Метаболічний синдром: причини, критерії, симптоми та лікування

Метаболічний синдром – це група станів організму й окремих систем, які в сукупності підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань, діабету 2-го типу та інсульту.

Метаболічний синдром може призвести й до інших проблем зі здоров’ям, наприклад, до утворення бляшок у стінках артерій (атеросклерозу) та пошкодження різних органів.

Інші назви метаболічного синдрому включають:

• Синдром X
• Синдром інсулінорезистентності
• Дисметаболічний синдром

Метаболічний синдром пов’язаний із різними патологічними станами, такими як:

• Підвищений рівень С-реактивного білка (CRP), інтерлейкіну 6 (IL-6) та фактору некрозу пухлини -альфа (TNF α), що відображає рівень запалення в організмі.
• Підвищений рівень фібриногену та інгібітора активатора плазміногену -1, що може призвести до утворення тромбів.
• Ожиріння печінки, яке може прогресувати до неалкогольного цирозу печінки.
• Утворення каменів у жовчному міхурі.
• Виявлення білка в сечі через пошкодження нирок.
• Підвищений рівень сечової кислоти через харчові цукри, що може призвести до подагри.
• Гемохроматоз (перевантаження тканин організму залізом)
• Обструктивне апное уві сні
• Синдром полікістозу яєчників
• Деменція в літньому віці, зниження когнітивних функцій у літніх людей.

Що більше факторів ризику, то вища ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань, діабету або інсульту.

Критерії метаболічного синдрому

 

Зовнішні критерії метаболічного синдрому

Люди, які страждають на метаболічний синдром, зазвичай мають яблукоподібну форму тіла, тобто мають більш об’ємну талію та великий об’єм жирової тканини в ділянці живота.

Вважається, що грушоподібна форма тіла, тобто перенесення більшої частини ваги на стегна і вужча талія, не підвищує ризик розвитку діабету, серцево-судинних захворювань та інших ускладнень метаболічного синдрому.

 

Надлишкова маса тіла пов’язана з наявністю вісцеральної (у черевній порожнині) жирової тканини (жиру). Вісцеральний жир, також званий жиром на животі, оточує внутрішні органи і пов’язаний з інсулінорезистентністю. Інсулінорезистентність сприяє збільшенню маси тіла, а збільшення маси тіла, своєю чергою, призводить до інсулінорезистентності.

Крім того, дослідження показують, що вісцеральний жир у черевній порожнині чинить прозапальну дію і може виділяти токсини, які можуть впливати на чутливість до інсуліну.

Лабораторні та інструментальні критерії метаболічного синдрому

1.Високий рівень цукру в крові	Глюкоза > 5,6 ммоль/л или > 100 мг/дл
2. Зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), так званого «хорошого» холестерину.	ЛПВП <1,0 ммоль/л или <40 мг/дл (чоловіки) ЛПВП <1,3 ммоль/л или <50 мг/дл (жінки)
3. Високий рівень тригліцеридів	Тригліцериди: > 1,7 ммоль/л или 150 мг/дл.
4. Високий кровяний тиск	Артеріальний тиск >130/85
5. Абдомінальне ожиріння	Обхват талії> 102 см (чоловіки) Обхват талії >88 см (жінки)

Пацієнт відповідає критеріям метаболічного синдрому, якщо у нього є принаймні три з перелічених нижче ознак:

• Надмірна вага в ділянці живота: Окружність талії понад 102 см у чоловіків і 88 сантиметрів у жінок.
• Гіпертригліцеридемія: Рівень тригліцеридів, що становить 150 міліграмів на децилітр крові (мг/дл) або вище.
• Низький рівень холестерину ЛПВЩ: рівень холестерину ЛПВЩ менше ніж 40 мг/дл у чоловіків або менше ніж 50 мг/дл у жінок.
• Підвищений рівень цукру в крові: Рівень глюкози в цільній крові або плазмі крові натще глюкоза > 5,6 ммоль/л.
• Високий артеріальний тиск: значення артеріального тиску систолічного (130 мм рт.ст. і вище) та/або діастолічного (85 мм рт.ст. і вище).

