Аналізи на алергію: вся правда про діагноз

За останні десятиліття алергічні захворювання перетворилися на глобальну проблему. За даними ВООЗ, поширеність алергії подвоїлася за 20 років. Кожен третій житель густонаселених міст стикається з полінозом, атопічним дерматитом або харчовою непереносимістю.

Для багатьох діагностика причини розвитку алергій залишається великою проблемою. Однак сьогодні замість звичного визначення алергену шляхом виключення доступні лабораторні тести, що дозволяють виявити реакцію на конкретні алергени з високою точністю. Компонентна діагностика (CRD) розрізняє справжню алергію і перехресні реакції, а молекулярні методи виявляють навіть приховані форми алергії. Давайте розберемо всі доступні діагностичні дослідження.

Чому алергія стає масовою проблемою?

Проблема значного зростання випадків розвитку алергічних реакцій пов’язана відразу з декількома закономірностями.

Екологічні фактори відіграють ключову роль. Забруднення повітря вихлопними газами та промисловими викидами пошкоджує слизові дихальних шляхів, полегшуючи проникнення алергенів. Частинки PM2.5, що містяться в смозі, підсилюють реакцію імунної системи на нешкідливі речовини — пилок, пил, шерсть тварин.

Надмірна стерильність сучасного життя також відіграє свою роль. Вона позбавляє імунітет природного тренування. Діти, які ростуть в умовах обмеженого контакту з мікробами, частіше страждають від алергії. Імунна система, не навчившись боротися з реальними загрозами, починає атакувати нешкідливі білки.

Харчування теж робить свій внесок. Велика кількість оброблених продуктів зі штучними добавками порушує мікробіоту кишечника. Дисбаланс бактерій знижує толерантність до харчових алергенів. Особливо небезпечні емульгатори та консерванти. Вони підвищують проникність кишкової стінки, сприяючи проникненню алергенів у кров.

Що таке алергія?

Алергія — це своєрідна «помилка» імунної системи, коли організм починає сприймати звичайні речовини як небезпечних загарбників. Замість того щоб ігнорувати нешкідливі частинки пилку, шерсті тварин або харчових білків, захисні механізми запускають повномасштабну реакцію, порівнянну з боротьбою проти вірусів або паразитів.

При першому зіткненні з алергеном імунні клітини ретельно вивчають його. Дендритні клітини захоплюють частинки алергену і представляють їх Т-лімфоцитам, які умовно «командують» процесом. Це призводить до мобілізації В-лімфоцитів, які починають масово виробляти особливі «мітки» — імуноглобуліни Е (IgE). Ці антитіла прикріплюються до поверхні тучних клітин, повсюдно розташованих в шкірі, слизових оболонок дихальних шляхів і кишечника.

Коли алерген з’являється знову, відбувається миттєва реакція. Частинки речовини з’єднуються з IgE на поверхні тучних клітин. Останні дегранулюються, викидаючи біологічно активні речовини, що призводить до загальної реакції організму:

• гістамін → розширення судин, набряк, свербіж;
• лейкотрієни → бронхоспазм, гіперсекреція слизу;
• простагландини → посилення запалення;
• фактор активації тромбоцитів → системні реакції.

Особливість алергічного запалення полягає в його двофазності. Перша хвиля симптомів розвивається майже миттєво, але через кілька годин може настати друга — більш тривала і небезпечна. У вогнище запалення спрямовуються еозинофіли та інші імунні клітини, що підтримують хронічний процес. Саме тому алергічний нежить може не проходити тижнями, а шкіра при атопічному дерматиті залишається запаленою навіть після усунення контакту з алергеном.

В організмі при цьому відбуваються глибокі зміни. У дихальних шляхах збільшується кількість келихоподібних клітин, що виробляють слиз, а в бронхах починається процес ремоделювання — перебудови тканин. Шкіра втрачає захисні властивості через порушення бар’єрної функції. Кістковий мозок посилює вироблення еозинофілів, що можна виявити в звичайному аналізі крові. Згодом спектр алергічних реакцій може розширюватися — це явище відоме як «алергічний марш», коли, наприклад, атопічний дерматит у дитини змінюється на бронхіальну астму.

