Саркома Капоші: причини, симптоми та лікування

Саркома Капоші (СК) — це злоякісне захворювання, що характеризується патологічним розростанням кровоносних і лімфатичних судин і утворенням множинних пухлинних осередків на шкірі, слизових оболонках і внутрішніх органах. До кінця минулого століття вона зустрічалася надзвичайно рідко серед осіб, що проживають у країнах Центральної Африки та Середземномор’ї. Захворювання пов’язане з інфікуванням вірусом герпесу людини 8-го типу (HHV-8), який відіграє ключову роль у розвитку пухлинного процесу. Воно є системним і має ендотеліальне походження.

СК вперше була описана в 1872 році угорським дерматологом Моріцем Капоші, який спостерігав її у літніх чоловіків середземноморського походження. Однак справжній інтерес до цього захворювання виник у 1980-х роках, коли воно стало одним із маркерів епідемії ВІЛ/СНІДу. Сьогодні СК залишається важливою медичною проблемою, особливо в регіонах з високою поширеністю ВІЛ-інфекції та HHV-8.

Епідеміологія та типи саркоми Капоші

Епідеміологія саркоми Капоші варіюється залежно від географічного регіону та популяції. У світі виділяють чотири основні типи СК: класична, ендемічна (африканська), іатрогенна (пов’язана з імуносупресією) та СК, асоційована з СНІДом. Класична форма частіше зустрічається у літніх чоловіків середземноморського, східноєвропейського або близькосхідного походження. Ендемічна форма поширена в країнах Африки на південь від Сахари, де HHV-8 інфікована значна частина населення.

Іатрогенна форма розвивається у пацієнтів, що отримують імуносупресивну терапію, наприклад, після трансплантації органів. Найбільш агресивна форма — СК, асоційована з СНІДом, — найчастіше спостерігається у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з вираженим імунодефіцитом. Захворюваність значно вища серед чоловіків, ніж серед жінок.

В Україні саркома Капоші зустрічається відносно рідко, але її поширеність збільшується серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Етіологія саркоми Капоші

Саркома Капоші належить до багатофакторних патологій, у розвитку яких ключову роль відіграє вірус герпесу людини 8-го типу (HHV-8), також відомий як вірус, асоційований з саркомою Капоші (KSHV). Однак для виникнення захворювання необхідне поєднання вірусної інфекції з додатковими факторами, такими як імуносупресія, генетична схильність та вплив навколишнього середовища.

HHV-8 було відкрито у 1994 році, і його зв’язок з СК був підтверджений у численних дослідженнях. Він належить до родини герпесвірусів і має унікальні властивості, що сприяють розвитку пухлинного процесу.

Вірус передається через слину, кров та, можливо, статевим шляхом. Після інфікування він тривалий час знаходиться в латентному стані в клітинах імунної системи (частіше в В-лімфоцитах) та ендотеліальних клітинах. В цей час він не викликає симптомів, але за певних умов (наприклад, при імуносупресії) він реактивується.

HHV-8 кодує кілька вірусних білків, які сприяють пухлинній трансформації клітин. До них відносяться:

• LANA-1 (латентний ядерний антиген) — запобігає апоптозу (загибелі) інфікованих клітин;
• v-cyclin — стимулює поділ клітин, обминаючи нормальні механізми контролю клітинного циклу;
• v-FLIP — блокує апоптоз і сприяє виживанню пухлинних клітин;
• v-GPCR (вірусний G-білок-зв’язаний рецептор) — стимулює ангіогенез (утворення нових кровоносних судин) та вироблення провоспалювальних цитокінів.

Реактивація HHV-8 призводить до вироблення вірусних білків, які стимулюють запалення і проліферацію клітин. Це створює умови для розвитку пухлини.

У пацієнтів з нормальним імунітетом HHV-8 зазвичай перебуває під контролем імунної системи. Однак при імуносупресії (наприклад, при ВІЛ-інфекції, трансплантації органів або прийомі імуносупресивних препаратів) вірус реактивується, що призводить до розвитку СК.

