Харчове отруєння: причини, симптоми, лікування та невідкладна допомога

Харчові отруєння (ОТ) – це група гострих захворювань (рідше хронічних), що виникають унаслідок вживання їжі або води, зараженої патогенними мікроорганізмами, їхніми токсинами або хімічними речовинами. Вони спричиняються різними причинами, включно з бактеріями, вірусами, токсинами, паразитами, отрутами та хімічними речовинами.

Навколо харчових отруєнь досі залишається багато спірних моментів і протилежних точок зору серед учених і медиків. Частина з них відносить до поняття харчові отруєння харчові токсикоінфекції, бактеріальні токсикози та інтоксикації різними отруйними речовинами органічної та неорганічної природи. І це найпоширеніша думка. Дехто додає до ПЗ дизентерію, паратифи та деякі інші кишкові інфекції, тому що в разі інфікування під час вживання їжі, осімененої збудниками, можуть розвиватися симптоми, схожі з класичною картиною харчової токсикоінфекції. Також є категорії вчених, які або відносять до харчових отруєнь тільки збудників, що накопичують екзотоксини безпосередньо в продукти харчування (харчові токсикоінфекції), або не приймають дану групу захворювань взагалі. У статті розглянемо загальноприйняту класифікацію та особливості різних груп харчових отруєнь.

Епідеміологія

Харчове отруєння знайоме практично кожній людині. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічно реєструють сотні мільйонів випадків харчових отруєнь по всьому світу.

Основною групою ризику є: діти, люди похилого віку, вагітні жінки та особи з ослабленим імунітетом. Усі вони більш схильні до тяжких форм харчових отруєнь, тому потребують пильнішого спостереження під час перебігу захворювання.

Найчастіше ПО розвиваються в теплу пору року (весна, літо). Частота отруєнь збільшується через швидке псування продуктів і активне розмноження мікроорганізмів.

Основними причинами спалахів харчових отруєнь є вміст неякісних продуктів, порушення технології приготування і зберігання продуктів харчування, недотримання санітарно-гігієнічних норм на підприємствах громадського харчування та вдома. Крім бактеріальних чинників, останніми роками збільшується кількість заражень грибами, особливо в осінній період.

Що об’єднує всі харчові отруєння?

Харчові отруєння об’єднує ціла група ознак. Найголовнішою з них є зв’язок їхнього розвитку з вживанням у їжу будь-якого продукту за чіткої відсутності будь-якої іншої причини розвитку, а також явний розлад та/або порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту разом із синдромом загальної інтоксикації.

Інші загальні ознаки:

1. Гострий і раптовий початок захворювання. Харчові отруєння, як правило, розвиваються швидко і раптово. Це пов’язано з тим, що патогенні мікроорганізми, токсини або хімічні речовини починають активно впливати на організм одразу після потрапляння в шлунково-кишковий тракт.
2. Одномоментність початку у групи осіб. Особливо характерно для випадків масових отруєнь, наприклад, у їдальнях, кафе або на заходах із загальним харчуванням.
3. Гострий, але короткий перебіг захворювання. Більшість харчових отруєнь протікає гостро, але відносно коротко. За своєчасного надання допомоги та усунення джерела інтоксикації симптоми зазвичай зникають протягом 1-3 днів. Однак у деяких випадках, особливо в разі отруєнь, спричинених важкими інфекціями або токсинами, захворювання може мати затяжний або хронічний характер і вимагати тривалішого лікування.
4. Зв’язок із вживанням конкретного продукту або страви. ПЗ завжди пов’язані з вживанням якогось одного продукту або страви, яка стала джерелом зараження. Встановлення зв’язку між захворюванням і конкретним продуктом є важливим етапом у розслідуванні спалахів харчових отруєнь.
5. Територіальна обмеженість захворювання. Це означає, що випадки захворювання виникають у межах певної місцевості, де був спожитий або придбаний заражений продукт. Наприклад, спалах може бути обмежений одним кафе, їдальнею або домогосподарством.
6. Припинення нових випадків після вилучення продукту. Після того як заражений продукт вилучається з обігу або вживання, нові випадки захворювання припиняються.

Крім того, харчові отруєння не передаються від хворої людини до здорової. Зараження відбувається виключно через вживання зараженого продукту. Це відрізняє їх від, наприклад, кишкових інфекцій, які можуть поширюватися контактно-побутовим шляхом.

Класифікація харчових отруєнь

Основна класифікація харчових отруєнь поділяє їх за причиною виникнення. Виділяють три основні групи:

Мікробні (інфекційні) харчові отруєння.

