Хронічний холецистит: причини, симптоми, лікування та ускладнення

Хронічний холецистит (ХХ) – це захворювання, спричинене запальним процесом у стінці жовчного міхура, що поєднується з моторно-тонічними порушеннями жовчовивідної системи. Захворювання протікає тривало, розвиваючись поступово, і супроводжується періодами загострень і ремісій. ХХ є однією з найпоширеніших патологій у гастроентерологічній практиці.

Епідеміологія

За даними Міністерства охорони здоров’я України, хронічний холецистит діагностується у 10-15% дорослого населення. Жінки хворіють на хронічний холецистит у 3-4 рази частіше, ніж чоловіки. Це пов’язано з гормональними особливостями, такими як вплив естрогенів на склад жовчі та моторику жовчного міхура. Вікова група, найбільш схильна до захворювання, – це люди старше 40 років. Однак останніми роками відзначається тенденція до розвитку захворювання в молодшому віці, що пов’язано з неправильним харчуванням і стресами.

Причини розвитку хронічного холециститу

Хронічний холецистит – це багатофакторне захворювання, розвиток якого пов’язаний із комплексом причин, включно з анатомічними, фізіологічними, інфекційними та поведінковими чинниками:

1. Жовчнокам’яна хвороба. Це основна причина розвитку калькульозного хронічного холециститу. Камені в жовчному міхурі провокують механічне ушкодження стінки жовчного міхура, що призводить до хронічного запалення, і порушення відтоку жовчі, що сприяє застою і розмноженню бактерій. А періодична обструкція (закупорка) жовчних проток спричиняє напади болю і посилює запалення.
2. Інфекції. Інфекційні агенти є найпоширенішою причиною акалькульозного (безкам’яного) жовчного міхура. До них належать: бактерії (кишкова паличка (E. coli), стрептококи, стафілококи, клебсієли), паразити (лямблії, опісторхи, аскариди), віруси (віруси гепатиту).
3. Порушення моторики жовчного міхура і жовчовивідних шляхів (дискінезія). Дискінезія жовчовивідних шляхів – це функціональне порушення, за якого порушується скоротлива здатність жовчного міхура і сфінктерів жовчних проток.
4. Гострий холецистит. Гостра форма запалення жовчного міхура нерідко переходить у хронічну форму. Це пов’язано з неправильним або несвоєчасним лікуванням.
5. Аутоімунні захворювання жовчних шляхів. Наприклад, первинний склерозуючий холангіт або IgG4-асоційована холангіопатія. Цю форму також іменують «лімфоплазмоцитарний холецистит». Вона зазвичай має хронічний прогресуючий перебіг, але також може протікати з періодами гострого запального процесу.

Застій жовчі, гостре запалення та розмноження бактеріальної провокує низка інших чинників:

1. Неправильне харчування. Надмірне вживання жирної, смаженої та гострої їжі, тривалі перерви між прийомами їжі та дефіцит клітковини в раціоні погіршують моторику кишківника, сприяють застою жовчі та порушують ритмічне виділення жовчі.
2. Ожиріння і метаболічні порушення. Так, підвищення рівня холестерину в жовчі сприяє утворенню каменів, інсулінорезистентність і цукровий діабет порушують обмін речовин і погіршують функцію жовчного міхура, а метаболічний синдром (поєднання ожиріння, гіпертонії, гіперглікемії та дисліпідемії) збільшує ризик розвитку захворювання.
3. Гормональні зміни. У період вагітності підвищується рівень естрогенів і прогестерону, що сприяє застою жовчі та збільшує ризик утворення каменів. Прийом гормональних препаратів впливає на склад жовчі та моторику жовчного міхура.
4. Спадкові порушення обміну речовин, такі як гіперхолестеринемія, збільшують ризик утворення каменів. Також наявність обтяженого сімейного анамнезу підвищує ймовірність розвитку захворювання.

Загальновизнаним комплексом чинників ризику хронічного холециститу також є правило 5F – жіноча стать (female), вік старший за 40 років (forty), ожиріння за індексу маси тіла понад 30 (fat), множинні вагітності (fertile), диспепсія з метеоризмом (flatulent).

