Хронічна ниркова недостатність: форми, симптоми та прогноз

Сьогодні хронічна ниркова недостатність стала глобальною проблемою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від цього захворювання страждає близько 10% дорослого населення.

ХНН значно знижує якість життя. Втома, слабкість, порушення концентрації, анемія, проблеми з серцем і кістками – це тільки частина симптомів, з якими стикаються пацієнти. Якщо не лікувати захворювання, може знадобитися діаліз (замісна терапія, коли спеціальний апарат очищає кров) або трансплантація нирки.

Що таке ХНН або хронічна ниркова недостатність?

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) – це патологічний процес, під час якого одна або обидві нирки втрачають свої функції. Цей процес розвивається поступово – від кількох місяців до кількох років. Він може призвести до серйозних наслідків для здоров’я і нормального життя людини, якщо не вжити своєчасних заходів.

ХНН є необоротним станом. Пошкоджена тканина нирок не відновлюється, і хвороба може лише прогресувати. Однак своєчасне лікування допомагає сповільнити її розвиток.

Будова нирок

Нирки – життєво важливі органи, про стан яких людина часто забуває, допоки вони працюють справно. Вони виконують функції “фільтра”: очищають кров від токсинів, регулюють рівень рідини в організмі і підтримують баланс електролітів (солей, необхідних для роботи м’язів і нервів). Крім того, нирки беруть участь у виробленні гормонів, що регулюють кров’яний тиск, і забезпечують здоров’я кісток і вироблення еритроцитів (клітин крові, які переносять кисень).

Але є різні процеси, в ході яких нирки дають збій і перестають справно виконувати свої функції. Одним з них і є хронічна ниркова недостатність (ХНН). За ХНН організм не може ефективно позбуватися токсичних речовин, що призводить до їхнього накопичення.

Поступове зниження функцій нирок негативно позначається на всіх системах тіла: серцево-судинній, нервовій, кістковій і навіть імунній. Щоб цього уникнути, важливо вчасно запідозрити патологію, діагностувати її та призначити лікування. Про те, як проявляє ХНН і як із ним боротися – поговоримо в статті.

Епідеміологія та глобальне значення ХНН

У високорозвинених країнах Північної Америки, Західної Європи та Азії реєструється найбільша кількість пацієнтів, які отримують замісну ниркову терапію — діаліз або трансплантацію. Цей парадокс пояснюється не високою захворюваністю, а кращою виявлюваністю та доступністю дороговартісного лікування, що подовжує життя.

У країнах, що розвиваються, Африки, Південної Азії та Латинської Америки ситуація кардинально інша. Там фіксується висока первинна захворюваність на ХНН, зумовлена поширеністю інфекційних хвороб (наприклад, малярії чи ВІЛ-асоційованої нефропатії), отруєннями нефротоксичними речовинами та вкрай обмеженим доступом до базової медичної допомоги. Водночас реальна кількість хворих залишається невідомою через катастрофічну нестачу діагностичних ресурсів і фахівців-нефрологів. Смерть від ниркової недостатності в цих регіонах часто настає швидко й залишається незафіксованою.

Дві найпотужніші сили сучасності — глобальне старіння популяції та пандемія цукрового діабету 2-го типу — виступають головними драйверами зростання захворюваності на ХНН. Нирки є органом-мішенню для гіперглікемії та артеріальної гіпертензії. Діабетична й гіпертензивна нефропатія міцно утримують провідні позиції серед причин термінальної стадії ХНН, що потребує пожиттєвого діалізу. Збільшення тривалості життя призвело до того, що дедалі більше людей доживає до віку маніфестації вікового зниження функції нирок і пов’язаних із цим серцево-судинних ускладнень.

Причини хронічної ниркової недостатностіі

Хронічна ниркова недостатність розвивається через низку причин, до основних з яких належать:

1. Діабетична нефропатія – це найчастіша причина ХНН, що розвивається як ускладнення цукрового діабету, особливо за тривалого неконтрольованого перебігу захворювання. Постійно високий рівень цукру в крові пошкоджує дрібні кровоносні судини нирок, погіршуючи їх кровопостачання. З часом це призводить до втрати функції клубочків.
2. Гломерулонефрит – це запальний процес у клубочках нирок. Він призводить до їхнього пошкодження та рубцювання, через що структури втрачають здатність фільтрувати кров.
3. Гіпертонічна хвороба. Підвищений артеріальний тиск (гіпертонія) є водночас причиною та наслідком ниркової недостатності. Постійно високий тиск пошкоджує кровоносні судини нирок, викликаючи ішемію, наслідком чого є поступове зниження функції нирок.
4. Полікістоз нирок. Утворення множинних кіст, які часто заміщують функціональну тканину. Зростання кіст спричиняє здавлення та пошкодження здорової тканини нирок. З плином часу розвивається ниркова недостатність.
5. Обструктивні захворювання сечовивідних шляхів – камені в нирках або сечоводах, пухлини сечового міхура або простати, звуження сечоводів тощо. Обструкція спричиняє підвищення тиску в сечовивідних шляхах. Поступово це призводить до пошкодження ниркової тканини та зниження функції нирок.

Але це далеко не всі можливі причини розвитку ХНН. Існують й інші фактори ризику.