Усі ці стани окремо підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань, діабету 2-го типу та інсульту.

Але якщо у пацієнта їх три і більше, то ризик значно зростає.

Діагноз “метаболічний синдром” слід розглядати як попереджувальний знак, що дає змогу спробувати змінити стан свого здоров’я, щоб знизити ризик.

Поширеність метаболічного синдрому

Метаболічний синдром зустрічається досить часто.

• Приблизно 32% населення США страждають на метаболічний синдром.
  • близько 85% хворих на діабет 2 типу страждають на метаболічний синдром.
• За оцінками, близько 25% дорослих у Європі та Латинській Америці страждають на це захворювання, а в країнах Східної Азії, що розвиваються, цей показник зростає дуже швидко.
• У США американці мексиканського походження мають найвищу поширеність метаболічного синдрому.
• Поширеність метаболічного синдрому збільшується з віком, на нього страждають близько 40% людей, старших за 60 років.

Причини метаболічного синдрому

Дослідники вважають, що головною рушійною силою синдрому є інсулінорезистентність.

Інсулінорезистентність виникає, коли клітини м’язів, жиру та печінки не реагують належним чином на інсулін – гормон, який виробляє підшлункова залоза і який потрібен для життя і регулювання рівня глюкози (цукру) в крові.

У результаті підшлункова залоза виробляє більше інсуліну, щоб спробувати подолати зростаючий рівень глюкози в крові. Цей стан називається гіперінсулінемією.

Якщо організм не може виробляти достатню кількість інсуліну для ефективного управління рівнем цукру в крові, це призводить до підвищення рівня цукру в крові (гіперглікемії) і розвитку переддіабету або діабету 2-го типу. Інсулінорезистентність та гіперінсулінемія можуть також сприяти розвитку:

• Ожиріння.
• Серцево-судинних захворювань.
• Жирової хвороби печінки.
• Синдрому полікістозних яєчників.

Інсулінорезистентність визначається як субнормальна реакція на інсулін, за якої клітини організму чинять опір його впливу. Рівень глюкози в крові може бути високим, незважаючи на нормальну або підвищену кількість інсуліну.

Інсулінорезистентність може бути субклінічною (коли у пацієнта немає симптомів або ознак) або призводити до явного діабету 2 типу.

• Діабет 2 типу зазвичай з’являється у дорослих віком від 45 років, але може виникнути раніше у людей з метаболічним синдромом.
• Діабет 1 типу зазвичай починається у дітей і молодих людей. Це часто є результатом прогресуючого руйнування інсулін-продукуючих клітин підшлункової залози антитілами та не спричинене резистентністю до інсуліну. Це також пов’язано з генетичними факторами, але не пов’язано з жиром або фізичною активністю.

Симптоми метаболічного синдрому

Не всі складові метаболічного синдрому викликають характерні симптоми.

Тому симптоми залежатимуть від того, яке з п’яти захворювань наявне. Наприклад, високий артеріальний тиск, високий рівень тригліцеридів і низький рівень холестерину ЛПВЩ зазвичай не викликають симптомів.

Підвищений рівень цукру в крові (гіперглікемія) може викликати у деяких людей такі симптоми, як:

• Потемніння шкіри в пахвах або на задній і бічних поверхнях шиї (acanthosis nigricans).
• Нечіткість зору.
• Підвищена спрага (полідипсія).
• Прискорене сечовипускання, особливо вночі (ніктурія).
• Втома.

Також найбільш помітною ознакою метаболічного синдрому є збільшення маси тіла.

Клінічні симптоми, пов’язані з метаболічним синдромом, включають:

• Запаморочення
• Втому
• Ознаки, зазвичай асоційовані з діабетом, такі як підвищена спрага і часте сечовипускання
• Хропіння
• Утруднення під час засинання
• Головні болі

Гіпертонія може спричиняти запаморочення, втому і головний біль. Високий рівень цукру в крові може спричиняти проблеми зі сном, втому, запаморочення, спрагу, сухість у роті та часте сечовипускання.