Ці отруєння спричинені вживанням їжі, зараженої патогенними мікроорганізмами або їхніми токсинами. Вони становлять більшу частину всіх випадків харчових отруєнь. Включають:

1. Токсикоінфекції (ПТІ). Спричинені бактеріями, які розмножуються в їжі та виділяють токсини безпосередньо в неї. Приклади: сальмонельоз, кампілобактеріоз, кишкова паличка (E. coli).
2. Харчові токсикози (інтоксикації). Викликані токсинами збудника, які вже містяться в їжі, при цьому самих мікроорганізмів може не бути в продукті. До них належать бактеріальні та грибкові (мікотоксикози) токсикози. Приклади: ботулізм (токсин Clostridium botulinum), стафілококове отруєння (токсин Staphylococcus aureus).
3. Скомбротоксикози. Отруєння токсичними амінами, які утворюються і накопичуються в харчових продуктах до рівня патогенної дози внаслідок розвитку протеолітичних мікроорганізмів, таких як: Proteus, Providencia, Pseudomonas, Clostridium тощо.
4. Змішаної етіології. Деякі сполуки умовно патогенних мікроорганізмів (наприклад, Proteus vulgaris і ентеротоксигенними стафілококами).

Немікробні харчові отруєння.

Ці отруєння пов’язані з вживанням їжі, що містить токсичні речовини небіологічного походження. Вони поділяються на:

1. Отруєння речовинами рослинного походження – отруйними рослинами та грибами. Наприклад, отруєння блідою поганкою, бузиною, мухоморами або отруйними ягодами.
2. Отруєння речовинами тваринного походження – деякими видами молюсків, риб.
3. Отруєння речовинами рослинного або тваринного походження, отруйними за певних умов, – печінка, ікра, молочко риб у період нересту (скумбрія, минь, щука тощо), мед, створений бджолами з нектару отруйних рослин, проросла картопля (яка містить соланін), кісточки плодових дерев: мигдаль, персик, вишня, абрикос (які містять амигдалін) тощо.
4. Отруєння хімічними речовинами. Наприклад, пестицидами, важкими металами (свинець, ртуть) або нітратами.
5. Отруєння продуктами з вичерпаним терміном придатності або такими, що неправильно зберігалися: наприклад, згірклі жири, зіпсовані консерви.

Харчові отруєння неясної етіології.

До цієї групи входять випадки, коли точна причина отруєння не встановлена. Це може бути пов’язано з недостатньою діагностикою або складністю виявлення збудника. Приклади:

1. Аліментарно-токсична пароксизмальна міоглобінурія (гаффська, юксівська і сартланська хвороба). Це рідкісне захворювання, пов’язане з вживанням риби, зараженої токсинами. Це може бути риба, виловлена в одному з озер світу в певну пору року.
2. Отруєння, спричинені невивченими токсинами або комбінацією чинників.

Також є класифікації ПЗ за іншими ознаками.

Додаткові класифікації харчових отруєнь

Крім поділу за етіологією, харчові отруєння класифікують і за кількома критеріями.

За клінічним перебігом:

• гострі – виникають швидко (через кілька годин або днів після вживання зараженої їжі) і характеризуються вираженими симптомами (сальмонельоз);
• хронічні – розвиваються за тривалого вживання їжі, що містить невеликі дози токсинів, симптоми наростають поступово (отруєння важкими металами (свинець, ртуть), мікотоксинами (афлатоксини)).

За механізмом дії токсину:

• нейротоксичні – токсини вражають нервову систему – ботулотоксин (Clostridium botulinum) викликає паралічі, тетродотоксин (риба фугу) – блокує натрієві канали нервових клітин;
• гепатотоксичні – токсини ушкоджують печінку – аманітіни (бліда поганка) спричиняють некроз печінки, афлатоксини (пліснява Aspergillus) – призводять до цирозу і раку печінки;
• нефротоксичні – вражають нирки – міоглобін за гаффської хвороби спричиняє гостру ниркову недостатність.
• гастроентеротоксичні – спричиняють запалення ШКТ – токсини сальмонели, шигели.

За джерелом зараження:

• домашні – пов’язані з порушенням правил зберігання або приготування їжі в побуті;
• промислові – виникають при вживанні продуктів, заражених на виробництві;
• масові спалахи – зачіпають велику кількість людей (у їдальнях, ресторанах, на заходах).
• Приклади: норовірусні спалахи в школах, отруєння на весіллях.