Які фактори ризику розвитку ХНН існують?

Крім основних причин, існують різноманітні фактори ризику розвитку хронічної ниркової недостатності. Вони пов’язані з різними станами здоров’я, способом життя та спадковістю:

1. Вік. З віком нирки втрачають свою функціональну здатність. Люди, старші за 60 років, особливо схильні до ризику ХНН.
2. Генетична схильність. Якщо у найближчих родичів були хвороби нирок, ризик розвитку ХНН збільшується. Це пов’язано як зі спадковими захворюваннями (наприклад, полікістоз нирок), так і з загальними генетичними факторами, що впливають на стан судин і метаболізм.
3. Інфекції сечовивідних шляхів. Часті випадки або неправильний підхід до лікування інфекцій (цистит, уретрит) можуть призвести до хронічних запалень, які порушують роботу нирок.
4. Неконтрольоване використання ліків. НПЗЗ, антибіотики, діуретики та деякі препарати, токсичні для наших “фільтрів”, необхідно приймати виключно за схемою. В іншому разі їхнє часте приймання призведе до розвитку ХНН.
5. Спосіб життя та харчування. Ожиріння, низьке споживання води, надмірне споживання солі та білка, паління та зловживання алкоголем – усе це призводить до різних патологій, що провокують розвиток недостатності.
6. Певні стани та фактори ризику. Анемія, системні захворювання (системний червоний вовчак), низький рівень фізичної активності, тривалий контакт із важкими металами та деякі інші причини також тісно пов’язані з ризиком розвитку захворювання.

Кожному, хто належить до однієї або кількох груп ризику з ХНН, важливо вчасно проводити чекапи з оцінки функції нирок.

Патогенез хронічної ниркової недостатності

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) – це складний патологічний процес, за якого нирки поступово втрачають здатність виконувати свої функції. Захворювання починається з необоротного зниження числа функціональних нефронів, що запускає ланцюжок компенсаторних механізмів.

Нефрони – це структурно-функціональні одиниці нирки, відповідальні за фільтрацію крові й утворення сечі. Причина їх загибелі пов’язана з основною причиною розвитку самої ХНН. Пошкодження нефронів призводить до їх склерозування (заміни функціональної тканини на сполучну).

Ця втрата не компенсується, оскільки клітини нирок практично не здатні до регенерації. А в міру розвитку процесу ті, що залишилися, повинні перебирати на себе функцію загиблих клітин, що спричиняє перевантаження.

Таке перевантаження, за якого нефрони, що залишилися, працюють із підвищеним навантаженням, щоб забезпечити фільтрацію достатнього об’єму крові, називається гіперфільтрацією. Це компенсаторний процес, і на перших стадіях він допомагає компенсувати втрату нефронів. Але постійне підвищення тиску всередині клубочків нефронів призводить до пошкодження їхніх стінок і прискорює розвиток склерозу.

Тож виникає замкнене коло: ушкодження нефронів → гіперфільтрація → ще більше ушкодження.

Затільки розвивається уремія. Це стан, за якого в крові накопичуються токсичні речовини (сечовина, креатинін, аміак), що в нормі виводяться нирками. Розвиток процесу призводить до формування паралельних проблем в інших органах.

Наприклад, у ЦНС: сонливість, головні болі, зниження концентрації, у важких випадках – уремічна енцефалопатія (втрата свідомості, судоми); у серцево-судинній системі – збільшення ризику гіпертонії через затримку натрію та води, розвиток уремічного перикардиту (запалення навколосерцевої сумки). Уремія чинить системний вплив на організм, спричиняючи погіршення загального стану і посилюючи перебіг хронічних захворювань.

Симптоми хронічної ниркової недостатності

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) розвивається повільно, і її симптоми наростають поступово. На ранніх стадіях ознаки ледь помітні або неспецифічні, що ускладнює своєчасну діагностику. У міру прогресування вони стають все більш вираженими, відображаючи вплив порушень роботи нирок на різні системи організму.

На початкових стадіях можуть проявлятися:

• втома та слабкість;
• зниження апетиту;
• нудота, інколи блювання;
• зміни в сечовипусканні;
• збільшення кількості сечі (поліурія) або, навпаки, зменшення (олігурія);
• прискорене сечовипускання вночі (ніктурія);
• підвищення артеріального тиску.

Симптоми прогресуючої недостатності:

• слабкість, нудота, запах аміаку з рота;
• головний біль, порушення сну, проблеми з концентрацією уваги, дратівливість;
• уремічна енцефалопатія із втратою свідомості – у тяжких випадках;
• свербіж, сухість, блідість, жовтяничність шкіри;
• уремічний “іній” – наліт кристалів сечовини на поверхні шкіри;
• набряки на ногах, обличчі, навколо очей, які посилюються надвечір і супроводжуються відчуттям важкості;
• анемія;
• підвищений артеріальний тиск, серцева недостатність, інколи – уремічний перикардит (запалення навколосерцевої сумки);
• наростання нудоти, блювоти, втрати апетиту;
• розвиток гастриту, ентероколіту.