Попри той факт, що метаболічний синдром зазвичай має безсимптомний перебіг, звичайний лікарський огляд може виявити цей синдром.

Фактори розвитку інсулінорезистентності

Надмірна вага в ділянці живота або ожиріння.

Жир в організмі виділяє хімічні речовини (так звані прозапальні цитокіни), які послаблюють дію інсуліну.

Що більше надлишкового жиру в організмі, то сильніше він може негативно впливати на роботу інсуліну.

Дослідження показують, що надлишок жиру в ділянці живота, зокрема, підвищує ризик розвитку інсулінорезистентності. Надлишок вісцерального жиру (жиру навколо органів) викликає більш виражену інсулінорезистентність, ніж надлишок підшкірного жиру (жиру під шкірою).

Чорний акантоз як ознака інсулінорезистентності, джерело dermnetnz.org

Недостатня фізична активність.

Для роботи м’язів використовується велика кількість глюкози та накопиченої глюкози (глікогену). Фізична активність підвищує чутливість організму до інсуліну і зміцнює м’язи, здатні поглинати більше глюкози з крові. Нестача фізичної активності може мати зворотний ефект і призвести до розвитку інсулінорезистентності.

Деякі лікарські препарати.

Деякі лікарські препарати можуть спричиняти інсулінорезистентність, зокрема кортикостероїди, деякі препарати для лікування артеріального тиску, деякі препарати для лікування ВІЛ-інфекції та деякі психіатричні препарати.

Генетична схильність.

Гени, успадковані від біологічних батьків, можуть сприяти розвитку інсулінорезистентності. Вони також можуть сприяти розвитку ожиріння, високого кров’яного тиску та підвищеного рівня холестерину.

Вплив мікробіому кишечника на метаболічний синдром

Мікробіом, спільнота трильйонів бактерій, чия сукупна генетична інформація багаторазово перевищує нашу власну, не є пасивними сусідами нашого організму. Наприклад, у шкірі він впливає на її якість та молодість, а в кишечнику — бере участь у обміні речовин. Дисбаланс бактерій відіграє одну з ключових ролей у розвитку метаболічного синдрому.

Певні види бактерій, що домінують при неправильному харчуванні з надлишком цукру та рафінованих вуглеводів, спеціалізуються на вилученні додаткових калорій з їжі, яку наш організм сам переварити не здатний. Це постійне «підживлення» організму зайвою енергією сприяє набору ваги та ожирінню печінки.

Але головна небезпека криється в іншому. Нездоровий мікробіом ушкоджує стінку кишечника, роблячи її проникною («синдром дірявого кишківника»). Через мікроскопічні розриви у системний кровотік починають потрапляти бактеріальні токсини, зокрема ліпополісахарид (ЛПС). Наша імунна система розпізнає ці частинки як ознаку масштабного бактеріального вторгнення та запускає потужну, але хронічну й уповільнену запальну реакцію. Так і розвивається метаболічний синдром. Запальні молекули, такі як фактор некрозу пухлини-альфа (TNF-α), безпосередньо блокують роботу інсулінових рецепторів на клітинах м’язів і печінки. Клітина перестає «бачити» інсулін і, відповідно, не може засвоювати глюкозу з крові — так виникає інсулінорезистентність, фундамент всього синдрому.

Таким чином, кишкові бактерії опиняються на початку порочного кола: неправильне харчування змінює склад мікробіому → «погані» бактерії ушкоджують кишечник і провокують системне запалення → запалення викликає інсулінорезистентність → інсулінорезистентність веде до ожиріння, гіпертензії та дисліпідемії. Це відкриття кардинально змінює підхід до профілактики та лікування, додаючи у класичні рекомендації щодо дієти важливий акцент на пребіотики (їжу для корисних бактерій, наприклад, клітковину) і пробіотики.