За часом розвитку симптомів:

• надгострі (симптоми через 30 хв – 2 години) – отруєння стафілококовим токсином, нітратами, отрутами;
• гострі (симптоми через 6-24 години) – сальмонельоз, кампілобактеріоз;
• уповільнені (симптоми через 1-3 дні) – ботулізм, лістеріоз.

За ступенем тяжкості:

• легкі – симптоми обмежуються нудотою, діареєю, минають за 1-2 дні;
• середньої тяжкості – триваліший перебіг, приєднуються зневоднення, лихоманка, потрібна медична допомога;
• важкі – загрожують життю, спричиняючи паралічі, сильне зневоднення, ниркову або печінкову недостатність.

Є й інші менш поширені варіанти класифікацій.

Патогенез різних типів харчових отруєнь

Залежно від типу і причини розвитку харчового отруєння змінюватиметься і сам механізм його розвитку.

Мікробні харчові отруєння

Залежно від типу збудника, механізми розвитку отруєння можуть дещо відрізнятися, але загальна схема включає кілька ключових етапів.

Першим етапом є колонізація патогена в шлунково-кишковому тракті. Бактерії, такі як сальмонела, кампілобактер або кишкова паличка, долають природні бар’єри, як-от кисле середовище шлунка, і досягають кишківника. Тут вони прикріплюються до слизової оболонки, починають активно розмножуватися та виділяти різноманітні речовини, які пошкоджують клітини епітелію. Також тут можуть накопичуватися токсини бактерій, які потрапили з їжею. Це призводить до розвитку локального запалення, порушення цілісності слизової оболонки та підвищення проникності кишкової стінки. У результаті посилюється секреція рідини в просвіт кишківника, що спричиняє діарею, а подразнення нервових закінчень провокує болі в животі та блювоту.

Деякі бактерії, такі як шигели або ентерогеморагічна кишкова паличка (E. coli O157:H7), здатні проникати в клітини слизової оболонки та спричиняти їхнє руйнування. Це призводить до утворення виразок і крововиливів, що може супроводжуватися появою крові в калі. Крім того, ці бактерії виділяють токсини, які не тільки ушкоджують клітини кишківника, а й можуть потрапляти в кровообіг, спричиняючи системні ефекти, такі як лихоманка, слабкість і ураження інших органів, наприклад нирок.

У разі бактеріальних токсикозів, таких як стафілококове отруєння або ботулізм, основна кількість токсинів уже міститься в їжі до її вживання. Ці токсини стійкі до дії шлункового соку і швидко всмоктуються в кров через слизову оболонку шлунка та кишківника. Наприклад, токсин Staphylococcus aureus стимулює блювотний центр у головному мозку, що призводить до сильної нудоти і блювоти. Токсин Clostridium botulinum, що викликає ботулізм, блокує передачу нервових імпульсів у синапсах, що призводить до м’язової слабкості, паралічів і порушення дихання.

Немікробні харчові отруєння

Першим етапом немікробних отруєнь є потрапляння токсину в ШКТ. Після вживання зараженої їжі токсини швидко всмоктуються через слизову оболонку шлунка і кишечника. Деякі токсини (алкалоїди отруйних рослин або токсини грибів) спричиняють безпосереднє ушкодження клітин слизової оболонки, що призводить до запалення, виразки та кровотеч. Це супроводжується такими симптомами, як нудота, блювання, болі в животі та діарея.

Після всмоктування токсини потрапляють у кровотік і розносяться по всьому організму. На цьому етапі починається системний вплив токсину на різні органи і системи. Наприклад, токсини блідої поганки (аманітини) вибірково вражають клітини печінки, спричиняючи некроз гепатоцитів і розвиток печінкової недостатності. Це супроводжується жовтяницею, збільшенням печінки та порушенням її функцій. Токсини мухоморів, такі як мускарин та іботенова кислота, впливають на нервову систему, спричиняючи галюцинації, судоми та порушення свідомості.

Хімічні речовини, такі як пестициди або важкі метали, також чинять системну дію. Наприклад, сполуки свинцю або ртуті накопичуються в тканинах, особливо в нирках, печінці та нервовій системі, спричиняючи хронічну інтоксикацію. Це може проявлятися порушенням функції нирок, ураженням периферичних нервів (невропатії) або центральної нервової системи (енцефалопатії). Нітрати, які можуть міститися в овочах або воді, перетворюються в організмі на нітрити, а потім на нітрозаміни, що є канцерогенами та спричиняють метгемоглобінемію – стан, за якого гемоглобін втрачає здатність переносити кисень.