Класифікація

Хронічний холецистит поділяють на кілька типів за різними критеріями.

За наявністю каменів у жовчному міхурі:

1. Калькульозний (з каменями) – пов’язаний із жовчнокам’яною хворобою (ЖКХ). Камені травмують стінку жовчного міхура, викликаючи запалення. Більш небезпечний, тому що може призводити до ускладнень (обструкція жовчних проток, гострий холецистит).
2. Безкам’яний (без каменів) – найчастіше виникає через інфекційний процес, рідше – через порушення моторики жовчного міхура (дискінезія) та аутоімунні процеси.

За характером перебігу:

1. Хронічний рецидивуючий. Характеризується періодами загострень і ремісій. Загострення можуть провокувати погрішності в дієті, стрес або інфекції.
2. Хронічний латентний (уповільнений). Протікає без яскраво виражених симптомів. Часто діагностується випадково під час обстеження з приводу інших захворювань.
3. Хронічний гнійний. Рідкісна форма, що характеризується гнійним запаленням стінки жовчного міхура. Вимагає негайного хірургічного втручання.

За ступенем тяжкості:

1. Легка форма. Рідкісні загострення (1-2 рази на рік), симптоми слабко виражені. Добре піддається консервативному лікуванню.
2. Середня форма. Загострення 3-4 рази на рік, симптоми більш виражені. Може знадобитися госпіталізація.
3. Важка форма. Часті загострення (понад 5 разів на рік), виражені симптоми. Високий ризик ускладнень, часто потрібне хірургічне лікування.

За наявністю ускладнень:

1. Неускладнений. Запалення обмежене стінкою жовчного міхура.
2. Ускладнений холецистит. Може супроводжуватися холангітом (запалення жовчних проток), панкреатитом, перфорацією жовчного міхура або абсцесом.

Також зустрічаються інші варіанти класифікацій.

Симптоми хронічного холециститу

Захворювання проявляється різноманітними симптомами, що залежать від форми та стадії захворювання. Симптоматика може варіюватися від слабко виражених ознак до більш яскравих клінічних проявів, навіть не в період загострення.

Типові симптоми хронічного холециститу:

1. Біль у правому підребер’ї. Зазвичай тупий, ниючий, рідше – гострий. Локалізується в правому підребер’ї, але може іррадіювати в праву лопатку, плече, шию або спину. Посилюється після вживання жирної, смаженої або гострої їжі. Провокується фізичним навантаженням, стресом або тряскою (наприклад, під час їзди в автомобілі). Біль пов’язаний із розтягненням стінки жовчного міхура через порушення відтоку жовчі або спазм жовчовивідних шляхів. У разі калькульозного холециститу може бути спричинений рухом каменів.
2. Диспепсичні явища. Нудота часто виникає після їди, особливо в разі переїдання або вживання жирної їжі. Блювота з гірким присмаком у роті через закидання жовчі в шлунок. За хронічного перебігу вона приносить тимчасове полегшення. Гіркота в роті та метеоризм.
3. Непереносимість жирної їжі. Виникає після вживання жирних, смажених або гострих страв.
4. Дискомфорт після їжі. Пацієнти часто скаржаться на відчуття переповнення шлунка, навіть після невеликої кількості їжі.
5. Порушення випорожнення. Може спостерігатися чергування закрепів і діареї. Випорожнення можуть бути світлими (через нестачу жовчі) або жирними (стеаторея).
6. Астеновегетативний синдром. Слабкість і стомлюваність, дратівливість і порушення сну.
7. Субфебрильна температура. Навіть хронічне запалення призводить до незначного підвищення температури тіла до 37-37,5°C.
8. Жовтяниця. Проявляється пожовтінням шкіри, склер і слизових оболонок. За хронічної форми зустрічається рідко і має слабку інтенсивність.

Також для хронічного холециститу характерний синдром «правого підребер’я». Він проявляється болючістю під час пальпації живота в ділянці правого підребер’я (проекція жовчного міхура). Це пов’язано із запаленням стінки жовчного міхура та її підвищеною чутливістю. Для оцінки його наявності використовують три діагностичні симптоми, які оцінюють під час фізикального огляду:

• симптом Кера – біль при натисканні в точці жовчного міхура на вдиху;
• симптом Мерфі – різке посилення болю при натисканні в ділянці жовчного міхура під час глибокого вдиху;
• симптом Ортнера – біль при постукуванні по правій реберній дузі.