Деякі генетичні фактори можуть підвищувати сприйнятливість до HHV-8 і розвитку СК. Наприклад, певні варіанти генів, пов’язаних з імунною відповіддю (наприклад, гени HLA).

Деякі дослідження припускають, що гормональні зміни можуть впливати на розвиток саркоми Капоші. Наприклад, у чоловіків захворювання зустрічається частіше, ніж у жінок, що може бути пов’язано з впливом статевих гормонів на імунну відповідь.

Патогенез

Коли HHV-8 потрапляє в організм, він викликає активацію запальних та імунних процесів, а також стимулює проліферацію клітин судинних стінок. Вірус також може призводити до порушень у генах, які контролюють клітинну реплікацію та апоптоз. Це сприяє утворенню пухлинних клітин, які починають неконтрольовано рости і розвиватися, утворюючи пухлинні вузли та плями. Вірус HHV-8 може також взаємодіяти з іншими вірусами та інфекціями, що збільшує ризик розвитку саркоми, особливо у людей з ослабленим імунітетом.

Зниження активності імунної системи сприяє активації HHV-8, оскільки ослаблюється здатність організму контролювати інфекцію і запобігати злоякісній трансформації клітин. У пацієнтів зі СНІДом саркома Капоші розвивається в агресивній формі, з швидким прогресуванням і множинними поразками шкіри, лімфатичних вузлів та внутрішніх органів. Імуносупресія також спостерігається при аутоімунних захворюваннях, коли для пригнічення активності імунної системи застосовуються препарати, такі як кортикостероїди та інші імуносупресори. Це збільшує ризик активації вірусу і виникнення пухлинних процесів.

Ангіогенез, процес утворення нових кровоносних судин, є ключовим механізмом розвитку саркоми Капоші. В пухлинних тканинах відбувається активація сигналів, які сприяють утворенню нових судин, що необхідно для росту і прогресування пухлини. Нові кровоносні судини забезпечують пухлину поживними речовинами та киснем, що сприяє її росту. Порушення балансу між проангіогенними і антипроангіогенними факторами призводить до неконтрольованого росту судин, що часто призводить до утворення характерних фіолетових, червоних та коричневих вузликів на шкірі. Цей процес також сприяє порушенню нормальної структури тканин і проникненню пухлинних клітин у лімфатичні та кровоносні судини, що веде до їхнього поширення в інші частини організму, включаючи внутрішні органи.

Симптоми саркоми Капоші

Саркома Капоші в своєму течії проходить три клінічні стадії: плямисту, папульозну та пухлинну. Кожна з них характеризується певними змінами шкіри та слизових оболонок, а також особливостями клінічної картини.

Плямиста стадія є початковою і проявляється у вигляді плоских плям на шкірі або слизових оболонках. Останні мають червоний, фіолетовий або коричневий колір. Вони плоскі, не підвищуються над поверхнею шкіри, і їх розмір зазвичай не перевищує 1–5 мм. Плями найчастіше з’являються на нижніх кінцівках (стопи, гомілки), але можуть також виникати на руках, обличчі та слизових оболонках (ротова порожнина, статеві органи). На цій стадії пацієнти зазвичай не відчувають болю або дискомфорту. Плями можуть бути одиничними або множинними, іноді вони зливаються, утворюючи більші осередки. Початкова стадія може тривати від кількох місяців до кількох років. На цьому етапі захворювання часто залишається непоміченим, особливо якщо плями розташовані на ділянках тіла, які рідко піддаються огляду.

Папульозна стадія характеризується появою вузликів (папул), які підвищуються над поверхнею шкіри. Це свідчить про прогресування захворювання. Папули мають округлу або овальну форму, їх розмір варіюється від 5 мм до 2 см. Колір папул може бути червоним, фіолетовим або коричневим. Вони мають щільну консистенцію і чіткі межі. Найчастіше з’являються на тих самих ділянках, що і плями (нижні кінцівки, руки, обличчя), але можуть поширюватися на інші області тіла. На цій стадії пацієнти можуть відчувати легкий свербіж або дискомфорт в області папул. При травмуванні вони можуть кровоточити. На цьому етапі пухлинні клітини починають активно розмножуватися, що призводить до збільшення розмірів і кількості осередків.