У разі отруєння зіпсованими продуктами, такими як згірклі жири або консерви, які неправильно зберігалися, токсичні продукти окиснення або бактеріального розкладання спричиняють подразнення слизової оболонки шлунка та кишечника. Це призводить до локального запалення, порушення моторики шлунково-кишкового тракту і появи симптомів, таких як нудота, блювота і діарея. У важких випадках токсини можуть всмоктуватися в кров і спричиняти системні реакції, включно з лихоманкою, слабкістю та ураженням внутрішніх органів.

Харчові отруєння неясної етіології

Патогенез харчових отруєнь невстановленої етіології являє собою складний і багатогранний процес, який часто залишається маловивченим через труднощі в ідентифікації конкретного збудника або токсину.

Речовини можуть бути продуктами розкладання, окислення або взаємодії різних компонентів їжі, які не були ідентифіковані. Наприклад, у разі аліментарно-токсичної пароксизмальної міоглобінурії (гаффської хвороби), токсини, що містяться в рибі, спричиняють руйнування м’язової тканини. Як результат, розвивається виділення міоглобіну, який потрапляє в кровотік і потім фільтрується нирками, спричиняючи їхнє пошкодження. Токсини можуть також впливати на клітини слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, спричиняючи запалення, порушення моторики та появу таких симптомів, як нудота, блювота та діарея.

Після всмоктування невідомі токсини або речовини потрапляють у кровотік і розносяться по всьому організму. На цьому етапі починається системний вплив. Токсини спричиняють пошкодження клітин печінки, що призводить до порушення її функцій і розвитку гепатиту. В інших випадках вони впливають на нервову систему, викликаючи головний біль, запаморочення, порушення свідомості або судоми.

Симптоми харчових отруєнь

Оскільки харчові отруєння це ціла група захворювань, клінічна картина може бути різноманітною. Вона залежатиме від типу збудника, дози токсину та індивідуальних особливостей організму.

Загальні симптоми, які виникають у 90% випадків харчових отруєнь і пов’язані з реакцією ШКТ на токсини або патогени:

• нудота і блювота – захисна реакція організму, спрямована на видалення токсинів;
• діарея – може бути водянистою, з домішками слизу або крові (у разі ушкодження слизової кишківника);
• болі в животі – спазми або ниючі болі, що локалізуються в ділянці шлунка або кишківника;
• слабкість і запаморочення – наслідок втрати рідини, електролітів та інтоксикації;
• підвищення температури – частіше до 37.5-38.5°C (у разі бактеріальних інфекцій);
• озноб і пітливість – супроводжують лихоманку і зневоднення.

Бактеріальні токсикоінфекції (сальмонела, кишкова паличка, кампілобактер) вирізняються більш значним підвищенням температури тіла до 39 °C, сильними спазмами в животі, діареєю із зеленуватим відтінком і різким запахом. У разі ураження нирок (наприклад, E. coli O157:H7) спостерігається зменшення об’єму сечі, набряки.

Бактеріальні токсикози, спричинені стафілококом, характеризуються раптовою блювотою «фонтаном» через 2-6 годин після їжі та падінням артеріального тиску. За ботулізму будуть сухість у роті, порушення ковтання та мовлення, двоїння в очах, опущення повік, м’язова слабкість і паралічі, що є ознаками впливу нейротоксину збудника. Також ботулотоксин частіше не пов’язаний із розладом шлунково-кишкового тракту і відрізняється зниженням температури до 35,5-36 °С.

Отруєння грибами (бліда поганка, мухомор) у першу добу супроводжується нудотою, блювотою і діареєю. Потім розвивається жовтяниця, біль у правому підребер’ї (ураження печінки), зменшення сечовипускання (ниркова недостатність), галюцинації та сплутаність свідомості (при отруєнні мухоморами).

Хімічні отруєння (пестициди, важкі метали) проявляються металевим присмаком у роті, головним болем, тремором рук, порушенням серцевого ритму, а в разі отруєння нітратами – синюшністю шкіри (метгемоглобінемія).

Діагностика харчових отруєнь

Найважливішим етапом діагностики є збір анамнезу. Лікар обов’язково уточнює, які продукти вживали в останні 12-72 години, час появи перших симптомів, присутність подібних симптомів в інших людей, які вживали ту саму їжу, наявність супутніх захворювань (діабет, імунодефіцит) тощо. Потім проводять фізикальний огляд – оцінка ознак зневоднення, пальпація живота для виявлення болючості, напруження м’язів і неврологічний огляд (у разі підозри на ботулізм або отруєння грибами).