Що таке «тонкий» метаболічний синдром

Один із найнебезпечніших міфів про здоров’я — переконаність, що метаболічні порушення є долею виключно людей із явним надлишком ваги. Однак існує підступний і часто недіагностований феномен, відомий як TOFI («Thin Outside, Fat Inside» — «худий зовні, жирний всередині») або «метаболічно нездоровий фенотип із нормальною вагою». Ці люди мають абсолютно нормальний ІМТ і можуть навіть виглядати стрункими, але при цьому несуть у собі всі класичні компоненти метаболічного синдрому: інсулінорезистентність, підвищений тиск, порушення ліпідного профілю та вісцеральне ожиріння.

Парадокс TOFI пояснюється не кількістю жиру, а його якістю та розташуванням. У таких людей підшкірна жирова тканина, що слугує нормальним енергетичним депо, має обмежену здатність до розширення. Коли організм отримує надлишок калорій (часто через дієту, багату ультраобробленими продуктами та фруктозою), цьому жиру просто нікуди подітися. У результаті він починає відкладатися там, де його бути не повинно. Наприклад, всередині черевної порожнини, обволікаючи внутрішні органи (печінку, підшлункову залозу, кишечник, серце), а також уражаючи їх (наприклад, викликаючи жировий гепатоз печінки).

Саме цей вісцеральний жир є надзвичайно метаболічно активним і небезпечним. Він поводиться як самостійний ендокринний орган, виділяючи в кров постійний потік вільних жирних кислот, провоспалювальних цитокінів та інших біологічно активних речовин. Це призводить до тих самих наслідків, що і у людини з класичним ожирінням: хронічне запалення, інсулінорезистентність та високий ризик серцево-судинних катастроф. Більше того, через зовнішню стрункість і відсутність очевидних сигналів тривоги такі люди роками можуть не підозрювати про свою проблему, поки вона не проявиться раптовим інфарктом, інсультом або діабетом.

Групу ризику становлять ті, хто веде малорухливий спосіб життя, особливо захоплюється «рідкими калоріями» (соки, газовані напої) і «знежиреними», але солодкими продуктами, а також люди з генетичною схильністю до накопичення вісцерального жиру. Єдиний спосіб виявити загрозу — не покладатися на ваги, а регулярно контролювати об’єм талії (ключовий маркер вісцерального жиру), артеріальний тиск та здавати аналізи на цукор і холестерин, навіть при абсолютно нормальній вазі.

Особливості метаболічного синдрому у жінок

У жінок метаболічний синдром часто розвивається за унікальними сценаріями, тісно пов’язаними з гормональним фоном. Два ключові моменти в житті — синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) і перименопауза — стають потужними каталізаторами метаболічних порушень.

При СПКЯ й без того існує фундаментальна інсулінорезистентність. Організм виробляє багато інсуліну, щоб проштовхнути глюкозу в клітини, а високий рівень інсуліну, у свою чергу, стимулює яєчники до надмірної продукції андрогенів (чоловічих гормонів). Це призводить до появи акне, надмірного оволосіння і, що найголовніше, до характерного для СПКЯ абдомінального типу ожиріння за чоловічим принципом — «яблуко», коли жир відкладається в області талії та живота. Цей вісцеральний жир ще більше погіршує інсулінорезистентність, приводячи до все гірших наслідків.

З настанням перименопаузи, коли відбувається згасання функції яєчників і різке падіння рівня естрогенів, жінка втрачає свою природну метаболічну захист. Естрогени до цього допомагали розподіляти жир більш безпечним підшкірним способом по жіночому типу. Коли їх рівень падає, жир починає активно відкладатися в абдомінальній області, як у чоловіків. Крім того, дефіцит естрогенів безпосередньо знижує чутливість клітин до інсуліну. Саме тому в період менопаузального переходу багато жінок, навіть не змінюючи кардинально спосіб життя, виявляють необґрунтований набір ваги, підвищення артеріального тиску та погіршення показників холестерину. Це робить цілеспрямовану профілактику та ранню діагностику метаболічного синдрому для жінок у ці періоди життя критично важливою.