Розчухи шкіри за тяжкої стадії ХНН, джерело https://dermnetnz.org/

На пізніх стадіях кількість сечі, що виділяється, може різко зменшуватися аж до повного припинення сечовипускання (анурія). У пацієнтів із діабетичною нефропатією ранніми ознаками є підвищене виділення білка із сечею та погіршення контролю рівня цукру в крові. А гіпертоніки можуть не помічати симптомів ХНН до вираженої стадії, коли з’являються набряки та серцево-судинні ускладнення.

Стадії розвитку ХНН

Прогресування ХНН проходить через кілька стадій. Останні класифікуються за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) – показником, який вимірює, скільки крові фільтрують нирки за хвилину.

1. Прихована стадія (рання) – ШКФ 90 мл/хв, втрата функції нирок компенсується гіперфільтрацією, симптоми відсутні.
2. Стадія помірного зниження функції – ШКФ 60-89 мл/хв, проявляються перші ознаки ХНН: збільшення кількості сечі, невелике підвищення рівня креатиніну та сечовини.
3. Стадія вираженого зниження функції – ШКФ 30-59 мл/хв, розвиваються помітні симптоми: генералізовані набряки, слабкість, анемія (зниження гемоглобіну), високий артеріальний тиск.
4. Предтермінальна стадія – ШКФ 15-29 мл/хв, з’являються ознаки уремії: нудота, блювання, свербіж шкіри, порушення сну, задишка, а також нирки майже повністю не здатні виводити токсини.
5. Термінальна стадія – ШКФ <15 мл/хв, ниркова функція практично втрачена, організм отруйний токсинами, що вимагає початку замісної терапії: діаліз або трансплантація нирки.

Інколи між прихованою та термінальною стадією минає лише кілька місяців, а інколи процеси тягнуться роками. Не варто нехтувати здоров’ям. Важливо вчасно звернутися по допомогу, щоб почати терапію ще на рівні прихованої стадії ХНН.

Чим хронічна форма відрізняється від гострої?

Хронічна та гостра ниркова недостатність (ХНН і ГНН) являють собою стани, за яких нирка не в змозі повністю виконувати свої функції. Але вони мають свої особливості перебігу. Так, гостра розвивається раптово, протягом кількох годин або днів. Стан найчастіше пов’язаний із пошкодженням нирок унаслідок травми, шоку, обструкції, інфекції, токсичного впливу або інших причин.

ГНН також характеризується яскравішою клінічною картиною:

• швидке зниження порції сечі (олігурія або анурія);
• генералізовані набряки, швидке збільшення маси тіла;
• нудота, блювання;
• слабкість, сповільнення реакції;
• порушення серцевого ритму через зміну рівня електролітів (особливо калію).

Крім того, за своєчасного лікування гостра форма може бути оборотною. Після усунення причини нирки часто відновлюють свою функцію повністю або частково.

Діагностика хронічної ниркової недостатності

Діагностика ХНН потребує комплексного підходу, оскільки це захворювання прогресує повільно, а його симптоми можуть бути неспецифічними. Мета обстеження – не просто підтвердити діагноз, а й визначити стадію розвитку процесу, виявити причини та оцінити ступінь пошкодження нирок.

Обстеження починається зі збору анамнезу та фізикального обстеження. Лікар збирає детальний анамнез, з’ясовуючи: характер і тривалість симптомів, наявність хронічних захворювань, сімейний анамнез і чи приймає людина ліки. Потім оцінюють стан і відтінок шкіри (блідість або жовтушність може бути спричинена анемією або накопиченням токсинів), наявність набряків і рівень артеріального тиску.
Далі лікар призначає лабораторні дослідження – загальний і біохімічний аналіз крові. Оцінити стан нирок і виявити можливі ускладнення допоможуть такі показники:

• креатинін – це продукт розпаду м’язового білка, який виводиться нирками, його підвищений рівень вказує на зниження фільтраційної функції нирок;
• сечовина – продукт білкового обміну, його підвищений рівень у крові (азотемія) сигналізує про накопичення токсинів через ниркову недостатність;
• швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) – розраховується на основі рівня креатиніну, віку, статі та маси тіла, необхідний для визначення стадії ХНН: що нижчий показник, то важче ураження нирок;
• електроліти – рівень натрію, калію, кальцію і фосфору показує, наскільки ефективно нирки підтримують баланс в організмі, їхній високий рівень небезпечний для роботи серця;
• гемоглобін – анемія (зниження його рівня) часто зустрічається за ХНН через зниження вироблення еритропоетину, гормону, що стимулює утворення червоних кров’яних тілець;
• загальний білок і альбумін – низький рівень може вказувати на порушення білкового обміну;
• цистатин С

Також призначаються аналізи сечі. У загальному аналізі слід звернути увагу на наявність таких показників:

• білок (протеїнурія) – рання ознака ушкодження нирок;
• кров (гематурія) – вказує на можливе запалення або травму;
• лейкоцити; – ознака інфекції;
• циліндри – згустки клітин або білків, що формуються в ниркових канальцях.

Також призначають добовий аналіз сечі. Він визначає кількість сечі, що виділяється за добу, і рівень креатиніну, щоб точніше оцінити функцію нирок.