Наступний етап лабораторна діагностика:

• загальний аналіз крові (ЗАК) – дає змогу оцінити запальну реакцію та ступінь зневоднення, спостерігатиметься лейкоцитоз (підвищення лейкоцитів) у разі бактеріальних інфекцій (сальмонельоз, кампілобактеріоз) та гемоконцентрація (підвищення гемоглобіну та гематокриту) як ознака зневоднення;
• біохімічний аналіз крові – необхідний для виявлення порушень функцій органів (печінки, нирок) та електролітного дисбалансу, буде підвищений креатинін і сечовина (у разі зневоднення або ниркової недостатності), АЛТ, АСТ та білірубін (у разі ураження печінки), а електроліти (Na⁺, K⁺, Cl-) будуть знижені через блювання та діарею;
• загальний аналіз сечі (ЗАС) – призначають для виявлення ураження нирок, міоглобінурія (темна сеча) спостерігатиметься за гаффської хвороби, а протеїнурія, гематурія – за токсичного ураження нирок;
• копрограма (аналіз калу) – допомагає оцінити характер ураження ШКТ, виявлення слизу, крові, лейкоцитів – ознака бактеріальної інфекції (шигельоз, сальмонельоз), а жиру, неперетравлених волокон – порушення всмоктування за ентериту;
• бактеріологічний посів – потрібен для ідентифікації бактеріального збудника, як матеріал використовують кал, блювотні маси, залишки їжі, разом зі збудником визначають чутливість до антибіотиків;
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) дає змогу швидше визначити збудника захворювання;
• серологічні тести методом ІФА (імуноферментний аналіз) – слугують для виявлення антитіл до збудника;
• токсикологічний аналіз – призначають, щоб виявити хімічні токсини або отрути.

У разі підозри на ускладнення призначають УЗД черевної порожнини, ЕКГ і колоноскопію. У рідкісних випадках можуть знадобитися КТ, МРТ, ангіографія та інші методи дослідження.

Диференціальна діагностика

Гострі кишкові інфекції, такі як дизентерія, холера, паратифи тощо, мають симптоми, дуже схожі на харчові отруєння. Вони також проявляються нудотою, блювотою, діареєю, болями в животі та підвищенням температури. Однак на відміну від харчових отруєнь, які зазвичай пов’язані з вживанням конкретного продукту, ГКІ можуть передаватися не тільки через їжу, а й через, брудні руки або контакт із хворою людиною. Крім того, кишкові інфекції пов’язані з більш тривалим інкубаційним періодом.

Також часто ПО диференціюють із вірусними гастроентеритами, викликаними норовірусами, ротавірусами або аденовірусами. Вони супроводжуються блювотою, діареєю, болями в животі та загальною слабкістю. Однак для вірусних інфекцій характерні додаткові симптоми, такі як нежить, кашель або біль у горлі. Крім того, вірусні гастроентерити мають іншу сезонність захворюваності (наприклад, ротавірусна інфекція частіше трапляється взимку), частіше трапляються в дітей і швидко поширюються в колективах, маніфестуючи як звичайне респіраторне інфекційне захворювання.

Гострий апендицит на початкових стадіях може проявлятися болем у животі, нудотою і блювотою, що нагадує симптоми харчового отруєння. Однак за апендициту болі зазвичай локалізуються в правій клубовій ділянці та посилюються під час руху або натискання.

Іноді загострення хронічних захворювань (гастрит, панкреатит або холецистит) також може проявлятися симптомами, схожими на харчове отруєння. Наприклад, у разі панкреатиту спостерігаються сильні болі у верхній частині живота, нудота й блювота, а в разі холециститу – болі в правому підребер’ї та гіркота в роті. Однак на відміну від харчових отруєнь, ці стани зазвичай пов’язані з порушенням дієти, стресом або іншими провокуючими факторами, а не з вживанням зараженого продукту.

Лікування харчових отруєнь

Першим кроком у лікуванні харчових отруєнь є видалення з організму токсинів або патогенних мікроорганізмів, що спричинили захворювання. Для цього проводиться промивання шлунка, особливо якщо з моменту вживання зараженого продукту минуло небагато часу (протягом 1-2 годин) і людина перебуває у свідомості.