Особлива ситуація виникає при перехресній алергії, коли імунна система плутає схожі за структурою білки. Наприклад, антитіла, вироблені проти пилку берези, можуть реагувати на яблука або горіхи. Саме тому багато людей з полінозом відчувають дискомфорт при вживанні певних фруктів або овочів.

Аналізи на алергію: які бувають

Діагностика алергії включає різні методи, які можна розділити на кілька категорій залежно від їх принципу дії та способу проведення:

1. Аналізи крові на IgE. Лабораторні тести, що визначають рівень специфічних імуноглобулінів E (IgE) до різних алергенів.
2. Молекулярна алергодиагностика. Сучасні методи, такі як ImmunoCAP і ISAC, дозволяють виявляти реакцію на окремі білкові компоненти алергенів.
3. Шкірні проби. Прик-тести, скарифікаційні проби і внутрішньошкірні тести – це методи, при яких алерген вводиться в шкіру для оцінки місцевої реакції (почервоніння, пухир).
4. Провокаційні тести. Проводяться під контролем лікаря, коли пацієнт контактує з передбачуваним алергеном (назальний, кон’юнктивальний, харчовий провокаційний тест).
5. Елімінаційні тести. Виключення потенційного алергену з раціону або оточення з подальшою оцінкою симптомів.
6. Клітинні тести (наприклад, базофільний тест). Оцінюють реакцію імунних клітин крові на алергени in vitro.
7. Цитологічні дослідження (наприклад, мазок з носа на еозинофіли). Допомагають виявити алергічне запалення в слизових оболонках.

Кожен з цих методів має свої показання, переваги та обмеження. Далі детально розберемо кожен аналіз, його принцип роботи та застосування в діагностиці алергії.

Аналізи крові на IgE

Аналізи крові на імуноглобулін Е (IgE) — важливий інструмент, що дозволяє виявити специфічні антитіла, які виробляються імунною системою у відповідь на алергени. Можна оцінити як загальну кількість антитіл, так і специфічні антитіла до конкретного антигену.

Що таке загальний імуноглобулін Е (IgE)?

Імуноглобулін Е — це клас антитіл, що відіграють ключову роль у розвитку алергічних реакцій. Показник відображає загальний рівень сенсибілізації (чутливості) організму. У нормі концентрація IgE в крові мінімальна — у здорових дорослих вона зазвичай не перевищує 100 МО/мл.

Вікові норми істотно різняться:

• новонароджені — 0-1,5 МО/мл;
• діти 1-5 років — 0-60 МО/мл;
• підлітки — 0-200 МО/мл;
• дорослі — 0-100 МО/мл.

Підвищення показника сигналізує про можливі проблеми. При значеннях вище 200 МО/мл ймовірність алергічного захворювання досягає 70-80%. Особливо високі цифри (1000-5000 МО/мл) характерні для атопічного дерматиту і бронхіальної астми.

Однак інтерпретація результатів вимагає обережності. Помірне підвищення IgE (100-200 МО/мл) може спостерігатися при паразитарних інвазіях — аскаридозі, ехінококозі, токсокарозі. У таких випадках потрібне додаткове обстеження.

Метод призначається для:

• підтвердження алергії (але не для підтвердження конкретного алергену);
• оцінки тяжкості атопічних захворювань (атопічний дерматит, бронхіальна астма);
• діагностики деяких паразитарних інфекцій.

Головне обмеження методу — нормальний рівень загального IgE не виключає алергію. При локальних реакціях (наприклад, на один-два алергени) сумарний показник часто залишається в межах референсних значень. Саме тому негативний результат не повинен ставати приводом для припинення діагностичного пошуку.

Визначення специфічних антитіл IgE

Специфічний імуноглобулін Е (sIgE) — це антитіла, що виробляються імунною системою у відповідь на контакт з конкретними алергенами. На відміну від загального IgE, який лише вказує на схильність до алергічних реакцій, sIgE дозволяє точно ідентифікувати речовини, що провокують алергію у конкретного пацієнта.