Віноді проводять тест на мікроальбумінурію. Аналіз дозволяє виявити навіть мінімальні витоки білка в сечі, які можуть бути першими ознаками діабетичної нефропатії. Він допомагає у випадках, коли білок у загальному аналізі не виявляється, але підозра на розвиток ХНН наявна.

До інструментальних методів діагностики належать:

1. Ультразвукове дослідження (УЗД) – це простий, безпечний та інформативний метод для виявлення основних причин ХНН, що дає змогу оцінити розмір, форму та структуру нирок, а також наявність кіст, пухлин, каменів. Зменшення розміру нирок може свідчити про хронічне ураження.
2. Біопсія нирки – дає змогу отримати точну інформацію про характер ушкодження тканин і прогноз захворювання, призначається за нез’ясованої причини ХНН і для уточнення діагнозу. Проводиться під контролем УЗД за допомогою спеціальної голки, яку вводять у нирку для забору тканини.
3. Ком’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) – допомагають докладно вивчити структуру нирок і навколишніх тканин.

Лише комплексний підхід дає змогу вчасно поставити діагноз, визначити стадію захворювання і почати лікування.

Ускладнення ХНН

Ускладнення хронічної ниркової недостатності зачіпають різні системи організму та суттєво погіршують якість життя пацієнта.

• Одним із найчастіших із них є розвиток серцево-судинних захворювань. Це пов’язано з порушенням функцій нирок, які контролюють водно-електролітний баланс, артеріальний тиск і рівень ліпідів у крові. Можуть розвиватися ішемія та гіпертрофія лівого шлуночка.
• Оскільки нирки відіграють ключову роль у регулюванні балансу електролітів, зокрема калію, натрію та фосфатів, а за ХНН ця функція порушується, можуть розвинутися стани, небезпечні для життя. Наприклад, гіперкаліємія, яка може спричинити серйозні порушення серцевого ритму, аж до зупинки серця, або порушення балансу натрію і фосфатів. Це нерідко призводить до остеопорозу та кальцифікації судин.
• Через порушення обміну кальцію та фосфору розвивається остеодистрофія. Це захворювання кісток, яке характеризується їх ослабленням, підвищеною ламкістю та схильністю до переломів. Ускладнення часто виникає на пізніх стадіях захворювання і потребує застосування препаратів для нормалізації рівня кальцію та фосфатів у крові.

Язва кожи, вызванная отложением кальция, источник https://dermnetnz.org/

• Пацієнти з ХНН також схильні до підвищеного ризику інфекційних захворювань. Це пов’язано з кількома факторами: ослабленим імунітетом, порушенням функції нирок і необхідністю проведення процедур, таких як діаліз. Найчастіше трапляються інфекції сечовивідних шляхів і перитоніт при перитонеальному діалізі.

Через вплив на роботу нервової системи ХНН може призводити до двох тяжких ускладнень – полінейропатії та уремічної енцефалопатії.

• Полінейропатія – це захворювання, за якого вражаються периферичні нерви, що призводить до болю, оніміння та слабкості в кінцівках. Вона є досить частим наслідком ХНН.
• А внаслідок накопичення токсичних речовин у крові, вони можуть впливати на головний мозок, спричиняючи уремічну енцефалопатію. Це проявляється порушенням когнітивних функцій, дезорієнтацією, сплутаністю свідомості та у важких випадках комою. Уремічна енцефалопатія потребує негайного лікування, часто із застосуванням діалізу для видалення токсинів.

Лікування хронічної ниркової недостатності (ХНН)

Лікування ХНН спрямоване на сповільнення прогресування патологічних процесів, запобігання ускладненням і підтримання якості життя пацієнта. Воно включає медикаментозну терапію, зміни в харчуванні та, за необхідності, методи замісної терапії.

Пошкоджені нирки працюють у посиленому режимі, що може прискорити їхнє подальше руйнування. Для зниження навантаження:

• обмежують споживання білка – білок призводить до утворення продуктів розпаду, які нирки виводять насилу;
• контролюють і корегують (130/80 мм рт. ст.) артеріальний тиск – нормалізують артеріальний тиск – нормалізація артеріального тиску (130/80 мм рт. ст.).) артеріальний тиск – нормалізація тиску за допомогою антигіпертензивних препаратів і діуретиків зменшує ушкодження клубочків нирок;
• уникають застосування нефротоксичних препаратів – наприклад, нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• забезпечують адекватне споживання рідини – щоб запобігти зневодненню, але уникають перевантаження рідиною.

У разі розвитку діабетичної нефропатії також контролюють рівень цукру крові, щоб запобігти або сповільнити процес її розвитку.

У разі порушення електролітного балансу використовують препарати для зниження рівня фосфатів, натрію та калію, а для лікування анемії – препарати заліза (за умови його дефіциту) та еритропоетини.

Найважливішим етапом лікування ХНН є дієтотерапія. Вона необхідна для зниження навантаження на нирки та запобігання ускладненням. Але призначається дієта індивідуально залежно від стадії захворювання. Протягом лікування її неодноразово коригують.

Пацієнти з обмеженням білка повинні отримувати достатню кількість енергії (30-35 ккал на кг маси тіла), щоб уникнути виснаження. Вуглеводи та жири стають основними джерелами енергії. Білок за ранніх стадій рекомендується вживати в кількості 0,8-1,0 г білка на кг маси тіла, а за термінальної стадії (до діалізу) – 0,6-0,8 г/кг.