• Необхідно випити 1-1.5 літра теплої води і викликати блювоту, натиснувши на корінь язика. Повторювати процедуру слід доти, доки промивні води не стануть чистими. Однак, не варто промивати шлунок у разі отруєння кислотами, лугами чи нафтопродуктами (ризик опіку слизової).
• Після цього одразу слід застосувати ентеросорбенти, як-от активоване вугілля (1 таблетка на 10 кг ваги), смекта (1-2 пакетики) або ентеросгель (1-2 столові ложки), які зв’язують токсини та виводять їх з організму. Їх також слід приймати в разі неможливості проведення промивання шлунка, тривалої перерви між прийомом їжі та появою симптомів (понад 4 години) і в разі легких форм отруєння.
• Важливим аспектом лікування є відновлення водно-електролітного балансу, який порушується через блювоту та діарею. Для цього застосовуються регідратаційні розчини, такі як Регідрон, які містять солі та глюкозу. У важких випадках, коли пацієнт не може пити самостійно, розчини вводяться внутрішньовенно. Також важливо просто пити якомога більше негазованої чистої води.
• Симптоматична терапія включає застосування протиблювотних (на основі метоклопраміду) і протидіарейних засобів (на основі лопераміду), якщо симптоми виражені занадто сильно і призводять до зневоднення. Однак у більшості випадків блювота і діарея є захисними реакціями організму, що допомагають видалити токсини, тому їх придушення не завжди рекомендується. Для зняття болю в животі можуть використовуватися спазмолітики, такі як но-шпа.

Також застосовується дієта. У першу добу допускається виключення будь-якої їжі, щоб не перевантажувати ШКТ. Далі вводяться малими порціями нежирний бульйон, відварений рис і овочі, сухарі та банани. Лише через три дні вводиться відварне м’ясо і поступово розширюється раціон харчування.

Після одужання призначають пробіотики (Лінекс, Хілак Форте або Ентерол) з метою відновлення мікрофлори кишечника.

Особливості лікування мікробних харчових отруєнь

Мікробні харчові отруєння, спричинені бактеріями, такими як Salmonella, Escherichia coli або Staphylococcus aureus, потребують особливого підходу. У таких випадках важливо не тільки усунути симптоми, а й впливати на збудника. Для цього можуть бути призначені антибіотики, вибір яких залежить від типу бактерій і їхньої чутливості до препаратів. Найчастіше застосовують ніфуроксазид, ципрофлоксацин або азитроміцин. У разі важких інфекцій, таких як ботулізм, використовується специфічна антитоксична сироватка. Також приділяється велика увага регідратації та підтримувальній терапії.

Особливості лікування немікробних харчових отруєнь

Немікробні отруєння, спричинені токсинами рослинного або тваринного походження, а також хімічними речовинами, окрім промивання шлунка та введення ентеросорбентів часто потребують використання антидотів. Наприклад, атропін при отруєнні мухоморами. У разі хімічних отруєнь, наприклад, важкими металами або пестицидами, застосовують хелатувальні препарати, що зв’язують токсини та виводять їх з організму. Важливим аспектом є також підтримання функцій печінки та нирок, які часто страждають за таких отруєнь.

Особливості лікування харчових отруєнь неясної етіології

Якщо причина отруєння невідома, лікування починається із загальних заходів, таких як промивання шлунка, вживання ентеросорбентів і регідратація. Проводиться ретельне спостереження за пацієнтом, щоб вчасно виявити можливі ускладнення. Якщо стан пацієнта погіршується або з’являються нові симптоми, проводяться додаткові дослідження, як-от аналізи крові, сечі та калу, щоб уточнити діагноз. У таких випадках важливо виключити інші захворювання, такі як гострий апендицит, панкреатит або кишкові інфекції.

Профілактика харчових отруєнь

Перед приготуванням їжі, а також перед її вживанням необхідно ретельно мити руки з милом. Це особливо важливо після відвідування туалету, контакту з тваринами або роботи з сирими продуктами, такими як м’ясо, риба або яйця.

• Швидкопсувні продукти, такі як м’ясо, молочні вироби, риба і готові страви, мають зберігатися в холодильнику за температури не вище +4-5 °C. Слід також уникати зберігання сирих і готових продуктів разом, щоб унеможливити перехресне забруднення. Цьому також допоможе запобігти використання окремого посуду та обробних дощок для сирих і готових продуктів.
• М’ясо, птиця, риба і яйця мають бути ретельно проварені або просмажені, щоб знищити можливі патогенні мікроорганізми. Після роботи із сирими продуктами кухонне приладдя та поверхні слід ретельно мити з використанням мийних засобів.
• Готову їжу не слід залишати при кімнатній температурі більш ніж на дві години, оскільки це створює сприятливі умови для розмноження бактерій. Якщо страву не з’їли одразу, її потрібно швидко охолодити і зберігати в холодильнику. Під час повторного розігрівання їжу потрібно довести до температури не менше +70 °C, щоб знищити можливі мікроорганізми.
• Під час подорожей не варто вживати воду з-під крана, їжу в сумнівних місцях та екзотичні страви, якщо немає впевненості в їхній безпеці. Краще завжди носити із собою антисептик для рук і використовувати одноразові серветки або рушники.
• За підозри на отруєння необхідно негайно припинити вживання підозрілого продукту, промити шлунок (якщо отруєння сталося нещодавно), вжити сорбенти (активоване вугілля, Ентеросгель), забезпечити рясне пиття та звернутися до лікаря в разі погіршення стану.