Проявлятимуться і загальні вегетативні симптоми. Слабкість, швидка стомлюваність, зниження працездатності, головний біль, запаморочення, емоційна лабільність і апатичність. Усе це пов’язано з ураженням вегетативної нервової системи та інтоксикацією.

Існують атипові симптоми хронічного холециститу, що ускладнюють його діагностику. Можливі: біль у ділянці серця, пов’язаний з рефлекторним впливом на серцевий м’яз (холецистокардіальний синдром) і аритмії (через подразнення блукаючого нерва).

Чим хронічний холецистит відрізняється від гострого?

На відміну від уповільненого хронічного холециститу, гострий вирізняється раптовим та інтенсивним запаленням жовчного міхура, яке потребує негайного медичного втручання. Він найчастіше розвивається через обструкцію (закупорку) жовчної протоки каменем, що призводить до різкого порушення відтоку жовчі, підвищення тиску в жовчному міхурі та його запалення. Симптоми гострого холециститу виражені набагато сильніше.

Як не пропустити загострення холециститу?

Загострення хронічного холециститу – це стан, за якого запальний процес у жовчному міхурі активізується, призводячи до виражених клінічних проявів. Його провокують різні чинники, такі як порушення дієти, стрес, інфекція або рух каменів в органі.

Симптоми, які можуть сигналізувати про початок загострення:

1. Жовчна колька. Гострий напад болю, спричинений рухом каменів у жовчному міхурі або жовчовивідних шляхах. «Ріжучий» або «переймоподібний» біль локалізується в правому підребер’ї, але може іррадіювати в праву лопатку, плече, шию або спину. Напад триває від 15 хвилин до кількох годин. Якщо біль триває понад 6 годин, це може вказувати на розвиток ускладнень.
2. Лихоманка та озноб. Лихоманка й озноб з’являються при приєднанні інфекції або активації наявної. Температура може досягати 38-39°C. У разі гнійного холециститу можлива лихоманка вище 39°C. Супроводжується відчуттям холоду, тремтінням, слабкістю, головним болем і втратою апетиту.
3. Жовтяниця. Пожовтіння шкіри, склер і слизових оболонок. Зазвичай починається з пожовтіння склер, потім поширюється на шкіру. Вона може проявлятися і за хронічного перебігу, але менш виражено. Для гострої форми це більш характерний симптом. Також може розвиватися свербіж шкіри, запалення і висипання через накопичення жовчних кислот у шкірі.

Також можуть розвиватися нудота і блювота, яка не приносить полегшення, здуття живота, метеоризм, пітливість, слабкість і емоційне занепокоєння.

Діагностика хронічного холециститу

Особливу увагу під час діагностики ХХ приділяють лабораторним методам, тому що вони допомагають виявити ознаки запалення, порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів.

Лабораторні дослідження:

1. Загальний аналіз крові (ЗАК). Лейкоцитоз (збільшення кількості лейкоцитів) спостерігається під час загострення захворювання, коли запальний процес активізується, а за хронічного перебігу рівень лейкоцитів може бути дещо підвищений. Підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) також вказує на наявність запалення. У період ремісії зміни в ЗАК можуть бути відсутніми або незначними.
2. Біохімічний аналіз крові. Підвищення лужної фосфатази (ЛФ) – головний маркер холестазу, вказує на застій жовчі. Підвищення загального білірубіну спостерігається при порушенні відтоку жовчі (холестаз). Прямий білірубін підвищується в разі обструкції жовчних проток. Підвищення АЛТ і АСТ спостерігається в разі залучення печінки в запальний процес (реактивний гепатит). Збільшення рівня холестерину пов’язане з порушенням обміну жовчі та утворенням каменів.
3. Аналіз жовчі (дуоденальне зондування). Лейкоцити в жовчі вказують на запалення стінки жовчного міхура. Бактерії виявляються за наявності інфекційного процесу (наприклад, кишкова паличка, стрептококи). Кристали холестерину або білірубіну вказують на наявність каменів або схильність до їх утворення. Також за холециститу спостерігається зниження концентрації жовчних кислот, збільшення в’язкості.
4. Аналіз сечі. Поява білірубіну в сечі спостерігається в разі підвищення рівня прямого білірубіну в крові, а темний колір сечі пов’язаний із підвищеним вмістом уробіліногену.
5. Копрограма (аналіз калу). Світлий або знебарвлений кал вказує на недостатнє надходження жовчі в кишківник, а стеаторея (жир у калі) пов’язана з порушенням перетравлення жирів через нестачу жовчі.