Принцип методу заснований на імунохемілюмінесцентному або імуноферментному аналізі. У лабораторних умовах сироватка крові пацієнта інкубується з алергенами, закріпленими на спеціальному носії. Якщо в крові присутні антитіла до конкретного алергену, вони утворюють стійкі комплекси, які потім виявляються за допомогою мічених антитіл. Інтенсивність сигналу пропорційна кількості специфічних IgE в зразку.

Клінічне застосування цього аналізу особливо цінне в декількох ситуаціях. При неможливості відміни антигістамінних препаратів, які спотворюють результати шкірних проб, sIgE залишається єдиним достовірним методом діагностики. Він незамінний при обстеженні пацієнтів з важкими шкірними захворюваннями (атопічний дерматит, кропив’янка), коли проведення прик-тестів технічно ускладнено або протипоказано. Особливого значення аналіз набуває при оцінці ризику системних реакцій — рівень sIgE до деяких алергенів (наприклад, арахісу або отрути перетинчастокрилих) корелює з імовірністю розвитку анафілаксії.

Тестування може проводитися на окремі алергени. Наприклад, тільки на арахіс або тільки на пилок берези. Також є варіант — алергопанелі. Це групи алергенів, об’єднаних за категоріями:

• харчова панель — яйце, молоко, горіхи, морепродукти та ін.;
• респіраторна панель — пилок, кліщі домашнього пилу, цвіль;
• педіатрична панель — найчастіші алергени у дітей;
• професійна панель — алергени, пов’язані з роботою, наприклад, латекс, борошно).

Діагностичні алергопанелі значно спрощують процес обстеження. Це особливо зручно при первинному обстеженні, коли спектр потенційних алергенів неочевидний.

Обмеження методу включають можливість перехресних реакцій, коли антитіла до одного алергену реагують зі структурно схожими білками з інших джерел. У таких випадках на допомогу приходить компонентна діагностика, що дозволяє розрізнити справжню і перехресну сенсибілізацію.

Інтерпретація результатів

• < 0,35 — негативний (алергія малоймовірна);
• 0,35-0,69 — сумнівний результат (можлива слабка реакція);
• 0,70-3,49 — слабка/помірна сенсибілізація;
• 3,50-17,49 — виражена алергія;
• > 17,50 — дуже високий рівень (ризик важких реакцій).

Однак, між рівнем антитіл і клінічними проявами алергії немає суворої кореляції — у деяких пацієнтів високі показники sIgE не супроводжуються симптомами, тоді як у інших виражені реакції розвиваються при відносно низьких показниках.

Підготовка до аналізу на IgE

• не вимагає відміни антигістамінних препаратів (на відміну від шкірних проб), але слід повідомити про їх прийом при реєстрації на аналіз;
• краще здавати вранці натщесерце (допускається легкий сніданок, але жирна їжа може вплинути на результат);
• за 24 години уникати алкоголю і фізичних перевантажень;
• якщо здійснюється прийом гормональних препаратів (глюкокортикоїди) — потрібно попередити лікаря.

Молекулярна алергодиагностика — в чому різниця ImmunoCAP і ISAC?

Коли загальний імуноглобулін Е підвищений, крім визначення специфічних антитіл IgE до конкретного алергену, доступна молекулярна алергодиагностика. Її принцип полягає в оцінці реакції не на цілісний алерген (наприклад, «арахіс»), а на окремі білки в його складі. Це забезпечує більш точну і специфічну відповідь. Сучасні методи діагностики ImmunoCAP та ISAC дозволяють виявити навіть приховані форми сенсибілізації. Їх принцип заснований на тому ж визначенні IgE, але більш технологічним способом.