Коли звертатися до лікаря?

Звернутися до лікаря слід у таких випадках, якщо:

• симптоми не поліпшуються протягом 2-3 днів;
• наявні ознаки зневоднення (сухість у роті, спрага, відсутність сечі понад 6-8 годин або темна сеча, запалі очі, сухість шкіри, слабкість, запаморочення, сплутаність свідомості);
• спостерігається кров у випорожненнях або блювоті – може вказувати на тяжке ушкодження слизової оболонки ШКТ (наприклад, у разі шигельозу, сальмонельозу або виразкового коліту);
• є висока температура (вище 39°C), яка не знижується після прийому жарознижувальних (парацетамол, ібупрофен);
• якщо отруєння супроводжується неврологічними порушеннями – двоїння в очах, порушення зору, утруднене ковтання або мовлення, м’язова слабкість, паралічі, судоми або втрата свідомості – це може вказувати на ботулізм, отруєння грибами або хімічними речовинами;
• є підозра на отруєння грибами або хімічними речовинами – жовтяниця, біль у правому підребер’ї, зменшення сечовипускання, набряки, металевий присмак у роті та тремор.

Необхідно якомога швидше звернутися по медичну допомогу та зберегти зразок підозрілого продукту для аналізу.

Особливості перебігу харчових отруєнь у вагітних

Харчові отруєння у вагітних жінок становлять особливу небезпеку як для матері, так і для плода. Це пов’язано з підвищеною вразливістю плода до токсинів, зневоднення та інших наслідків отруєння. Крім того, захворювання у вагітних часто протікають важче, ніж у невагітних жінок. Це пов’язано з тим, що в період гестації організм жінки вже відчуває підвищене навантаження на нирки, печінку і серцево-судинну систему.

Зневоднення, спричинене блювотою і діареєю, може призвести до гіповолемічного шоку – стану, за якого організм не отримує достатньої кількості крові та кисню. Це особливо небезпечно в другому і третьому триместрах, коли потреба в рідині та поживних речовинах зростає. Токсини, що виділяються бактеріями або містяться в їжі, можуть негативно впливати на печінку і нирки вагітної. Наприклад, у разі отруєння грибами (блідою поганкою) можливий розвиток гострої печінкової недостатності, що загрожує життю матері та плоду. Крім того, сильне блювання може спровокувати підвищення тонусу матки, що збільшує ризик передчасних пологів і відшарування плаценти, а токсини Clostridium botulinum спричиняють параліч дихальних м’язів, що загрожує життю матері та плоду.

Для плода небезпека опосередкована підвищеним ризиком порушення кровопостачання плаценти, що спричиняє гіпоксію (кисневе голодування). Це може стати причиною затримки внутрішньоутробного розвитку, а у важких випадках – викидня. Крім того, деякі бактерії, такі як лістерія (Listeria monocytogenes), здатні проникати крізь плацентарний бар’єр і спричиняти внутрішньоутробну інфекцію. Це може призвести до серйозних наслідків, включно з мертвонародженням або вродженими патологіями.

Тому вагітним важливо відмовитися від вживання свіжої необробленої риби (включно зі слабосоленою), непастеризованого молока і з особливою обережністю ставиться до гігієни.

Харчові отруєння у дітей: як не пропустити?

У дітей молодшого віку (особливо до 5 років) харчові отруєння протікають важче, ніж у дорослих. Це пов’язано з тим, що їхній організм швидше втрачає рідину та електроліти через блювоту і діарею. Крім того, у дітей менше резервів для боротьби з токсинами, а імунна система ще не повністю сформована, що робить їх більш сприйнятливими до інфекцій.