Коли необхідний діаліз?

Діаліз – метод очищення крові від токсинів, надлишкової рідини та електролітів, що застосовується за термінальної стадії ХНН. Його призначають у випадках, коли:

• швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) – 15 мл/хв;
• спостерігається уремія, яка супроводжується тяжкими симптомами (свербіж, нудота, слабкість);
• розвивається неконтрольована гіперкаліємія чи перенавантаження рідиною.

Різниця між перитонеальним діалізом і гемодіалізом

Перитонеальний діаліз має на увазі очищення крові через очеревину, яка використовується як природна мембрана для фільтрації. Його можна проводити вдома, тому що він не потребує візитів до клініки. Крім того, метод має більш м’який процес фільтрації. Але перитонеальний діаліз не підходить для пацієнтів із важкими супутніми захворюваннями та пов’язаний із високим ризиком розвитку інфекцій.

Гемодіаліз – це очищення крові через апарат “штучна нирка”. Метод проводять амбулаторно під контролем фахівців. Це швидке й ефективне очищення, що вимагає регулярного відвідування діалізного центру (3 рази на тиждень по 4-5 годин). Але гемодіаліз має і ризик ускладнень – ризик ускладнень (анемія, інфекції судинного доступу).

Трансплантація нирки

Трансплантація нирки – це хірургічна операція, спрямована на заміну ураженої нирки здоровим органом, отриманим від донора. Це найефективніший з ефективних методів лікування пацієнтів із термінальною стадією ХНН, що дає змогу значно поліпшити якість життя та подовжити його тривалість.

Операція рекомендована за термінальної стадії ниркової недостатності, коли:

• лікування діалізом не забезпечує стабільного стану;
• прогноз відновлення функції власних нирок відсутній;
• пацієнт задовольняє критеріям для проведення операції (відсутність протипоказань)

Трансплантація нирки проводиться під загальним наркозом. Нову нирку розміщують у нижній частині живота (у клубовій ділянці), при цьому власні нирки пацієнта зазвичай не видаляють, якщо вони не спричиняють ускладнень. До нової нирки під’єднують кровоносні судини і сечовід.

Операція значно виграє у проведення діалізу, оскільки вона подовжує життя пацієнта і покращує якість життя. Крім того, не потрібно регулярно відвідувати клініку для фільтрації. Успішна трансплантація дає змогу пацієнтові повернутися до практично нормального життя. При дотриманні рекомендацій лікаря пересаджена нирка може функціонувати протягом 10-20 років і більше, залежно від здоров’я пацієнта та якості лікування.

Як уповільнити прогресування ХНН?

Дієтична корекція є потужним інструментом нефропротекції, здатним суттєво сповільнити прогресування захворювання.

Середземноморський тип харчування має найбільшу ефективність завдяки своєму комплексному впливу на кардіоренальну систему. Високий вміст свіжих овочів, листової зелені, фруктів із низьким глікемічним індексом, оливкової олії холодного віджиму та помірної кількості риби забезпечує організм поліненасиченими жирними кислотами омега-3, антиоксидантами та протизапальними компонентами.

Рослинно-орієнтовані варіанти дієт також чинять багатогранний позитивний вплив. Вони створюють лужне середовище, яке компенсує метаболічний ацидоз — неминучий супутник зниження функції нирок. Фітонутрієнти та клітковина з овочів і несолених горіхів модулюють кишковий мікробіом, зменшуючи продукцію уремічних токсинів та індоксилсульфату. Втім, важливо контролювати якість і кількість рослинного білка, оскільки його надлишок нівелює позитивний ефект.

Білковий обмін при ХНН потребує особливо тонкого налаштування. Надмірне споживання протеїну призводить до посиленої генерації азотистих шлаків, викликаючи гіперфільтрацію у збережених нефронах і прискорюючи їх загибель. Дефіцит білка, своєю чергою, веде до катаболічних станів, втрати м’язової маси та саркопенії. Сучасні рекомендації передбачають індивідуальний розрахунок норми — зазвичай у межах 0,6–0,8 г/кг ідеальної маси тіла, з перевагою білків із високою біологічною цінністю.

Обмеження натрію до 2–3 г на добу допомагає контролювати артеріальну гіпертензію та зменшує периферичні набряки. Обмеження калію запобігає розвитку небезпечних для життя аритмій, особливо у пацієнтів з олігурією. Фосфор — справжній “тихий убивця” при ХНН. Гіперфосфатемія не лише провокує виснажливий свербіж шкіри, але й запускає системну кальцифікацію судин і клапанів серця, суттєво підвищуючи серцево-судинну смертність.

Фізична активність помірної інтенсивності повинна стати невід’ємною частиною життя пацієнта. Регулярні аеробні навантаження (ходьба, плавання, велотренажер) покращують чутливість тканин до інсуліну, допомагають контролювати вагу та артеріальний тиск, знижують рівень хронічного запалення. Силові тренування запобігають розвитку саркопенії та остеопорозу. Навіть 30-хвилинні заняття 3–4 рази на тиждень показують значне покращення якості життя.