Особливості метаболічного синдрому у чоловіків

У чоловіків розвиток метаболічного синдрому опосередкований рівнем тестостерону. Низький рівень головного чоловічого гормону (гіпогонадизм) є не тільки наслідком, але й однією з причин метаболічних порушень. Тестостерон відіграє ключову роль у підтриманні м’язової маси та регуляції розподілу жиру. Коли його рівень падає, організм починає активно накопичувати вісцеральний жир на животі. Ця жирова тканина, у свою чергу, поводиться як активний ендокринний орган, виробляючи фермент ароматазу, який перетворює залишковий тестостерон в естроген. Таким чином, чим більше живіт, тим менше тестостерону у чоловіка, і тим більше з’являється жіночих статевих гормонів, що ще більше погіршує ожиріння за жіночим типом.

Цей метаболічний каскад безпосередньо впливає на чоловіче здоров’я, і найяскравішим і тривожним сигналом стає еректильна дисфункція (ЕД). Вона виникає через комплексне ушкодження судин. Високий рівень цукру та холестерину при метаболічному синдромі руйнує внутрішню вистилку судин (ендотелій), роблячи їх жорсткими та нездатними до достатнього розширення для нормального кровонаповнення статевого члена. ЕД при метаболічному синдромі — це не просто окрема проблема, а важливий маркер системного судинного неблагополуччя, яке одночасно зачіпає і коронарні артерії, що живлять серце, і судини мозку. Тому раптово виникла еректильна дисфункція для чоловіка повинна стати серйозним приводом не для прийому стимуляторів, а для повного обстеження у кардіолога та ендокринолога. Вирішити проблему можна тільки комплексно, впливаючи і на метаболічні параметри, і на гормональний статус.

Як стрес та емоції впливають на розвиток метаболічного синдрому

Коли людина постійно знаходиться в стані нервового напруження, її організм переходить у режим виживання, керований гормоном кортизолом. Цей «гормон стресу» готує тіло до реакції «бий або біжи». Але його хронічно високий рівень грає злу шутку з метаболізмом. Він посилає прямі команди запасати енергію, що проявляється у посиленому відкладанні вісцерального жиру на животі — найнебезпечнішого з метаболічної точки зору. Одночасно кортизол викликає інсулінорезистентність, змушуючи клітини ігнорувати команди інсуліну і призводячи до стійко високого рівня глюкози в крові.

Але справа не лише в хімії. Так зване «заїдання стресу» — це не просто слабкість характеру, а біохімічно обумовлена тяга до висококалорійної, багатої швидкими вуглеводами та жирами їжі, яка миттєво пригнічує активність стресових центрів мозку, даруючи короткочасне заспокоєння. З часом це формує стійку модель поведінки, що веде до ожиріння. Крім того, хронічна втома та апатія, що часто супроводжують депресію та вигорання, різко знижують мотивацію до фізичної активності та догляду за собою. Так психологічне неблагополуччя створює ідеальні умови для розвитку метаболічного синдрому. Кортизол безпосередньо порушує обмін речовин, а поведінкові звички, спричинені стресом, закріплюють ці порушення, замкнувши смертельне коло.

Діагностика метаболічного синдрому

Критеріями метаболічного синдрому є

• низький рівень холестерину ЛПВЩ
• надлишок жиру в черевній порожнині
• підвищений рівень цукру в крові
• високий артеріальний тиск
• гіпертригліцидемія.

Окружність талії та метаболічний синдром

Абдомінальне ожиріння пов’язане з метаболічним синдромом і серцево-судинними проблемами, а не з накопиченням жиру в сідницях і стегнах. Отже, тіло “яблуко” більш схильне до розвитку серцево-судинних захворювань, ніж тіло “груша”.

У клінічній практиці співвідношення талії та стегон використовується для діагностики абдомінального ожиріння і виявляється більш важливим, ніж індекс маси тіла (ІМТ).