• Симптоми харчового отруєння у дітей можуть з’явитися вже через кілька годин після вживання зараженої їжі. Найчастіше це нудота, блювота, діарея, болі в животі (частіше переймоподібні) і слабкість. Однак у маленьких дітей, особливо немовлят, симптоми можуть бути менш специфічними: дитина стає млявою, примхливою, відмовляється від їжі та пиття.
• Одним із найнебезпечніших наслідків ПЗ у дітей є зневоднення. Воно розвивається швидше, ніж у дорослих, і може призвести до серйозних ускладнень. Ознаки зневоднення у дітей включають сухість губ і язика, відсутність сліз під час плачу, зниження кількості сечовипускань (менше 4-6 разів на добу) або темний колір сечі. У немовлят може западати тім’ячко, а шкіра стає сухою і менш еластичною.
• Ще однією тривожною ознакою є висока температура, яка не знижується після приймання жарознижувальних засобів. Лихоманка може вказувати на бактеріальну інфекцію, таку як сальмонельоз або кампілобактеріоз, яка потребує лікування антибіотиками.
• Неврологічні симптоми, такі як млявість, сонливість, судоми або втрата свідомості, можуть свідчити про важку інтоксикацію або ураження центральної нервової системи. Наприклад, у разі ботулізму в дитини може з’явитися м’язова слабкість, утруднене ковтання або двоїння в очах. У таких випадках потрібна негайна медична допомога.

Хто лікує харчове отруєння?

Харчове отруєння потребує насамперед оцінки стану сімейним лікарем або педіатром залежно від віку пацієнта. Вони проведуть огляд, призначать аналізи (якщо необхідно) і лікування.

Якщо харчове отруєння спричинене серйозною бактеріальною або вірусною інфекцією (наприклад, сальмонельоз, ботулізм, дизентерія), потрібна консультація інфекціоніста. Лікар займається діагностикою та лікуванням інфекційних захворювань, включно з важкими формами харчових отруєнь.

У разі, коли харчове отруєння призвело до ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, гастрит, коліт) або за наявності у пацієнта хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, може знадобитися допомога гастроентеролога. Лікар призначає дообстеження і відповідну терапію для відновлення роботи травної системи після отруєння.

Поширені запитання про харчові отруєння

Чи може харчове отруєння проявитися не відразу?

Так, симптоми харчового отруєння можуть проявитися як через кілька годин (у разі токсикоінфекцій), так і через 1-2 дні після вживання неякісної їжі (у разі інших отруєнь).

Чи може розвинутися харчове отруєння від продуктів, які виглядають і пахнуть нормально?

Так, багато патогенних мікроорганізмів і токсинів не впливають на зовнішній вигляд, запах або смак їжі. Наприклад, бактерії E. coli або Listeria можуть бути присутніми в продуктах, які здаються абсолютно свіжими. Тому важливо дотримуватися правил зберігання та термічної обробки продуктів.

Чи можна лікувати харчове отруєння антибіотиками?

Не завжди. Антибіотики ефективні тільки в разі бактеріальних інфекцій (наприклад, сальмонельозу або кампілобактеріозу), але не приносять користі в разі вірусних або токсичних отруєнь, а також у разі нез’ясованої етіології, вживання продуктів, що набули токсичних властивостей (постійно або тимчасово) або від самого початку були отруйними. Крім того, неправильне використання антибіотиків може погіршити ситуацію, порушивши мікрофлору кишечника. Лікування має призначати лікар.

Чи може харчове отруєння спричинити довгострокові наслідки для здоров’я?

У більшості випадків харчове отруєння проходить без довгострокових наслідків. Однак деякі види інфекцій, наприклад, спричинені E. coli (особливо штам O157:H7), можуть призвести до серйозних ускладнень, таких як ниркова недостатність (гемолітико-уремічний синдром). Також отруєння може загострити хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту і в рідкісних випадках призводити до хронізації.

Чому при харчовому отруєнні не можна одразу зупиняти блювоту або діарею?

Блювання і діарея – це захисні механізми організму, які допомагають вивести токсини і патогенні мікроорганізми. Прийом протиблювотних або протидіарейних засобів на ранніх стадіях отруєння може уповільнити цей процес і погіршити стан. Однак якщо симптоми стають занадто сильними, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Джерела

1. Food poisoning, https://www.nhs.uk/conditions/food-poisoning/
2. Food poisoning, https://www.nhsinform.scot/illnesses-and-conditions/infections-and-poisoning/food-poisoning/
3. Symptoms of Food Poisoning, https://www.cdc.gov/food-safety/signs-symptoms/index.html
4. Food Poisoning, https://www.foodsafety.gov/food-poisoning
5. Food Poisoning, https://www.nationwidechildrens.org/conditions/food-poisoning