Нікотин та інші компоненти тютюнового диму викликають спазм ниркових артеріол, погіршуючи внутрішньоклубочкову гіпертензію. Повна відмова від куріння дозволяє уповільнити швидкість зниження ШКФ на 30–50% у порівнянні з пацієнтами, які палять.

Алкоголь чинить подвійний вплив. Невеликі дози сухого червоного вина (не більше 100–150 мл кілька разів на тиждень) завдяки вмісту ресвератролу мають антиоксидантний ефект. Водночас регулярне споживання міцних алкогольних напоїв або великих обсягів пива призводить до дегідратації, стрибків артеріального тиску та порушення пуринового обміну. Це створює додаткове навантаження на компенсаторні механізми уражених нирок.

ХНН і супутні захворювання

Хронічна ниркова недостатність рідко існує ізольовано. Її вплив на організм можна порівняти з ефектом доміно. Порушення функції нирок запускає ланцюгову реакцію ускладнень з боку майже всіх органів і систем. Серцево-судинна система страждає найбільш виражено, формуючи порочне коло взаємного обтяження патологій.

Кардіоренальний синдром — класичний приклад патологічної взаємодії органів. Розвивається кілька ключових механізмів ушкодження. Хронічне перевантаження об’ємом затримки натрію і води призводить до стійкої артеріальної гіпертензії, дилатації порожнин серця та розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Уремічна інтоксикація та електролітні порушення (гіперкаліємія, гіпокальціємія) провокують електричну нестабільність міокарда, суттєво підвищуючи ризик фатальних аритмій та раптової серцевої смерті.

Акселерація атеросклерозу при ХНН набуває злоякісного характеру. Дисліпідемія ниркового генезу, хронічне запалення та оксидативний стрес створюють ідеальні умови для ушкодження ендотелію та формування нестабільних бляшок. Кальцифікація судин посилюється порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, роблячи судинну стінку жорсткою та нездатною до адекватної вазодилатації. Це багаторазово збільшує ризик гострих інфарктів і інсультів.

Діабетична нефропатія залишається провідною причиною термінальної ХНН, що потребує діалізу. У свою чергу, уремія погіршує інсулінорезистентність і порушує метаболізм гіпоглікемічних препаратів, роблячи контроль глікемії надзвичайно складним завданням. Високий ризик гіпоглікемічних станів у таких пацієнтів змушує переглядати цільові рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c) у бік менш суворих значень.

Мінеральні та кісткові порушення при хронічній хворобі нирок (CKD-MBD) призводять до системних розладів. Вторинний гіперпаратиреоз, спричинений порушенням метаболізму вітаміну D та затримкою фосфору, призводить до вираженого остеопорозу і патологічних переломів. Надлишок паратгормону чинить прямий токсичний вплив на серцевий м’яз та нервову систему, сприяючи розвитку кальцифілаксії — рідкісного, але вкрай болісного стану з некрозом шкіри та підшкірної клітковини.

Імунна система при ХНН перебуває у стані парадоксальної дисфункції. З одного боку, спостерігається хронічна імунна активація та системне запалення. З іншого — має місце імунодефіцит із порушенням хемотаксису нейтрофілів і функцій дендритних клітин. Це суттєво підвищує сприйнятливість до бактеріальних і вірусних інфекцій, погіршує відповідь на вакцинацію і ускладнює елімінацію злоякісних клітин.

Онкологічний ризик у пацієнтів із термінальною ХНН зростає в 1,5–2 рази порівняно із загальною популяцією. Хронічне запалення, уремічна імунодепресія та накопичення потенційно канцерогенних метаболітів створюють сприятливе середовище для росту пухлин. Особливо підвищений ризик раку нирки, сечового міхура та щитовидної залози, що потребує посиленого онкологічного скринінгу в цій групі пацієнтів. Уремічне середовище також може потенціювати агресивність перебігу вже наявних онкологічних захворювань.

Особливості перебігу під час вагітності

Стан вагітної з ХНН вимагає особливої уваги, оскільки захворювання може швидко погіршуватися і впливати на здоров’я майбутньої дитини.

Так, прогресування ниркової недостатності може погіршити функцію нирок і спричинити розвиток уремії (накопичення токсинів у крові). Це може стати причиною гіпертонії, анемії та електролітних порушень, які впливають на розвиток вагітності.

На тлі ХНН нерідко розвивається прееклампсія. Це стан, який характеризується високим тиском і ознаками пошкодження органів, зокрема нирок. Він може спричиняти незворотні процеси і навіть стати життєзагрозливим станом.

Для плода захворювання також несе загрозу. Воно призводить до затримки росту плода (гіпотрофії) через недостатнє кровопостачання і ризику передчасних пологів. Зниження функції нирок матері впливає на розвиток нирок плода, що збільшує ймовірність урологічних проблем у новонародженого.

Жінкам із ХНН може знадобитися рання госпіталізація і планування пологів у спеціалізованих умовах. Залежно від ступеня ниркової недостатності, часто проводять кесарів розтин, особливо якщо присутні ускладнення, такі як прееклампсія або загроза для життя матері.