Інструментальні методи діагностики також допомагають у визначенні наявності захворювання. УЗД жовчного міхура покаже потовщення стінок жовчного міхура (більше ніж 3 мм), збільшення об’єму жовчного міхура та наявність густої жовчі (за застою), наявність каменів (за калькульозної форми) і деформацію жовчного міхура (за тривалого перебігу).

Для оцінки функції жовчного міхура і прохідності жовчних проток проводять холецистографію, а в разі необхідності деталізації органа і його структур – МРТ або КТ.

Диференціальна діагностика

Під час постановки діагнозу обов’язково проводять диференціальну діагностику між кількома патологічними станами.

Виразкова хвороба шлунка

У разі виразкової хвороби біль найчастіше локалізується в епігастральній ділянці (під ложечкою) і має чіткий зв’язок із прийомом їжі. Наприклад, за виразки шлунка він виникає через 30-60 хвилин після їди, а за виразки дванадцятипалої кишки – через 2-3 години або вночі (голодні болі). Також для захворювання характерні печія, відрижка кислим і сезонність загострень (весна, осінь).

На відміну від цього, за хронічного холециститу біль локалізується в правому підребер’ї та посилюється після вживання жирної, смаженої або гострої їжі. Він може іррадіювати в праву лопатку, плече або спину. Для холециститу не характерні печія або голодні болі, але часто спостерігаються нудота, гіркота в роті та непереносимість жирної їжі.

Панкреатит

Панкреатит (запалення підшлункової залози) проявляється оперізувальним болем, який охоплює верхню частину живота і може віддавати в спину. Біль часто супроводжується нудотою, блювотою, яка не приносить полегшення, і діареєю з жирним стільцем (стеаторея). За гострого панкреатиту біль дуже інтенсивний, може супроводжуватися лихоманкою та ознаками інтоксикації.

За хронічного холециститу біль рідко буває оперізувальним. Він не супроводжується такою вираженою нудотою і блювотою, як за панкреатиту, а посилюється після вживання жирної їжі. Також за хронічного холециститу рідше розвивається стеаторея.

Гепатит

Гепатит проявляється тупим болем або важкістю в правому підребер’ї, що пов’язано зі збільшенням печінки та розтягненням її капсули. Часто спостерігається жовтяниця (пожовтіння шкіри і склер), загальна слабкість, підвищення температури тіла і збільшення печінки при пальпації. В аналізах крові відзначається підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) і білірубіну.

За хронічного холециститу біль також локалізується в правому підребер’ї, але він пов’язаний із прийомом їжі, особливо жирної. Жовтяниця виникає тільки в разі обструкції жовчних проток каменями. Збільшення печінки не характерне, а в аналізах крові частіше відмічають підвищення лужної фосфатази (ЛФ) і лейкоцитів при загостренні.

Ниркова коліка

Ниркова коліка виникає за сечокам’яної хвороби і проявляється гострим, інтенсивним болем у попереку, який може іррадіювати в пах, статеві органи або внутрішню поверхню стегна. Біль супроводжується порушенням сечовипускання (часте, болісне сечовипускання, кров у сечі) і нудотою. Напад ниркової коліки може бути спровокований фізичним навантаженням або тряскою.

За хронічного холециститу біль локалізується в правому підребер’ї та посилюється після прийому їжі, особливо жирної. Він рідко іррадіює в пах або поперек. Для холециститу не характерні порушення сечовипускання або кров у сечі.