ImmunoCAP є високочутливим імуноферментним аналізом, який працює за принципом зв’язування IgE-антитіл пацієнта з конкретними алергенами, закріпленими на спеціальному носії. Ця технологія є точковою і використовує флуоресцентну мітку для кількісного вимірювання рівня специфічних IgE в крові пацієнта. Вона є золотим стандартом, рекомендованим ВООЗ, оскільки має високу чутливість (до 90%) і відтворюваність. Результати видаються в абсолютних значеннях (kU/L), що дозволяє не тільки констатувати факт наявності алергії, але і оцінити ступінь сенсибілізації. Метод особливо затребуваний у клінічній практиці для первинної діагностики алергічних захворювань, коли необхідно підтвердити або виключити реакцію на певні алергени, такі як пилок рослин, харчові продукти або побутові алергени.

• ISAC, навпаки, є інноваційною платформою для мультиплексного аналізу, що дозволяє одночасно тестувати реакцію на 112 алергенних компонентів. Технологія використовує мікрочіп, на якому закріплені очищені природні та рекомбінантні алергенні молекули. Принцип дії заснований на тому ж механізмі зв’язування IgE, але зчитування результатів відбувається через флуоресцентний сигнал, який потім перетворюється в напівкількісні показники. Головна перевага ISAC полягає в можливості комплексної оцінки профілю сенсибілізації пацієнта, що особливо цінно в складних випадках перехресних реакцій або при множинній алергії. Цікаво, що ISAC створений для наукових досліджень, але вже протягом декількох років впроваджується в клінічну практику. З його допомогою можна виявити навіть рідкісні алергени, наприклад, Gal d 1 (овальбумін яйця) або Tri a 19 (глютен пшениці).
• Основна відмінність між цими методами в їх діагностичній спрямованості. ImmunoCAP ідеально підходить для стандартних випадків, коли потрібно перевірити реакцію на конкретний алерген або обмежену групу алергенів. Його висока чутливість і кількісний формат результатів роблять його незамінним для моніторингу динаміки алергічного процесу та оцінки ефективності терапії. У той же час ISAC розроблений для більш складних діагностичних завдань, коли потрібно виявити перехресні реакції між різними алергенами або визначити конкретні молекули, що викликають алергічну реакцію.
• Чутливість і точність методів також різняться. ImmunoCAP демонструє більш високу чутливість при визначенні низьких концентрацій специфічних IgE, що робить його кращим вибором для первинної діагностики. ISAC, хоча і має меншу чутливість, надає унікальну можливість одночасного тестування широкого спектру алергенних компонентів, що значно економить час і біоматеріал при комплексному обстеженні.
• У клінічній практиці вибір між цими методами залежить від конкретного діагностичного завдання. Для рутинного обстеження пацієнта з підозрою на алергію до певної речовини зазвичай достатньо ImmunoCAP. Однак у складних випадках полівалентної сенсибілізації, неясній клінічній картині або необхідності диференціювати справжню алергію від перехресних реакцій ISAC стає незамінним інструментом.

Для пацієнта вартість і доступність ImmunoCAP більш вигідна, але тільки в випадках, коли потрібно протестувати невелику кількість алергенів. А ISAC економічно вигідний при необхідності перевірити безліч компонентів.

Підготовка до дослідження

• відміна системних кортикостероїдів за 2 тижні;
• кров здається натщесерце (8-12 годин голодування), але допускається вживання води;
• уникати фізичних навантажень і стресу за 24 години до аналізу;
• не курити за 1 годину до дослідження.

Можна проводити при загостренні алергії. Не вимагає відміни базисної терапії (інгаляційні кортикостероїди тощо). У дітей молодшого віку можливий забір капілярної крові.

Інтерпретація результатів

• < 0,35 — негативний (алергія малоймовірна);
• 0,35-0,69 — сумнівний результат (можлива слабка реакція);
• 0,70-3,49 — слабка/помірна сенсибілізація;
• 3,50-17,49 — виражена алергія;
• > 17,50 — дуже високий рівень (ризик важких реакцій).

Шкірні проби

Шкірні проби — це група діагностичних методів, при яких алерген вводиться в шкіру для оцінки місцевої імунної реакції. Принцип заснований на тому, що у алергіків при контакті з причинним алергеном розвивається специфічна реакція: почервоніння, набряк і утворення пухиря в місці введення.