Особливості у дітей

На відміну від дорослих, ХНН у дітей має свої особливості, як у патогенезі, так і в діагностиці та лікуванні.
Хронічна ниркова недостатність у дітей може розвиватися з різних причин, включаючи:

1. Спадкові захворювання — це одна з основних причин ХНН у дітей. Наприклад, полікістоз нирок, гломерулонефрит (запалення клубочків нирок), медулярна кістозна хвороба. Ці захворювання можуть бути виявлені у дітей ще на ранніх стадіях.
2. Інфекції сечовивідних шляхів — якщо інфекція не лікується своєчасно або повторюється, це може призвести до ушкодження нирок, що, у свою чергу, може стати причиною розвитку ХНН.
3. Нефротичний синдром — це стан, при якому нирки втрачають надто багато білка із сечею, що також може призвести до ниркової недостатності, якщо не проводити своєчасне лікування.
4. Гіпертонія та діабет — як і у дорослих, високий артеріальний тиск та діабет можуть сприяти ушкодженню нирок, але в дитячому віці ці захворювання зустрічаються рідше, хоча їхній вплив на нирки також важливо враховувати.
5. Аномалії сечовивідних шляхів — різні структурні аномалії, такі як обструкція сечовивідних шляхів або рефлюкс сечі, можуть призводити до тривалого ушкодження нирок і розвитку ХНН.

Симптоми ХНН у дітей

Симптоми розвиваються поступово, і часто на ранніх стадіях вони залишаються непомітними для батьків і лікарів. Важливими ознаками є:

• втомлюваність і млявість — діти скаржаться на слабкість, особливо після фізичної активності;
• набряклість — особливо помітна набряклість на обличчі та ногах;
• проблеми з апетитом і блювання — діти можуть втрачати апетит, скаржитися на нудоту або блювання, що пов’язано з накопиченням токсичних речовин в організмі;
• зміни в сечовипусканні — зменшення об’єму сечі, кров у сечі або зміна її кольору (сеча може ставати темною, нагадуючи “м’ясні помиї”);
• розвиток анемії — через зменшення вироблення еритропоетину в нирках, що призводить до зниження рівня червоних кров’яних тілець;
• затримки росту — у важчих випадках діти можуть відчувати уповільнення росту через токсичний вплив уремії.

Дітям також призначають медикаментозну терапію, діаліз або пересадку органу як лікування.

Прогноз ХНН у дітей залежить від причини захворювання, віку пацієнта та ступеня ушкодження нирок. Чим раніше починається лікування, тим вищі шанси на стабілізацію стану та покращення якості життя. У разі трансплантації нирки діти можуть вести нормальне життя, якщо операція пройшла успішно.

Однак, якщо лікування не було розпочато вчасно або хвороба прогресувала до термінальної стадії, прогноз може бути несприятливим, що потребує тривалого лікування діалізом.

Перша допомога при нирковій недостатності

Перша допомога часто потрібна при загостренні хронічної ниркової недостатності або в інших випадках, коли симптоми стають максимально вираженими та значно погіршують загальний стан людини.

Перш за все необхідно викликати швидку допомогу. До її приїзду слід:

• заспокоїти людину та забезпечити їй повний спокій;
• виміряти тиск і записати результат разом з часом вимірювання на листок паперу, у разі його підвищення дати прийняти антигіпертензивний препарат, призначений лікарем;
• при набряках обмежити споживання рідини, якщо це вказано лікарем, але якщо є ознаки зневоднення, навпаки, дати воду;
• якщо пацієнт відчуває больові відчуття, можна використовувати знеболювальні препарати, але тільки ті, які рекомендовані лікарем, оскільки багато знеболювальних засобів можуть ще більше пошкодити нирки.

По приїзду медиків надати всі дані про те, що відбувається з пацієнтом, для повної картини приступу.

Профілактика ХПН

Одними з основних факторів ризику розвитку ХПН є хронічні захворювання, такі як гіпертонія (підвищений артеріальний тиск) і діабет. Регулярний контроль тиску та його нормалізація за допомогою препаратів (наприклад, інгібіторів АПФ або діуретиків) і підтримання рівня цукру в крові в межах норми відіграють ключову роль у профілактиці ХПН.

Здоровий спосіб життя є основою профілактики багатьох захворювань, зокрема хронічної ниркової недостатності. Він включає правильне харчування, фізичну активність і відмову від шкідливих звичок.

Важливо обмежити споживання солі, насичених жирів, оброблених продуктів та червоного м’яса, що сприяє покращенню функції нирок. А фізична активність може бути у вигляді прогулянок, йоги, плавання, бігу або будь-яких інших вправ хоча б 30 хвилин на день.

Рання діагностика та регулярні медичні огляди також допоможуть своєчасно запідозрити розвиток змін у роботі нирок. Іноді це дозволяє запобігти розвитку ХПН.

Важливо регулярно здавати кров і сечу, контролювати рівень ниркової фільтрації. А люди з гіпертонією, діабетом або з історією захворювань нирок у сім’ї повинні проходити регулярні обстеження частіше і більш детально через підвищений ризик розвитку ХПН. Це може включати тести на наявність білка в сечі, а також оцінку функції нирок за допомогою лабораторних аналізів і УЗД.