Захворювання серця (стенокардія)

Стенокардія часто проявляється болем у верхній частині живота, імітуючи холецистит. Однак біль частіше локалізується за грудиною і може віддавати в ліву руку, шию або нижню щелепу. Він зазвичай виникає під час фізичного навантаження або стресу і минає у спокої або після прийому нітрогліцерину. Для стенокардії не характерні нудота, блювота або зв’язок болю з прийомом їжі.

У разі хронічного холециститу біль посилюється після жирної їжі, не пов’язаний з фізичним навантаженням і не купірується нітрогліцерином.

Лікування хронічного холециститу

Лікування хронічного холециститу спрямоване на купірування симптомів, запобігання загостренням і ускладненням, а також поліпшення якості життя пацієнта. Воно охоплює дієту, медикаментозну терапію та хірургічне лікування (за необхідності).

Дієта

Дієта відіграє ключову роль у лікуванні хронічного холециститу, тому що неправильне харчування є одним з основних чинників, що провокують загострення. Вона включає такі нюанси:

• виключення жирної, смаженої, гострої та копченої їжі – такі продукти стимулюють скорочення жовчного міхура, що спричиняє біль і загострення;
• виключення алкоголю – алкоголь порушує функцію печінки та жовчного міхура;
• дробове харчування: приймання їжі 5-6 разів на день невеликими порціями – це сприяє регулярному відтоку жовчі та запобігає її застою;
• рекомендовані продукти:
  • нежирні сорти м’яса і риби (курка, індичка, тріска);
  • овочі (крім тих, які викликають газоутворення, наприклад, капуста, бобові);
  • крупи (гречка, вівсянка, рис);
  • кисломолочні продукти (кефір, сир, йогурт);
  • фрукти (некислі яблука, банани);
• заборонені продукти:
  • жирне м’ясо і риба (свинина, баранина, лосось);
  • здоба, шоколад, морозиво;
  • газовані напої, кава, міцний чай.

Усе це відповідає дієтичному столу №5. Однак сьогодні все рідше застосовують цю систему лікувальних столів, підбираючи правильне харчування більш індивідуально.

Медикаментозне лікування:

• спазмолітики – дротаверин (Но-шпа) або мебеверин (Дуспаталін) – знімають спазм гладкої мускулатури жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, зменшуючи біль;
• жовчогінні засоби – урсодезоксихолева кислота (Урсофальк) розчиняє холестеринові камені, покращує склад жовчі та запобігає її застою, або ж артишок Хофітол, що стимулює відтік жовчі та покращує функцію печінки;
• антибіотики – Амоксиклав, Цефтриаксон – призначаються в разі розвитку холециститу через бактеріальну інфекцію;
• протизапальні препарати – Парацетамол, Ібупрофен – використовуються для зменшення болю і запалення обмеженим курсом через підвищений згубний вплив на шлунок і печінку.

Хірургічне лікування показане у випадках, коли консервативна терапія неефективна або є ускладнення. Наприклад, коли загострення відбуваються понад 2-3 рази на рік, є великі камені в жовчному міхурі або розвиваються ускладнення. Призначається холецистектомія (видалення жовчного міхура) відкритим або закритим шляхом (лапароскопічна).

Ускладнення хронічного холециститу

Поширення запального процесу за хронічного холециститу часто призводить до розвитку ускладнень. Крім переходу в гостру форму можуть розвиватися:

1. Холангіт – це запалення жовчних проток, яке відбувається, коли інфекція з жовчного міхура поширюється на жовчовивідні шляхи. Воно проявляється лихоманкою, ознобом, жовтяницею і болем у правому підребер’ї. Цей стан потребує негайного лікування, оскільки може призвести до сепсису (зараження крові) і поліорганної недостатності.
2. Панкреатит – запалення підшлункової залози, що розвивається, коли камінь із жовчного міхура блокує загальну жовчну протоку, порушуючи відтік не тільки жовчі, а й панкреатичного соку. Патологія проявляється сильним оперізувальним болем, нудотою, блювотою і порушенням травлення. У важких випадках може призвести до панкреонекрозу (відмирання тканин підшлункової залози) і розвитку системних ускладнень.
3. Рак жовчного міхура. Хоча це ускладнення зустрічається рідко, тривалий перебіг хронічного холециститу, особливо за наявності каменів, збільшує ризик його розвитку. Хронічне запалення сприяє зміні клітин слизової оболонки жовчного міхура, що може призвести до їхнього злоякісного переродження. Рак жовчного міхура часто діагностується на пізніх стадіях, тому що на ранніх етапах він протікає безсимптомно.
4. Емпієма жовчного міхура – скупчення гною в порожнині. Цей стан супроводжується високою лихоманкою, сильним болем у правому підребер’ї та вираженою інтоксикацією. Емпієма потребує термінового хірургічного втручання, тому що може призвести до розриву жовчного міхура і поширення інфекції.
5. Жовчні свищі – патологічні канали між жовчним міхуром і сусідніми органами (наприклад, кишечником). Відбувається рідко, коли запальний процес руйнує стінку жовчного міхура. Жовчні нориці можуть спричиняти порушення травлення і підвищувати ризик інфікування черевної порожнини.

