антитіла проти вірусу кору і вводиться внутрішньом’язово в дозі 0,5 мл/кг маси тіла. Оптимальний час введення — протягом 6 днів після контакту, але більш пізнє введення також може бути ефективним для пом’якшення перебігу захворювання. Імуноглобулін забезпечує пасивний імунітет тривалістю близько 2–3 місяців.

Особливу складність становить ведення пацієнтів з невідомим щеплювальним анамнезом. У таких випадках рекомендується проведення серологічного дослідження на наявність IgG до вірусу кору з одночасним введенням імуноглобуліну. Якщо результати серології показують захисний титр антитіл, подальші дії не потрібні. При негативному результаті рекомендується вакцинація після завершення періоду потенційної інфекційності.

Вагітні жінки, які не мають документального підтвердження про дворазову вакцинацію або перенесений кір, повинні отримати імуноглобулін протягом 6 днів після контакту. Імунізація живою вакциною під час вагітності протипоказана через теоретичний ризик для плода, проте реальних випадків вродженого синдрому, подібного до краснухи, пов’язаного з коровою вакциною, не зареєстровано.

Ефективність постконтактної профілактики варіює залежно від своєчасності втручання та початкового імунного статусу людини. Вакцина, введена протягом перших 72 годин, запобігає захворюванню у 90–95% випадків у раніше не щеплених осіб. Імуноглобулін, введений протягом 6 днів після контакту, не завжди запобігає розвитку хвороби, але гарантовано пом’якшує її перебіг — зменшує вираженість симптомів, скорочує тривалість хвороби та значно знижує ризик розвитку ускладнень.

Який лікар лікує корь?

Оскільки корь відноситься до дитячих інфекційних захворювань, основним спеціалістом в веденні пацієнта є педіатр. Тому він є першим лікарем, до якого потрібно звертатися при підозрі на корь.

Розвиток патології у дорослих вимагає консультації сімейного лікаря або терапевта. Ці спеціалісти призначать аналізи, поставлять діагноз і призначать терапію.

При тяжкому або атиповому перебігу захворювання необхідна консультація інфекціоніста або стаціонарне лікування в інфекційній лікарні. У випадках, коли є ризик ускладнень або вони вже діагностовані, потрібна консультація інших спеціалістів, таких як пульмонолог (для лікування пневмонії) або невролог (при наявності ознак енцефаліту). Важливу роль у діагностиці та профілактиці кору також відіграє епідеміолог.

Поширені питання про корь

Чи можна захворіти кором, якщо людина була щеплена, але пройшов тривалий час після вакцинації?

Вакцина проти кору забезпечує тривалий імунітет, однак з віком її ефективність знижується. У деяких випадках потрібна ревакцинація, особливо якщо вакцинація була проведена в дитинстві. Для дорослих, які не мають доказів щеплення, рекомендується вакцинуватися, особливо при підвищеному ризику зараження.

Чи можна захворіти кором, якщо вже перехворів цим захворюванням в дитинстві?

В більшості випадків після перенесеного кору виробляється стійкий імунітет, і захворювання не розвивається повторно. Однак, у надзвичайно рідких випадках, якщо імунна система ослаблена або є інші фактори ризику, можливо повторне зараження.

Чому діагностика кору може бути ускладнена, незважаючи на характерні симптоми?

Хоча корь має характерні симптоми, такі як висипка, катаральні явища і плями Філатова-Копліка — захворювання не завжди розвивається за типом. Діагностика може бути ускладнена у випадку атипового перебігу. Це частіше зустрічається у дорослих, вагітних та пацієнтів з ослабленою імунною системою. Супутні вірусні або бактеріальні інфекції, схожі симптоми з іншими захворюваннями (наприклад, з краснухою або аденовірусною інфекцією), ускладнюють діагностику.

Чи може корь призвести до довгострокових наслідків для здоров’я навіть після одужання?

Так, корь може призвести до довгострокових наслідків, особливо якщо розвиваються ускладнення, такі як синдром підострого склерозуючого паненцефаліту (ПСПЕ). Це рідкісне, але небезпечне для життя стан, що розвивається через кілька років після перенесеного кору і викликає прогресуюче пошкодження мозку. Також можливі наслідки у вигляді хронічних захворювань легень після пневмонії.

Яку роль відіграє вітамін A в лікуванні кору і чому його призначають?

Вітамін A має ключове значення в підтримці імунної системи, особливо у дітей, хворих на корь. Недавні дослідження показали, що він знижує ризик ускладнень, таких як пневмонія, і скорочує тривалість захворювання. Вітамін допомагає відновленню слизових оболонок, що сприяє захисту організму від вторинних інфекцій.

Джерела

1. Зображення https://dermnetnz.org/topics/measles-images
2. Measles https://www.nhs.uk/conditions/measles/
3. Measles https://www.msdmanuals.com/professional/pediatrics/common-viral-infections-in-infants-and-children/measles