Пухлинна стадія є найбільш тяжкою формою саркоми Капоші. На цьому етапі папули перетворюються на великі пухлинні вузли, які можуть виразкуватися і викликати ускладнення. Вузли мають розмір від 2 до 5 см і більше. Вони можуть бути м’якими або щільними, їх колір варіюється від темно-фіолетового до коричневого. Поверхня вузлів часто виразковується, що призводить до утворення кровоточачих ран. Найчастіше з’являються на нижніх кінцівках, але можуть також виникати на обличчі, тулубі та слизових оболонках. У тяжких випадках пухлини можуть вражати внутрішні органи (легені, печінка, шлунково-кишковий тракт). На цій стадії пацієнти відчувають значний дискомфорт. Пухлинні вузли можуть викликати біль, особливо при виразкуванні. Кровотечі з пухлин можуть бути обільними і вимагати медичного втручання. На цьому етапі саркома Капоші може викликати серйозні ускладнення. Лікування на цій стадії часто буває складним і потребує комплексного підходу.

Під впливом ультрафіолетового випромінювання всі три типи шкірних уражень можуть ставати більш вираженими, збільшуватися в розмірах і супроводжуватися набряком, що пов’язано з підвищеною проникністю судин і запальним процесом.

Крім того, відбувається збільшення лімфатичних вузлів. Їх підвищена щільність і болючість пов’язані з поширенням пухлинних клітин через лімфатичну систему. Іноді ураження лімфатичних вузлів передує шкірним проявам.

Лихоманка, хронічна слабкість і втрата ваги часто спостерігаються у пацієнтів з генералізованою формою захворювання, особливо при імунодефіциті. Ці симптоми пов’язані з загальним запальним процесом і метаболічними порушеннями, викликаними пухлинним ростом.

Залежно від типу саркоми Капоші також існують відмінності в течії:

1. Класична. Характеризується повільним прогресуванням і переважно шкірними проявами.
2. Асоційована зі СНІДом. Агресивне протікання з множинними шкірними і внутрішніми ураженнями. Може швидко призвести до тяжкої дихальної недостатності або кишкових кровотеч.
3. Ендемічна. Також має агресивне протікання з ураженням глибоких шарів дерми.
4. Ятрокенна. Частіше проявляється ураженням шкіри, лімфовузлів і внутрішніх органів, а також схильністю до швидкого прогресування при відсутності корекції імуносупресивної терапії.

При залученні до патологічного процесу печінки, селезінки, легень або кишечника також розвивається локальна симптоматика. Наприклад, жовтяниця (при ураженні печінки), анемія та кишкові кровотечі (при ураженні ШКТ), а також плевральний випіт і дихальна недостатність (при ураженні легень).

Діагностика саркоми Капоші

Діагноз саркоми Капоші ставиться на основі клінічного, лабораторного та інструментального обстеження.

Лабораторні дослідження:

1. Загальний аналіз крові — це базовий тест, який дозволяє оцінити загальний стан пацієнта і виявити ознаки запалення або анемії. Зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів спостерігається при хронічному перебігу захворювання або кровотечах із пухлинних осередків. Зниження кількості лейкоцитів пов’язано з імуносупресією, особливо у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом. Зниження рівня тромбоцитів буде при ураженні кісткового мозку або на фоні хіміотерапії.
2. Біохімічний аналіз крові — дозволяє оцінити функцію печінки, нирок та інших органів, що особливо важливо при підозрі на ураження внутрішніх органів. Підвищення рівня ЛДГ (лактатдегідрогенази) свідчить про прогресування захворювання або ураження печінки. Підвищення рівня лужної фосфатази спостерігається при ураженні печінки або кісток. Підвищення рівня креатиніну та сечовини пов’язано з ураженням нирок або побічними ефектами лікування.
3. Імунологічні аналізи — використовуються для оцінки стану імунної системи, особливо у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом. Зниження рівня CD4-лімфоцитів значно підвищує ризик розвитку саркоми Капоші. Збільшення рівня провоспалювальних цитокінів (наприклад, IL-6, VEGF) свідчить про прогресування захворювання.
4. Аналіз на антитіла IgG до вірусу герпесу людини 8-го типу (HHV-8). Позитивний результат підтверджує інфікування вірусом.
5. ПЦР на ДНК HHV-8. Виявлення ДНК вірусу в крові або тканинах підтверджує активну інфекцію.
6. Гістологічне дослідження біоптату пухлинної тканини є “золотим стандартом” діагностики саркоми Капоші. Гістологічно саркома Капоші проявляється проліферацією веретеноподібних клітин, формуванням судинних щілин та наявністю еритроцитів поза судинами. Позитивний результат забарвлення на маркери, такі як CD31, CD34 та HHV-8, також підтверджує діагноз.
7. Аналіз на ВІЛ. У пацієнтів з ВІЛ/СНІДом саркома Капоші є одним з опортуністичних захворювань, пов’язаних з імуносупресією.
8. Аналіз на онкомаркери. Використовується для оцінки активності пухлинного процесу та контролю ефективності лікування. VEGF грає ключову роль в ангіогенезі (утворенні нових судин) при СК, а IL-6 є провоспалювальним цитокіном, який сприяє прогресуванню захворювання.
9. Коагулограма. Використовується для оцінки згортання крові, що особливо важливо при наявності кровоточачих пухлинних осередків. Порушення згортання крові спостерігається при ураженні печінки або на фоні хіміотерапії. В рідкісних випадках саркома Капоші може викликати ДВЗ-синдром, що супроводжується порушенням згортання крові.

До інструментальних методів відноситься УЗД для оцінки стану лімфатичних вузлів та внутрішніх органів, КТ або МРТ для візуалізації уражень внутрішніх органів і лімфатичних вузлів.

Диференціальна діагностика

На початкових етапах саркома Капоші дуже схожа на ряд інших захворювань. Деякі можуть сплутати її з звичайними родимками або невусами. Диференціальна діагностика необхідна для виключення патологій зі схожими симптомами та підтвердження діагнозу СК. Вона проводиться з деякими шкірними захворюваннями та патологіями, які вражають слизові оболонки.

• Ангіосаркома — це злоякісна пухлина, яка походить з ендотеліальних клітин судин. Як і СК, вона може проявлятися фіолетовими або червоними утвореннями на шкірі. Однак ангіосаркома частіше локалізується в області голови та шиї. Гістологічно ангіосаркома відрізняється від СК наявністю атипових клітин і відсутністю маркерів HHV-8. Течія ангіосаркоми більш агресивна, з швидким метастазуванням.
• Гемангіома — це доброякісне судинне утворення, яке може нагадувати СК за зовнішнім виглядом. Однак гемангіоми зазвичай присутні з народження або з’являються в ранньому дитинстві, тоді як СК розвивається у дорослих. Гемангіоми не супроводжуються системними симптомами, такими як лихоманка або втрата ваги, і не пов’язані з HHV-8.
• Піогена гранулема — це швидко ростуче доброякісне утворення, яке часто виникає після травми або на фоні гормональних змін (наприклад, при вагітності). Воно може виглядати як червона вузлик, але, на відміну від СК, піогена гранулема зазвичай одинична і не пов’язана з системними проявами. Гістологічно піогена гранулема складається з проліферуючих капілярів і запальних клітин, без ознак HHV-8.
• Кандидоз — це грибкова інфекція, яка може вражати слизові оболонки ротової порожнини, стравоходу і статевих органів. На відміну від СК, кандидоз проявляється білим нальотом, який легко знімається, залишаючи почервонілу поверхню. Вузлові утворення, характерні для СК, при кандидозі відсутні. Діагноз підтверджується мікроскопічним дослідженням і виявленням грибків роду Candida.
• Лейкоплакія — це передраковий стан, що характеризується появою білих плям на слизових оболонках. Лейкоплакія часто пов’язана з курінням, вживанням алкоголю або хронічним подразненням слизової. На відміну від СК, лейкоплакія не супроводжується утворенням вузликів або бляшок і не пов’язана з HHV-8. Гістологічно лейкоплакія проявляється гіперкератозом і атипією епітеліальних клітин.
• Лімфома — це злоякісне захворювання лімфатичної системи, яке може супроводжуватися збільшенням лімфатичних вузлів і ураженням внутрішніх органів. На відміну від СК, лімфома рідко проявляється шкірними висипаннями. Діагноз лімфоми підтверджується біопсією лімфатичного вузла, при якій виявляються атипові лімфоїдні клітини. Лімфома не пов’язана з HHV-8, за винятком рідкісних випадків первинної лімфоми серозних порожнин.