Для запобігання ризику ускладнень необхідно при постановці діагнозу хронічний холецистит своєчасно проходити скринінгові обстеження і проводити своєчасну терапію.

Чи може хронічний холецистит розвиватися у дітей?

Рідко, але хронічний холецистит все ж зустрічається в дитячому віці. У дітей захворювання частіше протікає в безкам’яній формі (без утворення каменів у жовчному міхурі), але останніми роками відмічається зростання випадків калькульозного холециститу (з каменями) навіть у дитячому віці. Це пов’язано зі зміною способу життя, харчування та збільшенням частоти ожиріння серед дітей.

У дітей часто спостерігається функціональне порушення скоротливої здатності жовчного міхура (гіпотонія або гіпертонія). Це призводить до застою жовчі та створює умови для розвитку запалення. Зі свого боку застій сприяє розмноженню бактерій (кишкова паличка, стрептококи, стафілококи) або паразитів (лямблії, аскариди), що провокує запалення. Також часто трапляються порушення функціоналу жовчного міхура через аномалії розвитку та в періоди активного росту.

Однак у дітей симптоми хронічного холециститу часто менш виражені, ніж у дорослих. Біль у правому підребер’ї може бути слабким або відсутнім. Єдине, що може насторожити батьків, це скарги дитини на гіркоту в роті та часте здуття живота.

Як протікає хронічний холецистит у вагітних?

У вагітних жінок хронічний холецистит часто загострюється, особливо в другому і третьому триместрах. Це пов’язано з тим, що матка, яка росте, здавлює органи черевної порожнини, включаючи жовчний міхур і жовчовивідні шляхи, що порушує відтік жовчі. Крім того, гормональні зміни, такі як підвищення рівня прогестерону, знижують тонус гладкої мускулатури, що призводить до застою.

Під час загострення захворювання може супроводжуватися сильним болем і іноді потребує госпіталізації. Тривалий застій жовчі, своєю чергою, призводить до запалення жовчних проток (холангіт) або підшлункової залози (панкреатит). Крім того, хронічний холецистит може погіршити загальний стан вагітної, викликаючи слабкість, втрату апетиту і зниження якості життя.

Небезпека для дитини найчастіше відсутня. Тільки в разі тяжкого загострення можливий ризик передчасних пологів або викидня через підвищення тонусу матки та недостатнє надходження поживних речовин до плода через проблеми з травленням.

Профілактика хронічного холециститу

Профілактика хронічного холециститу спрямована на усунення факторів ризику, які сприяють як розвитку запалення жовчного міхура, так і переходу гострої форми перебігу в хронічну. Оскільки захворювання часто пов’язане з неправильним способом життя, тому ключові заходи профілактики включають корекцію харчування, підвищення фізичної активності, контроль ваги і своєчасне лікування супутніх захворювань.

Щоб запобігти холециститу, важливо:

• обмежити вживання жирної, смаженої, гострої та копченої їжі;
• додавати в раціон більше овочів, фруктів, нежирних сортів м’яса і риби, а також цільнозернових продуктів;
• уникати переїдання і тривалих перерв між прийомами їжі;
• підтримувати нормальну вагу без різкого схуднення або набору;
• своєчасно лікувати будь-які інфекційні захворювання, особливо якщо вони зачіпають шлунково-кишковий тракт;
• проводити своєчасні скринінгові дослідження органів шлунково-кишкового тракту, для попередження розвитку холециститу і супутніх захворювань, таких як гастрит, дуоденіт або панкреатит;
• відмовитися від шкідливих звичок – куріння та алкоголю.