При проведенні шкірних проб на поверхню або в товщу шкіри наносять невелику кількість очищених алергенів (пилку, харчових продуктів, епітелію тварин тощо). Якщо у пацієнта є сенсибілізація до конкретної речовини, тучні клітини в шкірі, які вже «запам’ятали» цей алерген, виділяють гістамін та інші медіатори запалення. Це призводить до локальної реакції — почервоніння (еритеми) і пухиря (папули), які оцінюють через 15–20 хвилин (при негайних реакціях) або через 24–72 години (при уповільнених).

Види шкірних проб

Прик-тест — найпоширеніший варіант. Алерген наносять на шкіру передпліччя або спини, після чого через краплю роблять легкий прокол ланцетом. Метод мінімально інвазивний і рідко викликає системні реакції.

Скарифікаційні проби — схожі на прик-тести, але замість проколу роблять невеликі подряпини скарифікатором. Цей метод використовується рідше через більш високу травматичність шкіри.

Внутрішньошкірні тести — алерген вводять тонкою голкою в дерму. Метод більш чутливий, але і більш ризикований, оскільки може спровокувати сильну місцеву або навіть системну реакцію (анафілаксію). Застосовується переважно для діагностики алергії на ліки та отрути комах.

Чому використовують шкірні проби?

Ці тести мають високу точність, особливо при респіраторних (пилок, кліщі домашнього пилу) та інсектних (отрута бджіл, ос) алергіях. Їхні головні переваги:

• швидкість — результат видно через 15–20 хвилин;
• наочність — лікар відразу бачить реакцію;
• висока чутливість — особливо у прик-тестів;
• дешевизна в порівнянні з аналізами крові на IgE.

Однак при харчовій алергії шкірні проби можуть давати хибнопозитивні результати, а при дерматологічних захворюваннях (кропив’янка, атопічний дерматит) їх проведення ускладнене.

Інтерпретація результатів

Оцінка проводиться за двома параметрами — розмір папули (пухиря) і гіперемія (почервоніння).

Негативний результат — якщо немає ні пухиря, ні почервоніння.

Слабопозитивний — пухир 2–3 мм.

Яскраво виражена реакція — пухир 5 мм і більше.

Іноді зустрічаються хибнопозитивні реакції (через механічне подразнення шкіри) або хибнонегативні (якщо пацієнт приймав антигістамінні препарати).

Підготовка до дослідження

• відміна антигістамінних препаратів за 3–7 днів (залежно від покоління);
• не використовувати гормональні мазі на місцях проведення проб за 2–3 дні;
• уникати стресів і фізичних навантажень за добу до тесту (вони можуть впливати на реактивність шкіри);
• не проводити під час загострення алергії — це може посилити реакцію.

Провокаційні тести

Провокаційні тести — це коли пацієнт під суворим медичним контролем контактує з потенційним алергеном. На відміну від шкірних проб або аналізів крові, які лише вказують на можливу сенсибілізацію, провокаційні тести дозволяють безпосередньо спостерігати реакцію організму на введення алергену.

Принцип методу заснований на контрольованому впливі алергену на органи-мішені — слизову носа, кон’юнктиву очей, бронхи або травний тракт. Лікар поступово вводить зростаючі дози алергену, спостерігаючи за розвитком симптомів. Реакція може проявлятися у вигляді місцевих симптомів (чхання, сльозотеча, бронхоспазм) або системних проявів (кропив’янка, анафілаксія). Тест припиняють при появі явних ознак алергічної реакції або після введення максимальної безпечної дози.

Розрізняють кілька видів провокаційних тестів залежно від шляху введення алергену:

• назальний — передбачає розпилення алергену в порожнині носа і оцінку реакції слизової;
• кон’юнктивальний — виконується шляхом закапування алергену в кон’юнктивальний мішок;
• бронхіальний — (інгаляційна провокація) проводиться при підозрі на бронхіальну астму;
• харчовий провокаційний — найскладніший, коли пацієнт приймає досліджуваний продукт всередину під наглядом алерголога.