У азіатських індіанців більше черевного жиру, ніж у європеоїдів і чорношкірих, через поліморфізм β3-адренергічних рецепторів. Через естроген у жінок жир зазвичай відкладається на сідницях і стегнах. Це захисна дія.

Теорія ліпотоксичності та метаболічний синдром

Жир, накопичений у ділянці живота, з більшою ймовірністю, ніж жир в інших місцях, розпадається на вільні жирні кислоти (ліполіз), які відкладаються в печінці. Ці жирові клітини виробляють прозапальні цитокіни, включно з TNFα, які спричиняють резистентність до інсуліну.

Насичені жири, цукри і швидкозасвоювані крохмалі (вуглеводи) в раціоні підвищують рівень тригліцеридів у крові, які сприяють відкладенню жиру. Таким чином, найбільш очевидний спосіб запобігти метаболічному синдрому – знизити споживання насичених жирів, цукрів та інших вуглеводів.

Діагностика метаболічного синдрому

Для діагностики лікар проведе фізичний огляд і призначить аналізи крові, якщо він вважає, що пацієнт може бути в групі ризику або мати метаболічний синдром. Також лікар перевірить ваш артеріальний тиск і виміряє окружність талії.

Діагноз метаболічного синдрому простий і ґрунтується на певних критеріях. Скринінг на компоненти метаболічного синдрому є частиною звичайного медичного обстеження. Якщо ви регулярно відвідуєте медичні установи для підтримання здоров’я, то аналізи, найімовірніше, покажуть ознаки захворювання на ранній стадії.

Якщо у Вас є три або більше з п’яти перерахованих клінічних ознак, то у Вас буде діагностовано метаболічний синдром:

• Надмірна вага в ділянці живота: Окружність талії понад 102 см у чоловіків і 88 сантиметрів у жінок.
• Гіпертригліцеридемія: Рівень тригліцеридів, що становить 150 міліграмів на децилітр крові (мг/дл) або вище.
• Низький рівень холестерину ЛПВЩ: рівень холестерину ЛПВЩ менше ніж 40 мг/дл у чоловіків або менше ніж 50 мг/дл у жінок.
• Підвищений рівень цукру в крові: Рівень цукру в еспрес-тесті натще глюкоза > 5,6 ммоль/л.
• Високий артеріальний тиск: значення артеріального тиску систолічного (130 мм рт.ст. і вище) та/або діастолічного (85 мм рт.ст. і вище).

Зверніть увагу, що навіть якщо у вас є тільки один або два з цих критеріїв, ви можете бути схильні до ризику розвитку метаболічного синдрому та його ускладнень. Лікування, розпочате до настання критеріїв метаболічного синдрому, може допомогти запобігти розвитку проблем зі здоров’ям.

Діагностика метаболічного синдрому аналізи

• Ліпідна панель: Цей аналіз містить чотири різні показники холестерину та вимірювання рівня тригліцеридів.
• Рівень інсуліну в крові
• Рівень сечової кислоти
• Експрес-тест на глюкозу: БМП передбачає вимірювання рівня глюкози в крові, але якщо ви не дотримувалися посту під час проведення БМП, лікар може призначити вам аналіз крові, який перевіряє рівень цукру в крові після голодування протягом 8-12 годин.

Якщо за результатами цих аналізів і обстеження у пацієнта є хоча б три з п’яти критеріїв, то у нього ставиться діагноз “метаболічний синдром”.

Ці аналізи крові, як правило, є рутинними. Тому лікар може повідомити пацієнту, що в нього метаболічний синдром (або ризик розвитку певних захворювань), після проведення звичайних аналізів.

Як лікується метаболічний синдром?

Основна мета лікування метаболічного синдрому – знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань і діабету 2-го типу, якщо у вас їх ще немає. Лікування може включати в себе прийом лікарських препаратів та/або зміну способу життя.

Зміна способу життя для лікування метаболічного синдрому:

Зміна способу життя є ключовим фактором в управлінні станами, що сприяють розвитку метаболічного синдрому. Зміни включають:

Підтримання здорової ваги:

Лікар може порекомендувати скинути зайву вагу. Одне з досліджень показало, що втрата 7% зайвої ваги може знизити ймовірність розвитку діабету 2-го типу на 58%.