Лікування саркоми Капоші

Лікування саркоми Капоші спрямоване на уповільнення прогресування захворювання, усунення шкірних та вісцеральних уражень, поліпшення якості життя пацієнта і, в ряді випадків, досягнення ремісії. Вибір терапії залежить від форми захворювання, ступеня поширеності процесу, стану імунної системи та наявності супутніх патологій.

• При саркомі Капоші, асоційованій зі СНІД, основою лікування є антиретровірусна терапія (АРТ), яка пригнічує реплікацію ВІЛ і сприяє відновленню імунітету. На фоні ефективної АРТ у багатьох пацієнтів відзначається регрес пухлинних проявів, що робить її ключовим компонентом лікування. У випадках, коли АРТ недостатньо для контролю хвороби, призначаються додаткові протипухлинні препарати.
• Для локалізованих форм саркоми Капоші застосовуються методи місцевого лікування. Кріотерапія з рідким азотом використовується для видалення окремих шкірних елементів, особливо якщо вони викликають косметичний або функціональний дискомфорт. Внутрішньошкірне введення інтерферону-α в уражені ділянки може сприяти зменшенню розмірів пухлин. В ряді випадків застосовується променева терапія, особливо якщо ураження локалізуються в одній зоні, наприклад, на обличчі або слизових оболонках ротової порожнини.
• Системна хіміотерапія необхідна при агресивних та поширених формах саркоми Капоші, особливо при вісцеральних ураженнях. Сьогодні використовуються препарати ліпосомального доксорубіцину (Доксил), який є одним з найбільш ефективних засобів при цьому захворюванні. Він має високу селективність до пухлинних клітин та меншу токсичність порівняно з звичайним доксорубіцином. У деяких випадках застосовуються таксани, такі як паклітаксел, особливо у пацієнтів з рефрактерним або прогресуючим перебігом захворювання.
• Імунотерапія інтерфероном-α використовується у пацієнтів з відносно збереженою функцією імунної системи. Препарат має противірусні та антипроліферативні властивості, а також сприяє пригніченню активності вірусу HHV-8, який відіграє ключову роль у розвитку саркоми Капоші. Однак його застосування обмежено через можливу виражену токсичність та погану переносимість у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.
• Контроль симптомів та підтримувальна терапія також є важливою частиною лікування. При наявності больового синдрому, набряків, лімфостазу або вторинних інфекційних ускладнень призначаються відповідні медикаменти, такі як нестероїдні протизапальні препарати, антибактеріальні засоби та симптоматична терапія. У пацієнтів з ураженням ШКТ або дихальної системи може знадобитися ендоскопічне або хірургічне втручання для запобігання життєво загрозливим ускладненням, таким як кишкові кровотечі або обструкція дихальних шляхів.

Ускладнення

При ураженні саркомою Капоші шкірних покривів є ризик виразкування пухлинних осередків з подальшим їх інфікуванням різною патогенною флорою. Інфекції супроводжуються болем, почервонінням, набряком та виділенням гною. Також ускладненням може бути кровотеча, причому вона буває достатньо рясною, а також косметичні дефекти.

Ураження слизових оболонок ротової порожнини, шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів часто провокує порушення функції органів. Наприклад, при розвитку пухлини на слизовій рота ускладнюється процес прийому їжі та мовлення, саркома шлунково-кишкового тракту може викликати порушення травлення, болі, нудоту та блювання, а дихальних шляхів — задишку, кашель та кровохаркання. Також підвищується ризик крововиливів та інфекційних процесів.

У рідкісних випадках саркома Капоші може метастазувати в інші органи, що значно погіршує прогноз.