Головна небезпека — можливість розвитку важких системних реакцій аж до анафілактичного шоку. Тому провокаційні тести проводять тільки в спеціалізованих установах, обладнаних для надання невідкладної допомоги. Протипоказання включають вагітність, важкі форми бронхіальної астми, серцево-судинні захворювання в стадії декомпенсації.

Показання до проведення включають випадки, коли інші методи діагностики не дають однозначної відповіді. Це особливо актуально при харчовій алергії, коли аналізи крові та шкірні проби показують сенсибілізацію, але клінічні прояви відсутні. Також провокаційні тести незамінні при професійній алергії, алергічному риніті та бронхіальній астмі, коли потрібно точно встановити причинний алерген.

Підготовка до дослідження

• відміна препаратів — антигістамінних за 7–10 днів до тесту, системних кортикостероїдів за 4 тижні;
• стан пацієнта — повинен перебувати в клінічній ремісії без ознак гострого алергічного процесу;
• додаткові обстеження — оцінка функції зовнішнього дихання перед бронхіальними пробами;
• в день дослідження — нічого не їсти.

Інтерпретація результатів

Інтерпретація результатів проводиться комплексно. Оцінюють як об’єктивні параметри (поява ринореї, бронхоспазму, шкірних висипань), так і суб’єктивні відчуття пацієнта. При назальному тесті враховують зміну носового опору, при бронхіальному — показники спірометрії. Харчові проби вважаються позитивними при появі характерних симптомів протягом 2 годин після прийому продукту (для IgE-опосередкованих реакцій) або протягом 24-48 годин (для відстрочених реакцій).

Елімінаційні тести

Елімінаційні тести базуються на послідовному виключенні потенційних алергенів з оточення або раціону пацієнта з подальшою оцінкою динаміки симптомів. На відміну від лабораторних аналізів або шкірних проб, які виявляють сенсибілізацію, елімінаційні тести демонструють клінічну значимість підозрюваного алергену, встановлюючи прямий зв’язок між його усуненням і поліпшенням стану пацієнта.

• Суть методу полягає в створенні контрольованих умов, при яких повністю виключається контакт з передбачуваним алергеном. У разі харчової алергії це означає суворе виключення певного продукту з раціону, при побутовій алергії — усунення контакту з пилом, тваринами або іншими провокуючими факторами. Період елімінації зазвичай становить 2-4 тижні, після чого лікар оцінює зміну симптоматики. Для підтвердження результатів часто застосовують наступну провокацію — повторне введення алергену під контролем фахівця.
• Основна перевага цього методу — його фізіологічність і безпека. На відміну від провокаційних тестів, елімінаційний підхід не несе ризику загострення захворювання або розвитку небезпечних реакцій. Він особливо цінний в діагностиці харчової непереносимості та алергії у дітей раннього віку, коли інші методи можуть бути недостатньо інформативними або важко здійсненними. Крім того, елімінаційні тести дозволяють оцінити внесок неалергічних факторів (наприклад, гістамінолібераторів або харчових добавок) у розвиток симптомів.
• Найбільшу діагностичну цінність елімінаційні тести мають у декількох клінічних ситуаціях. При хронічних шкірних проявах (атопічному дерматиті) вони допомагають виявити харчові тригери. При алергічному риніті або астмі метод дозволяє встановити значимість побутових або професійних алергенів. Особливо важливі ці тести при підозрі на відстрочені або не-IgE-опосередковані реакції, коли стандартні алергологічні дослідження часто дають хибнонегативні результати.
• Обмеження методу включають суб’єктивність оцінки, особливо при хронічних захворюваннях з хвилеподібним перебігом. Тривалі елімінаційні дієти можуть призвести до нутритивних дефіцитів, особливо у дітей. У разі побутових алергенів повне виключення контакту часто буває технічно складним. Крім того, ефект елімінації може проявитися не відразу, що вимагає тривалого спостереження і терпіння як від лікаря, так і від пацієнта.