Регулярні фізичні вправи:

Фізична активність має безліч переваг. Вона допомагає боротися з інсулінорезистентністю, підтримує здоров’я серцево-судинної системи і, за необхідності, допомагає скинути вагу. Будь-яке збільшення фізичної активності корисне.

Вживання в їжу продуктів, корисних для серця:

Необхідно уникати надмірного вживання вуглеводів (які стимулюють надлишкове вироблення інсуліну) і їсти менше нездорових жирів, цукру, червоного м’яса та оброблених крохмалів. Натомість він, найімовірніше, порекомендує вживати в їжу цільні продукти, що включають більше овочів, фруктів, цільного зерна, риби та нежирного м’яса птиці. Середземноморська дієта є одним із прикладів серцево-судинної дієти.

Якісний сон:

Якісний сон життєво важливий для загального стану здоров’я. Нестача сну і порушення сну (наприклад, апное) можуть погіршити метаболічний синдром або сприяти його розвитку.

Відмова від куріння:

Куріння може знижувати рівень холестерину ЛПВЩ і підвищувати артеріальний тиск. Крім того, воно пошкоджує кровоносні судини, що може призвести до розвитку ішемічної хвороби серця.

Боротьба зі стресом:

Високий рівень кортизолу (“гормону стресу”) протягом тривалого часу може призвести до підвищення рівня тригліцеридів, цукру в крові та артеріального тиску. Знайдіть стратегії боротьби зі стресом, наприклад, фізичні вправи, йога, вправи на уважність або дихальні вправи.

Ліки та методи лікування метаболічного синдрому

Різні лікарські препарати та методи лікування можуть допомогти впоратися зі станами, що сприяють розвитку метаболічного синдрому. До них належать:

Препарати для зниження рівня холестерину:

Статини (інгібітори ГМГ-КоА-редуктази) – це рецептурні препарати, які люди приймають для зниження рівня холестерину до здорового рівня.

Препарати для зниження артеріального тиску:

Ці препарати (антигіпертензивні засоби) – рецептурні ліки, які знижують артеріальний тиск різними способами. Як приклад можна навести тіазиди, інгібітори АПФ і блокатори кальцієвих каналів.

Пероральні препарати для лікування діабету:

Ці препарати знижують рівень цукру в крові різними способами. Найпоширенішим препаратом є метформін, бігуанід.

Баріатрична хірургія:

Баріатрична хірургія (хірургія втрати ваги) – це категорія хірургічних операцій, покликаних допомогти людям з ожирінням скинути вагу.

Лікування розладів сну:

Якщо у вас є розлади сну, деякі види лікування можуть допомогти, наприклад, CPAP-апарат для лікування апное уві сні або снодійні препарати для лікування безсоння.

Психотерапія:

“Психотерапія (розмовна терапія) – це термін, що позначає різні методи лікування, спрямовані на те, щоб допомогти людині виявити і змінити нездорові емоції, думки і поведінку. Психотерапія може допомогти вам впоратися зі стресом.

Вітамін D та метаболічний синдром

Вітамін D зазвичай допомагає підтримувати адекватний рівень інсуліну. Він також зменшує проліферацію клітин (особливо в шкірі) і чинить імунодепресивну дію.

Дефіцит вітаміну D часто трапляється в людей з ожирінням і в людей з метаболічним синдромом. Це пов’язано з тим, що жир зберігає вітамін D, а пацієнти з ожирінням, як правило, менше піддаються впливу сонця. Таким пацієнтам можуть бути корисні добавки вітаміну D.

Профілактика метаболічного синдрому

Ви не можете змінити всі чинники, що сприяють розвитку метаболічного синдрому, такі як генетика та вік. Але зміни у способі життя, які можуть допомогти в лікуванні метаболічного синдрому, – це ті ж самі кроки, які можуть допомогти в його профілактиці.