Малорухливий спосіб життя також сприяє застою жовчі та порушенню моторики жовчного міхура. Навіть щоденні прогулянки тривалістю 30-40 хвилин можуть значно знизити ризик розвитку хронічного холециститу.

Який лікар лікує хронічний холецистит?

Основний фахівець із лікування хронічного холециститу – гастроентеролог. Він проводить діагностику, призначає медикаментозне лікування і профілактику ускладнень.

Хірург залучається до лікування, якщо є камені в жовчному міхурі (жовчнокам’яна хвороба), розвиваються ускладнення (емпієма, перфорація жовчного міхура), або коли консервативне лікування не допомагає. Тоді лікар може призначити оперативне втручання.

Терапевт або сімейний лікар буде першим лікарем, до якого звертається пацієнт зі скаргами на болі в правому підребер’ї, нудоту або важкість після їжі. Він може призначити первинні аналізи та УЗД, після чого направить до гастроентеролога або хірурга.

Також може знадобитися допомога дієтолога, інфекціоніста і гепатолога. Дієтолог проконсультує з приводу правильного раціону харчування і складе індивідуальну дієту. Інфекціоніст необхідний за умови, що хронічний холецистит спричинений інфекційними агентами, а гепатолог – якщо захворювання ускладнюється ураженням печінки (гепатит, холангіт).

Поширені запитання

Чи може хронічний холецистит протікати без болю?

Відповідь: Так, хронічний холецистит іноді протікає в безсимптомній формі (латентний перебіг). У таких випадках пацієнт може не відчувати типового болю в правому підребер’ї, але у нього можуть спостерігатися: важкість у животі після їди, здуття, нудота і непереносимість жирної їжі. Такі симптоми часто списують на «нетравлення». Тому діагноз хронічний холецистит часто ставиться випадково, наприклад, під час УЗД.

Чому за хронічного холециститу іноді болить спина або лопатка?

Біль за хронічного холециститу може іррадіювати (віддавати) в спину, праву лопатку або навіть плече. Це пов’язано з особливостями іннервації жовчного міхура: нервові імпульси від запаленого органа можуть поширюватися загальними нервовими шляхами, створюючи відчуття болю в інших ділянках.

Чому за хронічного холециститу важливо дотримуватися дієти, навіть якщо немає загострень?

Хронічний холецистит часто пов’язаний із порушенням відтоку жовчі й утворенням каменів. Вживання жирної, смаженої або гострої їжі може спровокувати: застій жовчі, який посилює запалення, і утворення нових каменів. Навіть у період ремісії важливо дотримуватися дієти (стіл №5), щоб уникнути загострень.

Чи можуть виникати проблеми з травленням, навіть якщо жовчний міхур видалено?

Так, навіть після видалення жовчного міхура (холецистектомії) у деяких пацієнтів зберігаються симптоми. Наприклад, важкість у животі після їди, здуття, діарея або запори. Це пов’язано з тим, що після видалення жовчного міхура жовч надходить у кишківник безпосередньо з печінки, що може порушувати процес травлення. Такий стан називається постхолецистектомічний синдром.

Чи може хронічний холецистит загострюватися без каменів у жовчному міхурі?

Так, хронічний холецистит може протікати без утворення каменів (хронічний некалькульозний холецистит). У цьому разі запалення спричинене не камінням, а іншими чинниками, такими як: бактеріальна інфекція (наприклад, кишкова паличка), порушення моторики жовчного міхура (дискінезія) або паразитарні захворювання (лямбліоз, опісторхоз). Симптоми при безкам’яному холециститі схожі з калькульозним, але лікування може відрізнятися.

Джерела

1. Chronic Cholecystitis, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK470236/
2. Chronic Cholecystitis, https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29261986/
3. Chronic cholecystitis, https://radiopaedia.org/articles/chronic-cholecystitis
4. Chronic cholecystitis, https://www.pathologyoutlines.com/topic/gallbladderchroniccholecystitis.html