Підготовка до дослідження

Перед початком елімінації необхідно скласти докладний щоденник симптомів, який допоможе об’єктивно оцінити динаміку. Важливо виключити всі приховані джерела алергену — наприклад, при тестуванні реакції на молоко потрібно враховувати його можливу присутність у хлібобулочних виробах, ковбасах та інших промислових продуктах. У разі харчових тестів рекомендується починати елімінацію на тлі відносно стабільного стану, щоб зміни не були списані на природні коливання перебігу захворювання.

Інтерпретація результатів

Тест вважається позитивним при значному поліпшенні або повному зникненні симптомів у період елімінації.

Клітинні тести

Суть методу полягає в інкубації клітин периферичної крові (переважно базофілів) з потенційними алергенами і подальшій оцінці їх активації. Найбільш поширеним варіантом є базофільний тест (BAT — Basophil Activation Test), в якому вимірюють експресію маркерів активації (CD63 або CD203c) на поверхні базофілів за допомогою проточної цитометрії. Ці маркери з’являються на клітинній мембрані при дегрануляції базофілів, яка відбувається у відповідь на зв’язування алергену з IgE на поверхні клітини.

Принцип роботи клітинних тестів відображає фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі при алергічній реакції. Коли алерген зв’язується з IgE-антитілами, фіксованими на мембрані базофілів, відбувається активація клітини і викид медіаторів запалення (гістаміну, лейкотрієнів). У лабораторних умовах цей процес моделюють, додаючи алергени до крові пацієнта, після чого за допомогою спеціальних міток виявляють активовані клітини. Метод дозволяє не тільки визначити факт сенсибілізації, але й оцінити інтенсивність клітинної відповіді.

Основна перевага клітинних тестів — їх висока специфічність і здатність виявляти клінічно значущу алергію. Вони особливо корисні в випадках, коли традиційні методи дають суперечливі результати. Наприклад, при наявності IgE-антитіл без клінічних проявів клітинний тест може показати відсутність реальної реактивності до даного алергену. Крім того, ці тести незамінні при діагностиці алергії на лікарські препарати та деякі харчові продукти, де стандартні IgE-тести часто малоінформативні.

Метод особливо корисний для виявлення алергії на антибіотики (особливо бета-лактами) та інші лікарські засоби, де шкірні проби можуть бути небезпечними. У діагностиці харчової алергії ці тести допомагають відрізнити справжню алергію від перехресних реакцій. При інсектній алергії (на отруту перетинчастокрилих) клітинні тести дозволяють більш точно визначити ступінь сенсибілізації та ризик важких реакцій.

Підготовка до дослідження

• відміна системних кортикостероїдів за 2 тижні;
• кров здається натщесерце (8-12 годин голодування), але допускається вживання води;
• уникати фізичних навантажень і стресу за 24 години до аналізу;
• не курити за 1 годину до дослідження.

Інтерпретація результатів

Результат зазвичай виражається у відсотках активованих базофілів і/або індексі активації (відношення кількості активованих клітин у пробі з алергеном до контрольної проби).

Значення вище встановленого порогу (зазвичай >5% активованих клітин або індекс >2) вважаються позитивними.

Однак клінічна значимість результату залежить від типу алергену та індивідуальних особливостей пацієнта.

Цитологічні дослідження

Дослідження базується на мікроскопічному аналізі клітин, отриманих з поверхні слизової оболонки носа (риноцитограма), кон’юнктиви очей або бронхів (при бронхоальвеолярному лаважі). Найбільш поширеним є дослідження назального секрету на еозинофіли, яке допомагає диференціювати алергічний риніт від інших форм нежитю.

Суть методу полягає в заборі біологічного матеріалу зі слизової оболонки з подальшою його обробкою і мікроскопією. При алергічних реакціях в слизових відбувається характерна зміна клітинного складу — збільшується кількість еозинофілів, тучних клітин та інших елементів, що беруть участь в алергічному запаленні. На відміну від аналізів крові, які показують системні зміни, цитологічні дослідження відображають локальні процеси безпосередньо в органах-мішенях.

Основна перевага цитологічних досліджень — їх здатність підтверджувати наявність алергічного запалення безпосередньо в ураженому органі. Вони особливо корисні в випадках, коли клінічна картина неясна, а результати інших тестів суперечливі.