Сучасні напрями досліджень і нові методи терапії

Нефрологія переживає тиху революцію, пов’язану з переосмисленням підходів до лікування хронічної хвороби нирок (ХХН). Традиційна терапія, довгий час обмежена контролем артеріального тиску та блокадою ренін-ангіотензинової системи, отримала потужне доповнення. Інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 типу (SGLT2) спочатку створювалися як протидіабетичні засоби, але їх нефропротективний потенціал виявився дійсно значним. Ці препарати діють на рівні проксимальних канальців нефрона, перешкоджаючи реабсорбції глюкози та натрію.

Механізм їх дії виходить далеко за рамки глікемічного контролю. Інгібітори SGLT2 зменшують внутрішньоклубочкову гіпертензію — ключовий механізм прогресування ураження нирок. Вони нормалізують роботу юкстагломерулярного апарату, відновлюючи ауторегуляцію ниркового кровотоку. Клінічні дослідження демонструють вражаючі результати. Зокрема, сповільнюється зниження швидкості клубочкової фільтрації та суттєво зменшується ризик термінальної ниркової недостатності навіть у пацієнтів без діабету. Це дозволило включити їх до міжнародних рекомендацій як базисну терапію ХХН.

Паралельно ведуться інтенсивні пошуки антифібротичних агентів, здатних перервати універсальний шлях фінального ураження ниркової тканини. Хронічне запалення та активація міофібробластів запускають незворотний процес фіброзу — заміщення функціональних нефронів рубцевою тканиною. Досліджуються моноклональні антитіла, спрямовані на ключові провоспальні цитокіни (наприклад, IL-1β, IL-6, TNF-α), а також низькомолекулярні інгібітори сигнальних шляхів TGF-β та Wnt, що відіграють центральну роль у розвитку інтерстиціального фіброзу. Складність полягає у необхідності локального впливу на нирки без системних імуносупресивних ефектів.

Також розробляються концепції більш зручних портативних систем для гемодіалізу, які дозволять пацієнтам використовувати їх постійно в повсякденному житті, уникаючи страждань від коливань стану між сеансами гемодіалізу.

Який лікар лікує хронічну ниркову недостатність?

Хронічну ниркову недостатність (ХПН) лікує нефролог — спеціаліст з захворювань нирок. Саме він займається діагностикою, лікуванням та наглядом за пацієнтами з хронічними і гострими захворюваннями нирок. У деяких випадках, особливо якщо потрібне хірургічне втручання або встановлення дренажів, може бути залучений уролог.

Хронічна ниркова недостатність вимагає постійного контролю та комплексного лікування. Тому при перших же ознаках ХПН (набряки, зміни сечовипускання, слабкість, високий тиск) важливо звернутися до терапевта, який направить до нефролога для подальшого обстеження та ведення.

Поширені питання

Що не можна їсти при нирковій недостатності?

При нирковій недостатності слід обмежити продукти, що містять багато солі, калію та фосфору:

• солоні страви, напівфабрикати, копченості;
• банани, авокадо, картопля;
• горіхи, насіння, шоколад, бобові.

Також важливо контролювати кількість білка: обирати якісні джерела (риба, яйця) в помірних кількостях і за рекомендацією лікаря.

Чому при нирковій недостатності виникає ацидоз?

Ацидоз виникає через нездатність нирок ефективно виводити кислоти, що утворюються в організмі. В результаті накопичуються такі речовини, як сечова кислота, що призводить до зміщення кислотно-лужного балансу в бік підвищеної кислотності крові.

Чи можна вилікувати ниркову недостатність?

Гостра ниркова недостатність в деяких випадках оборотна, особливо при своєчасному лікуванні. Однак хронічну ниркову недостатність повністю вилікувати неможливо, але її прогресування можна уповільнити за допомогою терапії, дієти та контролю основного захворювання.

Чому при ХПН може погіршуватися апетит і виникати нудота?

При нирковій недостатності відбувається накопичення продуктів обміну білків (наприклад, сечовини) в крові, що призводить до їх впливу на слизову шлунка і може викликати симптоми гастропатії, включаючи нудоту, блювання та зниження апетиту. Також ацидоз та електролітний дисбаланс сприяють погіршенню загального стану ШКТ.

Як хронічна ниркова недостатність впливає на кісткову тканину?

Нирки відіграють важливу роль в активації вітаміну D, необхідного для засвоєння кальцію. При ХПН знижується рівень активного вітаміну D, що призводить до дефіциту кальцію, збільшення рівня паратиреоїдного гормону (вторинний гіперпаратиреоз) та порушення структури кісток (остеомаляція або остеопороз).

Як ХПН впливає на репродуктивне здоров’я?

У жінок з ХПН може спостерігатися аменорея (відсутність менструацій) через гормональний дисбаланс, пов’язаний із погіршенням функції нирок. У чоловіків може знижуватися рівень тестостерону, що призводить до зниження лібідо та еректильної дисфункції.

Джерела

1. Chronic Kidney Disease (CKD), https://www.kidney.org/kidney-topics/chronic-kidney-disease-ckd
2. Chronic kidney disease, https://www.nhs.uk/conditions/kidney-disease/
3. Chronic Renal Failure, https://ada.com/conditions/chronic-renal-failure/