Якщо у вас у сім’ї є діабет, підвищений артеріальний тиск або високий рівень холестерину, обов’язково повідомте про це свого лікаря.

Важливо також регулярно відвідувати лікаря. Що раніше будуть виявлені будь-які проблеми, то швидше вони зможуть рекомендувати зміну способу життя і лікування для зниження ризику.

Ускладнення метаболічного синдрому

Метаболічний синдром може призвести до цілої низки ускладнень, включно з:

• Хворобами серця.
• Аортальним стенозом.
• Фібриляцією передсердь.
• Тромбоемболічними захворюваннями, наприклад венозна тромбоемболія.
• Інсультом.
• Деякими видами раку, такими як рак товстої кишки, рак молочної залози і рак передміхурової залози.
• Діабетом 2-го типу.
• Тривалим запаленням і проблемами з імунною системою.
• Еректильною дисфункцією.
• Ускладненням вагітності, такими як прееклампсія, еклампсія та гестаційний діабет.
• Проблемами з мисленням і пам’яттю.

Вправи та фізична активність при метаболічному синдромі

• Збільшення загального рівня постійної фізичної активності та відмова від тривалого сидячого способу життя важливі для зниження ризику серцево-судинних захворювань.
• Приділяйте особливу увагу ходьбі, їзді на велосипеді та іншим щоденним аеробним фізичним навантаженням помірної інтенсивності в рамках активного способу життя впродовж щонайменше 150 хвилин на тиждень із періодами тривалістю щонайменше десять хвилин, або 75 хвилин на тиждень енергійної фізичної активності, або їхньої комбінації. з двох.
• Заняття зі зміцнення м’язів проводяться щонайменше двічі на тиждень.
• Тренування з вправами, що включають період розминки і заминки, слід виконувати з помірною і високою інтенсивністю два-три рази на тиждень по 30-40 хвилин щоразу.
• Режим тренувань має бути аеробним і, за можливості, безперервним, таким, що дає змогу поступово збільшувати навантаження – наприклад, програми ходьби, їзди на велосипеді, бігу підтюпцем, плавання.
• Час, витрачений на фізичні вправи, сприяє дотриманню рекомендації щодо фізичної активності в розмірі 150 хвилин на тиждень.

Дієта при метаболічному синдромі

1. Вживайте п’ять порцій на день фруктів та овочів.
2. Вживайте щонайменше дві порції риби (бажано жирної) на тиждень.
3. Регулярне споживання цільнозернових продуктів і горіхів.
4. Жири та рекомендації щодо їх вживання:

• “Знежирене” – це занадто спрощено і може бути навіть шкідливо. Більш важливим є склад харчових жирів.
• Зберігайте споживання насичених жирів на рівні менше 10% від загального споживання жирів (переважно в нежирному м’ясі та нежирних молочних продуктах).
• За можливості замініть насичені жири поліненасиченими.
• Уникайте трансжирів (часто званих “гідрогенізованими” або “частково гідрогенізованими” рослинними оліями), оскільки вони шкідливі та пов’язані із серцево-судинними захворюваннями.
• Уникайте/скоротіть споживання обробленого м’яса або продуктів промислового виробництва, які, як правило, містять велику кількість солі та трансжирних кислот.
• Збільште частку мононенасичених жирів (наприклад, в оливковій олії).

5. Вуглеводи: уникайте або скоротіть споживання рафінованих вуглеводів, таких як білий хліб, оброблені крупи, підсолоджені напої, а також калорійних, але бідних поживними речовинами закусок, таких як солодощі, тістечка та чіпси.
6. Слідкуйте за тим, щоб споживання солі не перевищувало 6 г на день.

Джерела

1. Metabolic syndrome, источник
2. What is Metabolic Syndrome?, https://www.heart.org/en/health-topics/metabolic-syndrome/about-metabolic-syndrome
3. Metabolic Syndrome, https://emedicine.medscape.com/article/165124-overview
4. Metabolic Syndrome, https://medlineplus.gov/metabolicsyndrome.html