Найбільшу діагностичну цінність цитологічні дослідження мають при алергічному риніті та кон’юнктивіті.

Підготовка до дослідження

• рекомендується утриматися від використання назальних спреїв (особливо кортикостероїдних) протягом 12-24 годин;
• не слід промивати ніс або сякатися безпосередньо перед процедурою;
• якщо дослідження проводиться на тлі лікування, важливо зафіксувати, які препарати і в яких дозах отримує пацієнт, оскільки це може впливати на клітинний склад.

Інтерпретація результатів

У нормі в назальному секреті переважають нейтрофіли і клітини епітелію, а кількість еозинофілів не перевищує 5-10%. При алергічному запаленні вміст останніх може збільшуватися до 50-90%, при цьому часто виявляються тучні клітини і базофіли.

Важливо враховувати, що еозинофілія слизових може зустрічатися не тільки при алергії, але і при деяких паразитарних інвазіях, лікарській непереносимості або еозинофільних синдромах. Тому результати завжди оцінюють в комплексі з клінічною картиною і даними інших досліджень.

Чому аналізи на алергію можуть помилятися?

Латентна сенсибілізація — часта причина діагностичних помилок. У 15-20% населення виявляються специфічні IgE без клінічних проявів. Цей стан відображає готовність імунної системи до реакції, але не означає захворювання. Наприклад, позитивний тест на арахіс при відсутності симптомів не вимагає обмежень в харчуванні.

Зворотна ситуація — серонегативна алергія. При не-IgE-опосередкованих реакціях (наприклад, ентероколіті, індукованому білками їжі) класичні тести залишаються негативними. У таких випадках допомагають:

• шкірні аплікаційні тести (APT);
• елімінаційно-провокаційні проби;
• аналіз на IgG4 (у спірних випадках харчової непереносимості).

Ще одна проблема — перехресні реакції. Даний феномен заснований на схожості структури алергенів. Класичні приклади:

• березова група — пилок → яблуко, персик, фундук, морква;
• полинна група — трава → селера, спеції, цитрусові;
• кліщова група — Dermatophagoides → морепродукти.

Молекулярна алергодиагностика вирішує цю проблему.

Що робити після отримання результатів аналізів на алергію?

Правильна інтерпретація даних і вибір тактики лікування вимагають професійного підходу.

Консультація алерголога-імунолога стає ключовим етапом. Фахівець зіставляє лабораторні дані з клінічною картиною, виключаючи хибнопозитивні та хибнонегативні результати. Особлива увага приділяється випадкам, коли рівень специфічних IgE не відповідає вираженості симптомів.

Елімінація алергену — основа терапії. При харчовій алергії розробляється індивідуальна дієта із заміною небезпечних продуктів. Для респіраторних форм рекомендуються:

• спеціальні фільтри для повітря;
• захисні спреї для носа в сезон цвітіння;
• гіпоалергенні чохли для постільних речей.

Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) розглядається при підтвердженій IgE-опосередкованій алергії. Метод особливо ефективний при сенсибілізації до:

• пилку дерев і трав;
• кліщів домашнього пилу;
• отрути перетинчастокрилих.

Курс лікування триває 3-5 років, але може забезпечити багаторічну ремісію. Сучасні форми включають не тільки підшкірні ін’єкції, але і сублінгвальні таблетки.

Джерела

1. Allergy Testing: Purpose, Types, Indications & Results, https://my.clevelandclinic.org/health/diagnostics/21495-allergy-testing
2. Skin Prick Test for Allergies, https://www.nationaljewish.org/conditions/allergy/overview/diagnosis/tests
3. Specific IgE Testing & Allergy Diagnosis, https://emedicine.medscape.com/article/2068676-overview
4. Allergy Blood Test: What It Is, Purpose, Procedure & Results, https://my.clevelandclinic.org/health/diagnostics/allergy-blood-test
5. Шкірні прик‑тести та внутрішньошкірні тести — медичний опис методу (українською), https://empendium.com/ua/manual/chapter/B72.VIII.B.2.1.
6.  Харчова алергія у дорослих, https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3788