Вагітність та саркома Капоші: особливості планування та перебігу

Рішення про вагітність при розвитку саркоми Капоші (СК) — це складне та індивідуальне питання, яке потребує ретельного обговорення з лікарями, включаючи онколога, акушера-гінеколога та, за необхідності, інфекціоніста (якщо захворювання пов’язане з ВІЛ-інфекцією).

Вагітність при саркомі Капоші може бути розглянута в таких випадках:

• пухлина знаходиться на стадії ремісії або добре контролюється;
• у жінки немає важких супутніх захворювань (наприклад, ВІЛ з низьким рівнем CD4);
• лікування може бути безпечно адаптовано для вагітності (наприклад, використання місцевої терапії або відстрочка системного лікування до другого триместру).

Планування вагітності при агресивному або поширеному перебігу саркоми Капоші вкрай не рекомендується. Це може зашкодити як матері, так і плоду. При цьому прогнозувати наслідки буде вкрай складно.

Вагітність супроводжується значними гормональними змінами, які можуть впливати на перебіг саркоми Капоші. Наприклад, підвищення рівня прогестерону та естрогенів часто стимулює ріст пухлини. Крім того, жінка може зіткнутися з анемією, кровотечею, вторинною інфекцією. Рідко, але все ж можлива передача вірусу HHV-8, асоційованого з саркомою Капоші, від матері до дитини.

При схваленні вагітності з боку лікарів жінки будуть перебувати під ретельним наглядом онколога та акушера-гінеколога. Необхідно регулярно оцінювати стан пухлини та загальне здоров’я матері. Регулярно використовуються УЗД, МРТ (без контрасту) для оцінки стану пухлини та плоду, а також контролюється рівень CD4-лімфоцитів (при ВІЛ-інфекції) та загальні показники крові.

Прогноз

Прогноз при саркомі Капоші значною мірою залежить від її форми, ступеня поширеності та стану імунної системи пацієнта. Класична форма хвороби, що зустрічається переважно у літніх людей, має відносно повільний перебіг і незначний вплив на загальну тривалість життя. Однак агресивні варіанти, такі як саркома Капоші, асоційована з СНІД, часто призводять до швидкого прогресування захворювання та ураження внутрішніх органів, що значно погіршує прогноз.

При ятрогенній формі, пов’язаній з іммуносупресивною терапією після трансплантації органів, зниження дози або скасування імунодепресантів може призвести до регресії пухлинних уражень.

Профілактика

Профілактика саркоми Капоші базується на контролі факторів ризику та зміцненні імунної системи. Важливу роль відіграє профілактика ВІЛ-інфекції та своєчасне початок антиретровірусної терапії у інфікованих пацієнтів, оскільки придушення вірусу ВІЛ знижує ймовірність розвитку саркоми Капоші. Для осіб, що отримують іммуносупресивну терапію, важливо ретельне спостереження та корекція доз препаратів з метою мінімізації ризику неопластичних ускладнень.

Специфічної вакцини проти вірусу HHV-8, який відіграє ключову роль в патогенезі захворювання, наразі не існує, але заходи щодо зниження ризику інфікування, такі як безпечні медичні процедури та контроль переливання крові, можуть знижувати поширеність передачі. Регулярний дерматологічний та онкологічний контроль пацієнтів із груп ризику також дозволяє виявляти саркому Капоші на ранніх стадіях, коли можлива ефективна терапія та контроль захворювання.

Хто лікує саркому Капоші?

Основним фахівцем є онколог. Він визначає тактику терапії, включаючи хіміотерапію, таргетну терапію та променеву терапію. Однак необхідно спершу звернутися до сімейного лікаря для диференційної діагностики та отримання направлення до онколога.

Якщо саркома Капоші пов’язана з ВІЛ-інфекцією, важливу роль відіграє інфекціоніст, який призначає антиретровірусну терапію (АРТ) для контролю вірусного навантаження. Покращення імунного статусу може сприяти регресії пухлини.

Шкірні форми захворювання потребують консультації дерматолога. Він допоможе з діагностикою та місцевою терапією (наприклад, кріодеструкцією або лазерним видаленням окремих осередків).

Якщо саркома Капоші вражає внутрішні органи (легені, шлунково-кишковий тракт), можуть бути залучені пульмонолог, гастроентеролог або хірург, особливо при ускладненнях, таких як кишкові кровотечі або дихальна недостатність.

Поширені запитання про саркому Капоші

Чи може саркома Капоші з’явитися у людини без ВІЛ/СНІДу?

Так, саркома Капоші може розвинутися у людей без ВІЛ/СНІДу, хоча це трапляється рідше. Захворювання пов’язане з вірусом герпесу людини 8-го типу (HHV-8), який часто присутній в організмі навіть у здорових людей, довгий час не викликаючи проблем.

Чому саркома Капоші частіше вражає шкіру, але може виникати і в внутрішніх органах?

Шкіра є найбільш поширеним місцем прояву захворювання через високу концентрацію дрібних судин та видимість змін. Однак саркома Капоші може вражати й внутрішні органи, такі як легені, печінка, шлунково-кишковий тракт та лімфатичні вузли. Пошкодження внутрішніх органів частіше зустрічається у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом або при агресивних формах захворювання.

Чи може саркома Капоші зникнути без лікування?

У рідкісних випадках саркома Капоші може регресувати самостійно, особливо якщо поліпшується стан імунної системи. Наприклад, у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом, які починають антиретровірусну терапію (АРТ), пухлина може зменшитися завдяки відновленню імунітету.

Однак не варто покладатися на самостійний регрес захворювання. Без лікування саркома Капоші часто прогресує, особливо при ураженні внутрішніх органів. Тому важливо своєчасно звертатися до лікаря та розпочати терапію.

Чи можна повністю вилікувати саркому Капоші?

Повне вилікування саркоми Капоші можливе в рідкісних випадках. У пацієнтів з ВІЛ, які приймають антиретровірусну терапію (АРТ), хвороба часто регресує або стає менш агресивною. Однак, якщо пухлинний процес запущений або імунна система сильно ослаблена, саркома Капоші продовжує прогресувати.

У ятрогенній формі, коли захворювання розвивається після трансплантації органів, зниження дози імуносупресивних препаратів іноді призводить до регресу пухлини. Для локалізованих уражень ефективні місцеві методи лікування, включаючи променеву терапію, кріотерапію та ін’єкції хіміопрепаратів.

Чи може саркома Капоші вражати внутрішні органи без явних шкірних проявів?

Так, у рідкісних випадках саркома Капоші вражає легені, шлунково-кишковий тракт та лімфатичні вузли без явних шкірних проявів. Такі випадки частіше зустрічаються у пацієнтів з важким імунодефіцитом, особливо при ВІЛ/СНІДі. Внутрішні пошкодження можуть призводити до серйозних ускладнень, наприклад, кровотеч у шлунково-кишковому тракті або дихальної недостатності. Діагностика таких випадків вимагає проведення ендоскопії, бронхоскопії, КТ чи МРТ.

Джерела

1. Kaposi Sarcoma https://emedicine.medscape.com/article/279734-overview
2. Kaposi sarcoma https://www.nature.com/articles/s41572-019-0060-9
3. Kaposi’s sarcoma https://sarcoma.org.uk/about-sarcoma/what-is-sarcoma/types-of-sarcoma/kaposis-sarcoma/
4. Kaposi Sarcoma Treatment, https://www.cancer.gov/types/soft-tissue-sarcoma/patient/kaposi-treatment-pdq
5. Kaposi’s Sarcoma https://www.webmd.com/hiv-aids/aids-hiv-opportunistic-infections-kaposis-sarcoma
6. Kaposi sarcoma https://dermnetnz.org/topics/kaposi-sarcoma
7. Kaposi’s sarcoma https://www.cancerresearchuk.org/about-cancer/soft-tissue-sarcoma/types/which-treatments-are-used-for-kaposis-sarcoma
8. Kaposi Sarcoma https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK534839/
9. What Is Kaposi Sarcoma? https://www.cancer.org/cancer/types/kaposi-sarcoma/about/what-is-kaposi-sarcoma.html